Рішення

від 16.04.2020 по справі 920/1031/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.2020 Справа № 920/1031/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Чепульської Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської областіматеріали справи № 920/1031/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДР. ОЕТКЕР (вул. Будіндустрії, буд. 5, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 32553204, email:office@oetker.com.ua),

до відповідача: фізичної особи-підприємця Гостєвої Наталії Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 184050,91 грн на підставі договору дистриб`юції № 63 від 25.10.2016, укладеного між сторонами,

за участю представників учасників справи:

позивача:не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ДР. ОЕТКЕР (вул. Будіндустрії, буд. 5, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 32553204) з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця Гостєвої Наталії Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором дистриб`юції № 63 від 25.10.2016 в сумі 184050,91 грн, в тому числі: основний борг в сумі 161293,23 грн, 3 % річних в сумі 1855,98 грн та пеня в сумі 20901,70 грн, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2760,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем порушено умови договору дистриб`юції № 63 від 25.10.2016 щодо оплати отриманого товару, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано 3 % річних та пеню у відповідних розмірах.

Також, позивач у позовній заяві зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем складається із суми сплаченого судового збору в розмірі 2760,77 грн та витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.10.2019 у справі № 920/1031/19 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю ДР. ОЕТКЕР надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04 . 11.2019 у справі № 920/1031/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1031/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 05.12.2019, 12:30; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 29.11.2019.

Копію вищезазначеної ухвали судом надіслано на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі дистриб`юції № 63 від 25.10.2016, а саме: АДРЕСА_1 , повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з відміткою: адресат відсутній .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньстаном на 03.10.2019 відповідач - фізична особа-підприємець Гостєва Наталія Валеріївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

25.11.2019 від відповідача до суду надійшла заява від 25.11.2019 б/н (вх. № 9650), відповідно до якої відповідач просить суд надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами даної справи на позов та надати додатковий час для підготовки відзиву на позов.

25.11.2019 відповідач ознайомилася з матеріалами справи № 920/1031/19, про що свідчить власний підпис відповідача на вищезазначеній заяві (а.с. 67).

Таким чином, суд вважає, що відповідач обізнаний про розгляд цієї справи Господарським судом Сумської області, проте не скористався своїм правом на подання відзиву та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Представником позивача 05.12.2019 до суду разом із клопотанням від 05.12.2019 (вх. № 10046) надано копію платіжного доручення № 7637 від 03.10.2019 на суму 10000,00 грн на підтвердження факту оплати позивачем вартості правових послуг адвоката Крепеля Д.І.

Разом із клопотанням від 04.12.2019 б/н (вх. № 10041 від 05.12.2019) відповідачем надано суду роздруківку з електронної пошти відповідача листів позивача з видатковими накладними та актами взаємного зарахування коштів, а також роздруківку з листування месенджера VIBER між сторонами у справі, а саме накладних на повернення товару від 05.09.2019.

Надані сторонами письмові докази та документи долучено судом до матеріалів цієї справи.

Ухвалою суду від 05.12.2019 у справі № 920/1031/19 постановлено подальший розгляд справи № 920/1031/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначити підготовче засідання на 28.01.2020, 10:00; а ухвалою від 28.01.2020 у цій справі постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 920/1031/19 на 30 днів та відкласти підготовче засідання у справі № 920/1031/19 на 27.02.2020, 11:00.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 27.02.2020 закрив підготовче провадження у справі № 920/1031/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.03.2020, 12:00 з повідомленням учасників справи.

24.03.2020 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

23.03.2020 від позивача до суду надійшли письмові пояснення від 18.03.2020 б/н (вх. № 2571 від 23.03.2020), де позивач зазначає, що після звернення до суду з даним позовом відповідачем було сплачено 70000,00 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 114050,91 грн, з них: основний борг в сумі 91293,23 грн, 3 % річних в сумі 1855,98 грн та пеню в сумі 20901,70 грн; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2760,77 грн та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн.

Крім наведеного позивачем подано заяву від 18.03.2020 б/н (вх. № 2571 від 23.03.2020) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 06.04.2020 призначив справу № 920/1031/19 до розгляду по суті в судове засідання на 16.04.2020, 10:30.

14.04.2020 до суду електронною поштою надійшла заява представника позивача від 10.04.2020 б/н (вх. № 3154 від 14.04.2020) про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з запровадженням карантинних заходів.

Суд, приймаючи до уваги вищезазначену заяву представника позивача, здійснює розгляд цієї справі за його відсутності.

Відповідач свого представника 16.04.2020 до суду не направив, про поважність причин неявки суду не повідомив.

У даному випаду судом враховано, що за приписами частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 06.04.2020 про призначення розгляду справи № 920/1031/19 по суті в судове засідання на 16.04.2020, 10:30, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання, зокрема на стадії підготовчого провадження, та не повідомлення ним суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріаламиу відповідності до частини другої статті 178 ГПК України за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

25.10.2016 між позивачем та відповідачем укладений договір дистриб`юції № 63 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язується поставити, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Відповідно до умов пункту 1.2 договору загальною кількістю товару, що підлягає продажу за цим договором, вважається сума кількостей, зазначених у всіх погоджених сторонами замовленнях. Загальна кількість товару збільшується щораз, коли нове замовлення узгоджено сторонами.

У розділі 5 договору сторони узгодили, що загальна ціна договору складається з вартості всього поставленого товару протягом дії договору згідно видаткових накладних. Відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар не пізніше 45 календарних днів з дати отримання продукції та підписання видаткових та товарно-транспортних накладних.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2069.

Згідно з пунктом 8.2 договору, договір вважається автоматично продовженим на один календарний рік, якщо за один місяць до завершення терміну його дії жодна з сторін письмово не повідомить іншу про намір припинити дію договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач у період з 11.02.2019 по 29.03.2019 передав у власність відповідача товар на загальну суму 171193,23 грн, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів цієї справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 27-34).

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати за отриманого товару виконав частково на суму 80000,00 грн, що підтверджується копіями відповідних виписок банку від 06.05.2019, від 10.01.2020 та від 24.01.2020.

Станом на 16.04.2020 заборгованість відповідача з оплати отриманого товару складає 91293,23 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано .

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Факт заборгованості відповідача за отриманий товар на суму 91293,23 грн станом на 23.03.2020 повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 27-34) підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками, а також не спростовується відповідачем, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося судом раніше, станом на 23.03.2020 заборгованість відповідача перед позивачем з оплати отриманого товару за договором дистриб`юції № 63 від 25 . 10.2016 не погашена в повному обсязі та складає 91293,23 грн, часткове погашення суми боргу за договором в сумі 70000,00 грн здійснено відповідачем під час розгляду судом цієї справи, що підтверджується копіями виписок банку від 10.01.2020, від 24.01.2020 та визнається представником позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати отриманого товару за договором дистриб`юції № 63 від 25.10.2016 в сумі 91293,23 грн, а в частині стягнення з відповідача на користь позивача частини основного боргу в сумі 70000,00 грн провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору (сплата боргу).

Суд звертає увагу позивача на його право на повернення з бюджету за письмовим клопотанням сплаченого за цю частину (70 000 грн) позовних вимог судового збору в розмірі 1050 грн відповідно до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", про що суд виносить ухвалу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів 1855,98 грн. - 3 % річних (загальний період з 15.05.2019 по 02.09.2019) та 20901,70 грн пені (загальний період з 15.05.2019 по 23.09.2019) суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок відсотків річних суд вважає арифметично вірним.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на суму 161293,23 грн за загальний період з 15.05.2019 по 02.09.2019, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 1855,98 грн за вказаний вище період.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 20901,70 грн пені (загальний період з 15.05.2019 по 23.09.2019) суд зазначає наступне.

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2 договору, у разі порушення терміну оплати товарів згідно пункту 5.8 договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки пеня передбачена сторонами у договорі і розрахована позивачем вірно, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20901,70 грн пені (загальний період з 15.05.2019 по 23.09.2019) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 1710,76 грн покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ,гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до наданих представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги договору про надання правової допомоги від 02.10.2019 № 02/10/19, акту приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 02.10.2019 № 02/10/19, рахунку-фактури № 29 від 02.10.2019 та копії платіжного доручення № 7637 від 03.10.2019, вартість наданих адвокатом позивачу юридичних послуг складає 10000,00 грн.

Представником позивача наведено детальний опис наданих позивачу послуг правового характеру та докази сплати цих витрат позивачем на користь адвоката.

Враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, пунктом 2 частини першої статті 231 та статтями 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 70000,00 грн провадження у справі закрити.

2. В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гостєвої Наталії Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДР. ОЕТКЕР (вул. Будіндустрії, буд. 5, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 32553204) заборгованість в сумі 91293,23 грн, 3 % річних в сумі 1855,98 грн, пеню в сумі 20901,70 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1710,76 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено та підписано суддею 21 квітня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа