Рішення

від 21.04.2020 по справі 826/3607/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 року м. Київ № 826/3607/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017 року ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0062291404 та №0062281404 від 01.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства України базуються не на первинних документах, які надані відповідачу у ході перевірки і підтверджують фактичне проведення господарських операцій між ТОВ Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування та ТОВ Фараон Буд відповідно до договору купівлі-продажу від 01.11.2010 року №1/11-16, а на даних, які не мають жодної юридичної чи правової природи (як наприклад інформація пошукової системи Goоgle, інформація оперативних підрозділів ДФС про попередній огляд податкової адреси, тощо).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2018 року о 08:25 за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-А, зал судового засідання №133 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, яка надійшла 04.04.2018 року через канцелярію суду, проти позову заперечує з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність належним чином складених документів, що підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у періоді, який перевірявся, та наявні ті, які оформлювались без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої вигоди.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій він не погоджується із доводами та висновками відповідача, оскільки вважає їх безпідставними та такими, що побудовані на припущеннях і не відповідають фактичним обставинам проведених фінансово-господарських операцій проведених між позивачем та ТОВ Фараон Буд .

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 09.11.2017 року №790/26-15-14-04-05/39648564 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (код ЄДРПОУ 39648564) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Фараон Буд (код ЄДРПОУ 40389509) за листопад 2016 року.

У ході проведення перевірки встановлено порушення, які зафіксовані в акті, а саме:

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1,, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації), за листопад 2016 року на загальну суму 128 542 грн. та встановлено заниження суми податку на додану вартість за листопад 2016 року на загальну суму 37 239 грн., з яких 29 791 грн. - сума заниження податку на додану вартість та 7 448 грн. - сума штрафної санкції.

В ході документальної позапланової виїзної перевірки, позивач 02.11.2017 року №3710-17 надав відповідачу відповідні пояснення, які відповідачем, за твердженням позивача були залишені поза увагою.

За інформацією позивача, за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, про що свідчить відповідь відповідача про результати розгляду, яка отримана позивачем 22.02.2018 року.

На підставі Акту від 09.11.2017 року №790/26-15-14-04-05/39648564 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0062291404 від 01.12.2017 - занижено суму податку на додану вартість за листопад 2016 року на загальну суму 37 239 грн., з яких 29 791 грн. - сума заниження податку на додану вартість та 7 448 грн. - сума штрафної санкції;

2) № 0062281404 від 01.12.2017 року - завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації), за листопад 2016 року на загальну суму 128 542 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у період з 27.10.2017 року по 02.01.2017 року Головним управлінням ДФС у м.Києві на підставі направлень від 27.10.2017 року №1186/26-15-14-04-05 та №1187/26-15-14-04-05 згідно наказу від 23.10.2017 року №11355 Головного управління ДФС у м. Києві, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (код ЄДРПОУ 39648564) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Фараон Буд (код ЄДРПОУ 40389509) за листопад 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт від 09.11.2017 року №790/26-15-14-04-05/39648564.

Даною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (код ЄДРПОУ 39648564) вимог: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1,, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації), за листопад 2016 року на загальну суму 128 542 грн. та встановлено заниження суми податку на додану вартість за листопад 2016 року на загальну суму 37 239 грн., з яких 29 791 грн. - сума заниження податку на додану вартість та 7 448 грн. - сума штрафної санкції.

Згідно з Актом перевірки від 09.11.2017 року №790/26-15-14-04-05/39648564 підставою для його складання стало включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Фараон Буд (код ЄДРПОУ 40389509).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, у податковому обліку операції з придбання товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 814/2412/17.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної , що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за N 137/28267.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з визначенням, містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Аналіз вказаних норм у їх сукупності свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність та зміст таких операцій, а також спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, фінансово-господарські операції між позивачем (покупець) та ТОВ Фараон Буд (продавець) ґрунтувались на договорі купівлі-продажу від 01.11.2016 №1/11-16, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар в асортименті та у кількості, визначених договором, а покупець зобовязується прийняти цей товар та сплатити грошову суму (ціну).

Відповідно до умов пункту 1.2. договору найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість товару вказуються в специфікаціях (додатках), які додаються до цього договору і є його невідємною частиною.

Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ, ГСТ, ТУ і підтверджуватися сертифікатом (паспортом) якості виробника (пункт 1.3 договору).

Зідно пункту 3.1 договору товар поставляється на базисних умовах поставки зазначених в Специфікаціях.

Відповідно до Специфікації № від 30.11.2016 року термін виконання робіт (надання послуг) - 30 днів з моменту надходження замовлення.

Форма розрахунків - безготівкова. Допускається інша форма розрахунків передбачена законодавством України (пункт 2.4 Договору).

На виконання взятих на себе зобовязань, контрагентом ТОВ Фараон Буд на підставі видаткової накладної №503011 від 30.11.2016 року, акту приймання передачі продукції від 30.11.2016 року, товарно-транспортної накладно №Р503011 від 30.11.2016 року було здійснено передачу поставку та передачу товару.

За результатом здійснення господарських операцій ТОВ Фараон Буд склало та зареєструвало у ЄРПН податкову накладну від 30.11.2016 року №503011, на підставі якої відповідно до норм чинного законодавства позивач включив зазначену суму до власного податкового кредиту.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивача з ТОВ Фараон Буд в матеріалах справи місяться документи, які за своєю формою та змістом відповідють вимогам податкового законодавства, зокрема: специфікація від 30.11.2016 №1, видаткова накладна №503011 від 30.11.2016 року, прибуткова накладна №1252 від 30.11.2016 року, акт приймання-здачі продукції від 30.11.2016, товарно-транспортна накладна №Р503011 від 30.11.2016 року, рахунок-фактуру №503011 від 01.11.2016 року, податкова накладна від 30.11.2016 №503011.

Як вбачається та міститься у матеріалах справи, відповідачем в ході перевірки не взято до уваги та не відображано у акті №790/26-15-14-05/39648564 від 09.11.2016 року, пояснення позивача, викладені останнім у листі №37/10-17 від 02.11.2017 року, в якому було зазначено, що товар, який він придбав у ТОВ Фараон Буд був реалізований за Додатковою угодою №2 від 06.12.2016 року до Договору №121/4 від 10.03.2016 року, укладеного між позивачем та ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО , що підтверджується видатковою накладнаю №171 від 06.12.2016 року, оборотно-сальдовою відомістю за рахуноком 631, копії документів яких було надано відповідачу. Тобто, даний факт свідчить про реальність здійснення господарської операції.

Також з матеріалів справи вбачається, що доказом на який посилається відповідач в акті перевірки №790/26-15-14-05/39648564 від 09.11.2016 року є також інформація ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 02.11.2017 року №3307/26-15-21-18 по ТОВ Фараон Буд , згідно якої здійснено попередній огляд податкової адреси ТОВ Фараон Буд та не підтверджено місцезнаходження платника за місцем реєстрації.

Суд не погоджується з твердженням відповідача та зазначає, що платник податків, який через покладений на нього законами обов`язок щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) вступає у зв`язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п.714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд наголошує, що в акті перевірки відсутня інформація про порушення кримінальних справ відносно ТОВ Фараон Буд .

Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємодіях позивача з ТОВ Фараон Буд , а також в матеріалах справи відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними господарських операцій.

Також, доводи відповідача щодо товарно-транспортної накладної від 30.11.2016 року №Р503011, відповідно до якої маса вантажу, переданого для транспортування 20 тон насипом, проте у відомостях про вантаж зазначено, що транспортування було кулі сталеві молольні масою 20 тон та градирню вентиляторну компактну, масу якої не зазначено, одиниці вимірювання штуки не беруться судом до уваги, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), паспортів слід зазначити, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому ненадання сертифікатів якості та паспортів на товар не є доказом нереальності господарських операцій та наявності складу податкового правопорушеня, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд також вважає за необхідне зазначити й те, що правовідносини контрагентів із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Така позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі №808/4054/14.

На момент здійснення спірних правовідносин щодо поставки товару, позивач та ТОВ Фараон Буд були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд вважає, що висновок відповідача про порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації), за листопад 2016 року на загальну суму 128 542 грн. та встановлено заниження суми податку на додану вартість за листопад 2016 року на загальну суму 37 239 грн., з яких 29 791 грн. - сума заниження податку на додану вартість та 7 448 грн. - сума штрафної санкції, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи, відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Зважаючи на те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд.40/10, оф.5, код ЄДРПОУ 39648564) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) - задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0062291404 від 01.12.2017 року, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0062281404 від 01.12.2017 року, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд.40/10, оф.5, код ЄДРПОУ 39648564) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 72 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська