Рішення

від 16.04.2020 по справі 906/171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/171/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінформсервіс"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

про стягнення 33 132,35 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінформсервіс" звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" 33132,35грн, з яких 27500,00грн основного боргу, 3912,47грн інфляційних, 1719,88грн 3% річних.

Ухвалою від 18.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19.03.2020.

Ухвалою від 19.03.2020 суд відклав розгляд справи на 16.04.2020.

14.04.2020 на адресу суду від директора позивача надійшла заява, згідно якої останній просить суд розглянути справу без участі представника позивача та повідомляє, що відповідачем не проведено розрахунки за надані послуги, тому позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представників сторін та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техінформсервіс" (автор, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (замовник, відповідач) укладено Договір №19/07-2013 від 01.07.2013 про передачу невиключних прав на комп`ютерну програму (а.с. 9-11), відповідно до п. 1.1. якого автор надає замовнику невиключне майнове право на використаня ОПІВ на строк дії цього Договору, без права передачі третім особам.

Як стверджує позивач, ним було надано відповідачу невиключне майнове право на використання об`єкта права інтелектуальної власності на комп`ютерну програму "Білінговий комплекс по розрахункам з населенням", що підтверджується відповідними актами прийому передачі, проте відповідач не оплатив їх вартість, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 27500,00 грн

07.11.2019 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за надані послуги, у відповіді на яку відповідач повідомив, що не має змоги вчасно та у повному обсязі розрахуватись за надані послуги, у зв`язку з накладенням арешту на рахунки (а.с. 25-27).

Не виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині проведення розрахунків стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3912,47грн інфляційних за період з січня 2018 по грудень 2019 та 1719,88грн 3% річних за період з 01.01.2018 по 31.01.2020.

В обґрунтування позову позивач зсилається на ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 433, 445, 1107 ЦК України та ст. 173, 175, 193 ГК України.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору №19/07-2013 від 01.07.2013 про передачу невиключних прав на комп`ютерну програму з додатковою угодою №1 від 26.12.2016 до нього (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.2. Договору, замовник за отримання та використання цього права сплачує автору винагороду відповідно до п. 4.4. цього Договору.

Згідно п. 4.4. Договору, замовник зобов`язується сплачувати автору щомісячну винагороду у вигляді роялті (періодичні платежі, що виплачуються у вигляді винагороди за право використання програмного продукту) у розмірі 3800,00 без ПДВ згідно пп.196.1.6. ст. 196 ПКУ.

26.12.2016 сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 26.12.2016, якою сторони внесли зміни у п.4.4. Договору та встановили розмір щомісячної винагороди у вигляді роялті в сумі 2500,00грн без ПДВ (а.с. 12).

За п. 5.2. Договору, строк здійснення платежу - до 25 числа місяця, що слідує за звітним.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно підписаних сторонами актів прийому передачі №8 від 28.02.2017, №14 від 31.03.2017, №21 від 28.04.2017, №27 від 31.05.2017, №3 від 30.06.2017, №39 від 31.07.2017, №45 від 31.08.2017, №51 від 30.09.2017, №57 від 31.10.2017, №63 від 30.11.2017, №69 від 29.12.2017 (а.с. 14-24), позивач, надав відповідачу послуги на загальну суму 27500,00грн.

За вказаного, враховуючи вимоги п. 5.2. Договору, у відповідача виник обов`язок здійснити розрахунки:

- по Акту №8 від 28.02.2017 - у строк до 25.03.2017;

- по Акту №14 від 31.03.2017 - у строк до 25.04.2017;

- по Акту №21 від 28.04.2017 - у строк до 25.05.2017;

- по Акту №27 від 31.05.2017 - у строк до 25.06.2017;

- по Акту №3 від 30.06.2017 - у строк до 25.07.2017;

- по Акту №39 від 31.07.2017 - у строк до 25.08.2017;

- по Акту №45 від 31.08.2017 - у строк до 25.09.2017;

- по Акту №51 від 30.09.2017 - у строк до 25.10.2017;

- по Акту №57 від 31.10.2017 - у строк до 25.11.2017;

- по Акту №63 від 30.11.2017 - у строк до 25.12.2017;

- по Акту №69 від 29.12.2017 - у строк до 25.01.2018.

Матеріали справи містять, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, акт звірки, згідно якого погоджено, що станом на 01.11.2017 заборгованість відповідача складає 22500,00грн (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку вказаному акту, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.11.2017 у розмірі 22500,00грн.

Разом з тим, доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за надані послуги у розмірі 27500,00грн, яка існувала на дату звернення останнього з позовом до суду, по Актам №8 від 28.02.2017, №14 від 31.03.2017, №21 від 28.04.2017, №27 від 31.05.2017, №3 від 30.06.2017, №39 від 31.07.2017, №45 від 31.08.2017, №51 від 30.09.2017, №57 від 31.10.2017, №63 від 30.11.2017, №69 від 29.12.2017, матеріали справи не містять. Жодних заперечень та матеріалів на спростування наведених позивачем підстав позову та заявлених вимог відповідач не надав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи те, що доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача 27500,00грн заборгованості за Договором є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с.8) вбачається, що інфляційні останнім нараховано за період з січня 2018 року по грудень 2019.

Перевіривши вищевказаний розрахунок, судом встановлено, що позивач помилково до суми заборгованості станом на 01.01.2018 включив суму боргу по Акту прийому-передачі №69 від 29.12.2017 у розмірі 2500,00грн, право нарахування інфляційних по якому, враховуючи п. 5.2. Договору, виникає лише з 26.01.2018.

Здійснивши перерахунок інфляційних за період січень 2018 - грудень 2019 на суму боргу у розмірі 25000,00грн (за виключенням заборгованості по Акту прийому-передачі №69 від 29.12.2017) суд встановив, що сума інфляційних за вказаний період складає 3556,79грн. Інфляційні на суму заборгованості по Акту прийому-передачі №69 від 29.12.2017 у розмірі 2500,00грн за період з лютого 2018 по грудень 2019 складають 313,48грн. За вказаного, сума обґрунтовано заявлених інфляційних становить 3870,27грн. У стягненні 42,20 грн інфляційних слід відмовити.

Вищевказану помилку позивачем допущено і при нарахуванні 3% річних (а.с. 8 (зворотній бік). Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.01.2018 по 31.01.2020 на суму боргу у розмірі 25000,00грн (за виключенням заборгованості по Акту прийому-передачі №69 від 29.12.2017) суд встановив, що сума 3% за вказаний період складає 1563,52грн. 3% на суму заборгованості по Акту прийому-передачі №69 від 29.12.2017 у розмірі 2500,00грн за період з 26.01.2018 по 31.01.2020 складають 151,22 грн. За вказаного, сума обґрунтовано заявлених 3% річних становить 1714,74грн. У стягненні 5,14 грн 3% річних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 33085,01 грн, з яких: 27500,00 грн основного боргу, 3870,27 грн інфляційних, 1714,74 грн 3% річних. У стягненні 42,20 грн 3% річних та 5,14 грн інфляційних слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінформсервіс" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська обл., Коростишівський р-н., м. Коростишів, вул. Київська, буд. 55, ід. код 20413052) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінформсервіс" (10020, Житомирська обл., м. Житомир, проспект Миру, буд. 14, ід. код 13546485):

- 27500,00 грн основного боргу;

- 3870,27 грн інфляційних;

- 1714,74 грн 3% річних;

- 2099,00 грн судового збору.

3. У стягненні 42,20 грн 3% річних та 5,14 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.04.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам.