Рішення

від 13.04.2020 по справі 908/265/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/30/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020 Справа № 908/265/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, код ЄДРПОУ 41092983)

До відповідача: Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866)

про стягнення 81 190,80 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/265/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС" до Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" про стягнення 81 190,80 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/265/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті призначено з 12.03.2020.

20.02.2020 від Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не заперечив факт поставки позивачем товару, визнав позов в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 81 190,80 грн. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Також, 20.02.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача до 0 (нуля) грн.

05.03.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи у якості доказів Акт виконаних робіт № 1 відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 12/11/19-ЮП/IL від 20.01.2020.

Ухвалою від 12.03.2020 судом оголошено перерву, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

13.04.2020 через відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області від Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" надійшло клопотання № 21/78-юр від 10.04.2020 (вх. № 7430/08-08/20 від 13.04.2020), в якому відповідач зазначив, що враховуючи визнання у відзиві відповідачем позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС", на підставі ст. 130 ГПК України просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, про що зазначити у відповідному рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

13.04.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд досліджує матеріали справи.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 12.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС" (постачальник) та Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (покупець) укладений договір поставки № 17/314-ЮР, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар згідно специфікацій, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість. Умови оплати - 100% оплати після поставки товару протягом 30 календарних днів з дня поставки. На виконання умов договору, ТОВ "СОЛАР ІКС" здійснило поставку товару КП НВК ІСКРА на загальну суму 81 190,80 грн. Відповідно до умов договору та специфікацій, строк оплати за поставлений товар - 08.11.2019. Проте, в порушення умов договору, відповідач оплату не здійснив. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, 16.12.2019 позивачем на адресу відповідача направлена адвокатська претензія № 16/12-1/Т/ про сплату заборгованості у розмірі 81 190,80 грн., яка залишена без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 81 190,80 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Як зазначено вище, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 81 190,80 грн. В обґрунтування заперечень про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн. відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України , відповідно до яких заявник має право на відшкодування судових витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються витрати, які мають розумний розмір. Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" є стратегічно важливим підприємством для оборони країни, для якого є великим тягарем сплата таких надмірно великих витрат на правничу допомогу, тим більше, що сума заборгованості складає 81 190,80 грн. та визнана відповідачем. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС" (Постачальник, позивач) та Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (Покупець, відповідач) укладений договір поставки № 17/314-ЮР, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно специфікацій (додатків до договору), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару, його кількість та якісні показники, термін постачання, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватися згідно договору, вказується в Специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід`ємну частину договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна сума договору складає 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ, та розраховується сумою всіх специфікацій, що є невід`ємними часинами цього договору. Сума всіх специфікацій не може перевищувати загальну суму договору. Загальна сума договору може змінюватись шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів в сумі визначеній у специфікаціях, на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (п. 2.2. договору).

Оплата здійснюється в розмірах, що визначені в специфікаціях протягом 30-ти банківських днів з дати виконання постачальником зобов`язань з постачання товару (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору, ціна за товар, визначена в специфікаціях, може бути переглянута виключно до його 100% оплати за зверненням однієї із сторін договору та погоджується між сторонами шляхом внесення змін в раніше узгоджені специфікації. Зміна ціни товару після його 100% оплати не допускається.

Згідно п. 2.6. договору, датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Умовами п. 3.1.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити товар на умовах FCA (м. Запоріжжя, транспортна компанія Нова пошта , вул. Карпенко-Карого, 52) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року, або на інших умовах, визначених у специфікаціях.

Днем виконання постачальником зобов`язання по постачанню товару вважається дата відвантаження повної партії якісного товару без дефектів та браку зі складу постачальника на територію покупця в кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені в специфікаціях до договору (п. 3.2. договору).

Умовами п.п. 3.3.1., 3.3.2. договору визначено, що покупець зобов`язаний:

- здійснити приймання товару відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому продукції ПТП і ТНС по кількості і якості П-6, П-7, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та від 25.04.1966 відповідно;

- оплатити поставлену та прийняту вхідним контролем покупця партію товару у терміни, що погоджені в специфікаціях та в порядку, передбаченому в розділі 2 цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Усі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з договору чи у зв`язку з його виконанням, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів уповноважених на це представників сторін (п. 6.1 договору).

Суперечка, неврегульована стотонами, підлягає передачі на розгляду Господарського суду відповідно до чинного законодавства України (п. 6.2. договору).

Усі додатки і протоколи до договору складають його невід`ємну частину (п. 8.5. договору).

Договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині гарантійних обов`язків - до їх повного виконання (п. 8.6. договору).

На виконання умов Договору сторонами складена та підписана Специфікація № 1, б/д (додаток № 1 до договору), згідно якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а саме батарею АРС RBC6, в загальній кількості 3 штуки загальною вартістю 7 840,80 грн. з ПДВ. Умови оплати - 100% оплати після поставки товару протягом 30 календарних днів з дня поставки. Сума договору становить 7 840,80 грн. з ПДВ.

Специфікація № 1 (додаток № 1 до договору) підписана та скріплена печатками обох сторін.

05.09.2019 сторонами складена та підписана Специфікація № 2 (додаток № 2 до договору), згідно якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а саме джерело безперебійного живлення АРС Smart-UPS 3000 BA, в загальній кількості 1 штука загальною вартістю 73 350,00 грн. з ПДВ. Умови оплати - 100% оплати після поставки товару протягом 30 календарних днів з дня поставки. Сума договору № 17/314-юр від 12.08.2019 становить 81 190,80 грн. з ПДВ.

Специфікація № 2 від 05.09.2019 (додаток № 2 до договору) підписана та скріплена печатками обох сторін.

На виконання умов договору № 17/314-юр від 12.08.2019, специфікації № 1 та № 2 до договору, на підставі видаткової накладної № 94 від 07.10.2019, позивачем на адресу відповідача поставлено товар на загальну суму 81 190,80 грн. з ПДВ, в т.ч. джерело безперебійного живлення АРС Smart-UPS 3000 BA, в кількості 1 шт. вартістю 61 125,00 грн. та батарея АРС RBC6, в кількості 3 шт. вартістю 6 534,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2019 КП НВК ІСКРА видана довіреність № 1283 на ім`я ОСОБА_1 на отримання від ТОВ СОЛАР ІКС цінностей за договором № 17/314-юр від 12.07.2019: джерело безперебійного живлення АРС Smart-UPS 3000 BA, в кількості 1 шт. та батарея АРС RBC6, в кількості 3 шт.

Факт прийняття відповідачем товару за вищевказаною видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній.

Враховуючи умови п. 7 Специфікацій № 1 та № 2 договору, кінцевим терміном оплати за видатковою накладною № 94 від 07.10.2019 на суму 81 190,80 грн. є 08.11.2019 .

В порушення умов договору № 17/314-ЮР від 12.08.2019, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача за договором № 17/314-ЮР від 12.08.2019 становить 81 190,80 грн.

У зв`язку з порушенням умов договору, 16.12.2019 позивачем на адресу відповідача направлена адвокатська претензія № 16/12-1/Т/ з вимогою не пізніше 7 днів з дня отримання вказаної претензії сплатити 81 190,80 грн. за поставку обладнання за видатковою накладною № 94 від 07.10.2019.

Згідно перевірки статусу на сайті відстеження Укрпошти: 2020-01-30 17:47, вищевказана претензія № 16/12-1/Т/ отримана представником відповідача за довіреністю 19.12.2019.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною № 94 від 07.10.2019 на суму 81 190,80 грн. не заперечив, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 81 190,80 грн. визнав у повному обсязі, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/265/20, відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар на підставі видаткової накладної № 94 від 07.10.2019 на загальну суму 81 190,80 грн. не здійснив, отже, відповідач порушив умови договору.

Факт наявності основного боргу в розмірі 81 190,80 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи. Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

У відзиві на позовну заяву № 21/33 від 18.02.2020 (вх. № 3790/08-08/20 від 20.02.2020) КП НВК ІСКРА у повному обсязі визнало позовні вимоги про стягнення заборгованості по договору № 17/314-юр від 12.08.2019 у розмірі 81 190,80 грн. та не відмовляється від виконання своїх зобов`язань щодо сплати на користь позивача заборгованості по договору № 17/314-юр від 12.08.2019 у розмірі 81 190,80 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім цього, у клопотанні № 21/78-юр від 10.04.2020 (вх. № 7430/08-08/20 від 13.04.2020), у зв`язку з визнанням відповідачем позовних вимог у повному обсязі, керуючись ч. 1 ст. 130 ГПК України КП НВК ІСКРА просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про повернення позивачу 50% судового збору в розмірі 1 051,00 грн., сплаченого при поданні позову про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача 50% судового збору в розмірі 1 051,00 грн., сплаченого при поданні позову.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу розмірі 12 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з позовної заяви № б/н від 04.02.202, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: судовий збір у розмірі - 2 102,00 грн. та витрати на правову допомогу на суму 12 000,00 грн.

В обґрунтування заперечень щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що в порушення ч. 2 ст. 126 ГПК України позивачем не надано додаток № 1 до договору № 12/11/19-ЮП/IL від 12.11.2019 про надання правничої допомоги, як доказ щодо обсягу наданих послуг, переліку виконаних робіт та їх вартості. Крім цього, відповідач зазначає що КП "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" є казенним стратегічно важливим підприємством для оборони країни, для якого є великим тягарем сплата таких надмірно високих витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі 12 000,00 грн., порівняно з тим, що сума заборгованості складає 81 190,00 грн. та визнана відповідачем. Просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 0 (нуля) грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2020 до початку розгляду справи по суті від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Акт виконаних робіт № 1 відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 12/11/19-ЮП/IL від 20.01.2020, як доказ понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Надання позивачу правничої допомоги адвокатом Конюшким Д.Б. на підставі договору про надання правової допомоги № 12/11/19-ЮП/IL від 12.11.2019, укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС" (замовником) та адвокатом Конюшким Д.Б. підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 20.01.2020 на суму 12 000,00 грн.

Як вбачається з акту виконаних робіт № 1 від 20.01.2020, адвокат виконав, а замовник прийняв та оплатив юридичні послуги, а саме:

1) юридична консультація замовника - 1 година - 1 500,00 грн. (з розрахунку 1 500,00 грн. за 1 год.);

2) вивчення документів замовника - 1 година - 1 500,00 грн. (з розрахунку 1 500,00 грн. за 1 год.);

3) складання та подання претензії від 16.12.2019 - 2,0 години - 3 000,00 грн. (з розрахунку 1 500,00 грн. за 1 год.);

4) складання та подання позовної заяви - 4 години - 6 000,00 грн. (з розрахунку 1 500,00 грн. за 1 год.).

Всього замовником було сплачено, а юристом отримано 12 000,00 грн.

Проте, розглянувши зміст позовної заяви ТОВ "СОЛАР ІКС" від 04.02.2020 судом встановлено, що він повністю співпадає зі змістом претензії № 16/12-1/Т/ від 16.12.2019 , за винятком обґрунтування щодо витрат на професійну правничу допомогу та вимог у відповідності до ч. 3 ст. 162 ГПК України, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність складання та подання позовної заяви протягом 4 годин, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне в цій частині зменшити розмір заявленої суми правничої допомоги на 50%, тобто до 3 000,00 грн. Крім цього, складання та подання претензії не входить до складу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки є заходами досудового врегулювання спору (ст. 19, ст. 126 ГПК України).

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІКС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, код ЄДРПОУ 41092983) заборгованість за договором поставки № 17/314-юр від 12.08.2019 у розмірі 81 190 (вісімдесят одна тисяча сто дев`яносто) грн. 80 коп., 50% судового збору в сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп., сплаченого при поданні позову та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.04.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.