Рішення

від 16.04.2020 по справі 922/478/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/478/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.М.Пром" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5; ідентифікаційний код 39015061)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, будинок 15, оф. 1; ідентифікаційний код 30962900)

про стягнення 30248,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Е.М.Пром", 18.02.2020 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Востокпревматика" про стягнення заборгованості у розмірі 30248,58 грн., з яких: 26910,00 грн. основний борг; 2254,88 грн. інфляційні втрати; 1083,70 грн. - 3 % річних. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. позивач, також, просить покласти на відповідача. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № 1/09-рВП від 03.09.2018 року в частинні здійснення своєчасної поставки обумовленого у договорі товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 позовну заяву ТОВ "Е.М.Пром" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/478/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідач своїм правом наданим відповідно до ст. 165 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2020, була направлена на адресу відповідача - 61033, м. Харків, вул. Кисловодська, будинок 15, оф. 1, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 05.03.2020 без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

03 вересня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОСТОКПНЕВМАТИКА" (відповідач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Е.М.ПРОМ" (позивач, покупець) було укладено Договір поставки №1/09-рВП, згідно умов якого відповідач, як постачальник, зобов`язався поставити та передати у власність позивача, як покупця, запчастини, комплектуючи - гальмівне обладнання до рухомого складу залізниць (товар), відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору), а позивач зобов`язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.1. Розділу 5 Договору ( Строк та порядок поставки ) строк постачання партії товару зазначається у специфікації (Додатку №1 до Договору), зокрема згідно пунктів 1-6 Специфікації:

- загальна сума поставки складає 26 910,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 485,00 грн.;

- товар постачається на умовах самовивозу зі складу постачальника, який знаходиться за адресою: Київська обл., с. Петрівське, вул. Київська, 34;

- оплата здійснюється на підставі рахунку постачальника. Порядок оплати по Специфікації: 100% передплата протягом 5 банківських днів з моменту підписання Специфікації;

- строк поставки: протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати зарахування грошових коштів згідно з п. 3 цієї Специфікації на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до п. 5.4. договору постачальник зобов`язаний у письмовій Формі (лист, факсі у розумний строк, але не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до дати поставки сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару.

Як зазначає позивач, відповідачем в порядку виконання умов договору поставки №1/09-рВП, направлено позивачу рахунок на оплату № 13 від 03 вересня 2018 року (а.с. 14).

В свою чергу, позивачем, на виконання вимог п. 7.1. договору та п. 3 специфікації було здійснено 100% попередню оплату товару в розмірі 26 910,00 грн. згідно платіжного доручення № 413 від 07.09.2018р. (призначення платежу: оплата за товар згідно рахунку № 13 від 03.09.2018 р., в т.ч. ПДВ 20% 4 485, 00 грн. (а.с. 15).

Втім, в порушення вимог п. 5.4. Договору відповідачем не було надіслано позивачу достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження покупця, необхідне останньому для прийняття товару, чим допустив прострочення кредитора.

У зв`язку з не поставкою з боку ТОВ "ВОСТОКПНЕВМАТИКА" товару у строки, передбачені п. 4 Специфікації та п. 5.4. Договору, ТОВ "Е.М.ПРОМ" листом за вих. № 04/10/18 від 04.10.2018р. просив повернути перераховані на рахунок постачальника у якості передоплати кошти за рахунком № 13 від 03.09.2018р. в сумі 26 910, 00 грн. на рахунок Покупця № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Глобус , МФО 380526 (а.с.16).

Не отримавши відповіді від відповідача, 13 грудня 2019 року, позивач направив на його юридичну адресу претензію вихідний номер 13/01, з метою досудового врегулювання спору (а.с. 19-24). Претензія була відправлена разом з супровідним листом та актами звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2018 року по 13.12.2019 рік (а.с. 27-29).

Проте, станом на час звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 26910,00 грн. сплачені відповідно до платіжного доручення № 413 від 07.09.2018, при цьому відсутні й докази того, що були виконані обов`язки з поставки товару.

Таким чином, позивач наполягає, що, отримавши від покупця лист про повернення коштів у сумі 26 910, 00 грн., претензію від 13.12.2019, безпідставно утримуючи (не повертаючи) ці кошти, постачальник порушив вимоги ст. 1212 ЦК України, а саме допустив зберігання у себе майна (коштів) за рахунок іншої особи (ТОВ Е.М.ПРОМ ) без достатньої правової підстави з подальшим неправомірним користування чужими коштами.

Обставини щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 26 910, 00 грн. й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за період з 05.10.2018 року по 30.11.2019 (включно), позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1083,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2254,88 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України)

За приписами ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що товар, передплачений позивачем, відповідачем позивачу не поставлено.

Вимоги (претензії, листи) позивача про повернення коштів, відповідач не задовольнив, і не повернув позивачу вартість не поставленого товару; матеріали справи не містять доказів протилежного.

При цьому, суд констатує, що претензія щодо не повернення передплати надсилалась позивачем за адресу офіційного місцезнаходження відповідача згідно з ЄДР, тобто за належною адресою, відомості про яку відповідач сам надає до ЄДР.

Таким чином, відповідачем не доведено перед судом наявність у нього на даний час правових підстав утримувати 26910,00 грн. передплати за непоставлений товар, тому вказані кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст.ст. 530, 693, 1212 ЦК України, як такі, правова підстава для утримування яких відпала (товар у погоджений строк після отримання передплати не поставлено, вимогу про поставку товару та про повернення передплати товару не виконано).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

З огляду на всі встановлені судом вищенаведені обставини, позовна вимога про стягнення з відповідача 26910,00 грн. заборгованості (передплати за непоставлений товар) є законною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення: втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України за несвоєчасне повернення коштів.

Розрахунок втрат, від інфляції зроблений за період з жовтня 2018 р. по листопад 2019 р. та 3% річних зроблений за період з 05 жовтня 2018 р. по 06 лютого 2020 р., судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, оскільки розраховані позивачем нарахування не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом за заявлений у позові період нарахування, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 26910,00 грн. боргу, 1083,70 грн. - 3% річних, та 2254,88 грн. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, будинок 15, оф. 1; ідентифікаційний код 30962900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.М.Пром" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5; ідентифікаційний код 39015061) 26910,00 грн. боргу, 1083,70 грн. - 3% річних, 2254,88 грн. інфляційних втрат та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України та приписів пункту 4 розділ Х Прикінцеві положення ГПК України.

Повне рішення складено "16" квітня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков