Рішення

від 21.04.2020 по справі 911/744/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/744/20

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Кримхліб" (АРК, м. Сімферополь)

про стягнення 123475,67 грн

без виклику учасників процесу

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кримхліб" (далі - відповідач) 123475,67 грн, з яких 60249,00 грн основної заборгованості, 28403,10 грн штрафу, 27282,06 грн пені, 2475,44 грн 3% річних та 5066,07 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування у бездокументарну від 26.07.2010 № 1260-Д в частині проведення оплати за надані послуги за період з 01.03.2017 по 31.01.2020.

Ухвалою від 30.03.2020 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 17.04.2020 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 23.04.2020 (включно).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вказує, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2010 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", перейменованого в Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - зберігач) та Відкритим акціонерним товариством "Кримхліб", яке перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Кримхліб" (далі - емітент) був укладений договір про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування у бездокументарну №1260-Д (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого емітент доручає, а зберігач зобов`язується надавати емітенту послуги щодо відкриття рахунків у цінних паперах власникам акцій випуску, що дематеріалізується, та проводити за цими рахунками операції на викладених нижче умовах, відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 №999 зі змінами та доповненнями (далі - Положення №999), Положення про порядок переведення випуску іменних акцій документарної форми існування у без документарну форму існування, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.06.2000 №98 (далі - Положення №98) зі змінами та доповненнями, чинного законодавства України, внутрішніх нормативних документів Зберігача, цього Договору (далі - банківські послуги).

Відповідно до п. 2.2 договору передбачено, що перелік власників Акцій випуску, що дематеріалізується, яким зберігач зобов`язується за цим договором відкрити рахунки в цінних паперах, вказується в Реєстрі, що є додатком №1 до цього договору.

За п. 3.1 договору сторони погодили, що зберігач зобов`язаний, зокрема, але не виключно, відкрити власникам Акцій випуску, що дематеріалізується, рахунки в цінних паперах відповідно до інформації, вказаної в Реєстрі, не пізніше 2 (двох) місяців з дати отримання від емітента письмового розпорядження щодо відкриття рахунків у цінних паперах власникам за формою, встановленою зберігачем, та у разі виконання емітентом вимоги, передбаченої підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 договору; зарахувати Акції випуску, що дематеріалізується, на рахунки в цінних паперах власників відповідно до інформації, вказаної в Реєстрі, не пізніше 2 (двох) місяців з дати отримання від емітента письмового розпорядження щодо зарахування Акцій випуску, що дематеріалізується, на рахунки в цінних паперах власників за формою, встановленою зберігачем; сформувати та надати емітенту Перші виписки; здійснювати зберігання Акцій, дематеріалізованого випуску; надавати Банківські послуги, передбачені цим договором, до дати укладання зберігачем з кожним власником Акцій, дематеріалізованого випуску, договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

В свою чергу, зберігач має право припинити надсилати на поштову адресу емітента, вказану емітентом в статті 11 договору (далі - Поштова адреса), будь-яку письмову кореспонденцію, у випадках, якщо письмова кореспонденція, відправлена зберігачем на Поштову адресу емітента, повертається зберігачу (із зазначенням причини повернення "відсутність адресата" та/або "адресат вибув" та/або "адресат не зареєстрований" тощо) не менше 3 (трьох) разів (пп. е п. 3.2 договору).

З метою виконання умов договору емітент зобов`язався оплачувати Банківські послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з позовною заявою позивач вказав, що ним на виконання умов зазначеного договору за період з 01.03.2017 по 31.01.2020 були надані банківські послуги по обслуговуванню 604 рахунків відповідача, відкритих у цінних паперах власників, на суму 60249,00 грн, однак відповідач станом на день пред`явлення позову розрахунки на вказану суму не провів.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. п. 7.4, 7.5 договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 28403,10 грн штрафу, 27282,06 грн пені, 2475,44 грн 3% річних та 5066,07 грн інфляційних втрат.

Відповідач за підставами пред`явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не подав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд враховує таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування у бездокументарну від 26.07.2010 № 1260-Д, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи, а саме актами-рахунками за період з 01.03.2017 по 31.01.2020, довідкою від 17.02.2020 вих. № 151-3/163 щодо кількості відкритих рахунків та довідкою від 17.02.2020 вих. № 151-3/164 щодо проведених оплат, підтверджено, що позивачем було належним чином виконано свої договірні зобов`язання перед відповідачем та відкрито власникам акцій випуску, що дематеріалізуються, рахунки в цінних паперах, а також надано банківські послуги з їх обслуговування на загальну суму 60249,00 грн.

Судом встановлено, що акти-рахунки позивачем не направлялися на адресу відповідачу з посиланням на пп. е п. 3.2 договору. Водночас суд констатує, що доказів припинення, розірвання чи визнання недійсним договору, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, матеріали справи не містять.

У відповідності до п. 4.1, п. 4.2 (пп. 4.2.2, 4.2.4) договору визначено, що емітент оплачує банківські послуги відповідно до діючих тарифів та в порядку, передбаченому цим договором. Оплата всіх Банківських послуг за цим договором, окрім послуг, визначених в пп.4.2.1 п.4.2 договору, здійснюється емітентом по завершенню кожного календарного місяця (далі - Звітний період), не пізніше 19 (дев`ятнадцятого) числа місяця, наступного за Звітним періодом, на підставі акту-рахунку, складеного в 2 примірниках, в якому вказуються перелік Банківських послуг, наданих зберігачем емітенту протягом Звітного періоду, та сума до сплати Банківських послуг, (далі - Акт-рахунок). Обидва примірника Акта-рахунка надсилаються зберігачем на Поштову адресу емітента до 10 (десятого) числа місяця (включно), наступного за Звітним періодом.

Емітент оплачує Банківські послуги за цим договором, за кожним рахунком у цінних паперах власника Акцій випуску, що дематеріалізований, до дати укладення зберігачем з кожним власником договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, власники Акцій з метою укладення договору про відкриття рахунку в цінних паперах до позивача не звертались. Доказів зворотного відповідачем до суду не подано та матеріали справи не містять.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач свої зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отримані від позивача за період з 01.03.2017 по 31.01.2020 банківські послуги не виконав. Відтак, станом на дату звернення до суду у відповідача перед позивачем обліковувалась непогашена заборгованість згідно з договору на суму 60249,00 грн (35 місяців прострочки х 1721,40 грн сума за один місяць обслуговування рахунків).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Оскільки станом на дату звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не вжито жодних заходів для погашення існуючої перед позивачем заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60249,00 грн є обгрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач просить стягнути на свою користь також 27282,06 грн пені та 28403,10 грн штрафу.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до п. 7.4 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати Банківських послуг за цим договором емітент сплачує зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У разі прострочення емітентом оплати Банківських послуг більше як на 30 (тридцять) днів, емітент, крім пені, повинен сплатити зберігачу штраф у розмірі 50 відсотків від суми несплачених емітентом банківських послуг (п. 7.5 договору).

За п. 7.6 договору нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов`язань, і припиняється лише з моменту повного виконання винною стороною простроченого зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована ним за період з моменту виникнення заборгованості по кожному акту-рахунку окремо по визначену позивачем у розрахунку дату - 31.01.2020.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що у ньому не вірно визначено початок періоду, за який може бути стягнуто пеню, за зобов`язаннями липня, жовтня 2017 року, квітня, липня, грудня 2018 року, квітня, вересня та грудня 2019 року, а саме без врахування вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Враховуючи вказане, відповідно до здійсненого судом перерахунку суми пені, стягненню з відповідача підлягає 27273,22 грн пені. У стягненні 8,84 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Що стосується заявленого позивачем 50% штрафу у розмірі 28403,10 грн, то суд вважає вимогу про його стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 5066,07 грн, а також 2475,44 грн 3% річних.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Водночас, при перевірці розрахунку позивача щодо обґрунтованості стягнення з відповідача суми річних, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено періоди їх нарахування за зобов`язаннями липня, жовтня 2017 року, квітня, липня, грудня 2018 року, квітня, вересня та грудня 2019 року.

Здійснивши перерахунок річних, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 2473,73 грн. У стягненні 1,71 грн 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 123465,12 грн, з яких: 60249,00 грн основної заборгованості, 27273,22 грн пені, 28403,10 грн штрафу, 2473,73 грн 3% річних та 5066,07 грн інфляційних втрат. У частині стягнення 8.84 грн пені та 1,71 грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Кримхліб" про стягнення 123475,67 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кримхліб" (95013, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Севастопольська, будинок 51-А, код ЄДРПОУ 00381580) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м.Київ, вулиця Антоновича, будинок 127, код ЄДРПОУ 00032112): 60249 (шістдесят тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 00 копійок основної заборгованості, 27273 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят три) гривні 22 копійки пені, 28403 (двадцять вісім тисяч чотириста три) гривні 10 копійок штрафу, 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) гривні 73 копійки 3% річних, 5066 (п`ять тисяч шістдесят шість) гривень 07 копійок інфляційних втрат та 2101 (дві тисячі одну) гривню 82 копійки витрат по сплаті судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова