Справа № 420/115/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 252-VII від 04.07.2019 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території відповідача для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) позивачу.
Ухвалою суду від 13.01.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання 12.03.2020 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.87)
12.03.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява, вхід. № 11547/20, в якій останній просить продовжити розгляд справи без участі позивача та його представника. (а.с.88) Також, 12.03.2020 року представником відповідача до суду електронною поштою подано клопотання, вхід. № ЕП/2390/20, в якому останній просить справу розглянути без участі представника відповідача. (а.с.89)
Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч. ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:
- 10 червня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) подано клопотання до Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області (далі - відповідач) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), яке отримане головою Новоіванівської сільської ради Арцизького району під підпис 11.06.2019 року. До поданого клопотання позивач додав графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорту, картки платника податків, інші документи, що підтверджують відсутність набуття земельних ділянок відповідного призначення. Зазначений графічний матеріал - викопіювання наданий відділом в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з матеріалів оновлення планово-картографічних матеріалів Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області. Таким чином, позивач виконав вимоги ст. 118 Земельного кодексу України щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянину та подав відповідачу усі необхідні документи разом з клопотанням;
- 9 липня 2019 року позивач через свого представника отримав лист відповідача від 08.07.2019 року, яким було повідомлено, що рішенням Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області: № 252-VII від 04.07.2019 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 відмовлено у наданні такого дозволу позивачу. У пункті 1 зазначеного рішення йдеться про те, що відмовлено позивачу у наданні такого дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у зв`язку з невідповідністю місця розташування;
- з метою отримання повної інформації про процедуру проходження розгляду клопотання позивача його представником - адвокатом Кочуровим А.О. було направлено на адресу відповідача адвокатський запит, за результатами розгляду якого отримано від відповідача витяг з протоколу пленарного засідання сесії Новоіванівської сільської ради сьомого скликання від 4 липня 2019 року, протокол поіменного голосування № 13 від 04.07.2019 року. А також встановлено, що відеофіксації пленарних засідань Новоіванівської сільської ради не здійснюються;
- позивач, керуючись ч. ч. 10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ), не погоджується з прийнятим рішенням відповідача і вважає за необхідне оскаржити останнє, як протиправне та таке, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що було порушення відповідачем порядку розгляду поданого позивачем клопотання та порядку голосування при прийнятті оскаржуваного рішення: перед внесенням на розгляд в межах пленарного засідання клопотання позивача не було розглянуто відповідною постійною комісією сільської ради, яка не надала своїх висновків, рекомендацій (відсутні протоколи її засідань з даного приводу); згідно протоколу поіменного голосування від 04.07.2019 року при прийнятті рішення відповідач зазначає, що зареєстровано 8 (вісім) депутатів, також згідно витягу з протоколу пленарного засідання від 04.07.2019 року встановлено, що на засіданні також присутній і бере участь сільський голова ОСОБА_2 , який доповідає по питанням порядку денного, однак у голосуванні участі не бере, та не пояснюються причини його не голосування; згідно протоколу поіменного голосування від 04.07.2019 року при прийнятті рішення відповідач зазначає, що зареєстровано 8 (вісім) депутатів, у рядку За також зазначена цифра вісім , однак у графі результати голосування відсутні дані про голоси ЗА від присутніх депутатів, натомість зазначений голос проти від вісьмох депутатів, що не дає можливості однозначно тлумачити як саме проголосували депутати за прийняття рішення;
- в оскаржуваному рішенні відповідача причиною відмови зазначено у зв`язку з невідповідністю місця розташування . Будь-якого пояснення чому або чим саме не відповідає місце розташування земельної ділянки відповідачем не зазначається. У витязі з протоколу пленарного засідання від 04.07.2019 року зазначено, що згідно технічної документації по коригуванню схеми поділу земель колективної власності запитувана позивачем ділянка відноситься до земель, які не підлягають поділу в натурі та використовуються сумісно. Таким чином, підставою відмови позивачу в оскаржуваному рішенні відповідача від 04.07.2019 року стала інформація з технічної документації по коригуванню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки КСП Новоіванівське Арцизького району Одеської області, виготовленої у 2002 році. Згідно пояснювальної записки Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки КСП Новоіванівське Арцизького району Одеської області, розробленої Одеським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 2000 році, яка в подальшому скорегована у 2002 році ТОВ Вектор м. Одеса (в частині збільшення орних земель, та встановлення додаткової площі земель в розмірі 250,61 га, які підлягають), не підлягають поділу і повинні використовуватися сумісно сільськогосподарські землі 999,8 га, в т.ч.: 453,1 га пасовищ, 64,8 га сіножатей, 27,0 га тутовників, а також 439,3 га орних земель, що підлягають залуженню, 15,6 га виноградників (орні землі і виноградники розташовані на ділянках з деградованими ґрунтами, на схилах крутизною більше 5 та засолених ґрунтах заплав). Технічна документація по корегуванню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Новоіванівське Арцизького району Одеської області 2002 року не містить відомостей щодо змін площі земель, які не підлягають поділу та повинні використовуватись сумісно згідно Схеми поділу земель колективної власності 2000 року. Експлікація земель колективної власності, яка приведена в додатку 2.3 до Схеми поділу встановлює такі ж самі дані. Зазначена Схема поділу земель була розроблена саме для поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) і була обов`язковою для процедури видачі членам колишнього КСП Новоіванівське документів про право власності на земельну ділянку, на той час - державних актів. Землі, які віднесені до тих, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно, залишились у колективній власності членів колишнього КСП Новоіванівське і з 1 січня 2019 року перейшли до комунальної власності відповідача - Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області згідно закону № 2498-VII від 10.07.2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні ;
- відмова відповідача, визначена у рішенні від 04.07.2019 року, не відповідає нормам Земельного кодексу України, який передбачає вичерпні причини відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, і не містить жодного обґрунтування, тому є протиправною. Системний аналіз правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17;
- з огляду на зміст оскаржуваного рішення, відповідачем не було встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів . Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14;
- можливість використання позивачем права, регламентованого ч. 7 ст. 118 ЗК України не позбавляє повноважень відповідача від виконання обов`язків передбачених чинним законодавством, а позивачів конституційної гарантії судового захисту та права на розгляд відповідачем поданих ними заяв у передбачені строки, або оскарження бездіяльності відповідача. Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 814/736/16 та від 23 січня 2019 року у справі № 803/667/18;
- зі змісту оскаржуваного рішення виходить, що відповідач відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо бажаної позивачем земельної ділянки обґрунтовує інформацією з технічної документації по коригуванню Схеми поділу земель колективної власності, в зв`язку з чим посилається на невідповідність місця розташування. Посилань на норми законодавчого акту відповідачем не зазначається;
- Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні (№ 2498-VIII від 10.07.2018 року) доповнено пунктом 21 Перехідні положення Земельного кодексу України такого змісту: установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. КСП Новоіванівське реорганізований у СВК Новоіванівський , в подальшому у ПСП Новоіванівський код ЄДРПОУ 03765950 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено у 2006 році;
- схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) є архівним документом та не встановлює невідповідність місця розташування земельної ділянки, запитуваної позивачем, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. А також не створює заборони для відповідача у зв`язку з отриманням у власність земель колишньої колективної власності до комунальної власності відповідно до Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 року) надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо цих земель та подальшої передачі їх у власність згідно норм безоплатної приватизації громадянам. Крім того, формулювання відмови у оскаржуваному рішенні, поверхнево (трьома словами) схожими на підставу, зазначену в законі, здійснено відповідачем умисно для уникнення відповідальності за прийняття протиправного рішення. З огляду на це, вказана підстава відповідача для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і відповідно оскаржуване рішення є такими, що суперечить і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є незаконним;
- відповідач, заперечуючи проти позову, погоджується з правом позивача отримати відповідний дозвіл органу місцевого самоврядування в особі Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність через відповідне рішення пленарного засідання ради;
- при розгляді клопотання позивача депутати сільської ради голосували проти чим відмовили позивачу у наданні дозволу на підставі того, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає місцю розташуванню об`єкта, оскільки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області, виготовленого ТОВ Вектор у 2012 році, для відведення таких ділянок визначено інший масив, а бажана земельна ділянка не є в межах такого (відповідач посилається на додаток 2, який викладено у вигляді сканкопії викопіювання, наданого позивачами, на яке нанесено в електронному вигляді лінії голубого та червоного кольорів з помітками межі масиву для відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та бажане місце розташування земельної ділянки , фотокопії плану відведення земельних ділянок проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, сканкопії частини документу, який містить словосполучення ситуаційна схема ). А також відповідач посилається на Технічну документацію по коригуванню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області, виготовленої ТОВ ВЕКТОР у 2002 році, і вважає, що бажана земельна ділянка, позначена позивачем, розташована на землях, зафарбованих на фотокопії карти жовтим кольором, і не підлягає поділу в натурі, є пасовищем. Однак, чим така земельна ділянка не відповідає вимогам законів, як то встановлено нормами Земельного кодексу України, відповідач не обґрунтовує;
- зазначені документи додатками позивач не визнає, оскільки вони виготовлені з частковим використанням матеріалів позивачів із внесенням до них змін в електронному вигляді без підтвердження компетенції автора цих змін, неможливо встановити, чи існує взагалі Проект землеустрою, оскільки відповідач надав тільки частини документів, а не весь проект з усіма документами в ньому. Такі докази не є належними і допустимими. Крім того, навіть якщо такий проект землеустрою наявний, то чим саме він або технічна документація по коригуванню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) встановлює невідповідність місцю розташуванню об`єкта вимогам законів не відомо; про те, що даний проект або технічна документація встановлює таку невідповідність також не зазначає відповідач. Само по собі розташування бажаної земельної ділянки поза межами даного проекту і розташування бажаної земельної ділянки на землях пасовищ не належить до обґрунтованої підстави для відмови у задоволенні клопотання позивача;
- обґрунтування відмови у задоволенні клопотання позивача відповідач зазначив лише у відзиві на позов, але ані в самому рішенні, ані в протоколі пленарного засідання ради такого посилання немає;
- відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив іншу причину відмови із посиланням на інший документ, обґрунтування застосовування якого у відзиві не деталізує. Таким чином, відповідач продовжує протиправну діяльність та намагається виправдати своє незаконне рішення, посилаючись вже на інше, додаткове обґрунтування відмови у задоволенні клопотань позивача. Така позиція не дає можливості зрозуміти поведінку відповідача згідно наявних у нього повноважень;
- відповідач акцентує увагу суду, що надав відмову позивачеві у формі рішення, яке за структурою відповідає законодавству. Однак, позивач оскаржує незаконну відмову не за формою, а по суті, яка не дає йому можливості реалізувати своє право в подальшому;
- відповідач заперечує щодо відомостей, зазначеними у позові, про наявність земель комунальної власності, які перейшли до сфери розпорядження сільської ради в силу закону № 2498-VII від 10.07.2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні . Абсурдним є нехтування відповідачем положень даного закону, який і не повинен містити процедуру або порядок передачі земель колишньої колективної власності до комунальної власності, оскільки сам закон і встановив набуття територіальними громадами земель такої категорії. Певної процедури яку чекає відповідач, законодавець і не повинен передбачати;
- відповідач, мабуть, навмисно переводить увагу суду на порядок передачі земель з державної до комунальної власності. Адже, землі колишньої колективної власності, за рахунок яких позивачі просили відповідача задовольнити їх клопотання, не є землями державної власності, та на них не може поширюватись така процедура;
- процес передачі земель у комунальну власність не закінчено, його і не було розпочато. Закон № 2498-VII з моменту набрання чинності вже встановив, що всі землі колишньої колективної власності є власністю територіальних громад. Громаду представляє сільська рада. Проведення державної реєстрації земельних ділянок комунальної власності є правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування, і жодним чином не перешкоджає передачі таких земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, і відповідно - наданню дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення таких земельних ділянок;
- відсутність державної реєстрації комунальної власності запитуваної земельної ділянки відповідач у відзиві зазначає як ще одну причину у відмові задоволення клопотання позивача, яка в свою чергу відсутня в оскаржуваному рішенні;
- наведені доводи відповідача в обґрунтування прийнятого протиправного рішення, що оскаржується позивачем, не заслуговують уваги суду, протирічать один одному, і не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. З огляду на приписи ч. 7 ст. 118 ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу є вичерпними;
- згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області, який виготовлений ТОВ ВЕКТОР (2012р.), представникам відповідача та депутатам сільської ради відомо, що для відведення таких ділянок визначено певний масив. Бажане місце розташування земельної ділянки, що зазначене у викопіюванні до клопотання позивача не є в межах масиву, що визначений для відведення таких земельних ділянок. Разом з тим, з огляду Технічної документації по коригуванню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) на території Новоіваніської сільської ради Арцизького району Одеської області (ТОВ ВЕКТОР 2002р.), встановлено, що бажана земельна ділянка розташована на землях позначених жовтим кольором та згідно умовних позначень не підлягають поділу в натурі і повинні використовуватись у шаховому порядку, якими визначають пасовища (Топографічне і землевпорядне креслення, В.П. Суботський, Київ Аграрна освіта 2010);
- розглядаючи клопотання представника позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу та доданих графічних матеріалів до нього, депутати сільської ради голосували проти чим відмовили позивачу у наданні такого дозволу у зв`язку з невідповідністю місяця розташування. Відтак відмова у наданні дозволу є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ЗК України;
- оскаржуване рішення, відповідачем прийняте на підставі та у формі, яка передбачена чинним законодавством України. Так, у оскарженому рішенні зазначено, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у зв`язку з невідповідністю місця розташування, що повністю узгоджується з приписами наведеної норми ЗК України ;
- позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка входила до КСП Новоіванівське й на його думку відповідно до приписів Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10 липня 2018 року № 2498-VIII (далі - Закон № 2498-VIII) перейшла до земель комунальної власності. Наведеним Законом доповнено розділ X Перехідних положень ЗК України пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Однак, вважаються не означає, що такі землі перейшли до комунальної власності;
- п. 21 розділ X Перехідні положення ЗК України та ст. 117 ЗК України передбачають остаточний етап передачі земель з державної у комунальну власність - державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. Однак, станом на час звернення позивача до суду спірна земельна ділянка не зареєстрована за відповідачем, тобто процес передачі у комунальну власність не закінчено;
- відповідач не має можливості надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за відповідачем, оскільки ці земельні ділянки не зареєстровані як землі комунальної власності.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що 11.06.2019 року представником позивача на ім`я голови Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області ОСОБА_2 було подано клопотання від 10 червня 2019 року (а.с.14), в якому останній просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоіваніської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів).
У клопотанні також зазначено: право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням заявник не використав; заявник та його представник дає згоду на використання персональних даних з метою розгляду даного клопотання.
Згідно з клопотанням, до нього було додано:
- графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки - викопіювання з матеріалів оновлення планово-картографічних матеріалів Новоіванівської сільської ради від 30.05.2019 року на 1 арк.;
- копія паспорту та картки платника податків заявника на 1 арк.;
- копія довіреності представника від 03.05.2019 року на 1 арк.;
- інформація відділу в Арцизькому районі ГУ Держгеокадастру від 10.06.2019 року на 1 арк.;
- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.06.2019 року на 1 арк.
Згідно з витягом з протоколу пленарного засідання LXVI сесії Новоіванівської сільської ради сьомого скликання від 4 липня 2019 року (а.с.20-22), зокрема:
- всього депутатів в сільській раді - 14;
- присутні на засіданні - 8;
- порядок денний: про розгляд клопотань адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 тощо;
- слухали: про розгляд клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 . До клопотання додається викопіювання земельної ділянки.
Доповідач ОСОБА_2 - сільський голова: згідно технічної документації по коригуванню схеми поділу земель колективної власності ця ділянка відноситься до земель, які не підлягають поділу в натурі та використовуються сумісно ;
- слухали: про розгляд клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2 - сільський голова: до клопотання додається викопіювання земельної ділянки, яка також відноситься до земель, які не підлягають поділу в натурі та використовуються сумісно .
Підсумки голосування: проти - 8.
Вирішили: рішення № 252-VII року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 додається.
Так, відповідно до рішення Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 4 липня 2019 року № 252-VII (а.с.17), розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12, 118 Земельного кодексу України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , сільська рада вирішила :
- відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у зв`язку з невідповідністю місця розташування .
Відповідно до протоколу поіменного голосування № 13 від 04.07.2019 року (а.с.18), зокрема, результати голосування: 8 депутатів - проти.
Не погоджуючись з рішенням відповідача № 252-VII від 04.07.2019 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин ): Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), Законом України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин .
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України, відповідно до ч. 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень .
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Приписами ч. 1 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні , то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:
Як встановлено вище, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської , селищної, міської ради вирішуються такі питання , як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин .
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень .
За приписами частини десятої вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої не відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Виходячи з положень ч. 7 ст. 118 ЗК України відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - надається мотивована.
Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених частиною 3 статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, зміст спірного рішення, як індивідуального акту, що породжує для позивача права і обов"язки, має відповідати вимогам статті 2 КАС України.
При цьому, обґрунтованість в силу статті 2 Кодексу, є однією з обов"язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб"єкта владних повноважень.
Таким чином, виходячи з положень даної статті, обов`язковим при прийнятті відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення за наслідками розгляду поданого клопотання є його обґрунтованість, вмотивованість.
Судом встановлено, що 11.06.2019 року представником позивача на ім`я голови Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області ОСОБА_2 було подано клопотання від 10 червня 2019 року, в якому останній просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоіваніської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів).
Згідно з витягом з протоколу пленарного засідання LXVI сесії Новоіванівської сільської ради сьомого скликання від 4 липня 2019 року, зокрема:
- порядок денний: про розгляд клопотань адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 тощо;
- слухали: про розгляд клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 . До клопотання додається викопіювання земельної ділянки.
Доповідач ОСОБА_2 - сільський голова: згідно технічної документації по коригуванню схеми поділу земель колективної власності ця ділянка відноситься до земель, які не підлягають поділу в натурі та використовуються сумісно ;
- слухали: про розгляд клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2 - сільський голова: до клопотання додається викопіювання земельної ділянки, яка також відноситься до земель, які не підлягають поділу в натурі та використовуються сумісно .
Підсумки голосування: проти - 8.
Вирішили : рішення № 252-VII року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 додається.
Так, відповідно до рішення Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 4 липня 2019 року № 252-VII, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12, 118 Земельного кодексу України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , сільська рада вирішила :
- відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у зв`язку з невідповідністю місця розташування .
З встановленого вбачається, що:
- згідно з витягом з протоколу пленарного засідання LXVI сесії Новоіванівської сільської ради сьомого скликання від 4 липня 2019 року, клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 - вирішене на пленарному засіданні сільської ради ;
- рішення з порушеного позивачем питання прийнято відповідачем - у формі рішення № 252-VII року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту вказаного рішення, його прийнято, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12, 118 Земельного кодексу України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , фактично, лише та виключно з підстави - у зв`язку з невідповідністю місця розташування.
Виходячи зі змісту ч. 7 ст. 118 ЗК України, приписами Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам :
- законів,
- прийнятих відповідно до них:
- нормативно-правових актів,
- генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації,
- схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць,
- проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів,
затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: від 23 січня 2020 року у справі № 0840/2979/18 (адміністративне провадження № К/9901/68110/18).
Проте, в оскарженому рішенні взагалі не конкретизовано , яким саме вимогам, передбаченим ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідачем встановлена невідповідність місця розташування.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних ), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання Новоіванівською сільською радою Арцизького району Одеської області вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача .
Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження № К/9901/62472/18) та від 2 квітня 2019 року по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19), від 21 травня 2019 року по справі № 815/2791/18 (адміністративне провадження № К/9901/8950/19) тощо .
При цьому, суд зазначає, що юридичне (правове) значення першої стадії земельно-правової процедури під час звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, як і наступних етапів вказаної процедури, полягає в тому, що з отриманням такого дозволу у особи виникає обґрунтоване сподівання, що у разі проходження нею усіх визначених законом стадій цієї процедури (розробки, погодження і затвердження проекту землеустрою) бажана земельна ділянка, за умови дотримання цією особою усіх приписів закону, буде їй надана у власність або користування, а тому у особи після отримання дозволу щодо певної земельної ділянки виникає легітимний інтерес, який може буди захищений в судовому порядку.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що наведена у витязі з протоколу пленарного засідання LXVI сесії Новоіванівської сільської ради сьомого скликання від 4 липня 2019 року певна конкретизація фактичних підстав при розгляді клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , а саме - згідно технічної документації по коригуванню схеми поділу земель колективної власності ця ділянка відноситься до земель, які не підлягають поділу в натурі та використовуються сумісно, по-перше, не спростовує встановлену судом обставину, що саме в оскарженому рішенні взагалі не конкретизовано , яким саме вимогам, передбаченим ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідачем встановлена невідповідність місця розташування.
По-друге, жодної конкретизації фактичних підстав при розгляді клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства саме ОСОБА_1 - у наведеному витязі з протоколу пленарного засідання LXVI сесії Новоіванівської сільської ради сьомого скликання від 4 липня 2019 року не зазначено. Вказано лише, що до клопотання додається викопіювання земельної ділянки, яка також відноситься до земель, які не підлягають поділу в натурі та використовуються сумісно .
По-третє, наведена у витязі з протоколу пленарного засідання LXVI сесії Новоіванівської сільської ради сьомого скликання від 4 липня 2019 року технічна документація по коригуванню схеми поділу земель колективної власності, на яку йде посилання лише при розгляді клопотання адвоката Кочурова А.О. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , - зазначена без будь-яких обов`язкових реквізитів відповідної документації (повна назва, дата, номер, її видавник тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано .
При цьому суд не бере до уваги надані відповідачем копії рішень Одеського окружного адміністративного суду для врахування викладених у аналогічних/ідентичних справах позицій, з тих підстав, що відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Також, виходячи з висновків суду, зокрема, про недотримання Новоіванівською сільською радою Арцизького району Одеської області вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення , суд, абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, не бере до уваги (не досліджує/не надає оцінку/тощо) докази відповідача на доведення певних фактичних обставин, які, нібито, послужили підставою для прийняття оскаржуваного рішення, проте які в оскаржуваному рішенні не зазначені.
Також слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновку, що:
- оскаржуване рішення № 252-VII від 04.07.2019 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 прийняте відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, отже, відповідні вимоги позивача - є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо похідних вимог позивача зобов`язального характеру слід зазначити таке.
Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить, зокрема, зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території відповідача для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У даній справі, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні . За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом , і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, відповідно до змісту відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви, обґрунтовуючи, зокрема тим, що: згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області, який виготовлений ТОВ ВЕКТОР (2012р.), представникам відповідача та депутатам сільської ради відомо, що для відведення таких ділянок визначено певний масив; бажане місце розташування земельної ділянки, що зазначене у викопіюванні до клопотання позивача не є в межах масиву, що визначений для відведення таких земельних ділянок; разом з тим, з огляду Технічної документації по коригуванню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) на території Новоіваніської сільської ради Арцизького району Одеської області (ТОВ ВЕКТОР 2002р.), встановлено, що бажана земельна ділянка розташована на землях позначених жовтим кольором та згідно умовних позначень не підлягають поділу в натурі і повинні використовуватись у шаховому порядку, якими визначають пасовища (Топографічне і землевпорядне креслення, В.П. Суботський, Київ Аграрна освіта 2010), тощо.
З урахуванням наведеного та виходячи з висновків суду, зокрема, про недотримання Новоіванівською сільською радою Арцизького району Одеської області вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення , суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території відповідача для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів), - є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб, відповідно
суд дійшов висновків, що:
- виходячи із встановлених судом обставин та висновків суду про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 252-VII від 04.07.2019 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10 червня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоіваніської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.
З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб .
Обраний судом спосіб задоволення похідної вимоги позивача зобов`язального характеру та захисту прав позивача відповідає змісту, зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 823/59/17 .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем у позові заявлено одну основну вимогу немайнового характеру, яка задоволена судом повністю у заявлений позивачем спосіб, та одну похідну вимогу немайнового характеру, яка задоволена судом в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 10.12.2019 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 1536,80 грн.
Відповідно, стягненню з Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
В прохальній частині позову позивач також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надано копії, зокрема (а.с.42-48):
- договору про надання правової допомоги від 18.11.2019 року, укладеного між адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем та п`ятьма фізичними особами (надалі - Клієнти), в тому числі позивачем, про наступне:
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. Адвокат зобов`язується надати Клієнтам правову допомогу - у справі про оскарження рішень Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 04.07.2019 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (далі - Справа) щодо Клієнтів, а Клієнти зобов`язуються сплатити гонорар за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
1.2. Правова допомога полягає в:
- підготовка та подання позовної заяви про визнання незаконними та скасування рішень Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 04.07.2019 року;
- представництво в Одеському окружному адміністративному суді (перша інстанція) та підтримання вимог позову.
Для представництва інтересів Клієнти видають на ім`я адвоката довіреності.
Адвокат наділений повноваженнями відповідно Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та чинним процесуальним законодавством без обмежень.
2. ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН
2.1. Адвокат зобов`язується:
- своєчасно надати правову допомогу в обсязі, необхідному для досягнення позитивного результату по Справі та виконувати окремі доручення Клієнта по Справі;
- інформувати Клієнта щодо правової позиції в Справі; хід виконання Договору та окремих доручень Клієнта; обставин, що перешкоджають досягненню позитивного результату в Справі; перспективи досягнення позитивного результату;
- повідомити Клієнта про виникнення конфлікту інтересів та інших причин, що є підставою для відмови від надання правової допомоги з моменту їх виявлення;
- підписати акт прийому-передачі послуг після закінчення строку дії договору, його дострокового припинення за взаємною згодою Сторін чи розірвання на вимогу однієї з Сторін;
- не розголошувати без попередньої згоди Клієнтів інформацію, що стала відома йому чи його помічникам про Клієнта, а також питання, з яких Клієнт звертався до Адвоката, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складених ним документів, інформації, що зберігається на електронних носіях, та інших документів і відомостей, одержаних Адвокатом при наданні правової допомоги.
2.2. Адвокат має право:
- вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат на надання правової допомоги в розмірі та в порядку, передбаченому Договором;
- звертатись за допомогою до експертів (спеціалістів) з питань, що стосуються Справи;
- відмовитись від виконання окремих доручень Клієнта, якщо вони є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики, виходять за межі професійних прав і обов`язків адвоката чи не пов`язані зі Справою;
- розірвати Договір в односторонньому порядку у випадках, передбачених Договором.
2.4. Клієнти зобов`язані:
- сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених Договором;
- компенсувати фактичні витрати на надання правової договори в порядку, передбаченому Договором;
- надати повну та достовірну інформацію, наявні документи та матеріали, що мають значення для Справи та/або необхідні для виконання окремих доручень;
- надати Адвокату та уповноваженим ним особам довіреність для представництва його інтересів в суді, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються Справи;
- створити належні умови необхідні і достатні для виконання умов цього Договору в разі надання правової допомоги за своїм місцем знаходження;
- підписати акт прийому-передачі послуг після закінчення строку дії Договору, його дострокового припинення за взаємною згодою Сторін чи розірвання на вимогу однієї з Сторін;
- не укладати з іншими компаніями чи фізичними особами договори, що стосуються надання правової допомоги в Справі;
- дотримуватись рекомендацій та роз`яснень Адвоката по Справі;
- не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов`язків Адвоката.
2.5. Клієнти мають право:
- отримувати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених Договором;
- брати участь в переговорах, зустрічах, засіданнях, нарадах, зборах, що стосуються Справи;
- запитувати Адвоката про хід виконання Договору та/або окремих доручень Клієнта, перспективи досягнення позитивного результату та правову позицію в Справі.
3. ЦІНА ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ
3.1. За надання правової допомоги Клієнти сплачують Адвокату гонорар в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч гривень) 00 коп.
3.2. Порядок сплати гонорару: 7500 грн. від розміру гонорару Адвоката, зазначеного в п. 3.1 Договору, сплачується Клієнтами на протязі трьох робочих днів з моменту підписання Договору. Решта гонорару у розмірі 7500 грн. сплачуються в день прийняття рішення судом першої інстанції за результатами розгляду позову. Сплата гонорару не залежить від суті прийнятого судом рішення.
3.3. Для компенсації фактичних витрат Адвоката, пов`язаних з наданням правової допомоги, Клієнти на протязі трьох днів з моменту підписання Договору сплачують в розмірі 7684,00 грн. (за дві вимоги немайнового характеру за кожного: 768,4 грн.*2 вимоги*5 осіб=7684,00 грн.) на покриття витрат зі сплати судового збору за подання позову. Також Клієнти компенсують Адвокату вартість проїзду до суду до м. Одеси (з розрахунку 500 грн. за 1 поїздку до суду).
3.4. Оплата гонорару, перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, здійснюється в готівковій або безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок Адвоката з зазначенням відповідного призначення платежу.
4. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ
4.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання Адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по Справі. Адвокат розпочинає роботу, зазначену в п. 1 Договору з моменту сплати Клієнтами гонорару, згідно порядку зазначеного в п. 3.2 Договору, і подає позов до суду протягом 14 робочих днів з моменту надходження оплати, але не пізніше 01 грудня 2019 року.
На підтвердження факту досягнення позитивного результату чи виконання Адвокатом всіх дії, необхідних для досягнення позитивного результату, ним може направлятись звіт про виконану роботу. Закінчення дії Договору оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний Сторонами та скріплений їх підписами і печатками (за наявності) в день закінчення договору.
- детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним втрат, необхідних для надання правничої допомоги від 18.11.2019 року:
Вартість 1 години роботи адвоката: 500 грн.
Розрахунок на 1 особу щодо предмету договору:
Підготовка до позову, формування правової позиції по справі: 1 година х 500,00 грн.=500,00 грн.
Збір доказів по справі: 2 години х 500,00 грн. = 1000,00 грн.
Узагальнення судової практики за аналогічними спорами: 1 година х 500,00 грн. = 500,00 грн.
Складення позову: 2 години х 500,00 грн. = 1000,00 грн.
Загалом на 1 особу: 3000 грн.
Відповідно до кількості осіб за договором 5 осіб х 3000,00 грн. =15000,00 грн.
Всього за договором: 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
- розрахунку гонорару від 18 листопада 2019 року:
Вартість 1 години роботи адвоката: 500 грн.
Розрахунок на 1 особу щодо предмету договору:
Підготовка до позову, формування правової позиції по справі: 1 година х 500,00 грн.=500,00 грн.
Збір доказів по справі: 2 години х 500,00 грн. = 1000,00 грн.
Узагальнення судової практики за аналогічними спорами: 1 година х 500,00 грн. = 500,00 грн.
Складення позову: 2 години х 500,00 грн. = 1000,00 грн.
Загалом на 1 особу: 3000 грн.
Відповідно до кількості осіб за договором 5 осіб х 3000,00 грн. =15000,00 грн.
Всього за договором: 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
- платежу з карткового рахунку на рахунок ОЩАДБАНК від 18.11.2019 року 17:24:52, відповідно до якого з карткового рахунку платника 5167********9422 на користь отримувача - Кочурова Андрія Олександровича надійшли кошти у розмірі 1816 грн. призначення платежу - договір про надання правової допомоги від 18.11.2019 року;
- платежу з карткового рахунку на рахунок ОЩАДБАНК від 18.11.2019 року 08:26:55, відповідно до якого з карткового рахунку платника 5167********9422 на користь отримувача - Кочурова Андрія Олександровича надійшли кошти у розмірі 684 грн. призначення платежу - договір про надання правової допомоги від 18.11.2019 року;
- платежу з карткового рахунку на рахунок ОЩАДБАНК від 18.11.2019 року 17:23:10, відповідно до якого з карткового рахунку платника 5167********9422 на користь отримувача - Кочурова Андрія Олександровича надійшли кошти у розмірі 5000 грн. призначення платежу - договір про надання правової допомоги від 18.11.2019 року;
- Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Кочурова Андрія Олександровича .
Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.
Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подане.
На підставі наведеного, враховуючи предмет спору та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для позивача тощо, стягненню з Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
В прохальній частині позову позивач також просить зобов`язати Новоіванівську сільську раду Арцизького району Одеської області подати до суду в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.
Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.
Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов`язання відповідача, як суб`єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) .
Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст.ст. 9, 132, 139, 194, 205, 241-246, 250, 255, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області (місцезнаходження: вул. Кооперативна, 32, с. Нова Іванівка, Арцизький район, Одеська область, 68430; ідентифікаційний код юридичної особи: 04380886) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 4 липня 2019 року № 252-VII Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .
Зобов`язати Новоіванівську сільську раду Арцизького району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 червня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоіваніської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.04.2020 |
Оприлюднено | 22.04.2020 |
Номер документу | 88859747 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Цховребова М.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні