Рішення

від 21.04.2020 по справі 910/2278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2020Справа № 910/2278/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Рілайблтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій"

про стягнення 39000 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Рілайблтранс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій про стягнення 39000 грн. заборгованості за надані послуги за договором про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 16.01.2019 № 16/01/2019.

Ухвалою суду від 20.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 60.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 20.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2019 між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено договір № 16/01/2019 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язання доставити переданий йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити встановлену за перевезення оплату.

Згідно з пунктом 2.4 договору підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого прикладу (CMR) із відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу та митних органів.

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за фактично надані замовнику транспортні послуги проводяться в національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах.

Строк оплати виконавця становить 5 днів з моменту отримання замовником документів, якщо інше не передбачено в транспортному замовленні (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Даний договір є безстроковим та вступає в силу з моменту його підписання (пункт 9.1 договору).

08.04.2019 відповідач надав заявку-контракт на транспортування вантажу автотранспортом за маршрутом Макаров Україна - Одеса Україна, строк доставки - 1 день, вантаж - цегла, вартість доставки - 14000 грн. у день вивантаження. Також аналогічні за змістом дві заявки подані відповідачем 30.07.2019.

На виконання вказаних заявок позивач здійснив обумовлене перевезення вантажу, залучивши в якості перевізника ФОП Богданову Л.Г., з якою у позивача укладений договір від 15.02.2019 № 150219 щодо надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним сполученням.

Підтвердженням належного виконання позивачем послуг перевезення вантажу є товарно-транспортні накладні від 05.04.2019 № Р297/23 (автомобіль д/н НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 ), від 30.07.2019 № РМТ0235 (автомобіль НОМЕР_3 , напівпричіп НОМЕР_4 ), від 30.07.2019 № РМТ0235 (автомобіль д/н НОМЕР_5 , напівпричіп НОМЕР_6 ), а також підписані та скріплені печатками обох сторін акти виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2019 № 1628 на суму 14000 грн. (автомобіль д/н НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 ), від 30.07.2019 № 1805 на суму 14000 грн. (автомобіль НОМЕР_3 , напівпричіп НОМЕР_4 ) та від 30.07.2019 № 1896 на суму 14000 грн. (автомобіль д/н НОМЕР_5 , напівпричіп НОМЕР_6 ).

Оскільки відповідач оплату наданих послуг у повному обсязі не здійснив, позивач звертався до останнього з претензією від 25.10.2019 про сплату заборгованості в розмірі 39000 грн.

У свою чергу, 27.12.2019 відповідач надав позивачу гарантійний лист № 27/12-2019 за підписом директора, в якому зобов`язався сплатити заборгованість за договором від 16.01.2019 № 16/01/2019 у сумі 39000 грн. згідно з графіком погашення заборгованості, за яким відповідач сплачує по 7800 грн. 16.01.2020, 23.01.2020, 30.02.2020, 06.02.2020 та 13.02.2020 року. Проте, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідач, як слідує з матеріалів справи, погашення боргу так і не здійснив.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із умов укладеного між сторонами договору та заявок-контрактів вбачається, що відповідач мав оплатити вартість здійсненого перевезення в день вивантаження, тобто 08.04.2019 та 30.07.2019 року.

При цьому судом встановлено, що між сторонами підписано відповідні акти наданих послуг та відповідач надавав гарантійний лист щодо сплати заборгованості за надані послуги в сумі 39000 грн., однак грошові кошти так і не сплатив.

Таким чином, сума основного боргу за надання послуг з перевезення в розмірі 39000 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та витрат на професійну допомогу адвокату відповідно до статті 126, 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову та відсутністю клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Рілайблтранс" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 60; ідентифікаційний код 37726472) на користь Приватного підприємства "Рілайблтранс" (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, сільрада Усатівська, за межами населеного пункту 462 км. плюс 900 м автодороги Київ-Одеса; ідентифікаційний код 34421717) 39000 (тридцять дев`ять тисяч) грн. заборгованості, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова