Постанова

від 15.04.2020 по справі 132/1959/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 132/1959/18

провадження № 61-16997св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Н ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року в складі колегії суддів: Якименко М. М., Медвецького С. К., Ковальчука О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н (далі - ТОВ Альфа-Н ) про розірвання договору оренди землі.

Позов мотивований тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3699 га, кадастровий номер земельної ділянки 0521684000:06:002:0222, що розташована на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

У процесі розгляду справи в судовому засіданні Вінницького окружного адміністративного суду позивачу стало відомо, що між нею та ТОВ Альфа-Н існують договірні відносини, а саме укладено договір оренди землі від 02 березня 2016 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 травня 2018 року № 123967179 позивачу стало відомо, що між нею як власником земельної ділянки та ТОВ Альфа-Н укладено договір оренди землі від 02 березня 2016 року, право оренди зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29077040 від 03 квітня 2016 року. Строк дії договору - 7 років, орендна плата за користування земельною ділянкою дорівнює 8 % від вартості землі, що складає 6 800,00 грн.

Після підписання цього договору ТОВ Альфа-Н не надало позивачу екземпляр договору.

У порушення умов договору відповідач не сплачує позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2016-2017 роки.

Несплата відповідачем їй орендної плати позбавляє її того, що передбачено договором, є істотним порушенням його умов та підставою для розірвання договору в зв`язку із систематичною несплатою орендної плати та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Посилаючись на статті 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі та статтю 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), позивач просила розірвати договір оренди землі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року позов задоволено, розірвано договір оренди землі від 02 березня 2016 року, укладений між ТОВ Альфа-Н і ОСОБА_1 , вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при вирішенні справи необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17. Несплата відповідачем орендної плати позивачу свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем, взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що основною підставою для розірвання договору оренди, на яку посилалася позивач, є істотне порушення відповідачем договору оренди землі, а саме - систематична несплата орендної плати відповідачем, яку на даний час позивач не отримала, суд вважає, що відповідачем істотно порушено договір оренди землі.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27 травня 2019 року в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що відповідач ТОВ Альфа-Н повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, клопотань про необхідність відкладення розгляду справи не заявляв, відзиву на позовну заяву до суду не надав, заперечень проти позову не висунув. Заява представника ТОВ Альфа-Н про перегляд заочного судового рішення від 28 серпня 2018 року не містить конкретних посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти вимоги позивача, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та які відповідач був позбавлений можливості надати до суду.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Альфа-Н задоволено, заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на порушення відповідачем умов договору. Однак, ні оригінал, ні належним чином завірену копію цього договору до позовної заяви вона не надала, хоча повинна була це зробити відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України. У позовній заяві позивач вказала, що екземпляр договору, який вона просить розірвати, в неї відсутній. На це суд першої інстанції належної уваги не звернув, не вирішив це питання в порядку, визначеному частинами четвертою та п`ятою статті 83 ЦПК України.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, неповно з`ясував її обставини, не дав їм належну правову оцінку, оскільки розглянув справу без предмета спору та відповідно не досліджував умови договору оренди землі, обмежився посиланнями на інформацію, що міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом постановлене рішення про розірвання договору оренди без дослідження його істотних умов, зокрема, щодо індексації орендної плати, форм платежу, строків, порядку її винесення та перегляду, а відтак і розміру можливої заборгованості, а також наявність підстав, які можуть потягнути за собою правові наслідки у вигляді розірвання договору.

У порядку підготовки справи до апеляційного розгляду ухвалами суду від 08 липня 2019 року та 11 липня 2019 року витребувано в сторін доказ - договір оренди землі, який є предметом спору. Ухвали суду були отримані позивачем та відповідачем, однак їх вимоги сторонами не виконано.

Позивач, отримавши ухвалу суду про витребування доказів, ухилилася від подання доказів. Відповідач надав ксерокопію договору, який належним чином не засвідчений і зміст якого нечитабельний. Повідомив про те, що оригінал договору в нього відсутній, а ксерокопію договору ним отримано з матеріалів адміністративної справи, яка розглядалася. Крім того. відповідач надав низку документів на підтвердження доводів про неможливість користання земельної ділянки з 2016 року в зв`язку з чиненням перешкод з боку іншого орендаря. Оскільки копія зазначених доказів, які надані відповідачем до апеляційного суду, заздалегідь не надіслані позивачу, як того вимагає частина дев`ята статті 83 ЦПК України, суд не взяв їх до уваги.

У зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів, зокрема, оригіналу договору або належним чином завіреної його копії, а також відсутні докази на підтвердження порушення його умов відповідачем, а саме: систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою та нецільового її використання, що потягло зниження якості показників ґрунту, позовні вимоги позивача є безпідставними та недоведеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також позивач просила зупинити виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем вчинялися дії, спрямовані на отримання її екземпляру договору оренди землі в період з березня по травень 2018 року позивач особисто приходила до ТОВ АЛЬФА-Н за місцем його знаходження, що зареєстроване в АДРЕСА_1 з заявами про надання відповідних відомостей та отримання орендної плати. Це підтверджує довідка, видана виконкомом Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 11 травня 2018 року № 24, в якій також зазначено, що це товариство з 2015 року не перебуває за місцем своєї реєстрації і не здійснює за такою адресою господарської діяльності.

Цю довідку позивач не надала суду раніше через психологічний стан, що утворився внаслідок неможливості отримувати оплату від особи, яка використовує її власність.

Єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд зазначив відсутність в матеріалах справи оригіналу чи належним чином засвідченої копії договору оренди землі.

Апеляційний суд витребував у сторін договір оренди землі, проте позивач пояснила в судовому засідання, що оригінал цього договору в неї відсутній. А відповідач, надавши незасвідчену його копію, послався, що оригінал цього договору в нього відсутній.

Однак, апеляційний суд не надав оцінки розміру та строку сплати орендної плати. Відповідач не навів доказів на підтвердження своїх доводів і заперечень проти позову, не довів виконання ним умов договору оренди землі належним чином.

Посилання відповідача на те, що він не має можливості користуватися земельною ділянкою, не спростовують той факт, що відповідач не виконує умов договору про сплату орендної плати.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спір стосується виконання договірних зобов`язань, що зумовлює способи захисту прав.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата (два та більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд мотивував постанову відсутністю в матеріалах справи оригіналу або належним чином засвідченої копії договору оренди землі, щодо розірвання якого заявлено позовні вимоги, натомість сторони надали незасвідчені копії цього договору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2016-2017 роки. Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні. Письмові документи, долучені відповідачем до письмових пояснень на підтвердження заперечень щодо неможливості користування орендованою земельною ділянкою, обґрунтовано відхилені апеляційним судом.

У частині першій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В апеляційній скарзі відповідач, не заперечуючи факт укладення договору оренди землі з позивачем, зазначив, що суд не досліджував питання фактичного користування земельною ділянкою відповідачем, а також не досліджував умови договору оренди землі.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача по суті апеляційної скарги, визнаючи факт оренди землі у позивача, відповідач пояснював несплату орендної плати тим, що йому як орендарю з боку іншого товариства створено перешкоди в фактичному користуванні земельною ділянкою, що було предметом розгляду в адміністративному суді, проте провадження в тій справі закрите з огляду на наявність спору про право.

При цьому, ні до заяви про перегляд заочного рішення, ні до апеляційної скарги, ні до письмових пояснень відповідач, який посилався на недослідження судом першої інстанції умов договору, належним чином засвідченої копії договору оренди землі не надав.

Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 08 липня 2019 року про витребування в нього договору оренди землі, укладеного з позивачем не надано оригінал або належним чином засвідченої копії цього договору. Натомість, до письмових пояснень відповідач надав незасвідчену копію договору оренди землі.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, не врахувавши наведені вище норми матеріального та процесуального права, а також, незважаючи на те, що факт укладення договору оренди землі сторонами визнаний та не оспорюється, цей факт підтверджений інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відповідачем визнавався факт несплати орендної плати з посиланням на невикористання цієї земельною ділянкою, відповідачем не додано до заяви про перегляд заочного рішення та до апеляційної скарги доказів сплати орендної плати на користь позивача.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт укладення договору оренди землі між сторонами підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 травня 2018 року № 123967179, відповідно до якої між позивачем як орендодавцем земельної ділянки та ТОВ Альфа-Н укладено договір оренди землі від 02 березня 2016 року, право оренди зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29077040 від 03 квітня 2016 року. Договір укладено на 7 років, орендна плата за користування земельною ділянкою дорівнює 8 % від вартості землі, що складає 6 800,00 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Оскільки відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за період 2016-2017 років, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правової підстави для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати, що відповідало частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту д частини першої статті 141 ЗК України та статтям 526, 651 ЦК України.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду , викладеної у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 289/718/18 (провадження № 14-126цс19).

Верховний Суд не надає правової оцінки документу, долученому позивачем до касаційної скарги, оскільки це перебуває за межами повноважень касаційного суду відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та помилково скасоване рішення суду першої інстанції про розірвання договору оренди землі. Встановлені судами обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанцій про розірвання договору оренди землі.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України в резолютивній частині постанови касаційної інстанції наводиться розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції

Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу, скасовуючи оскаржувану постанову апеляційного суду, а позивачем сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн, то цей збір повинен бути відшкодований відповідачем.

Керуючись статтями 141, 400 , 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 409,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов