Рішення

від 21.04.2020 по справі 911/180/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/180/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Віконт" (10001, м. Житомир, вул. Бялика, 10, код 20423276)

до Комунальної установи "Дитяче харчування" Києво-Святошинської районної ради Київської області (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. І. Мазепи,8, код 42343214)

про стягнення 9 304,38 гривень

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" (позивач) до Комунальної установи "Дитяче харчування" Києво-Святошинської районної ради Київської області (відповідач) про стягнення 9 304,38 гривень., з яких: 8681,81 грн. основного боргу, 252,56 грн. 3% річних та 370,01 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив відповідачу поставку товарів на умовах за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №2711/БК від 27.11.2018, проте відповідач за товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку. Також позивач, просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

На адресу Господарського суду Київської області 17.02.2020 від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 21.02.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з поштового повідомлення, 04.03.2020 відповідач отримав ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2020, а отже належним чином повідомлений про розгляд даної справи. Разом з тим, відзив на позовну заяву не надіслав.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2018 року між Комунальною установою Дитяче харчування Києво- Святошинської районної ради Київської області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт" (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №2711/БК, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність Замовника ДК 021:2015:15610000-7 Продукція борошномельно-круп`яної промисловості , зазначений в асортименті, кількості та ціні, визначених у Специфікації до цього Договору, який є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 3.1.-3.3. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання Замовнику. Замовник здійснює оплату Товару Постачальнику на підставі виставлених видаткових накладаних. Розрахунки за Товар здійснюються у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Пункт 5.2. Договору передбачає, що Постачальник здійснює поставку товару щоденно з 09.00 до 14.30 за кінцевим місцем призначення Замовника: м. Боярка, вул. Мазепи (Щорса), 8.

Датою поставки є дата коли Товар переданий у власність Замовника (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору, зобов`язання Постачальника щодо поставки Товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника.

Згідно п. 11.2. Договору, Договір набуває чинності з дати підписання та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України поширює свої дії на відносини, що склалися між сторонами 27 листопада 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків до повної оплати.

Згідно реєстру відвантажених по КП Дитяче харчування за 04.12.2018 року на адресу відповідача було відвантажено Товару на загальну суму 43 103,94 грн. по наступним видатковим накладним: видаткова накладна № 271 на суму 5009,30 грн., (товарно-транспортна накладна №Р271 від 04.12.2018); видаткова накладна № 272 на суму 2878,37 грн., (товарно-транспортна накладна № Р272 від 04.12.2018); видаткова накладна № 273 на суму 8438,21 грн., (товарно-транспортна накладна № Р273 від 04.12.2018); видаткова накладна № 274 на суму 993,50 грн., (товарно-транспортна накладна № Р274 від 04.12.2018); видаткова накладна № 275 на суму 4716,48 грн., (товарно-транспортна накладна № Р275 від 04.12.2018); видаткова накладна № 276 на суму 7767,02 грн., (товарно-транспортна накладна № Р276 від 04.12.2018); видаткова накладна №277 на суму 13301,06 грн., (товарно-транспортна накладна № Р277 від 04.12.2018).

Як зазначив позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в строк, встановлений Договором, грошові кошти в повному обсязі не сплатив.

Так, згідно заключної виписки за період з 28.12.2018 року по 28.12.2018 року, відповідачем було оплачено поставлений товар згідно видаткових накладних № 273, 275, 276, 277 на загальну суму 34 422,13 грн. Отже, станом як 09.01.2020 заборгованість за поставлений товар становить 8681,81 грн.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору про закупівлю товарів за державні кошти №2711/БК товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 8681,81 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 252,56 грн. 3% річних та 370,01 грн. інфляційних втрат.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наявний в матеріалах справи є вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 252,56 грн. 3% річних та 370,01 грн. інфляційних втрат визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2102,00 грн. покладається судом на відповідача.

Надмірно сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 9,00 грн. може бути повернута з Державного бюджету України у разі надходження від позивача належним чином оформленого клопотання з цього процесуального питання в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунальної установи "Дитяче харчування" Києво-Святошинської районної ради Київської області (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. І. Мазепи,8, код 42343214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Віконт" (10001, м. Житомир, вул. Бялика, 10, код 20423276) 8681 (вісім тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 81 коп. основного боргу, 252 (двісті п`ятдесят дві) грн. 56 коп. 3% річних, 370 (триста сімдесят) грн.01 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.04.2020р.

Суддя Т.Д. Лилак