Рішення

від 21.04.2020 по справі 340/2754/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2754/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

представник: адвокат Качанова А.В.

відповідач: Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 68, код ЄДРПОУ 02498694)

представник: Бардиш Є.М.

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Качанову А.В., звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що у червні 2019 року позивачка звернулася до Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького із заявою про надання будівельного паспорта забудови належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,022 га, що знаходиться в АДРЕСА_3 для будівництва житлового будинку. Однак відповідач листом від 21.06.2019 року №19-1767 відмовив у видачі будівельного паспорту, пославшись на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації - Генеральному плану забудови та Плану зонування території міста Кіровограда - та на невідповідність місця розташування житлового будинку вимогам пункту 6.1.22 (примітка 1) ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій". Позивачка вважає таку відмову протиправною, стверджуючи, що вона законно набула земельну ділянку у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а наміри забудови відповідають цільовому призначенню та виду використання цієї земельної ділянки, що підтверджується висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи, складеним 27.08.2019 року на її замовлення. З цих підстав вона просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького у видачі їй будівельного паспорта забудови земельної ділянки по АДРЕСА_3 на будівництво індивідуального житлового будинку;

- зобов`язати Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки загальною площею 0,0220 га, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серія №ЯИ №690180, яка розташована по АДРЕСА_3 на будівництво житлового будинку.

Ухвалою судді від 08.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Посилався на те, що земельна ділянка, на якій позивачка має намір здійснити будівництво житлового будинку, відповідно до Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456, розміщена в підзоні садибної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони Ж-1с, у якій не допускається будівництво індивідуальних житлових будинків. Доводячи правомірність відмови у видачі позивачці будівельного паспорту через невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також заперечуючи проти наданого позивачкою висновку експерта, просив суд у задоволенні позову відмовити.

За клопотанням відповідача суд призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У ході судового розгляду справи представник позивачки подала заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача у судове засідання 19.03.2020 року не прибув.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 16.04.2010 року є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 3510100000:28:220:0024, площею 0,0220 га, розташованої у АДРЕСА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.04.2010 року. (а.с. 19, т.1)

З метою будівництва індивідуального житлового будинку на власній земельній ділянці відповідно до її цільового призначення, позивачка 14.06.2019 року через Центр надання адміністративних послуг міста Кропивницького звернулася до Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького із заявою на видачу будівельного паспорта забудови цієї земельної ділянки, додавши пакет необхідних документів. (а.с. 116 - 135, т.1)

Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького листом №19-1767 від 21.06.2019 року повідомило позивачку, що у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації - Генеральному плану забудови міста Кіровограда, затвердженому рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року №627, Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженому рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456, та невідповідністю місця розташування індивідуального житлового будинку вимогам пункту 6.1.22 (примітка 1) ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій", будівельний паспорт підготувати неможливо. (а.с. 136, т.1)

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно зі статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частин 2, 3 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною 2 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно з частинами 3, 4 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за №902/19640, затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (надалі - Порядок №103).

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (пункт 1.3 Порядку №103)

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №103 розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Зі змісту листа №19-1767 від 21.06.2019 року вбачається, що підставою відмови відповідача у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта та повернення поданого пакету документів стала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану забудови міста Кіровограда та Плану зонування міста Кіровограда, а також державним будівельним нормам - ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій".

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності": 2) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; 9) план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Судом установлено, що рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456 затверджено містобудівну документацію "План зонування території міста Кіровограда", яка оприлюднена у встановленому порядку. (https://www.kr-rada.gov.ua/plani-teritoriy/) (а.с. 183 - 218, т.1)

Містобудівна документація "Розроблення плану зонування території м. Кіровограду" розроблена державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" згідно з договором №575-01-2012, укладеним з Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.

Розроблення плану зонування території здійснено на основі "Проекту внесення змін до генерального плану міста м. Кіровограда", містобудівного кадастру, з урахуванням матеріалів історико-містобудівного опорного плану охоронного зонування території центральної частини міста, виконаного у складі "Проекту детального планування центральної частини міста Кіровограда" (інститут "Укрміськбудпроект", м. Харків, 1986 р.).

У параграфі 1 глави 1 розділу І Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Кіровограда наведені такі визначення:

- зона - територія, стосовно якої (і відповідно до всіх земельних ділянок, які там розташовані) планом зонування території встановлюється містобудівний регламент дозволеного використання;

- містобудівний регламент - використання земельних ділянок, що встановлюється у межах відповідних територіальних зон і визначає види переважного та супутнього використання земельних ділянок, граничні параметри дозволеного нового будівництва, реконструкції об`єктів архітектури, і використовується в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об`єктів;

- схема зонування території - карта, на якій показано розташування і типи зон в межах міста, що відрізняються за видами використання земельних ділянок і вимогами до їх забудови, зафіксованими в плані зонування території та затвердженими міською радою;

- територіальна зона - територія у визначених межах на схемі зонування, стосовно якої встановлено містобудівний регламент;

- територіальна підзона - частина зони, в межах якої умови та обмеження забудови земельних ділянок відрізняються від аналогічних показників територіальної зони лише окремими показниками, що пов`язані з відповідними обмеженнями;

- санітарно-захисна зона - функціональна територія між промисловим підприємством або іншим виробничим об`єктом, що є джерелом надходження шкідливих чинників в навколишнє середовище, і найближчою житловою забудовою (чи прирівняними до неї об`єктами), яка створюється для зменшення залишкового впливу цих факторів до рівня гігієнічних нормативів з метою захисту населення від їх несприятливого впливу.

Параграфом 5 "План зонування території міста (зонінг). Переважні, супутні та допустимі види забудови земельної ділянки" глави 2 розділу І Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Кіровограда передбачено, що:

а) Рішення щодо забудови, землекористування та благоустрою території міста та окремих ділянок приймаються на основі установленого зонінгом переліку переважних, супутніх і допустимих видів забудови земельних ділянок, єдиних умов і обмежень, які діють у межах зон, визначених планом зонування (див. Розділ ІІ), і розповсюджуються у рівній мірі на всі розміщені в межах відповідних зон земельні ділянки, інші об`єкти нерухомості, незалежно від форм власності.

в) Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем в межах вимог, встановлених законодавством до використання земель цієї категорії, відповідно зонінгу, іншої містобудівної документації та документації із землеустрою.

г) Зони, відносно яких встановлюється перелік переважних та допустимих видів, єдині умови та обмеження, виділяються на плані зонування території міста (масштаб 1:5000).

м) Види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.

Відповідно до параграфу 6 "Єдині умови і обмеження забудови для кожної територіальної зони (підзони)" глави 2 розділу І Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Кіровограда:

а) Обмеження забудови та умови використання нерухомості (земельні ділянки, будинки та споруди) в межах окремих зон визначаються на основі "Схеми планувальних обмежень", державних будівельних та інших норм.

б) Схемою планувальних обмежень встановлюються межі розповсюдження відповідних обмежень на основі державних норм та іншої нормативної документації встановлюється режим (умови) використання земельної ділянки.

в) Єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок враховуються при розробленні землевпорядної документації відповідної земельної ділянки. Типи та види планувальних обмежень, що діють на території міста, вказані на Схемі планувальних обмежень.

г) На територіях, які потрапляють до санітарно-захисних зон (далі - СЗЗ) від промпідприємств, кладовищ, складів та баз, об`єктів з перевищенням рівнів електромагнітного фону, інших СЗЗ режим (умови) використання нерухомості та межі розповсюдження обмежень і визначають з урахуванням іншого законодавства (санітарно-епідеміологічні служби міста, управління екобезпеки та природних ресурсів на основі СН 173-96, ДБН 360-92**, містобудівної документації).

Згідно з параграфом 8 "План зонування території міста" глави 1 Розділу ІІ Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Кіровограда схема зонування території є невід`ємною частиною плану зонування території (зонінгу) міста Кіровограда. На основі схеми зонування території встановлюється перелік переважних, допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах кожної окремої територіальної зони. На основі схеми зонування території встановлюються також єдині умови та обмеження для кожної територіальної зони (підзони).

Схема зонування території виконується на основі "Проекту внесення змін до генерального плану м. Кіровограда" з урахуванням перспективного використання території міста. При виконанні схеми зонування враховуються планувальні обмеження, які діють на території міста.

Схема зонування території міста є базою для подальшого детального пророблення параметрів забудови та іншого використання на території кожної окремої зони або окремої ділянки в місті.

Параграфом 9 "Схема планувальних обмежень" глави 1 Розділу ІІ Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Кіровограда передбачено, що схема розроблена як підґрунтя для розробки схеми зонування території міста. До неї ввійшли планувальні обмеження, обумовлені розміщенням промислових, комунально-складських та інших підприємств, водоохоронними зонами, екологічними обмеженнями. Враховані санітарно-захисні зони І - V класу шкідливості від промислових та комунально-складських об`єктів, шумова зона аеропорту та інших джерел шумового та електромагнітного забруднення. Крім того, виділяються території прибережно-захисних смуг та ПЗФ.

Відповідно до параграфа 10 "Функціональна класифікація територій, типи територіальних зон" глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Кіровограда територіальна зона Ж (житлова зона) включає зону садибної забудови Ж-1, яка визначена для розташування одноквартирних житлових будинків включно із земельними ділянками та зблокованих одноквартирних житлових будинків на сусідніх земельних ділянках.

Згідно з пунктом 2 параграфа 12 "Перелік переважних, супутніх та допустимих видів забудови" глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки Плану зонування території міста Кіровограда для зони садибної забудови Ж-1 визначений такий перелік переважних та супутніх видів забудови:

- переважні види забудови земельних ділянок: одноквартирні індивідуальні житлові будинки (з присадибними ділянками); дитячі дошкільні заклади, в томі числі зблоковані з загальноосвітніми школами); окремо розташовані або вбудовано-прибудовані об`єкти повсякденного обслуговування: магазини, перукарні, аптеки, кафе, об`єкти побутового обслуговування; окремо розташовані адміністративні будівлі місцевого значення та повсякденного обслуговування: відділення зв`язку, міліції, ощадбанку, адміністрації, комунальні служби;

- супутні переважним видам: окремо розташовані та вбудовано-прибудовані індивідуальні гаражі на 1-2 автомобілі; окремо розташовані або вбудовано-прибудовані господарські будівлі; оранжереї та теплиці; надвірні туалети - при відсутності централізованої каналізації; споруди комунальної та інженерної інфраструктури, необхідної для обслуговування даної зони.

На присадибних ділянках дозволяється вирощування квітів, фруктів, овочів, розведення птиці, індивідуальна трудова діяльність.

Воднораз для підзони садибної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони Ж-1с визначені такі переважні види забудови земельних ділянок: допускається розміщувати пожежні депо, банки, пральні, гаражі, склади (крім продовольчих), споруди управлінь різних служб, конструкторські бюро, учбові заклади, технічні училища (без гуртожитків); магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, КНС, розсадники рослин для озеленення підприємств і СЗЗ. Не допускається розміщувати: житлові будинки з присадибними ділянками, гуртожитки, готелі, будинки для приїжджих; дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, лікувально-профілактичні й оздоровчі заклади, стаціонари; спортивні споруди, сади, парки, садівничі товариства; охоронні зони джерел водопостачання, водозабірні споруди; не допускається вирощування сільськогосподарської продукції, ведення тваринництва.

За висновками відповідача, оскільки належна позивачці земельна ділянка, на якій вона має намір здійснити будівництво житлового будинку, згідно зі схемою зонування території міста Кіровограда розташована у територіальній підзоні Ж1-с (підзона садибної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони), тому розміщення і будівництво індивідуального житлового будинку на ній неможливо.

Оцінюючи ці доводи відповідача, суд виходив з того, що статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частини 2 цієї статті зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Частиною 5 статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Як визначено статтею 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: б) землі житлової та громадської забудови.

Частинами 1, 3, 5 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно зі статтею 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1011/18306, землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням можуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Саме за такою категорією та за таким цільовим призначенням земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:28:220:0024, належна позивачці на праві приватної власності, з 16.04.2010 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі, про що свідчить відповідний витяг та землевпорядна документація за цю земельну ділянку. (а.с. 16 - 115, т.1)

Проте відповідач стверджував, що при розробленні Плану зонування території міста Кіровограда у 2013 році та визначенні територіальних зон та підзон для містобудівних потреб, належній позивачці присадибній земельній ділянці, яка розташована в житловій зоні Ж (зона садибної житлової забудови Ж-1), встановлені планувальні обмеження у вигляді підзони Ж-1с (підзона садибної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони), з огляду на те, що вона розташована поруч із зоною транспортної інфраструктури ТР-3, яка потребувала встановлення санітарно-захисної зони. За висновками відповідача, поширення санітарно-захисної зони на належну позивачці земельну ділянку не дає їй права на будівництво на цій земельній ділянці житлового будинку.

Суд зазначає, що за змістом статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони - території з обмеженим режимом використання, де забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей, що встановлюються навколо шкідливих об`єктів з метою захисту населення та територій від їх впливу.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр" обмеження у використанні земель є об`єктом Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтями 14, 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

До Державного земельного кадастру включаються зокрема відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.

Додатком 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року, визначений перелік обмежень щодо використання земельних ділянок, зокрема санітарно-захисна зона навколо об`єкта (код 03).

Як свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 3510100000:28:220:0024, у ньому не зареєстровані відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки, зокрема поширення на неї режиму санітарно-захисної зони, який би забороняв будівництво житлових об`єктів. (а.с. 16 - 18, т.1)

Судом установлено, що позивачка набула право власності на вказану земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації, за проектом відведення, розробленим за її заявою від 09.06.2008 року про надання їй земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель комунальної власності. (а.с. 91, т.1)

Відповідно до частин 6 - 10 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради із заявою про отримання земельної ділянки) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Особливості вирішення питань забудови територій, пов`язаних із набуттям права на земельні ділянки державної та комунальної власності, на час передачі земельної ділянки у власність позивачки регулювалися статтею 23-1 Закону України "Про планування і забудову територій", який був чинним на той час.

Цією нормою було передбачено, що у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування може бути здійснено одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта містобудування.

Підставою для розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта містобудування у випадках, передбачених частиною третьою статті 23 цього Закону, є дозвіл (доручення, у разі підготовки земельної ділянки до аукціону) відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що може бути наданий одночасно із дозволом на розроблення проекту відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності.

У статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій" було визначено, що містобудівне обґрунтування - це вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об`єкта будівництва), обов`язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об`єкта.

Судом установлено, що рішенням Кіровоградської міської ради №1102 від 16.09.2008 року надано ОСОБА_1 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 220 кв.м. (землі одно- та двоповерхової житлової забудови) по АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі. (а.с. 92, т.1)

Розроблений на підставі цього рішення проект землеустрою був погоджений усіма уповноваженими органами, у тому числі Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, Управлінням земельних ресурсів у місті Кіровограді, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області, Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією, як того вимагала частина 9 статті 118 ЗК України. (а.с. 88 - 101, т.1) Зауважень щодо невідповідності розташування чи цільового призначення обраної позивачкою земельної ділянки вимогам містобудівної документації, зокрема Генеральному плану міста Кіровограда, чи щодо розміщення цієї земельної ділянки у межах санітарно-захисної зони, ці органи не висували.

Крім того, з метою визначення можливості розміщення об`єкта містобудування на вказаній земельній ділянці за заявою позивачки було розроблено містобудівне обґрунтування розташування об`єкта містобудування: "Житловий будинок, господарські будівлі і споруди (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 ", яке було погоджено головним архітектором міста Кіровограда та затверджено рішенням Кіровоградської міської ради №2464 від 03.09.2009 року. (а.с. 43 - 79, т.1) Розроблення містобудівного обґрунтування здійснено на основі аналізу містобудівної ситуації, що склалася на території населеного пункту, в межах житлового кварталу (мікрорайону), оточуючої забудови та її перспективного розвитку з урахуванням затвердженої містобудівної документації - Генерального плану забудови міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.06.2000 року №627. Характеристика земельної ділянки та суміжних територій, наведена у цьому містобудівному обґрунтуванні, не містить інформації про планувальні обмеження, що розповсюджуються на земельну ділянку, зокрема наявні санітарно-захисні зони від об`єктів, які є джерелами надходження шкідливих чинників в навколишнє середовище.

Рішенням Кіровоградської міської ради №2648 від 15.10.2009 року проект землеустрою був затверджений, а земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 (а.с. 24, т.1)

Вказане рішення стало підставою для видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації її права власності на земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд установив, що ОСОБА_1 у 2010 році на законних підставах набула у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебували у комунальній власності. Уповноважений орган містобудування та архітектури на стадії вибору місця розташування земельної ділянки, погодження проекту землеустрою щодо її відведення, встановлення меж земельної ділянки в натурі підтвердив відповідність намірів забудови земельної ділянки, а саме її цільового та функціонального призначення, положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема Генеральному плану забудови міста Кіровограда, та не встановив наявність будь-яких планувальних обмежень, зокрема поширення на цю земельну ділянку санітарно-захисної зони.

Та обставина, що у зв`язку із затвердженням у 2013 році Плану зонування території міста Кіровограда, як стверджує відповідач, запроваджено особливе функціональне використання цієї земельної ділянки та встановлені планувальні обмеження та містобудівний регламент, які перешкоджають реалізації намірів позивачки щодо забудови належної їй земельної ділянки, яку вона набула у власність до запровадження цього Плану зонування, свідчить про неналежне виконання відповідними органами влади своїх повноважень у сфері планування територій на місцевому рівні та про порушення принципу належного урядування.

Відмова у видачі позивачці будівельного паспорту, мотивована встановленням органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, яке унеможливлює використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, суперечить статтям 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтям 373, 375 ЦК України, свідчить про нерозсудливість відповідача у спірних правовідносинах та про порушення принципу пропорційності, який вимагає від суб`єкта владних повноважень приймати рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи та цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Доводи відповідача щодо невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам Генерального плану забудови міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року №627, спростовуються містобудівною документацією - містобудівним обґрунтуванням розташування об`єкта містобудування, яке було затверджено рішенням Кіровоградської міської ради №2464 від 03.09.2009 року. У складі цієї містобудівної документації міститься викопіювання з Генерального плану м. Кіровограда, виготовлене Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, відповідно до якого земельна ділянка розташована на території житлової забудови. (а.с. 60, т.1)

Отже судом установлено, що належна позивачці земельна ділянка розташована на території, що входить до складу житлової зони Ж, призначеної для забудови житловими будинками різних типів і поверховості. Доказів того, що на цій території розташований режимоутворюючий об`єкт/об`єкти, що створює негативний вплив на оточуюче середовище та потребує встановлення санітарно-захисної зони, відповідачем суду не надано.

Відтак, позивачка, як власник присадибної земельної ділянки, за умови використання нею цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не може бути обмежена у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, у тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована, зокрема поширення на цю земельну ділянку санітарно-захисної зони.

Доводячи невідповідність намірів забудови Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженому рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456, представник відповідача надав викопіювання із схеми зонування м. Кропивницького, виготовлене Управлінням містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького, на якому земельна ділянка за кадастровим номером 3510100000:28:220:0024, що належить ОСОБА_1 , позначена кодом Ж-1с (підзона садибної житлової забудови в межах санітарно-захисних зон). Вказане викопіювання виготовлено під час розгляду справи у суді. (а.с. 219, т.1)

Разом з тим, позивачка пред`явила у судовому засіданні інше викопіювання із плану зонування м. Кропивницького, виготовлене за її заявою від 12.07.2019 року Управлінням містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького, на якому ця ж земельна ділянка позначена кодом Ж-1 (зона садибної житлової забудови) (а.с. 241 - 242, т.1) Як пояснила суду позивачка, вказане викопіювання вона отримала в Управлінні містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького після того, як їй було відмовлено у видачі будівельного паспорту та з метою дослідження цього питання залученим нею експертом.

З`ясовуючи причини розбіжності у цих документах, суд допитав у судовому засіданні як свідка головного спеціаліста Служби містобудівного кадастру Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького Охотович Д.А. Свідок пояснила, що саме вона виконувала викопіювання із плану зонування м. Кропивницького за замовленням ОСОБА_1 від 12.07.2019 року щодо земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_3. Викопіювання було виготовлено нею з використанням програмно-технічних засобів містобудівного кадастру - технічного комплексу геоінформаційної системи містобудівного кадастру міста Кропивницького, на сервер якого завантажені бази геопросторових даних ГІС, зокрема графічні матеріали плану зонування міста Кропивницького. Викопіювання з плану зонування виготовлене в електронному вигляді та роздруковано у двох екземплярах, один з яких був наданий ОСОБА_1 , а інший залишився в Управлінні містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького. (а.с. 9, т.2) Земельна ділянка на виготовленому викопіюванні була позначена як зона Ж-1 (зона садибної житлової забудови). Пізніше свідок дізналася, що в базі даних містобудівного кадастру щодо цієї земельної ділянки мала місце помилка, оскільки на аналогових графічних матеріалах Плану зонування, зокрема на Схемі зонування території міста Кіровограда, земельна ділянка була позначена як підзона Ж-1с (підзона садибної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони). Ця технічна помилка пізніше була виправлена в базі даних містобудівного кадастру.

Крім того, у ході судового розгляду справи представник відповідача посилався на відкритий інформаційний ресурс містобудівного кадастру - Відкритий геопортал міста Кропивницького (http://map.kr-rada.gov.ua/), відповідно до якого спірна земельна ділянка на схемі виділена як підзона Ж-1с. Між тим, як вбачається з цього сервісу, схема знаходиться в дослідній експлуатації. До неї вносяться зміни та редагування, зокрема від виглядом виправлення технічних помилок, що підтвердили у судовому засіданні представник відповідача та свідок. (а.с. 7 - 8, т.2) Тому суд вважає, що цей інформаційний ресурс не може вважатися достовірним джерелом інформації про зонування території міста Кропивницького та встановлені планувальні обмеження щодо забудови земельних ділянок.

На пропозицію суду відповідач не надав Схему зонування території міста Кіровограда та Схему планувальних обмежень в паперовому виді, які є графічними матеріалами та невід`ємними частинами містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда", затвердженої рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456, та належними доказами не довів, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2019 року про видачу їй будівельного паспорту було встановлено невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що стало підставою для відмови у видачі їй будівельного паспорту.

Щодо зауважень відповідача про невідповідність місця розташування житлового будинку вимогам ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій", суд зазначає, що ці державні будівельні норми були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 року №100.

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 року у справі №826/13433/18 вказаний наказ як нормативно-правовий акт визнано протиправним та нечинним.

Згідно частиною 1 статті 1 Закону України "Про будівельні норми" державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до частини 1 статті 11 цього Закону застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

За правилами частини 2 статі 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тож на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорту норми ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" були не чинними, а відповідач протиправно посилався на невідповідність місця розташування житлового будинку цим державним будівельним нормам.

Відтак наведене у листі Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького №19-1767 від 21.06.2019 року обґрунтування невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та державним будівельним нормам є незаконним, а відмова позивачці на цій підставі у видачі будівельного паспорту, викладена у вказаному листі, є протиправною. Тому позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №820/4909/17, оскільки вона ухвалена за інших фактичних обставин, а саме у зв`язку з відмовою у наданні будівельного паспорту забудови земельної ділянки особі, яка набула право власності на земельну ділянку після впровадження в дію зонінгу.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача видати позивачці будівельний паспорт забудови на земельну ділянку, суд дійшов до таких висновків.

За змістом частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Пунктами 2.7 - 2.9, 2.12, 2.13 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

Будівельний паспорт складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

До складу будівельного паспорта входять: пакет документів, наданий замовником відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього розділу; схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку; пам`ятка замовнику індивідуального будівництва.

Будівельний паспорт підписується керівником відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури.

Будівельний паспорт складається у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, другий примірник постійно зберігається в архіві уповноваженого органу містобудування та архітектури, який видав будівельний паспорт.

Аналіз статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №103 свідчить, що процедура розгляду заяви на видачу будівельного паспорта не передбачає права уповноваженого органу містобудування та архітектури діяти на власний розсуд при прийнятті рішення за такою заявою. Будівельний паспорт оформляється та надається таким органом за умови відсутності обставин, передбачених пунктом 2.4 Порядку №103.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки намірів та параметрів забудови земельної ділянки, поданих позивачкою, на відповідність їх вимогам чинних державних будівельних норм, зокрема ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 року №104 (які набрали чинності 01.10.2019 року) як умови видачі будівельного паспорту, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача видати позивачці будівельний паспорт слід відмовити.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивачки та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови відповідача у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки за її заявою від 14.06.2019 року, порушене право позивачки має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог містобудівного законодавства.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивачки відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен розглянути заяву позивачки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 10 робочих днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивачки у позовній заяві просила стягнути з відповідача за користь позивачки судовий збір у розмірі 768, 40 грн. та витрати, пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 18240 грн.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частини 5 - 8 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Вимоги до висновку експерта, як засобу доказування, наведені у статті 101 КАС України, якою передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

Позивачка разом з позовом подала до суду висновок експерта №17/19 судової будівельно-технічної експертизи, складений 27.08.2019 року експертом ПП "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз" за її замовленням, та докази перерахування нею на користь цього підприємства 18240 грн. в якості оплати наданих послуг з інформаційно-технічного забезпечення проведення будівельно-технічної експертизи. (а.с. 137 - 158, т.1)

Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року за №1/22533, затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Згідно з пунктом 5.1 вказаних Науково-методичних рекомендацій основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Проте, як вбачається з висновку експерта №17/19 від 27.08.2019 року, у ньому той досліджував висновки відповідача про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та державним будівельним нормам та вирішував правові питання, а не питання, які потребували застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань у галузі будівництва. Таким чином, експерт фактично перебрав на себе повноваження суду з надання оцінки доказам у справі та формуванню висновків щодо суті спору. Тож вказаний висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослідження, не має правового значення для вирішення справи та не був прийнятий та оцінений судом як належний та допустимий доказ.

З цих підстав суд вважає, що витрати позивачки на підготовку експертного висновку на її замовлення не пов`язані з розглядом даної справи, тому не можуть бути їй відшкодовані за рахунок відповідача.

При зверненні до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 768,40 грн. (а.с. 4, т.1) Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог (2/3) у сумі 512,27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького (25030, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 68, код ЄДРПОУ 02498694) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького щодо надання ОСОБА_1 будівельного паспорта забудови земельної ділянки, викладену у листі №19-1767 від 21.06.2019 року.

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького не пізніше 10 робочих днів з дня набрання цим рішенням законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2019 року на видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки, кадастровий номер 3510100000:28:220:0024, площею 0,0220 га, розташованої у АДРЕСА_3, та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 512,27 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш