Рішення

від 21.04.2020 по справі 497/298/2020

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.04.2020

Справа № 497/298/2020

Провадження № 2/497/321/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2020 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати за ним, як за спадкоємцем за заповітом, право на земельну частку (пай) землі загальним розміром 0.3 умовних кадастрових гектари, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–02117548 спадкодавцю ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить визнати за ним, як за спадкоємцем за заповітом, право на земельну частку (пай) землі розміром 0.3 умовних кадастрових гектари, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , яку спадкодавець ОСОБА_2 успадкував після смерті його дружини ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і яка належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0211547 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спадкодавці в результаті паювання земель с. Кубей (раніше - с.Червоноармійське) отримали сертифікати на земельну частку (пай), кожен з яких складався з земель ріллі та земель під зеленими насадженнями, але оформили право власності лише на частину свого паю - лише під ріллею, оскільки земельні насадження не були на той час розпайовані - було визначено лише загальна їх маса в умовних кадастрових одиницях. Він є спадкоємцем за заповітом, але не може оформити належним чином свої спадкові права в частині права на вищевказані частини земельних паїв у виді багаторічних насаджень, оскільки за життя спадкодавці - не реалізували право на оформлення цих частин паю, але право на які їм фактично належало. Станом на теперішній час нотаріус не може видати на ці частки свідоцтво про право на спадщину, оскільки за життя спадкодавці його не оформили, і тому він, позивач, змушений звернутися до суду за захистом свого права на спадщину.

Позивач у судове засідання не з`явився, своєю заявою просив задовольнити його позовні вимоги та розглянути справу за його відсутністю.

Відповідачі - голова Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області та представник Болградської районної державної адміністрації Одеської області надіслали суду заяви про те, що копію позовної заяви відповідачі отримали, не заперечують проти вимог позову, просять розглянути справу без їх участі.

Відповідно до ст.200ч.3 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідачі визнають позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі ухвалюється у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна, оскільки відповідно до ч.2ст.182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачаються наступні факти та відповідні ним правовідносини, що були встановлені судом на підставі наданих суду доказів:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_3 , видане 15.10.2004 року Червоноармійською (тепер Кубейська) сільською радою Болградського району Одеської області, а/з№64, а.с.15), після її смерті відкрилася спадщина яку успадкував її чоловік ОСОБА_2 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_4 , видане 19.02.2007року Червоноармійською (тепер Кубейська) сільською радою Болградського району Одеської області, а/з№13, а.с.16), після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входило усе його майно, у тому числі, - право на земельну частку - пай, що він успадкував та яка згідно сертифікату серії ОД в„–0211547 належала його дружині ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- згідно свідоцтва про одруження (серії НОМЕР_5 , що було видане 27.04.1996 року Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області, а/з №09, а.с.19), спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є чоловіком та дружиною;

- зі свідоцтва про право на спадщину, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.17), спадкодавець ОСОБА_2 заповідав усе своє майно позивачу - ОСОБА_1 ;

- з довідки Кубейської сільської ради від 21.12.2019р., ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали постійно по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ними проживали: онучка - ОСОБА_4 , 1977р.н., зять - позивач ОСОБА_1 , 1972р.н., та правнучка - ОСОБА_5 , 1997р.народження (а.с.24);

- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори від 16.10.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за №7181, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,87га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, і яка на праві власності належала ОСОБА_2 , також позивач є власником земельної ділянки площею 1,68га , що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої прийняв, але юридично не оформив своїх спадкових прав її чоловік ОСОБА_2 (а.с.17);

- з державних актів на право власності на земельні ділянки (серії ЯИ №150022 та серії ЯИ №150021 від 12.11.2009 року, а.с.21-22) вбачається, що позивач є власником двох земельних ділянок: площею 1,68га з кадастровим номером 5121487000:01:005:0167, та площею 1,87га з кадастровим номером 5121487000:01:007:0180;

- згідно відповіді голови Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 19.12.2019 року за №969, - наданої на звернення позивача, - позивачу було відмовлено у наданні згоди щодо виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення на території Кубейської сільської ради за межами населеного пункту меж земельних ділянок в натурі на місцевості під багаторічними насадженнями - у зв`язку з відсутністю в свідоцтві про право на спадщину інформації про спадкування ним, позивачем, права на земельну частку (пай) (а.с.23);

- з відповіді від 27.03.2018 року за №01/Д-2379/142(а.с.27) голови районної державної адміністрації вбачається, що позивачу відмовлено у наданні згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою - у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджував право власності спадкодавця на це майно;

- крім того, згідно відповідей відділу у Болградському районі ГУ держгеокадастру в Одеській області, - спадкодавці реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею, таким чином, в кожного з них, залишилося нереалізованим право на земельну частку (пай) саме на багаторічні культури - по 0,3 умовних кадастрових гектари, за кожним особистим сертифікатом, але з 01.01.2013року органи Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою (а.с.28-29);

- начальник відділу у Болградському районі Головного управління держгеокастру в Одеській області, згідно його відповіді на запит про нормативну грошову оцінку цієї земельної частки(пай), повідомив, що вартість 1га становить 8645,45 грн. (а.с.30);

- з відповіді завідувача Одеського державного нотаріального архіву від 02.04.2020р. за №1113/01-20 вбачається, що спадкова справа відносно майна спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - не заводилася, а спадкова справа стосовно майна спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - заводилася, спадкоємцем його майна є позивач ОСОБА_1 , який вже на частину спадщини отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (від 16.10.2008 року, зареєстроване в реєстрі за №7181), інших спадкоємців немає;

- відповідно до заяв представників відповідачів - відповідачі вимоги позивача визнає повністю.

З наданих суду доказів та пояснень вбачається, що мешканці місцевої громади села Кубей (колишнє Червоноармійське), як члени КСП Кубей , у тому числі і позивач (як спадкоємець) реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею, проте в них залишилося нереалізованим право на земельну частку (пай) під багаторічними насадженнями в розмірі 0.3 умовних кадастрових га - згідно особистих сертифікатів, - що нічим і ніким не заперечується, у тому числі й відповідачами. Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) громадянами (членами громади) реалізовано не було. Оскільки право на земельні частки (паї) визначалося в умовних кадастрових гектарах (у.к.га), то число, яким зазначалася відповідна площа, завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу, завжди зазначалася площа 0.3у.к.га.

Правовідносини з приводу спадщини регулюються відповідними нормами ЦК України.

Положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ч.1ст.1269 ЦК України регламентовано, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України). В силу перелічених правових норм, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який скористався своїм правом та своєчасно прийняв і почав оформлювати спадщину, що відкрилася після смерті його батька.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування, права на земельну частку (пай)", - основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995р. №720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності в 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08 серпня 1993 року № 720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-VІ (надалі Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Статтею 1 Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай):

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємства, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариства, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємства, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; та громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом… Також ч 3 ст.1 цього ж Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку. Згідно ст.2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Стаття 3 Закону визначає підстави для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), яка належить їм по праву, подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). В разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

П.24 Постанови Пленуму від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ Верховного Суду України роз`яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено на підставі належних і допустимих доказів, що спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали право на земельні частки (паї) розміром по 2 умовних кадастрових гектарів кожний, на які, на підставі сертифікатів, були отримані два державних акти про право власності на земельні ділянки зі складом сільськогосподарських угідь у виді ріллі загальним розміром, відповідно, 1,68га та 1,87га, при цьому оригінали сертифікатів були вилучені, оскільки замість нього були видані державні акти. Проте, за життя спадкодавці не реалізували своє право на земельну частку (паї) зі складом сільськогосподарських угідь у виді багаторічних насаджень, та не отримали відповідного державного акту. Суду надано копії сертифікатів, що збереглися у відділі держгеокадастру, з яких вбачається, що спадкоємцям дійсно належало право, про яке йдеться у позові і яке, згідно вимог чинного законодавства, успадкував позивач, а тому, у зв`язку з неможливістю оформити це право у позасудовому порядку з-за змін у законодавстві, це право позивача дійсно підлягає захисту судом шляхом його визнання.

Так, згідно ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст.152 Земельного Кодексу України. Частиною 2 ст.373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про право на дві земельні частки (паї) розміром 0.3 в умовних кадастрових гектарах у землі кожна, у виді багаторічних насаджень, що перебували у колективній власності КСП Кубей , які позивач успадкував після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом не встановлено, що визнанням позовних вимог будуть порушені права третіх осіб, виходячи з наданих суду матеріалів і доказів.

На підставі ст.ст.81,152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328,373,1216-1218,1223, 1233,1261,1268-1270,1296, ЦК України, та керуючись ст.ст.4,10,13,76-81,83,95,200,258,259, 263-265, 268,272,273 354,355 ЦПК України суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на частину земельної ділянки - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ), як за спадкоємцем за заповітом, - право на земельну частку (пай) розміром 0.30 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0211548 спадкодавцю ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ), як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , розмір якої - 0.30 в умовних кадастрових гектарах, та яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ОД в„–0211547 , що був виданий на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Отримати інформацію щодо справи можна за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення виготовлено 21.04.2020 року.

Суддя А.В. Кравцова