Рішення
від 22.04.2020 по справі 910/17616/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/17616/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНОК ЛТД"

про стягнення 36 778,87 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНОК ЛТД" про стягнення 36778,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару, в зв`язку з чим позивач втратив інтерес до договору та звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 36778,87 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.01.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 19.12.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.01.2020 відкрито провадження у справі постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

19.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на ту обставину, що з листа позивача не вбачається обов`язок відповідача відвантажити товар саме 15.10.2019, натомість відповідачем виставлено позивачу рахунок за відповідальне зберігання придбаного ним товару, який не був оплачений позивачем. Крім того, частина пошкодженого товару позивача була виготовлена 17.10.2019, проте на наступний день після готовності продукції, позивач відмовився від договору. Відповідач просить відмовити у позові.

16.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказано, що сторонами не було обумовлено строк поставки товару, а тому він мав бути поставлений в зв`язку з пред`явленням позивачем вимоги. Позивач погоджується, що дата в його листі на відвантаження товару не визначена, натомість лист датований 09.10.2019 (четвер), а перший вівторок (відвантаження в листі вимагалось здійснити у вівторок) припадає на 15.10.2019. Позивач не заперечує, що товар міг бути відвантажений протягом 7 днів, тобто до 16.10.2019, проте вказує, що пропонував передати товар 15.10.2019. Оскільки, товар своєчасно не був переданий позивачу, він відмовився від договору і просить повернути йому суму попередньої оплати.

02.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він проти позову заперечує.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 22.01.2020 надано відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дати отримання відповіді на відзив, але не пізніше 22.02.2020.

У своїх запереченнях відповідач не вказує, коли ним була отримана відповідь на відзив та не вказує причин пропуску граничного строку для подання заперечень, та не просить суд поновити йому строк на подання заперечень.

З огляду на вищезазначене, суд залишає заперечення на відповідь на відзив без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До матеріалів справи долучено рахунок-договір № СН-0002841 від 12.07.2019 виставлений постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Снок ЛТД" на оплату покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "ПСТ Автоматик" за товар на суму 36778,87 грн. Згідно рахунку покупцем оплачується молірований триплекс ESG 4, ESG 4.3 у кількості 4 штуки та скло гартоване 8 мм у кількості 3 штуки. В рахунку-договорі також зазначено, що замовник замовляє, а виконавець зобов`язується виготовити продукцію, роботи, послуги, згідно із переліком. Факт отримання передоплати вважається згодою замовника з умовами рахунку-договору. Замовлення надходить на виробництво з моменту підтвердження. Зберігання готової продукції протягом 7 календарних днів - безкоштовне. Кожен наступний день - оплата 1% від вартості замовлення. Термін оплати рахунку - протягом 3 банківських днів. Виготовлення виробів, а також прийом-передача виробів, здійснюється відповідно до нормативної документації, що діє на даний вид продукції на території України. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р постачальника, самовивозом за наявності оригіналу доручення. Відвантаження здійснюється: понеділок - п`ятниця з 10-00 до 17-00, перерва з 13-00 до 14-00, субота-неділя вихідні. Оформлення документів на відвантаження продукції здійснюється з 9-00 до 16-30.

З долученого до матеріалів справи платіжного доручення № 3122 від 15.07.2019 на суму 36778,87 грн вбачається, що позивач здійснив на рахунок відповідача попередню оплату згідно рахунку-договору № СН-0002841 від 12.07.2019, у визначений триденний термін.

Отже позивачем оплачено товар вартістю 36778,87 грн, строк виготовлення та поставки, якого не визначений договором.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже сторонами укладено договір у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку відповідачем та оплати його позивачем, що створило для них відповідні цивільні права та обов`язки.

Сторонами не заперечується обставина щодо укладення договору купівлі-продажу між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк , встановлений договором купівлі-продажу , а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач здійснив попередню оплату товару у визначений у рахунку-договорі строк 15.07.2019 (протягом 3 днів).

Сторони не обумовили строк поставки товару, а тому до даних правовідносин застосовується норма ст. 663 ЦК України, яка є відсильною до ст. 530 ЦК України.

Отже позивач мав право вимагати поставити товар у будь-який час, яким він і скористався, направивши відповідачу електронного листа 09.10.2019. В листі не вказано чіткий строк поставки, а тому відповідач зобов`язаний був виконати свій обов`язок передати товар протягом 7 днів, тобто до 16.10.2019 включно. Суд наголошує, що відповідач не заперечував обставин щодо отримання ним вимоги позивача про поставку товару, його заперечення грунтувались на тому, що з листа не вбачався його обов`язок поставити товар 15.10.2019. Однак, у визначений законом семиденний строк, товар не був поставлений відповідачем.

Позивач вернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 10-06 від 18.10.2019, в якій зазначив про належне виконання з боку відповідача зобов`язань за рахунком-договором № СН-0002841 від 12.07.2019 з попередньої оплати та не поставку відповідачем товару, в зв`язку з чим позивач втратив інтерес до договору та просив у строк до 25.10.2019 повернути суму попередньої оплати. Лист був отриманий відповідачем 21.10.2019, докази чого долучені до матеріалів справи.

Оскільки, відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов`язань, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України і звернувся з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 36778,87 грн, на яку товар не був поставлений.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до с. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на вищезазначене вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченої ним попередньої оплати за договором у сумі 36778,87 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, що позивач зобов`язаний сплатити вартість зберігання товару, суд відзначає, що оплата чи не оплата вартості зберігання товару не впливає на обов`язок відповідача поставити товару своєчасно, а в разі відмови покупця від договору в зв`язку з простроченням продавця повернути суму попередньої оплати. Крім того, з долучених до матеріалів справи не вбачається, за який період відповідач нараховував позивачу вартість зберігання товару. Також договір, як уже зазначалось вище судом, не містить дати поставки товару, в зв`язку з чим не можливо встановити період оплачуваного зберігання товару відповідачем. Суд наголошує, що наявність чи відсутність у позивача заборгованості за надання послуг зі зберігання товару не входить до предмету доказування у даній справі.

Щодо заперечень відповідача про не визначення у вимозі позивача дати поставки товару - 15.10.2019, суд погоджується з вказаним запереченнями, оскільки, чітка дата поставки не визначена в листі. Однак, в такому випадку правовідносини врегульовані нормами ст. 663, 530 ЦК України, які визначають семиденний строк на виконання обов`язку продавцем, а тому заперечення відповідача не впливають на предмет спору та обгрунтованість позову.

Суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем вимог не надав жодних доказів та не спростував свого обов`язку повернути суму попередньої оплати.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно договору № ПО-8 від 25.11.2019 в загальному розмірі 14543,15 грн.

Відповідно до приписів ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 ч. 3. ст.123 Господарського процесуального кодексу , до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 14543,15 грн представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору № ПО-8 від 25.11.2019 з додатком, копію акту від 26.11.2019 приймання послуг (проміжний) по договору № ПО-8 від 25.11.2019 на суму 14543,15 грн та копію платіжного доручення № 3612 від 28.11.019 на суму 14543,15 грн.

Водночас, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України , разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач в позивній заяві здійснив попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс (очікує понести) в зв`язку з розглядом справи, так відповідно до розрахунку, судові витрати позивача становлять: 1921,00 грн - судового збору; 14543,15 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, вимога про стягненню суми судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СНОК ЛТД" (03022, м. Київ, провулок Охтирський, 3, ідентифікаційний код 19069394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ Автоматик" (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, бульвар Слави, 18, кв. 40, ідентифікаційний код 32688019) суму попередньої оплати у розмірі 36778 (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 87 коп., судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 14543 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок три) грн 15 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко

Дата ухвалення рішення22.04.2020
Оприлюднено23.04.2020

Судовий реєстр по справі —910/17616/19

Рішення від 22.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 22.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 19.12.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні