Рішення

від 15.04.2020 по справі 327/309/19

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 327/309/19

Провадження № 2/327/11/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2020 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Завіновської А.П.

при секретарях судового засідання - Захаренко А.В., Літвіновій Т.А.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Гришка Р.В.

представника відповідача - Канюк О.О.

представника третьої особи - Жиєнка А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи Центр фінансово-господарського обслуговування закладів культури Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Розівська селищна рада Розівського району Запорізької області, про стягнення додаткової заробітної плати,

в с т а н о в и в:

17.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із наведеним вище позовом, який в подальшому уточнила, в обґрунтування якого зазначала наступне.

04.05.2016 року вона наказом Комунальної установи Центр фінансово-господарського обслуговування закладів культури (далі - КУ ЦФГО закладів культури ) була прийнята на посаду прибиральниці службових приміщень Комунального закладу Розівський центр культури та дозвілля (далі - КЗ РЦКД ) з посадовим окладом згідно штатного розпису та доплатою в розмірі 20 % посадового окладу за розширену зону обслуговування, а у 2017-2018 роках з доплатою в розмірі 30 % посадового окладу, з тривалістю робочого тижня 40 годин.

01.11.2018 року вона була звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Під час роботи у наведеному закладі в її обов`язки згідно до посадової інструкції входило, зокрема: прибирання кабінетів, коридорів, сходів, фойє, очищення та дезинфекція унітазів, раковин та іншого санітарно-технічного обладнання. Готування до використання з дотримання правил безпеки необхідних миючих та дезинфікуючих речовин.

Згідно до наказу Міністерства культури України № 745 від 18.10.2005 року Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2005 року за № 1285/11565, працівникам за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, встановлюється доплата в розмірі 10 % посадового (місячного) окладу.

Водночас вказана доплата їй за час роботи не нараховувалася та не виплачувалася, в результаті чого за період роботи з 04.05.2016 року по 01.11.2018 року утворилася заборгованість з її сплати на загальну суму 4 355, 29 грн., а саме:травень 2016 року - 151,60 грн., червень 2016 року - 95,75 грн., липень 2016 року - 151,60 грн., серпень 2016 року - 151,60 грн., вересень - 151,60 грн., жовтень - 151,60 грн., листопад 2016 року - 82,69 грн., грудень 2016 року - 109,09 грн., січень 2017 року - 160,0 грн., лютий 2017 року - 160,0 грн., березень 2017 року - 160,0 грн., квітень 2017 року - 160,0 грн., травень 2017 року - 160,0 грн., червень 2017 року - 104,0 грн., липень 2017 року - 160,0 грн., серпень 2017 року - 160,0 грн., вересень 2017 року - 160,0 грн., жовтень 2017 року - 22,86 грн., листопад 2017 року - 160 грн., грудень 2017 року - 160,0 грн., січень 2018 року - 176,20 грн., лютий 2018 року - 176,20грн., березень 2018 року 176,20 грн., квітень 2018 року - 176,20 грн., травень 2018 року - 176,20 грн., червень 2018 року - 176,20 грн., липень 2018 року - 136,15 грн., серпень 2018 року - 168,19 грн., вересень 2018 року - 176,20 грн., жовтень 2018 року - 104,11 грн.

Крім того, у 2016 році їй була встановлена доплата за розширену зону обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) у розмірі 20 % посадового окладу, а у 2017 - 2018 роках у розмірі 30 % посадового окладу.

Разом з тим, зазначена доплата була нарахована не понад розмір мінімальної заробітної плати, а у межах мінімальної заробітної плати, що суперечить ч. 2 ст. 3-1 Закону України Про оплату праці , оскільки робота з розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт фактично належить до роботи в несприятливих умовах праці та потребує надурочного часу.

Внаслідок цих обставин, вона недоотримала зазначену доплату за період своєї роботи з 04.05.2016 року по 01.11.2018 року на загальну суму 12 020, 37 грн., а саме: травень 2016 року - 303,20 грн., червень 2016 року - 191,49 грн., липень 2016 року - 303,20 грн., серпень 2016 року - 303,20 грн., вересень 2016 року - 303,20 грн., жовтень 2016 року - 303, 20 грн., листопад 2016 року - 165,38 грн., грудень 2016 року - 218,18 грн., січень 2017 року - 480,0 грн., лютий 2017 року - 480,0 грн., березень 2017 року - 480,0 грн., квітень 2017 року - 303,16 грн., травень 2017 року - 480,0 грн., червень 2017 року - 312,0 грн., липень 2017 року - 480,0 грн., серпень 2017 року - 480,0 грн., вересень 2017 року - 480,0 грн., жовтень 2017 року - 68,57 грн., листопад 2017 року - 480,0 грн. грудень 2017 року - 480,0 грн., січень 2018 року - 528,60 грн., лютий 2018 року - 528,60 грн., березень 2018 року - 528,60 грн., квітень 2018 року - 528,60 грн., травень 2018 року - 528,60 грн., червень 2018 року - 528,60 грн., липень 2018 року - 408,47 грн., серпень 2018 року - 504, 57 грн., вересень 2018 року - 528,60 грн., жовтень 2018 року - 312, 35 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути з КУ ЦФГО закладів культури на її користь додаткову заробітну плату у вигляді доплати у розмірі 10 % посадового окладу за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також як працівнику зайнятому прибиранням туалетів на загальну суму 4 355, 29 грн., а також у вигляді доплати у розмірі 20 % у 2016 році та 30 % у 2017-2018 роках посадового окладу за розширену зону обслуговування (збільшення обсягу виконаних робіт) на загальну суму 12 020, 37 грн., та понесені витрати на професійну правничу допомогу, які склали 5 600 грн.

Ухвалою судді Розівського районного суду Запорізької області від 20.09.2019 року було відкрито провадження у вказаній справі і її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін було призначено на 10 год. 30 хв. 17.10.2019 року (а.с. 22 т. 1). В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався та у справі оголошувались перерви, в останній раз на 13 год. 00 хв. 15.04.2020 року.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року за клопотанням позивачки у справі замінено первісного відповідача - Розівську районну раду Запорізької області на належного відповідача - КУ ЦФГО закладів культури Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області. Крім того, зазначеною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучено Розівську селищну раду Розівського району Запорізької області (а.с. 182-183 т. 1).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гришко Р.В., підтримавши позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі, зокрема і в частині судових витрат за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 5 600 грн.

При цьому, позивачка, зокрема пояснювала, що вона як прибиральниця службових приміщень КЗ РЦКД у своїй роботі використовувала дезінфікувальні засоби, які їй надав керівник цього закладу, а також з травня 2016 по грудень 2017 року прибирала вуличний туалет, розташований між КЗ РЦКД та Центральним стадіоном в смт. Розівка, а з грудня 2017 року туалет, який було встановлено у приміщенні цього закладу, водночас передбачена законом доплата їй не нараховувалася. Крім того, вона працювала в надурочний час, святкові дні та обслуговувала, окрім КЗ РЦКД , ще й КЗ Розівський районний краєзнавчий музей , але доплата за розширену зону була безпідставно врахована у мінімальну зарплату, а не понад її розмір.

Представник відповідача Канюк О.О. в судовому засіданні пояснила, що вона є керівником КУ ЦФГО закладів культури , даний заклад обслуговує декілька закладів культури, зокрема і КЗ РЦКД , в якому позивачка працювала прибиральницею службових приміщень. ОСОБА_1 не нараховувалася доплата за роботу з дезінфікуючими засобами, оскільки такі засоби через відсутність бюджетних коштів не придбавалися, а тому остання їх не використовували у своїй роботі. Стосовно прибирання туалетів зазначила, що у КЗ РЦКД лише у грудні 2017 року було встановлено туалет, оскільки безпосереднім керівництвом ОСОБА_1 не ініціювалося питання про нарахування останній доплати за прибирання туалету, то відповідно доплата і не нараховувалася. При цьому, як керівник на той час КЗ РЦКД - ОСОБА_2 , так і завідуючий господарчим відділом КУ ЦФГО закладів культури , - ОСОБА_3 зазначали, що ОСОБА_1 туалет не прибирала. Окрім цього, представник відповідача вказувала, що туалет, який розташовано на вулиці між КЗ РЦКД та Центральним стадіоном, не належить ані вказаній установі, ані КУ ЦФГО закладів культури , а тому відповідно позивачці не могла нараховуватись доплата за його прибирання, оскільки до того ж прибирати його остання не повинна була.

Щодо включення доплати за розширену зону обслуговування (збільшення обсягу виконаних робіт) у розмір мінімальної заробітної плати зазначала, що така доплата у 2016 році була проведена у відповідності до вимог закону, який діяв на час спірних правовідносин, та була нарахована понад розмір мінімальної заробітної плати, а у 2017-2018 роках, у зв`язку із доповненням Закону України Про оплату праці статтею 3-1, яка вступила в дію 01.01.2017 року, у межах мінімальної заробітної плати, зокрема з урахуванням роз`яснень наданих в листі Міністерства соціальної політики України Щодо нарахування доплати до мінімальної заробітної плати та її врахування при розрахунку виплат працівникам від 25.05.2017 року за № 1545/0/101-17/28. На підставі викладеного, просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зокрема і в частині стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги, подавши клопотання в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

Представник третьої особи Жиєнко А.В., заперечуючи проти позову в судовому засіданні пояснив, що до введення в дію 01.01.2017 року положень ст. 3-1 Закону України Про оплату праці , взагалі не було передбачено таких видів доплат, як за використання в роботі дезінфікувальних засобів, працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, за розширену зону обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт), і тільки з введенням в дію цієї статті такі доплати були встановлені, а тому позовні вимоги з травня 2016 року по січень 2017 року, вважав необґрунтованими. Водночас у зв`язку з тим, що з 01.01.2017 року по 01.11.2018 року обставини, які б свідчили про факт використання ОСОБА_1 в своїй роботі дезінфікувальних засобів, прибирання туалетів, роботи в надурочний час чи святкові дні, не знайшли свого фактичного підтвердження ані письмовими доказами, ані поясненнями свідків, вважав, що позивачкою не було доведено зазначені обставини, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зокрема і в частині стягнення судових витрат.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що працює на посаді завідувача господарчим відділом КУ ЦФГО закладів культури . ОСОБА_1 протягом 2016-2018 року працювала прибиральницею службових приміщень КЗ РЦКД та безпосередньо у своїй роботі підпорядковувалися йому. ОСОБА_1 не завжди належно виконувала свої посадові обов`язки і до неї були зауваження, водночас дисциплінарні заходи не застосовувались. В обсяг роботи позивачки входило, зокрема прибирання кабінетів, сходів, під час їх прибирання остання замітала, мила водою підлогу, витирала пил. До встановлення наприкінці 2017 року туалету в приміщенні КЗ РЦКД , будь-які дезінфікувальні засоби не закуповувались і ОСОБА_1 не видавалися, а тому остання їх у своїй роботі не застосовувала. Стосовно прибирання позивачкою туалету, що розташований між КЗ РЦКД та Центральним стадіоном, зазначив, що вказаний туалет належить селищній громаді, коли на стадіоні відбувалися якісь заходи, то ОСОБА_1 просили його прибрати, але це було не на постійній основі.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді в.о. директора КЗ РЦКД з серпня 2016 року по 31.08.2018 року, в даному закладі працювала прибиральницею службових приміщень ОСОБА_1 , яка безпосередньо підпорядковувалася завідуючому господарчим відділом КУ ЦФГО закладів культури , - ОСОБА_3 . За час своєї роботи позивачка десь приблизно раз в неділю прибирала службові приміщення КЗ РЦКД , а саме підмітала підлогу, мила її водою, протирала пил. При цьому жодні дезінфікувальні засоби у своїй роботі ОСОБА_1 не використовувала, оскільки такі засоби ані КЗ РЦКД , ані КУ ЦФГО закладів культури не закупалися. Туалет, якій розташовано між КЗ РЦКД та Центральним стадіоном, не належав їх установі, а тому ОСОБА_1 не могла займатися його прибиранням. Стосовно туалету у приміщенні закладу, то його було встановлено лише у грудні 2017 року, та й той позивачка фактично не прибирала. При цьому миючі засоби для прибирання цього туалету закупалися свідком за свої власні кошти і позивачці не надавалися. Щодо роботи ОСОБА_1 в надурочний час, святкові дні, свідок зазначав, що таких випадків не пам`ятає. Стосовно того чи здійснювалося ОСОБА_1 прибирання КЗ Розівський районний краєзнавчий музей , який знаходиться в одному приміщенні з КЗ РЦКД , свідку нічого невідомо. Крім того, свідок пояснив, що за час роботи ОСОБА_1 до неї були зауваження щодо неналежного виконання своїх обов`язків, але будь-які заходи дисциплінарного реагування до останньої не застосовувалися.

Допитана в судовому засіданні, в порядку ст. 234 ЦПК України, в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що вона з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року працювала прибиральницею службових приміщень. В її обов`язки входило прибирання службових приміщень КЗ РЦКД , а також вона прибирала двічі на тиждень КЗ Розівський районний краєзнавчий музей , які розташовані в одному приміщенні. Під час прибирання приміщень вона підмітала, мила підлогу із застосуванням розчину хлору та протирала пил. Окрім цього засобу, який їй надавав на той час керівник КЗ РЦКД - ОСОБА_4 , будь-яких інші дезінфікуючі засоби під час прибирання приміщень до грудня 2017 року, коли у приміщенні закладу було встановлено туалет, вона не використовувала. Із встановленням туалету їй вже для роботи видавались усі необхідні миючі та дезінфікуючи засоби вже новим керівником закладу ОСОБА_2 , при цьому джерело їх походження, їй не відомо. Крім того, з моменту її прийняття на роботу і до грудня 2017 року вона щоденно прибирала туалет, що був розташований між КЗ РЦКД та Центральним стадіоном, оскільки його відвідували працівники та відвідувачі закладу, про необхідність його прибирання їй наголошувало керівництво закладу.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зі ст. 95 КЗпП України, ст. 3 Закону України Про оплату праці , мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Судом встановлені наступні обставини справи та фактичні їм правовідносини.

Наказом КУ ЦФГО закладів культури від 04.05.2016 року № 12, ОСОБА_1 було прийнято на посаду прибиральника службових приміщень КЗ РЦКД з посадовим окладом згідно штатного розпису на 2016 рік - 1 516, 00 грн., із доплатою в розмірі 20 % посадового окладу за розширену зону обслуговування. З тривалістю робочого часу на тиждень 40 годин (а.с. 6, 18 т. 1).

Виходячи з наказів КУ ЦФГО закладів культури № 14 від 30.11.2016 року, № 5 від 15.02.2017 року, № 3 від 15.01.2018 року про затвердження штатних розписів та самих штатних розписів, з 01.12.2016 року, ОСОБА_1 , як прибиральниці службових приміщень КЗ РЦКД було встановлено посадовий оклад - 1 600 грн., з 01.01.2017 року - 1 600 грн., а з 01.01.2018 року - 1 762 грн., із доплатою за розширену зону обслуговування у розмірі 20 % посадового окладу з 01.12.2016 року, та з 01.01.2017 року в розмірі 30 % посадового окладу (а.с. 92-94, 95-98 т. 1).

В подальшому наказом КУ ЦФГО закладів культури від 01.11.2018 року № 12, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади прибиральника службових приміщень КЗ РЦКД за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, про що свідчить і відповідний запис в трудовій книжці останньої (а.с. 7, 18 т. 1).

Відповідно до Посадової інструкції прибиральника службових приміщень, затвердженої наказом директора КУ ЦФГО закладів культури Канюк О.О. № 7 від 04.05.2016 року, з якою ОСОБА_1 було ознайомлено під розпис, остання згідно до її посадових обов`язків повинна була, зокрема: прибирати службові приміщення (кабінети, коридори, сходи, санвузли, фойє, туалети, тощо); прибирати пил, підмітати, мити стіни, підлогу, віконні рами та скло, меблі, килимові вироби; очищувати урни від паперів і промивати їх дезінфікуючим розчином, збирати сміття і відносити його на смітник у дворі; очищувати та дезінфікувати унітази, раковини та інше санітарно-технічне обладнання; готувати до використання з дотриманням правил безпеки необхідні миючі та дезінфікуючі розчини (п.п. 3.1, 3.2, 3.3., 3.4, 3.6 п. 3 Інструкції) (а.с. 5, 140 т. 1).

Наказом Міністерства культури України № 745 від 18.10.2005 року Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2005 року за № 1285/11565, визначено, що працівникам за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, встановлюється доплата в розмірі 10 % посадового (місячного) окладу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України і ст. 15 Закону України Про оплату праці , підприємства мають право самостійно в колективному договорі встановлювати умови та розміри оплати праці працівників із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Аналогічну норму про те, що колективним договором установлюються, зокрема розміри заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо) містить і ст. 7 Закону України Про колективні договори і угоди від 01.07.1993 року.

Згідно до вказаних положень законодавства, колективним договором між Відділом культури і туризму Розівської районної державної адміністрації та профспілкою працівників культури Розівського району Запорізької області, були визначені доплати, зокрема за використання у роботі дезінфікуючих засобів, прибирання туалетів в розмірі 10 % посадового окладу (а.с. 15-49 т. 2).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо безпідставного не нарахування та невиплати їй додаткової зарплати у вигляді доплати в розмірі 10 % посадового окладу за роботу з дезінфікувальними засобами, та як працівнику зайнятому прибирання туалетів, суд виходить з такого.

Як вбачається з оборотних відомостей КУ ЦФГО закладів культури за період з травня 2016 року по листопад 2018 року, дезінфікувальні засоби були придбані вказаною установою лише у вересні та жовтні 2018 року. Водночас у жовтні 2018 року позивачка перебувала у відпустці, а в подальшому звільнилася, внаслідок чого не використовувала у вказаному місяці дезинфікувальні засоби (а.с. 14, 111-139 т. 1).

При цьому, виходячи з пояснень свідка ОСОБА_3 , який зазначав в судовому засіданні, що дезінфікувальні засоби почали видаватися позивачці лише у грудні 2017 року, коли у приміщенні КЗ РЦКД було встановлено туалет, а виходячи з пояснень свідка ОСОБА_2 , ці засоби закупалися за її особисті кошти і ОСОБА_1 не надавалися в користування, за наявності оборотних відомостей про здійснення закупівлі дезинфікувальних засобів лише у вересні та жовтні 2018 року, у суду відсутні можливості встановити чи здійснювалася ОСОБА_1 робота з дезінфікувальними засобами за увесь період її роботи, окрім вересня 2018 року, оскільки достовірні та належні докази в цій частині позивачкою надано не було.

Розглядаючи доводи ОСОБА_1 про те, що нею з травня 2016 року по грудень 2017 року здійснювалися заходи по прибиранню вуличного туалету, розташованого між КЗ РЦКД та Центральним стадіоном в смт. Розівка, суд зазначає наступне.

Згідно до відповідей Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 13.04.2020 року за № 1048/01-22-03, КП Розівський комунгосп Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 08.04.2020 року за № 100, Розівської районної ради Запорізької області від 10.04.2020 за № 01.1-36/45, вулична вбиральня, яка розташована між КЗ РЦКД та Центральним стадіоном в смт. Розівка Розівського району Запорізької області, не перебуває на балансі жодної з цих установ, як то і на балансі КЗ РЦКД , виходячи з технічного паспорту цього закладу (а.с. 67-88, 205, 206, 207 т. 1).

Аналізуючи в цій частині показання свідків, суд доходить висновку, що про факт здійснення заходів по прибиранню вуличного туалету, окрім позивачки, також зазначав у своїх поясненнях свідок ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ОСОБА_1 інколи при запровадженні святкових заходів здійснювала прибирання вказаного туалету.

Але, враховуючи, що вказана вбиральня не перебуває на балансі КЗ РЦКД , в якому позивачка працювала прибиральницею службових приміщень, а остання здійснювала її прибирання без оформлення відповідних актів, нарядів, при цьому позивачкою питання про здійснення доплати за прибирання цього туалету перед керівництвом КЗ РЦКД та КУ ЦФГО закладів культури належним чином не порушувалось, то встановити чи здійснювалось прибирання ОСОБА_1 вказаної вбиральні на постійній основі неможливо, а тому і відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Водночас під час судового розгляду справи судом встановлено, що туалет у приміщенні КЗ РЦКД було встановлено у грудні 2017 року, який хоча і не знайшов своє відображення у технічному паспорті вказаного закладу, оскільки як пояснив представник відповідача, технічний паспорт було зроблено раніше чим встановлено вбиральню, але ці обставини не заперечувались сторонами та підтверджені поясненнями свідків допитаних в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає доведеними вимоги позивачки щодо безпідставного не нарахування їй доплати в розмірі 10 % посадового окладу, як працівнику зайнятому прибиранням туалету за період з грудня 2017 року по листопад 2018 року (з урахуванням в цій частині роботи з дезінфікувальними засобами у вересні 2018 року).

Таким чином, враховуючи, що посадовий оклад ОСОБА_1 у грудні 2017 року складав 1 600 грн., а з 01.01.2018 року по день її звільнення - 1 762 грн., доплата в розмірі 10 % посадового окладу, як працівника, зайнятого прибиранням туалетів склала: грудень 2017 року - 160, 0 грн., січень 2018 року - 176, 20 грн., лютий 2018 року - 176, 20 грн., березень 2018 року - 176, 20 грн., квітень 2018 року - 176, 20 грн., травень 2018 року - 176, 20 грн., червень 2018 року - 176, 20 грн., липень 2018 року - 136, 15 грн., серпень 2018 року - 168, 19 грн., вересень 2018 року - 176, 20 грн. (у т.ч. за роботу з дезінфікувальними засобами), жовтень 2018 року - 104, 11 грн., а всього на загальну суму 1 801, 95 грн., яку суд і вважає необхідним стягнути на користь останньої.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо безпідставного врахування доплати за розширену зону обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) у мінімальну заробітну плату, яка, на думку позивачки, повинна нараховуватись понад розмір мінімальної зарплати, оскільки фактично є роботою у несприятливих умовах т.к. потребувала надурочного часу, то суд виходить з такого.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про оплату праці , мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Аналогічні роз`яснення були викладені і в абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року.

Наказом Міністерства культури України № 745 від 18.10.2005 року Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2005 року за № 1285/11565, встановлена доплата працівникам у розмірі до 50 % посадового окладу (тарифної ставки) за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Такі ж положення щодо доплати за розширену зону обслуговування (збільшення обсягу виконаних робіт) у розмірі до 50 % посадового окладу визначені і у колективному договорі.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік було встановлено розмір мінімальної заробітної плати , зокрема з 1 травня - 1 450 грн., а з 1 грудня - 1 600 грн.

З довідки про нарахування заробітної плати вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 , з 01.05.2016 року складав 1 516 грн., а з 01.12.2016 року - 1 600 грн., із доплатою за розширену зону обслуговування в розмірі 20 % посадового окладу (а.с. 12 т. 1).

Отже, вказані обставини свідчать про те, що доплата за розширену зону обслуговування у 2016 році була нарахована ОСОБА_1 понад розмір мінімальної заробітної плати, як то було визначено вимогами діючого на той час законодавства.

З 01.01.2017 року у зв`язку із доповненням Закону України Про оплату праці статтею 3-1, законодавцем було встановлено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконував місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати (ч.ч. 1-3 ст. 3-1 Закону).

Листом Міністерства соціальної політики України Щодо нарахування доплати до мінімальної заробітної плати та її врахування при розрахунку виплат працівникам від 25.05.017 року за № 1545/0/101-17/28, роз`яснено, що частиною другою статті 3-1 Закону України Про оплату праці визначений вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейний свят.

До доплат в несприятливих умовах праці, які не враховуються при забезпеченні мінімального розміру заробітної плати, відноситься доплата за роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, яка виплачується за результатами атестації робочих місць, доплата за використання дезінфікуючих засобів та прибирання туалетів, доплата за роботу в певних типах закладів, підрозділах та посадах тощо.

Зазначені доплати не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру, а нараховуються понад розмір мінімальної заробітної плати.

Всі інші складові заробітної плати, які не перелічені в частині другій статті 3-1 Закону, мають враховуватись до мінімальної заробітної плати.

Згідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік з 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складала 3 200 грн., а виходячи зі ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становив 3 723 грн.

З довідки про нарахування заробітної плати за 2017-2018 р.р. вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 складалася з посадового окладу на 01.01.2017 року - 1 600 грн. та на 01.01.2018 року - 1 762 грн., із доплатою в розмірі 30 % посадового окладу за розширену зону обслуговування, яка увійшла в розмір мінімальної заробітної плати, що, на думку суду, не суперечить нормам діючого законодавства (а.с. 13, 14 т.1).

При цьому суд відхиляє доводи позивачки про те, що робота з розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) належить до роботи в несприятливих умовах праці, оскільки потребувала надурочного часу, а в подальшому як зазначила позивачка в судовому засіданні і роботи у святкові дні, оскільки таких обставин під час розгляду справи встановлено не було. Крім того, на думку суду, позивачка невірно розуміє, які роботи відносяться до робіт в несприятливих умовах.

А тому виходячи з обсягу виконуваних ОСОБА_1 робіт, їй з урахуванням нормативів, встановлених наказом Міністерства культури України Про затвердження примірних штатних нормативів клубних закладів, центрів народної творчості, парків культури та відпочинку та інших культурно-освітніх центрів і установ державної та комунальної форми власності сфери культури від 20.09.2011 року за № 767/0/16-11, була встановлена доплата за розширену зону обслуговування у відповідному відсотку від посадового окладу.

Водночас під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно не було нараховано та виплачено доплата у виді 30 % посадового окладу (1 600 грн.), за розширену зону обслуговування за січень 2017 року в розмірі 480 грн., що підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача, а тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки цю суму (а.с. 13 т.1, а.с. 1 т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувшись до суду із вказаним позовом, в ньому зазначила, що судові витрати за надання професійної правничої допомоги склали 5 000 грн., розрахунок яких буде надано пізніше (а.с. 1-2 т. 1)

Виходячи з договору про надання правничої допомоги від 05.09.2019 року за № 89/19, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Гришко Р.В., сторони обумовили, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 5 000 грн. У разі збільшення або зменшення клієнтом в процесі розгляду справи вимог заяви, і якщо такі зміни вимагають від представника додаткового часу, сторони зобов`язалися переглянути умови оплати змінених вимог, враховуючи час витрачений представником за погодженням сторін (п.п. 5.1, 5.2. п. 5 Договору) (а.с. 29-30 т. 1).

Згідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 10.10.2019 року, підписаного адвокатом Гришко Р.В. та позивачкою ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу склали 5 600 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, які склалися з консультації (1 година) - 700 грн., складання позову (2 години) - 1 400 грн., представництво в суді (5 годин) - 3 500 грн. (а.с. 100-а, 101 т. 1).

Представник відповідача, відповідно до положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що всупереч ч. 1 ст. 134, п. 9 ч. 1 ст. 175 ЦПК України, позивачка при подачі позовної заяви не подала попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, пославшись лише у своєму позові, на те, що витрати на правничу допомогу орієнтовано складають 5 000 грн. Крім того, враховуючи, що роботою по збиранню та отриманню доказів для подання позову до суду займався інший адвокат, а представником позивачки - адвокатом Гришко Р.В., лише було складено позов, а також, що участь останнього в судових засіданнях загальним обсягом склала 2 год. 42 хв., та й то фактично в режимі відеоконференції, то заявлені позивачкою витрати на правничу допомогу на суму 5 600 грн., вважав недоведеними (а.с. 210-211 т. 1).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (правова позиція, викладена в постанові (додатковій) Великої Палати Верховного Суду, у справі 755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Гришко Р.В., в рамках даної справи позивачці була надана професійна правнича допомога, яка фактично складалася з консультації, складання двох процесуальних документів по суті спору: позовної заяви і клопотання про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи, оскільки заходи по збиранню документів для звернення до суду із вказаним позовом були вжиті іншим адвокатом в рамках доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 2019-0385997 від 02.05.2019 року (а.с. 212-215 т.1), та представництва в суді, яке здійснювалося в цілому в режимі відеоконференції, окрім двох засідань, і як вірно зазначив представник відповідача менше заявленого адвокатом часу.

Таким чином, суд враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, яка фактично є незначної складності, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих останнім позивачці послуг, вважає доведеною суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, зокрема визначених пунктом другим частини першої цієї статті (присудження працівникові виплати заробітної плати).

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 додаткової заробітної плати.

В силу ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачка при зверненні до суду у вересні 2019 року була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі виходячи з розрахунку: 2 281, 85 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 768, 40 грн. (розмір судових витрат) / 16 375, 66 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 107, 07 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 95 КЗпП України, ст. ст. 1-3-1 Законом України Про оплату праці , ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 211, 234, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи Центр фінансово-господарського обслуговування закладів культури Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (ЄДРПОУ 39028746, місцезнаходження: 70302, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, 92) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), додаткову заробітну плату у вигляді доплати у розмірі 10 % посадового окладу за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також як працівнику зайнятому прибиранням туалетів за період з 01.12.2017 року по 01.11.2018 року на загальну суму 1 801, 85 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Комунальної установи Центр фінансово-господарського обслуговування закладів культури Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (ЄДРПОУ 39028746, місцезнаходження: 70302, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, 92) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), додаткову заробітну плату у вигляді доплати у розмірі 30 % посадового окладу за січень 2017 року за розширену зону обслуговування (збільшення обсягу виконаних робіт) в розмірі 480 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Комунальної установи Центр фінансово-господарського обслуговування закладів культури Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (ЄДРПОУ 39028746, місцезнаходження: 70302, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, 92) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 000, 00 грн.

Стягнути з Комунальної установи Центр фінансово-господарського обслуговування закладів культури Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (ЄДРПОУ 39028746, місцезнаходження: 70302, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, 92) на користь держави судовий збір в розмірі 107, 07 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 додаткової заробітної плати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, - Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2020 року.

Суддя: А.П. Завіновська