Постанова

від 22.04.2020 по справі 237/3715/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року справа № 237/3715/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мар`їнського районного центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року (повний текст складено 13 січня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 237/3715/19 (суддя в 1 інстанції - Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Мар`їнського районного центру зайнятості про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до Мар`їнського районного центру зайнятості (далі - відповідач) про визнання незаконними дій відповідача щодо неналежної виплати допомоги по безробіттю, зобов`язання відповідача врахувати позивачу страховий стаж роботи за період з 01.08.2017 по 11.10.2018 року на підприємстві ВП Шахта Україна ДП Селидіввугілля при розрахунку розміру допомоги по безробіттю та перерахувати розмір допомоги по безробіттю та виплати різницю між належною їй виплатою та вже виплаченою за період з 12.11.2018 року по день винесення рішення.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 12.07.2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мар`їнського районного центру зайнятості про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначав, що перебуває на обліку в Мар`їнському міському центрі зайнятості з листопада 2018 року, так з цього періоду розпочато виплату допомоги по безробіттю. Однак, відповідач сплачував позивачу набагато менше, посилаючись на відсутність страхового стажу перед набуттям статусу безробітної. Відповідачем в усній формі повідомлено, що наявність даного стажу зумовлена несплатою страхових внесків підприємством ВП Шахта Україна ДП Селидіввугілля за період з 01.08.2017 по 11.10.2018 року. Позивач вважає, що відповідачем не правомірно при призначенні допомоги по безробіттю не врахований зазначений період роботи на ВП Шахті України ДП Селидіввугілля , оскільки ним у визначений період була нарахована заробітна плата та підприємством здійснювалось нарахування ЄСВ на його заробітну плату. Також, позивач вказував на те, що несплата підприємством - роботодавцем сум єдиного соціального внеску не може ставити у залежність страховий стаж позивача, та відповідно позивач не може нести відповідальність через не внесення даних про сплату внеску до МДЗ України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 237/3715/19 позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправними дії Мар`їнського районного центру зайнятості щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.2017 року по 11.10.2018 року на ВП Шахта Україна Державного підприємства Селидіввугілля ; зобов`язано Мар`їнський районний центр зайнятості зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.2017 року по 11.10.2018 року на ВП Шахта Україна Державного підприємства Селидіввугілля та здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з 12.11.2018 року по 23.08.2019 року; в іншій частини позовних вимог - відмовлено; стягнуто з Мар`їнського районного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 гривні 20 копійок.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані у встановленому законом порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідач зазначає, що позивач був зареєстрований у Мар`їнському міському центрі зайнятості та отримав статус безробітного 12.11.2018 року. 19.11.2018 року позивачу була призначена та розпочата виплата допомоги по безробіттю на 360 календарних днів в мінімальному розмірі. Згідно розрахунку середньої заробітної плати безробітної ОСОБА_1 з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року відсутні відмітки про сплату єдиного страхового внеску. Таким чином страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної становить менше, ніж шість місяців. В зв`язку з чим, відповідач вказує про відсутність законних підстав для призначення позивачу допомоги по безробіттю в залежності від страхового стажу та її перерахунку.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (арк.справи 3,5).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12.11.2018 року звернулась до Мар`їнського міського центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Позивачем при зверненні до центру зайнятості заповнена персональна картка № НОМЕР_3 (арк.справи 46-47).

Згідно додатку 2 до персональної картки по особі ОСОБА_1 ПК № 056918111200002 Рішення, прийняті центром зайнятості щодо зареєстрованого безробітного вбачається, що наказом від 12.11.2018 року № 181112 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 12.11.2018 року; наказом від 19.11.2018 року № 181119 призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату з 19.11.2018 року по 13.11.2019 року, наказом від 30.05.2019 року № 190531 скорочено допомогу по безробіттю (недотримання рекомендації ЦЗ) з 30.05.2019 року по 13.06.2019 року; наказом від 23.08.2019 року № 190823 припинено виплату допомоги по безробіттю (відмова від послуг ЦЗ) з 23.08.2019 року; наказом від 23.08.2019 року № 190823 припинено реєстрацію (письмова заява про зняття з реєстрації з 23.08.2019 року).

Факт роботи позивача у Відокремленому підрозділі Шахта України Державного підприємства Селидіввугілля у 2017-2018 роках не є спірним між сторонами та не потребує додаткового доказування.

Згідно розрахунку середньої заробітної плати безробітного ОСОБА_1 вбачається, що роботодавець Відокремлений підрозділ Шахта України Державного підприємства Селидіввугілля за 2017, 2018 рік нарахував позивачу заробітну плату, але підприємством єдиний внесок не сплачено (арк.справи 49).

Колегією суддів встановлено, що позивачу призначено допомогу по безробіттю у розмірі 610 грн. на місяць.

Відокремлений підрозділ Шахта України Державного підприємства Селидіввугілля надав довідку № 539, за якою в період з серпня 2017 по червень 2018 року та з серпня 2018 по жовтень 2018 року нараховувалась заробітна плата та ЄСВ на заробітну плату (арк.справи 74).

Водночас, Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало суду Індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5) сформовані відносно ОСОБА_1 , за якими нарахування ЄСВ відбулось у період з 01.08.2017 по 31.10.2017 року, проте за період з 01.11.2017 по 31.10.2018 року ЄСВ не нараховане.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) сформованих Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області відносно ОСОБА_1 вбачається, що Відокремлений підрозділ Шахта України Державного підприємства Селидіввугілля за 2017, 2018 рік нараховувало позивачу заробітну плату, нарахування ЄСВ відбулось у період з 01.08.2017 по 31.10.2018 року у розмірі 22% (арк.справи 116 звор.-117).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1533 страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Приписами ч. 1 ст. 16 Закону № 1533 визначено, що джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України Про зайнятість населення , інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у випадках, установлених законом; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; благодійні внески підприємств, установ, організацій; інші надходження відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1533 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Таким чином, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону № 1533 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

При цьому пунктом 14 вказаної статті визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Статтею 4 Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Аналогічний підхід законодавцем закріплено і у сфері податкових правовідносин, так, статтею 171.1 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, у тому числі в письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VІ).

За приписами частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Згідно наданого відповідачем розрахунку середньої заробітної плати безробітного ОСОБА_1 вбачається, що Відокремлений підрозділ Шахта Україна Державного підприємства Селидіввугілля за 2017, 2018 рік нарахував позивачу заробітну плату, але підприємством єдиний внесок не сплачено.

Призначаючи позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі відповідач посилався на те, що в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо сплати єдиного внеску позивачем за останні 12 місяців, які передували реєстрації особі як безробітної.

Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.

Колегію суддів встановлено, що ОСОБА_1 за період з серпня 2017 року по червень 2018 року та з серпня 2018 року по жовтень 2018 року нараховувалась заробітна плата та щомісячно на зарплату нараховувався єдиний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, в даному випадку виникли правовідносини, у якій позивач отримує зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.

Враховуючи, що позивач не є відповідальним за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин практики Європейського суду з прав людини, з урахуванням вимог ч.2 ст.6 КАС України.

Так, згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 460/5659/16-а.

Враховуючи вищезазначене, відповідач при обчислення розміру допомоги по безробіттю ОСОБА_1 протиправно не врахував її період роботи з 01.08.2017 року по 11.10.2018 року на ВП Шахта Україна Державного підприємства Селидіввугілля .

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки колегією суддів встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припинена з 23.08.2019 року у зв`язку із зняттям з обліку за письмовою заявою позивача, тому суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.08.2017 року по 11.10.2018 року на ВП Шахта Україна Державного підприємства Селидіввугілля , зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.2017 року по 11.10.2018 року на ВП Шахта Україна Державного підприємства Селидіввугілля та здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з 12.11.2018 року по 23.08.2019 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мар`їнського районного центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 237/3715/19 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 237/3715/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв