Рішення

від 08.04.2020 по справі 916/2956/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2956/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу № 916/2956/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідача-1 Приватного підприємства Топаз (67744, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Монаші, вул. Комсомольська, буд. 50, код ЄДРПОУ 21034606)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення солідарно 185 897,73 грн.

за участю представників :

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

Суть спору: Акціонерне товариство Комерційний Банк ПРИВАТБАНК звернулось до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Приватного підприємства Топаз та ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 185 897,73 грн., з яких 143 550 грн. - заборгованість за кредитом, 29 491,43 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 10 604,29 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 2 252,01 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем -1 зобов`язань за договором банківського обслуговування від 21.03.2011р. б/н щодо своєчасного погашення кредитного ліміту та наявністю зобов`язань відповідача-2, встановлених умовами договору поруки, який 27.10.2014р. укладений між АТ КБ ПРИВАТБАНК і ОСОБА_1

28.10.2019р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 27.12.2019р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Призначене судове засідання щодо розгляду справи по суті на 08 квітня 2020р. о 10:00, з повідомленням учасників справи (явка учасників справи у судове засідання не є обов`язковою).

Позивач у судове засідання 08.04.2020р. не з`явився, та надав до суду заяву вх. № 8962/20 від 08.04.2020р. про вступ у справу як представника, згідно з якою просить суд залучити представника Акрабову О.М. у справу у якості представника позивача, а також розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явився та відзив на позов до суду не надав.

При цьому, про дату, час і місце судового засідання відповідач-1 повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким, ухвалу суду від 28.10.2019р., в якій відповідачу-1 встановлено строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали, вручено відповідачу-1 26.11.2019р. (тобто, встановлений відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов сплинув 11.12.2019р.), а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким, ухвалу суду від 16.03.2020р. вручено відповідачу-1 28.03.2020р.

Відповідач-2 у судове засідання не з`явився та відзив на позов до суду не надав.

При цьому, про дату, час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким, ухвалу суду від 28.10.2019р., в якій відповідачу-2 встановлено строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали, вручено відповідачу-2 26.11.2019р. (тобто, встановлений відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов сплинув 11.12.2019р.), а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким, ухвалу суду від 16.03.2020р. вручено відповідачу-2 28.03.2020р.

У судовому засіданні 08.04.2020р. судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання та якою суд ухвалив розглянути справу за відсутністю учасників справи у судовому засіданні, із врахуванням при цьому призначення судового засідання щодо розгляду справи по суті з повідомленням учасників справи (явка учасників справи у судове засідання є не обов`язковою), а також заяви позивача про розгляд справи у відсутність представника позивача.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 08.04.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено:

21.03.2011р. Приватним підприємством Топаз (Клієнт, відповідач-1) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки (далі-Заява), згідно з якою банк при наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості і розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, розміщеними в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua , які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 21.03.2011р. (далі-Договір).

Відповідно до п. 3.18.1.16 витягу з Умов та правил надання банківських послуг (Умови), які надані до справи позивачем, при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першої підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюються до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п.п.3.18.1, 3.18.1.1 витягу з Умов вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок корпоративного клієнта. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п.3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умов та правил надання банківських послуг . Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний дань. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та правилами надання банківських послуг , Клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених Умов та правил надання банківських послуг . В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомлені.

Відповідно до п.3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з п.3.18.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ).

Відповідно до п.3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1 Умов);

- при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.18.4.1.2 Умов);

- у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п.3.18.4.1.3 Умов);

- під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.18.4.1.4 Умов).

Згідно з п.3.18.4.4 Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.2 1-го числі кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банкіських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого цим розділом Умов та правил надання банківських послуг - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п.3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п.3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2. 3.18.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4 винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4 5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно з п.3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

27.10.2014р. між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком ПРИВАТБАНК (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач -2) було укладено договір поруки № POR 1414398661467 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Приватним підприємством Топаз (Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до: розділу 3.2.1. Кредитний Ліміт Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода1), по сплаті процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.1. Угоди 1 - 0 % річних, - за період користування кредитом, згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 36% річних;- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди1 - 56% річних;- комісійної винагороди, згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань; - винагороди за користування Ліміту, відповідно до 3.2.1.4.4 Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; кредиту в розмірі 25 000 грн.

Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п. 1.1.1. Договору поруки).

Відповідно до п.1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі що і Боржник включаючи оплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1 , Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 Договору поруки).

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 / Угодою 2 цей договір припиняє свою дію (п. 5.1 Договору поруки).

Також наявні у справі виписки по рахунку свідчать, що станом на 18.07.2013р. позивач встановив відповідачу -1 кредитний ліміт розмірі 15500 грн., який 01.05.2018р. збільшений до 170 000 грн.

В свою чергу у відповідача-1 станом на 19.09.2019р. виникла прострочена заборгованість за кредитним лімітом в розмірі 143550 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем -1 25.11.2019р. погашено заборгованість за кредитним лімітом в розмірі 6447, 85 грн., що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог.

Водночас станом на 19.09.2019р. у відповідача-1 наявна заборгованість з оплати позивачу:

- процентів за користування кредитом в розмірі 29 491,43 грн.;

- комісій за користування кредитом в розмірі 2 252,01 грн.

- пені за несвоєчасне повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій в розмірі 10604,29 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПРИВАТБАНК ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З урахуванням положень п. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України відносини повинні бути засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Крім того, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Відповідно до норм ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, наявну у справі заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки (далі-Заява), яка підписана відповідачем -1 21.03.2011р., а також встановлені обставини справи, які свідчать про встановлений відповідачу -1 кредитний ліміт в розмірі 170 000 грн. та наявну заборгованість останнього в розмірі 143550 грн., господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі 137102,15 грн. та на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі 6 447,85 грн., оскільки заборгованість у вказаному розмірі погашена відповідачем-1 під час розгляду даної справи 25.11.2019р.

При цьому, судом враховується, що всупереч вимог ч.1 ст.74 ГПК України відповідачами не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин про наявність заборгованості за кредитом, а тим більш доказів, що спростовують такі обставини.

Щодо позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), складових його повної вартості, зокрема заборгованості за відсотками та комісією за користування кредитними коштами, а також пені, господарський суд виходить з наступного.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині позову, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов відповідач-1 розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили саме такі умови, зокрема й щодо сплати саме визначених позивачем процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки та комісійних нарахувань, оскільки підпису позичальника на вищевказаних документах, наданих позивачем не вбачається.

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг , який надано позивачем, та який не містить підпису відповідача-1, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.03.2011р. шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, в якій не зазначено до яких саме Умов та Правил приєднався відповідач-1 (оскільки останні протягом певного часу могли змінюватися). Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем в суді при розгляді вказаної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів та комісій за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що є обов`язковим при застосуванні судами норм чинного законодавства щодо стягнення як конкретного розміру суми нарахованих процентів, так і стягнення штрафної відповідальності, яка настає тільки у випадку письмової домовленості сторін щодо її застосування.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися, або могли змінюватися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.03.2011р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.10.2019р.), тобто Кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що виникли пізніше, ніж момент укладання кредитного договору, і були найбільш сприятливі для можливості задоволення позову судом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, суд не вбачає підстав для стягнення солідарно з відповідачів відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, оскільки надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому, згідно з приписами цивільного процесуального законодавства України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Так, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України судом враховуються висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18, від 12.03.2020 у справі № 916/548/19.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за відсотками та комісією за користування кредитними коштами, а також пені.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі №916/2956/19 в частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про стягнення солідарно з Приватного підприємства Топаз та ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 6 447,85 грн.

3.Стягнути солідарно з Приватного підприємства Топаз (67744, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Монаші, вул. Комсомольська, буд. 50, код ЄДРПОУ 21034606) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 137 102 (сто тридцять сім тисяч сто дві) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 2 056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 54 коп.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-ІХ, яким розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністру України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжується на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст складено 21 квітня 2020 р.

Суддя Г.Є. Смелянець