Рішення

від 22.04.2020 по справі 910/711/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/711/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДЛАЙФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ-ЄКСІМ"

про стягнення 127 579,23 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлайф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Єксім" про стягнення 127579,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за Договором № 0110/2018 від 01.10.2018 з поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 121915,50 грн та 20% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5663,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053333595, отримав 31.01.2020 ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 27.01.2020, проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України , відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 27.01.2020 про відкриття провадження у справі № 910/711/20.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористалось наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України , не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їх процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Єксім" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледлайф" (покупць) укладено договір купівлі-продажу № 0110/2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію - алюмінієвий профіль, іменовану далі товар, згідно з кресленнями, що додаються (п.1.1 договору).

Згідно п. 2.2 в редакції додаткової угоди № 1 від 01.07.2019 термін виготовлення товару згідно заявки та рахунку-фактури відбувається впродовж 2 місяців (60 календарних днів) з моменту надходження 60% попередньої оплати вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець сплачує останні 40% вартості товару впродовж 3 робочих днів після отримання письмового повідомлення постачальника про готовність до відправки відповідної партії товару. Постачальник зобов`язаний відвантажити товар протягом 2 робочих днів з моменту отримання 40 % вартості на розрахунковий рахунок.

Пунктами 2.2., 2.3 договору передбачено, що товар передається покупцеві тільки за умови проведення повної оплати його вартості. Датою постачання товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника. Факт постачання підтверджується довіреністю покупця.

Ціна постачання товару визначається на підставі рахунків-фактур постачальника, виписаних на підставі діючих на момент відкриття замовлення на виготовлення товару прайс-листа і цін на продукцію (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.07.2019 у випадку порушення постачальником строків поставки товару більше 15 календарних днів з моменту повної оплати за товар, покупець вправі відмовитись від прийняття простроченої до поставки партії товару та вимагати від постачальника повернення грошових коштів, сплачених за такий товар, а також 20% річних від зазначеної суми за весь період користування чужими грошовими коштами (з дати їх отримання від покупця і до дати повернення покупцю) постачальник зобов`язаний виконати таку письмову вимогу покупця протягом 7 календарних днів з дати її отримання.

Згідно п. 8.4, 8.5 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх розпочатих зобов`язань за цим договором. Якщо під час дії договору жодна із сторін не заявила про бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на кожний подальший рік.

До матеріалів справи долучено рахунок на оплату № 201 від 23.09.2019 на суму 121915,50 грн за профіль алюмінієвий.

Згідно платіжного доручення № 764 від 23.09.2019, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 121326,04 грн з призначенням платежу: сплата за профіль алюмінієвий згідно рахунку № 201 від 23.09.2019. Згідно платіжного доручення № 1130 від 02.12.2019, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 589,46 грн з призначенням платежу: сплата за профіль алюмінієвий згідно рахунку № 201 від 23.09.2019. Отже загальна сума сплачених позивачем на користь відповідача коштів складає 121915,50 грн (100% вартості товару, визначеного в рахунку № 201 від 23.09.2019).

До матеріалів справи долучено гарантійний лист відповідача адресований позивачу, в якому ТОВ "Вікторія-Єксім" гарантує відвантажити замовлення згідно рахунку № 201 від 23.09.2019 до 23.11.2019.

Позивач звернувся о відповідача з претензією № 215 від 18.12.2019, в якій зазначив про прострочення відповідача та вимагав повернути суму попередньої оплати та сплатити штрафні санкції. Докази направлення в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги претензії не виконав.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.2 в редакції додаткової угоди № 1 від 01.07.2019 термін виготовлення товару згідно заявки та рахунку-фактури відбувається впродовж 2 місяців (60 календарних днів) з моменту надходження 60% попередньої оплати вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець сплачує останні 40% вартості товару впродовж 3 робочих днів після отримання письмового повідомлення постачальника про готовність до відправки відповідної партії товару. Постачальник зобов`язаний відвантажити товар протягом 2 робочих днів з моменту отримання 40 % вартості на розрахунковий рахунок.

23.09.2019 позивачем було сплачено 99% вартості замовленого товару, отже 60 денний строк на його виготовлення сплинув 22.11.2019. Решту 1% вартості товару позивач сплатив 02.12.2019, а отже за погодженої сторонами умови, що товар постачається лише після сплати 100% його вартості, постачальник мав поставити товар протягом 2 робочих днів з 02.12.2019, тобто не пізніше 04.12.2019.

У встановлені договором строки, товар не був поставлений позивачу, в зв`язку з чим позивач відмовився від договірних зобов`язань та просить повернути йому суму попередньої оплати.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України, відмовився від договору та просить повернути йому суму попередньої оплати, в зв`язку з простроченням відповідача і не поставкою ним обумовленого сторонами в договорі товару.

З огляду на вищезазначене вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченої ним попередньої оплати за договором у розмірі 121915,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 20% за користування його грошовими коштами.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.07.2019 у випадку порушення постачальником строків поставки товару більше 15 календарних днів з моменту повної оплати за товар, покупець вправі відмовитись від прийняття простроченої до поставки партії товару та вимагати від постачальника повернення грошових коштів, сплачених за такий товар, а також 20% річних від зазначеної суми за весь період користування чужими грошовими коштами (з дати їх отримання від покупця і до дати повернення покупцю) постачальник зобов`язаний виконати таку письмову вимогу покупця протягом 7 календарних днів з дати її отримання.

Оскільки, товар не був поставлений у обумовлені сторонами строки, а построчення становить більше 15 календарних днів, позивач обгрунтовано нарахував 20% річних за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати.

Позивачем нараховано 20% річних на суму 121326,04 грн за період з 23.09.2019 по 16.12.2019, а на суму 589,46 грн - за період з 02.12.2019 по 10.01.2020.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його арифметично вірним, а суму 20 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5663,73 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву не надав. Жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин, відповідачем не було подано також.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віторія-Єксім" (04074, м.Київ, вулиця Лугова, будинок 9, ідентифікаційний код 39092481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледлайф" (62300, Харківська обл., місто Дергачі, вулиця Залізнична, будинок 31-Д, ідентифікаційний код 37460937) суму попередньої оплати у розмірі 121915 (сто двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятнадцять) грн 50 коп., 20% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5663 (п`ять тисяч шістсот шістдесят три) грн 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко