Ухвала

від 21.04.2020 по справі 826/13175/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Київ

21 квітня 2020 року

справа №826/13175/18

адміністративне провадження №К/9901/8173/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року

у справі №826/13175/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Термоінжиніринг

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства та встановлений строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржник отримав зазначену ухвалу 30 березня 2020 року.

10 квітня 2020 року на виконання зазначеної ухвали Головним управлінням ДПС у м. Києві надано платіжне доручення про сплату судового збору та клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд в ухвалі від 25 березня 2020 року зазначив, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в випадках зазначених переліком цієї норми. Скаржником у касаційній скарзі не наведено жодної з зазначених підстав.

Також ухвалою Суду було зазначено, що у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено.

У цій частині заявником касаційної скарги її недоліки не усуненні.

Суд визнає безпідставним посилання заявника касаційної скарги на постанови ВАСУ від 10 серпня 2016 року (№К/800/12851/16), ухвалу від 20 листопада 2014 року (№К/800/30768/14), ухвалу від 27 січня 2016 року (№К/800/58277/14), постанову від 21 жовтня 2015 року (№К/800/67059/14), ухвали від 12 лютого 2014 року (№К/800/42298/13) та від 26 березня 2014 року (№К/9991/28864/11), оскільки пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає наявність висновку викладено в постанові саме Верховного Суду, а не Вищого адміністративного суду України.

Неприйнятним є також посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі №21-341а16, у якій висловлена позиція про те, що первинні документи, виписані контрагентами, які не мали можливості здійснювати господарські операції не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки це стосується виключно оцінки доказів, виходячи із процесуальних критеріїв такої оцінки.

В ухвалі від 25 березня 2020 року Верховний Суд звертав увагу заявника касаційної скарги на те, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні норми (норму) права стосовно яких (якої) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Відтак, усуваючи недоліки скаржник не врахував мотиви залишення касаційної скарги Судом без руху та запропоновані шляхи подолання цих недоліків.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не зазначена касаційною скаргою.

Станом на 21 квітня 2020 року скаржник не усунув зазначені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2020 року недоліки касаційної скарги, тому вона вважається неподаною і підлягає поверненню.

Керуючись ч. 2 ст. 332, пунктом 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №826/13175/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Термоінжиніринг до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер