Ухвала

від 16.04.2020 по справі 905/76/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16.04.2020р. Справа № 905/76/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиновка" (ідентифікаційний код 34626614, місцезнаходження: 87062, Донецька область, Нікольський район, с.Малинівка, вул.. Центральна, буд. 5А)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН" (ідентифікаційний код 30774210, місцезнаходження: 87431, Донецька область, Мангушський район, с. Приазовське, вул.. Садова, буд. 34)

до відповідача 2: Державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації (ідентифікаційний код 05420505, місцезнаходження: 87400, Донецька область, Мангушський район, смт. Мангуш, пр.. Миру, буд. 72)

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

про: визнання недійсним договору емфітевзису та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права емфітевзису земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/76/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиновка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН" (відповідач 1) та Державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації (відповідач 2), за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору емфітевзису між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН" (ідентифікаційний код 30774210) та про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (емфітевзису) № 21501274 від 19.07.2017 щодо земельної ділянки площею 5,6089 га з кадастровим номером № 1421781100:08:000:0418, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН" (ідентифікаційний код 30774210).

Ухвалою від 04.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/76/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.03.2020; визнано явку у повноважених представників необов`язковою; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру.

Дана ухвала суду отримана позивачем 12.02.2020, відповідачем 1 - 15.02.2020, відповідачем 2 - 11.02.2020, третьою особою - 12.02.2020 (відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи).

02.03.2020 від третьої особи до канцелярії суду на виконання вимог ухвали надійшли письмові пояснення б/н від 26.02.2020 (вх.№4573/20), з додатками згідно переліку. В цих поясненнях викладено аргументи на підтримку позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиновка".

03.03.2020 від відповідача 1 до канцелярії суду надійшло клопотання вих. №10 від 02.03.2020 про закриття провадження у справі (вх.№4676/20 від 03.03.2020), з додатками згідно переліку, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Вказане клопотання мотивовано тим, що визначаючи склад учасників справи (сторін), ТОВ "Малиновка" навмисно невірно визначено статус громадянки - ОСОБА_1 , залучивши її до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, замість належного їй статусу - співвідповідач. На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН", цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб"єктним складом має розглядатись за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов"язки фізичної особи - власника земельної ділянки ОСОБА_1 , а неоспорювання позивачем дій третьої особи (власника земельної ділянки) не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов"язків цієї фізичної особи і спір у позивача виник саме із власником земельної ділянки як орендодавцем. При цьому відповідач 1 посилається на правові позиції Великої палати Верховного суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19 та від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Ухвалою від 03.03.2020 відкладено підготовче засідання на 24.03.2020; запропоновано позивачу, відповідачу 2 та третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору надати суду у строк не пізніше 19.03.2020 у письмовому вигляді свої міркування, аргументи щодо клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі; явка представників сторін у судове засідання визнана необов`язковою.

Така ухвала отримана позивачем 11.03.2020, відповідачем 2 - 10.03.2020, третьою особою у цій справі - 11.03.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 24.03.2020 позивач, відповідач -1, -2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання своїх представників не направили.

На час судового засідання 24.03.2020 витребувані ухвалою суду від 03.03.2020 письмові міркування, аргументи щодо клопотання відповідача 1 про закриття провадження у цій справі від позивача, відповідача 2 та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не надійшли, про причини суд не повідомлено, що стало підставою для продовження строку підготовчого провадження судом на тридцять днів та для відкладення підготовчого засідання на 16.04.2020.

Про відкладення підготовчого засідання сторони повідомлені відповідною ухвалою від 24.03.2020.

14.04.2020 від позивача до канцелярії суду надійшли у письмовому вигляді міркування та аргументи щодо клопотання про закриття провадження у справі (вх.№ 7415/20), зі змісту яких вбачається, що ТОВ Малиновка заперечує проти задоволення клопотання відповідача 1.

В судове засідання 16.04.2020 сторони своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку (відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи).

На час судового засідання витребувані ухвалою суду від 03.03.2020 письмові міркування, аргументи щодо клопотання відповідача 1 про закриття провадження у цій справі від відповідача 2 та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не надійшли, про причини суд не повідомлено.

Розглянувши клопотання відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН", про закриття провадження у справі (вх.№4676/20 від 03.03.2020), суд виходить з наступного.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України ).

Згідно зі статтями 5 , 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом пунктів 6, 10, 15 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

З огляду на вимогу ст.14 Господарського процесуального кодексу України право визначати відповідача у спорі та обирати спосіб захисту належить позивачу, суд такими повноваженнями не наділений.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вважає, що спір у цій справі виник внаслідок незаконної реєстрації державним реєстратором права оренди за іншим орендарем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН"), у той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (орендодавцем - ОСОБА_1 ), не припинилися.

Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки.

В такий спосіб цей спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власника земельної ділянки (третя особа) та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичної особи - власника земельної ділянки.

Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки як співвідповідач, який є стороною (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

Неоспорювання у даній справі позивачем дій третьої особи (власника земельної ділянки) не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків орендодавця. Власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №922/813/19, від 22.01.2020 у справі №922/814/19 та від 23.01.2020 у справі №922/811/19.

Отже, цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

З огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

За таких обставин, враховуючи зазначене та наведені положення законодавства, зважаючи на те, що у даному випадку Господарський суд Донецької області не є судом встановленим законом у розумінні п.1 ст.6 Конвенції, оскільки між сторонами існують спірні правовідносини, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у такій справі.

За таких обставин суд доходить висновку про задоволення клопотання відповідача 1 вих.№10 від 02.03.2020 (вх.№4676/20 від 03.03.2020) та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України , у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, за відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, відповідне питання не вирішується.

Керуючись п.1 ч.1 ст.175, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 905/76/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиновка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН" (відповідач 1) та Державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації (відповідач 2), за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору емфітевзису між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН" та про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (емфітевзису) № 21501274 від 19.07.2017 щодо земельної ділянки площею 5,6089 га з кадастровим номером № 1421781100:08:000:0418, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ТІТАН" - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що цей спір має бути розглянуто за правилами цивільного судочинства, в порядку передбаченому ст.ст. 27 - 30 § 3 Територіальна юрисдикція (підсудність) Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Повний текст ухвали підписано 21.04.2020.

Суддя Н.В. Величко