Рішення

від 13.04.2020 по справі 160/1499/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року Справа № 160/1499/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвторутилізація до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.01.2020 р. №0001140518 відповідно до якого ТОВ Укрвторутилізація донараховано 21 200 грн. основного зобов`язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 10 600 грн. та №0011305018 відповідно до якого ТОВ Укрвторутилізація донараховано 19 080 грн. основного зобов`язання податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій на суму 9 540 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2017 року ТОВ Укрвторутилізація , з метою виконання робіт для ТОВ Донбаснафтопродукт за договором підряду №0169-2017/3, укладеним в межах власної господарської діяльності, за допомогою засобів мережі Інтернет, здійснювало пошук постачальників продукції - абразив фракційний сіяний. Одним з підприємств, що за наслідками телефонної розмови, надало вигідну пропозицію (постачання товару з відстроченням платежу) була фірма ТОВ Мілоус . Під час перевірки даних підприємства було встановлено, що ТОВ Мілоус зареєстроване Миколаївською міською радою 10.07.2017 р. за адресою: м.Миколаїв, вул.Лісова, буд.1, є платником податку на додану вартість ІПН 414486714037 та є платником податку на прибуток на загальних підставах. Станом на грудень 2017 року заборгованості зі сплати податків не має.

За фактом аналізу інформації та перевірки надійності контрагента, ТОВ Укрвторутилізація було укладено договір купівлі-продажу № 2212 від 22.12.2017 р., відповідно до якого ТОВ Мілоус власними силами та транспортом зобов`язалось поставити позивачу абразив фракційний сіяний, надавши відстрочення розрахунку за поставлену продукцію - 90 календарних днів з моменту поставки. Оскільки їх підприємства знаходяться у різних містах, то укладення договору домовились провести шляхом обміну екземплярами підписаних договорів за допомогою електронного та поштового зв`язку. На підставі укладеного договору був виставлений рахунок від 04.01.2018 р., яким остаточно було узгоджено кількість товару що планується до поставки, та, 10.01.2018 р. ТОВ Мілоус , використовуючи власний автотранспорт, що стало підставою не оформлення товарно-транспортних накладних, був поставлений на адресу ТОВ Укрвторутилізація абразив фракційний у кількості 5 тонн за ціною 21 200 грн. за тонну, на загальну суму 127 200 грн., в тому числі ПДВ 21 200 грн. Товар був поставлений за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Добровольского, 13, та використаний повністю під час виконання робіт для ТОВ Донбаснафтопродукт у січні - березні 2018 року. За фактом настання першої події - поставка товару, ТОВ Мілоус здійснило реєстрацію податкової накладної у строки та у відповідності до діючого податкового законодавства 2018 р. Жодних підстав вважати дії ТОВ Мілоус фіктивними, а поставку нездійсненою з ТОВ Укрвторутилізація не було, оскільки фактично товар був поставлений у встановлені договором строки. Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення №0001140518 та №0011305018 від 11.01.2020 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду від 06.03.2020 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в ході проведення перевірки ТОВ Укрвторутилізація (код ЄДРПОУ 38527887) встановлено взаємовідносини з ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) на загальну суму 127 200 грн., в т.ч. ПДВ 21 200 грн.: за січень 2018 року на загальну суму 127 200 грн., в т.ч. ПДВ 21 200 грн. Відповідно до бази даних ДПС стосовно ТОВ Мілоус встановлені наступні відомості: зареєстровано Миколаївською міською радою, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.07.2017 р. №15221020000035567 та станом на теперішній час перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, м.Краматорськ. Свідоцтво платника ПДВ №200348613 від 01.08.2017, анульоване 18.02.2019, причина анулювання 22 - ненадання декларацій протягом року, ІПН 414486714037 . ТОВ Мілоус надано до податкових органів звітність з ПДВ: за січень 2018 року (№15498 від 05.02.2018) має статус до відома (з наступними показниками: ряд.9 - 2 984 543 грн., ряд. 17 - 2 984 543 грн., ряд. 18 - 0,0 грн., підписана директором ОСОБА_1. (рнокпп НОМЕР_2 ). Декларація з податку на додану вартість ТОВ Мілоус подана лише за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та мають статус перевірено , декларація з податку на додану вартість за січень 2018 року має статус до відома . Звіт за формою 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2017 рік та за 1 квартал 2018 року не надано. Звіт про фінансовий результат за 2017 рік та 2018 рік не надано. Податкову декларацію з податку на прибуток за 2017 рік та 2018 рік не надано.

Відповідач також зазначив, що за результатами аналізу даних податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду ТОВ Мілоус . Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкту господарювання, свідчить про те, що метою його функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. ТОВ Мілоус не є виробником товарів (робіт, послуг) реалізованих ТОВ Укрвторутилізація . З метою встановлення виробника, проаналізовано та досліджено наявну податкову інформацію по постачальникам ТОВ Мілоус згідно з ЄРПН. В ході проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок : Архів електронної звітності (ЄРПН) та ін.) ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) за січень 2018 року вищезазначені товари (роботи, послуги) по ланцюгу придбання придбавало у постачальника ТОВ Лайтар (код ЄДРПОУ 41725443). В ході проведеного аналізу ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій встановлено, що ТОВ Лайтар з моменту реєстрації по 31.01.2018 р. взагалі відсутні товари (роботи, послуги) з зазначенням саме таких кодів УКТЗЕД. Тому, згідно з даними ЄРПН та встановленої схеми проходження товару (робіт, послуг) видно невідповідність придбаного товару (робіт, послуг) та реалізованого, що свідчить про обрив ланцюга постачання, нереальність здійснення господарської операції та здійснення діяльності направленої на надання вигоди третім особам. Крім того, відповідачем отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року у справі №199/5541/18 (провадження № 1-кп/199/440/18), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42018040000000808 від 22.06.2018 р. За таких обставин, податкові повідомлення-рішення №0001140518 та №0011305018 від 11.01.2020 р. є цілком законними та вірними, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ТОВ Укрвторутилізація (код ЄДРПОУ 38527887) зареєстроване 22.01.2013 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.01.2013 р. №12031020000028590.

Судом також встановлено, що на підставі наказу №198-п від 11.09.2019 р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Укрвторутилізація та повідомлення від 12.09.2019 р. №76, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.19-1.1.1. п.19-1.1. ст.19-1, п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78, ст.79 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ Укрвторутилізація з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Порушення встановлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті №3631/04-36-05-18/38527887 від 11.10.2019 р., а саме:

- п.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на суму 19 080 грн. за 2018 рік;

- п.44.1. ст.44, п.198.1., ст.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на суму 21 200 грн.

За результатами проведеної перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.01.2020 р. №0001140518 відповідно до якого ТОВ Укрвторутилізація донараховано 21 200 грн. основного зобов`язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 10 600 грн. та №0011305018 відповідно до якого ТОВ Укрвторутилізація донараховано 19 080 грн. основного зобов`язання податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій на суму 9 540 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0001140518 та №0011305018 від 11.01.2020 р., є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Приписами п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.201.1., 201.4., 201.6. ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.1. ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Судом встановлено, що при проведенні даної перевірки відповідачем було використано: декларацію з податку на додану вартість за січень 2018 року № 9025241820 від 19.02.2018 р. та додаток №5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів №9025241816 від 19.02.2018 р.; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік № 9311099222 від 28.02.2019 р.; звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І кв. 2018 р. (вх.9075000213 від 23.04.2018 р.); бази даних ДФС України; вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 року у справі 199/5541/18 (провадження № 1-кп/199/440/18), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42018040000000808.

В ході проведення перевірки ТОВ Укрвторутилізація (код ЄДРПОУ 38527887) встановлено взаємовідносини з ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) на загальну суму 127 200 грн., в т.ч. ПДВ 21 200 грн.: за січень 2018 року на загальну суму 127 200 грн., в т.ч. ПДВ 21 200 грн. Відповідно до бази даних ДФС, ТОВ Мілоус на адресу ТОВ Укрвторутилізація зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна №82 від 10.01.2018 року по товару абразив фракційний сіяний обсягом 5 тонн на загальну суму 127 200 грн., в тому числі ПДВ на суму 21 200 грн. та основний платіж 106 000 грн.

Так, до перевірки ТОВ Укрвторутилізація не надано жодних бухгалтерських та первинних документів.

ПДВ у сумі 21 200 грн. відповідно до вказаних податкових накладних ТОВ Укрвторутилізація включено до складу податкового кредиту за січень 2018 року, на вартість придбання 106 000 грн. зменшено Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за 2018 рік (зазначений показник по рядку 02 Декларації відображено у розмірі 625507 грн).

Відповідно до АІС Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у ТОВ Укрвторутилізація задекларовані взаємовідносини з ТОВ Мілоус : за січень 2018 року №9025241816 від 19.02.2018 р. з ТОВ Укрвторутилізація на суму ПДВ 21 200 грн. та №15499 від 05.02.2018 р. з ТОВ Мілоус на суму ПДВ 0 грн.

Податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року мають статус до відома , тому згідно з автоматизованою системою співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжність в розмірі 21 200 грн.

Відповідно до акту, зазначене донарахування податків пов`язане з фінансово-господарськими відносинами з ТОВ Мілоус (код 41448671) у серпні 2018 року, яке здійснювало фіктивну діяльність на території України. Такий висновок підтверджений вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 р. яким встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру створювати (придбавати) суб`єкт господарювання ТОВ Мілоус та здійснювати від його імені діяльність та не здійснювала такої діяльності у період з липня 2017 року по лютий 2018 року, а лише, з корисною метою погодилась придбати зазначене товариство, бути його номінальним засновником та директором, чим забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складання від її імені фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів, тощо.

Судом також встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року у справі №199/5541/18 (провадження № 1-кп/199/440/18), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42018040000000808 від 22.06.2018 р. Так, в рамках кримінального провадження встановлено, що:

ОСОБА_1 на початку липня 2017 року, знаходячись поблизу торгово-розважального центру, розташованого за адресою: пр-т. Слобожанський, 31-д в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, познайомившись із невстановленою особою та погодилась на пропозицію останнього за грошову винагороду стати засновником та директором або тільки директором декількох суб`єктів підприємницької діяльності, не маючи на меті фактичного наміру займатися діяльністю підприємств, пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що підприємства створюються з метою прикриття незаконної діяльності і, допускаючи, що в результаті діяльності цих фіктивних підприємств, може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам. Так, ОСОБА_1 перебуваючи поблизу торгово-розважального центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за обіцяну матеріальну винагороду підписала складені та надані їй невстановленою особою документи, які стали підставою реєстрації та перереєстрації 10 суб`єктів підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за матеріальну винагороду в сумі 200 гривень за реєстрацію або перереєстрацію одного суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи.).

Також ОСОБА_1 була керівником та головним бухгалтером наступних СПД, а

саме:

ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671, юр. адреса з 06.03.2018 року: Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Василя Стуса, буд.45), дата реєстрації - 10.07.2017; статутний капітал (13.03.2018) - 100 000 грн.; основний вид господарської діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; платник ПДВ, керівник з 01.08.2017 по 21.02.2018 - ОСОБА_1 , керівник з 21.02.2018 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_3 , уродженець Донецької обл., зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ; попереднє місце реєстрації юр. особи - АДРЕСА_3 ;…..

Крім того, згідно досягнутої з невстановленою особою домовленості, за раніше наданим ОСОБА_1 паспортом громадянина України, а також карткою фізичної особи - платника податків з ідентифікаційним номером, та засвідчивши свою особу, підписала установчі документи суб`єктів господарювання: ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), на підставі яких було створено склад учасників юридичних осіб та проведена їх державна реєстрація або перереєстрація та повернула зазначені офіційні документи вказаній особі, яка в подальшому, використовувала реквізити зазначених підприємств з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, перебуваючи поблизу торгово-розважального центру, розташованого за адресою: пр-т. Слобожанський, 31-д в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, підписала установчі документи суб`єктів господарювання на підставі яких були створені юридичні особи:. ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), та нотаріально завірений статут, ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671),…..

Внаслідок вищевказаних дій у період часу з 11.07.2017 по теперішній час невстановлена особа використовувала підприємства, ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: здійснювали фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку, а саме:

- ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671, ОСОБА_1 - керівник з 01.08.2017 по 21.02.2018) використовувалось невстановленою особою для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від стати податків, зокрема сформовано податковий кредит ряду підприємств;

Вищезазначені дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні суб`єктів підприємницької діяльності, ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), з метою прикриття незаконної діяльності призвели до того, що невстановлена особа здійснювала фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, визнала в повному обсязі, заявила про щиросердне каяття у вчиненому і пояснила, що вона за матеріальну винагороду дійсно надала свій паспорт та інші документи, підписала документи від її імені стосовно створення юридичних осіб, де вона начебто була їх керівником або засновником, хоче в дійсності вона ніколи фактично не займалася господарською діяльністю, тобто вона визнала свою вину в тому, що займалася фіктивним підприємництвом, що полягало у створенні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), вказаних вище, з метою прикриття незаконної діяльності.

В судовому засіданні учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч.3 ст.349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.1 ст.205 КК України правильно кваліфіковані, як такі, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд визнає: її каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила умисний злочин, який згідно ст.12 України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, раніше судима, офіційно не працевлаштована, незаміжня, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, тобто в межах санкції ч.1 ст.205 КК України.

За таких обставин, первинні документи, які складені ТОВ Мілоус по взаємовідносинам з ТОВ Укрвторутилізація є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

ТОВ Укрвторутилізація при укладанні з ТОВ Мілоус договорів на придбання товарів (робіт, послуг) не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цього контрагента. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагентів ТОВ Укрвторутилізація , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції.

Зазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Таким чином, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ Мілоус . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товару, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ТОВ Укрвторутилізація .

Укладені між ТОВ Укрвторутилізація з ТОВ Мілоус договори не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет. Результати дослідження діяльності ТОВ Мілоус вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, у т.ч. ТОВ Мілоус .

Фактично ТОВ Мілоус здійснено безпідставне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Укрвторутилізація з постачання товарів (робіт, послуг) і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абз.2 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз.5 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Згідно з підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.228. пункту 14.1. статті 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

В силу п.138.2. статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2., 138.11. цієї статті, пунктів 140.2.-140.5. статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №996, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, якій ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примирник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підкріплення господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєс трованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За таких обставин, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вищезазначені документи не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Так, податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів ТОВ Мілоус оформлені не належним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку ТОВ Укрвторутилізація .

Згідно балансу ТОВ Укрвторутилізація запаси в рядку 1100 на початок року 01.01.2018 р. становили 727,3 тис.грн., станом на 31.03.2018 р. - 893,7 тис.грн.

З наведеного вище слідує, що придбані товари (роботи, послуги) протягом І кварталу 2018 року було враховано в рядку 2000 чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), в зв`язку з реалізацію номенклатури товарів (робіт, послуг), що придбано у ТОВ Мілоус .

Отже з наведеного слідує, що ТОВ Укрвторутилізація вартість придбаних у ТОВ Мілоус товарів (робіт, послуг) протягом січня 2018 року було враховано при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за 2018 рік (зазначений показник по рядку 02 Декларації відображено у розмірі 625 507 грн).

При перенесенні ТОВ Укрвторутилізація неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п.3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за №336/22868.

Вищезазначені документи не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Зважаючи на те, що ТОВ Укрвторутилізація подано звітність з податку на прибуток за 2018 рік враховано витрати, понесені від операцій з постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ Мілоус (відображено у спрощеному фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва до декларації з податку на прибуток за 2018 рік), в порушення пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на прибуток: за 2018 рік у сумі 19 080 грн.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвторутилізація до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма