Ухвала

від 22.04.2020 по справі 160/4311/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 квітня 2020 р. Справа № 160/4311/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ритм , Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мегабудтранс , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Криворіжіндустрбуд", Металургійний відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення майна з податкової застави,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ритм , Товариство з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мегабудтранс , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Криворіжіндустрбуд", Металургійний відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому просять зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з податкової застави нерухоме майно, що було описано в податкову заставу згідно акту від 20 лютого 2018 року № 13/01239186 в складі належних раніше Приватному акціонерному товариству Криворіжіндустрбуд 37/100 часток комплексу будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- 7/100 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Ритм згідно свідоцтва від 18 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.;

- 1/5 частка комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мегабудтранс згідно свідоцтва від 17 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.;

- 4/100 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 згідно свідоцтва від 18 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.;

- 16/1000 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 згідно свідоцтва від 18 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.

Згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, з контексту наведених норм видно, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас суд зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування, а предметом розгляду - його рішення. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, але не виключно, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

В той же час, вирішуючи питання, до юрисдикції якого суду належить розгляд справи, також необхідно враховувати характер спірних правовідносин, права та інтереси, за захистом яких звернувся позивач.

Так, позивач вказує, що відповідачем було складено акт опису майна №13/01239186, відповідно до якого в податкову заставу було описано майно Приватного акціонерного товариства Криворіжіндустрбуд (далі -третя особа-1 або боржник), у тому числі 37/100 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, у Металургійному відділі Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) триває зведене виконавче провадження № 56620870, боржником за яким є Приватне акціонерне товариство Криворіжіндустрбуд .

В ході здійснення зазначеного зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем було здійснено примусову реалізацію частини від належних боржнику 37/100 часток нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ритм (далі -позивач -1) придбало на організованих Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області електронних торгах частину від належних боржнику 37/100 часток зазначеного вище нерухомого майна, у зв`язку з чим йому 18 березня 2020 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. було видано відповідне свідоцтво. Позивач-1 став власником 7/100 часток від всього об`єкта нерухомого майна, про що зазначено у вказаному свідоцтві.

Товариство з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мегабудтранс (далі - позивач-2) придбало на організованих Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області електронних торгах частину від належних боржнику 37/100 часток зазначеного вище нерухомою майна, у зв`язку з чим йому 17 березня 2020 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. було видано відповідне свідоцтво. Позивач-2 став власником 1/5 частки від всього об`єкта нерухомого майна, про що зазначено у вказаному свідоцтві.

ОСОБА_1 (далі - позивач-3) придбав на організованих Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області електронних торгах частину від належних боржнику 37/100 часток зазначеного вище нерухомого майна, у зв`язку з чим йому 18 березня 2020 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. було видано відповідне свідоцтво. Позивач-3 став власником 4/100 часток від всього об`єкта нерухомого майна, про що зазначено у вказаному свідоцтві.

ОСОБА_2 (далі - позивач-4) придбав на організованих Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області електронних торгах частину від належних боржнику 37/100 часток зазначеного вище нерухомого майна, у зв`язку з чим йому 18 березня 2020 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. було видано відповідне свідоцтво (копія свідоцтва додається). Позивач-4 став власником 16/1000 часток від всього об`єкта нерухомого майна.

Всі речові права позивачів-1,2,3,4 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами з реєстру.

Лише після реєстрації прав власності за позивачами-1,2,3,4 на придбане ними на електронних торгах нерухоме майно, вони дізнались, що належні боржнику 37/100 часток об`єкта нерухомого майна було взято в податкову заставу згідно акта опису в податкову заставу майна ПрАТ Криворіжіндустрбуд від 20 лютого 2018 року № 13/01239186. Тим же актом опису майна, окрім податкової застави 37/100 часток комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 , передбачається податкова застава й інших об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, позивачі є правомірними власниками своїх частин від 37/100 часток комплексу по АДРЕСА_1 , і з огляду на положення чинного законодавства означене майно з їх власності не може вибути, навіть якщо буде встановлено неправомірність реалізації їм даного майна. За таких умов, вказана вище податкова застава даного майна має формальний характер, тобто такий, який не створить реальних наслідків, з метою яких податкова застава встановлюється загалом.

Однак при цьому дана податкова застава створює перешкоди позивачам у вільному розпорядженні належним їм майном, оскільки відомості про її реєстрацію не дають можливість їм як власникам здійснити відчуження належного їм майна, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Суд зазначає, що критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 93 ПК України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.

Згідно із пунктом 93.4 статті 93 ПК України, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Із аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

На час подання позивачами цього позову майно, яке перебуває у податковій заставі реалізовано і право власності на це майно набули позивачі на підставі правочинів (придбанння на електронних торгах), то в цьому випадку має місце спір про право з цими особами, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме позивачів, як власників майна.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частин четвертої-п`ятої статті 51 Закону України Про виконавче провадження визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю Ритм , Товариство з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мегабудтранс , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є добросовісними набувачами спірного майна, право на яке набуто ними за результатами електронних торгів в рамках виконавчого провадження.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Урахувавши наведені положення законодавства, належним способом захисту у даному випадку є позов власника майна про усунення перешкод в здійсненні права власності (розпорядження своїм майном).

Відповідно до ч. 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Пунктами 6 та 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

За змістом наведених правових положень суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року по справі №522/23245/16-а (провадження № 11-687апп18) та в постанові Великої Палати Верховного Суду 28 листопада 2018 року по справі № 362/1038/17 (провадження № 11-1021апп18).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами господарського судочинства.

Належність зазначеного предмета спору до юрисдикції господарських судів підтверджується постановою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 906/1063/18.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 150-154, 170, 171 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/4311/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ритм , Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мегабудтранс , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Криворіжіндустрбуд", Металургійний відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення майна з податкової застави.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства Господарським судом Дніпропетровської області.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з позовною заявою, доданими до нього документами надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Царікова