Ухвала

від 21.04.2020 по справі 693/335/20

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 693/335/20

2-з/693/6/20

У Х В А Л А

іменем України

21.04.2020 Жашківський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкур С.Д., розглянувши матеріали заяви представника іноземного підприємства Агро-Вільд Україна про забезпечення позову у справі за позовом адвоката Чепурка Радислава Станіславовича в інтересах іноземного підприємства Агро-Вільд Україна до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 20.07.2009 року,

установив:

Представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120984000:02:001:0063, загальною площею 2,5301 га., що розташована на території Литвинівської сільської ради, а саме надавати в користування на підставі будь-яких цивільно-правових угод та заборонити проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на цій ділянці.

В обґрунтування заяви зокрема вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та навіть унеможливити виконання рішення суду у зв`язку з тим, що спірну земельну ділянку, яка належить на праві оренди ІП Агро-Вільд Україна , була спроба захопити невідомими особами. Такі дії порушують право ІП Агро-Вільд Україна на заняття господарською діяльністю та містять ознаки протидії законній господарській діяльності у вигляді протирпавних вимог припинити займатися господарською діяльністю, поєднаної із захопленням земельної ділянки, у зв`язку з чим подано заяву до поліції за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих посилань, жодних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, сама заява здебільшого містить лише суть позовних вимог, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Саме по собі лише звернення до поліції про спробу захоплення земельної ділянки, без наявності відповідних доказів цього, не є достатньою підставою для забезпечення позову. Крім цього, заходи забезпечення позову про які просить позивач, є співмірними з позовними вимогами (можливість подальшого користування земельною ділянкою на умовах оренди), що виключає вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-153, 260 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви адвоката Чепурка Радислава Станіславовича в інтересах іноземного підприємства Агро-Вільд Україна до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 20.07.2009 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: С. Д. Пічкур