Рішення

від 22.04.2020 по справі 910/1504/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/1504/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Кобо Плюс"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення штрафних в розмірі 103 321,65 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства "Кобо Плюс" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафних в розмірі 103 321,65 грн.

19.07.2018 року між сторонами укладено договір №ЦУП-01/0195/18 про надання послуг з поточного ремонту тепловоза ЧМЕ-3 в обсязі ПР-3.

Рішенням Господарського суду міста Києва 30.09.2019 року у справі №910/7562/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 року позовні вимоги приватного підприємства "Кобо Плюс" до акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково.

Оскільки, відповідач повного розрахунку з позивачем не здійсним, тому останній звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 48 760,84 грн. та пені в розмірі 54 560,81 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов.

Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 14.02.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 53436629.

Відповідачі не скористалися наданими їм законом правами подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

19.07.2018 між приватним підприємством "Кобо Плюс" (виконавець) та Філією Центр управління промисловістю публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) укладено договір №ЦУП-01/0195/18 про надання послуг з поточного ремонту тепловоза ЧМЕ-3 в обсязі ПР-3.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується надати за завданням замовника послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (поточний ремонт тепловоза ЧМЕ-3 в обсязі ПР-3), найменування (номенклатура, асортимент), обсяг та вартість яких визначені в специфікації (Додаток №1 до Договору) та калькуляції (додаток №3 до Договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належно надані послуги.

Згідно з п.3.1 договору сума договору становить 2 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 416 666,67 грн.

На виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено їх печатками акти приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 2 500 000,00 грн., а саме:

- № 1 від 10.01.2019 року на суму 856 700,00 грн. з ПДВ,

- № 6 від 13.03.2019 року на суму 1 643 300,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться після підписання акта приймання-передачі наданих послуг, який складається і підписується сторонами після надання послуг за цінами відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору; перебіг строку оплати наданих послуг починається після спливу 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту, вказаному у попередньому реченні, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Підприємством 30.01.2019 зареєстровано податкову накладну від 10.01.2019 №1 та 29.03.2019 податкову накладну від 13.03.2019 №1 за вказаними актами.

Позивачем зазначено, що виконавець зобов`язаний був здійснити розрахунок 31.01.2019 року у розмірі 856 700,00 грн. та остаточний розрахунок 30.03.2019 року у розмірі 1 643 300,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/7562/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 року позовні вимоги приватного підприємства "Кобо Плюс" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 701 823,21 грн. задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь приватного підприємства "Кобо Плюс 2 500 000 грн. заборгованості; 75 000 грн. не повернутого забезпечувального платежу; 18 327,82 грн. 3% річних; 37 032,35 грн. втрат від інфляції; 70 439,19 грн. пені, 20 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 40 511,99 грн. судового збору. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено позивачем у вищезазначеному рішенні суду штрафні санкції були заявлені до стягнення станом на 05.06.2019 року.

Оскільки станом на день подання зазначеного позову, повного розрахунку з ПП Кобо Плюс не було здійснено, то позивач просить суд стягнути:

48 760,84 грн. трьох процентів річних (з урахування задоволених вимог),

54 560,81 грон. пені (з урахування обмежень п.8.4 договору, а також задоволених вимог).

В рішенні Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/7562/19 встановлено, що згідно з пунктом 14.1 Договору забезпечення виконання Договору надається виконавцем у вигляді грошової застави, внесеної на поточний рахунок замовника; забезпечення виконання умов Договору діє до повного виконання Договору в частині надання послуг; замовник повертає забезпечення виконання умов Договору після виконання всіх робіт за Договором, у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або Договору недійсним та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі", протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання листа від виконавця після настання правових підстав, зазначених в даному пункті.

У претензії від 10.04.2019 №10/04-19-1 Підприємство, зокрема, зазначає про те, що листом від 19.03.2019 №19/03-19-1 звертався до Залізниці з проханням повернення забезпечення виконання умов Договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять копії такого листа, а також доказів його надіслання Залізниці.

Таким чином, оскільки в претензії від 10.04.2019 №10/04-19-1 Підприємство також просить про повернення забезпечувального платежу, претензію отримано Залізницею 15.04.2019, то останньою датою повернення забезпечувального платежу є 22.04.2019, а тому нарахування сум 3% річних і втрат від інфляції на заборгованість з повернення забезпечувального платежу починається з 23.04.2019.

Судом враховано, що у вищезазначеному рішенні суду встановлено наступне.

Що ж до стягнення 70 439,19 грн. пені, то слід зазначити таке.

Підприємство розраховує суму пені за такі періоди:

- з 01.03.2019 (нарахованих на 856 700 грн. за актом від 10.01.2019 №1) по 25.04.2019 - 23 659 грн.;

- з 26.04.2019 (нарахованих на 856 700 грн. за актом від 10.01.2019 №1) по 28.04.2019 - 1 232,24 грн.;

- з 29.04.2019 (нарахованих на 2 500 000 грн. за актами від 10.01.2019 №1 та від 13.03.2019 №6) по 05.06.2019 - 45 547,95 грн.

Судом перевірено розрахунок суми пені та періоди їх нарахування та встановлено, що він неправильний (Підприємством не враховано пункт 4.1 Договору) , проте оскільки суд не може здійснювати нарахування суми пені датою ранішою ніж визначена Підприємством, то сума пені підлягає нарахуванню за періодами, визначеними Підприємством.

Отже, за перерахунком суду сума пені за період з 01.03.2019 по 28.04.2019 становить 49 782,48 грн., а за період з 29.04.2019 по 05.06.2019 - 91 095,89 грн.

Таким чином, сума пені становить 140 878,37 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати за надані послуги більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених послуг за кожен банківський день прострочення, але не більше 5% вартості неоплачених послуг щодо яких допущено таке прострочення.

Відповідно до п. 8.9 договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховують протягом усього періоду порушення.

Проте, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 54 560,81 грн.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що розраховано суму пені на загальну суму 238 658,37 грн. за такі періоди:

- з 01.03.2019 (нарахованих на 856 700 грн. за актом від 10.01.2019 №1) по 25.04.2019 - 23 659 грн.;

- з 26.04.2019 (нарахованих на 856 700 грн. за актом від 10.01.2019 №1) по 28.04.2019 - 1 232,24 грн.;

- з 29.04.2019 (нарахованих на 2 500 000 грн. за актами від 10.01.2019 №1 та від 13.03.2019 №6) по 05.06.2019 - 45 547,95 грн.;

- з 06.06.2019 (нарахованих на 2 500 000 грн. за актами від 10.01.2019 №1 та від 13.03.2019 №6) по 18.07.2019 - 51 541,10 грн.;

- з 19.07.2019 (нарахованих на 2 500 000 грн. за актами від 10.01.2019 №1 та від 13.03.2019 №6) по 05.09.2019 - 57 054,79 грн.;

- з 06.09.2019 (нарахованих на 2 500 000 грн. за актами від 10.01.2019 №1 та від 13.03.2019 №6) по 24.10.2019 - 55 376,71 грн.;

- з 25.10.2019 (нарахованих на 2 500 000 грн. за актами від 10.01.2019 №1 та від 13.03.2019 №6) по 28.10.2019 - 4 245,58 грн.

Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання, які задоволені судом першої інстанції: 70 439,19 грн. Залишок пені 54 560,81 грн. (з урахування обмежень п.8.4 договору, а також задоволених вимог).

Суд зазначає, враховуючи п.4.1 договору, першим днем прострочення по акту № 1від 10.01.2019 (на суму 856 700,00 грн.) є 31.01.2019 року та по акту №6 від 13.03.2019 року - 30.03.2019 року (на суму 1 643 300,00 грн.) відповідно.

Тобто, позивачем пеня нарахована більше ніж за 6 місяців.

Тому, останнім днем нарахування пені в межах 6 місячного строку по акту № 1 від 10.01.2019 №1 (на суму 856 700,00 грн.) є 31.07.2019 року, а останнім днем нарахування пені акту №6 від 13.03.2019 року - 30.09.2019 року.

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 112 803,02 грн., а саме:

- за період з 06.06.2019 року по 31.07.2019 року (на суму 856 700,00 грн.) - 22 849,24 грн.;

- за період з 06.06.2019 року по 30.09.2019 року (на суму 1 643 700,00 грн.) - 89 953,73 грн.

Проте, в п.8.4 договору передбачено, що замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених послуг за кожен банківський день прострочення, але не більше 5% вартості неоплачених послуг щодо яких допущено таке прострочення.

Тобто, не більше 125 000,00 грн. (2 500 000,00* 5%).

Оскільки, фактично позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 54 560,81 грн. (125 000,00 грн. - 70 439,19 грн. (розмір пені стягнутий в рішенні Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/7562/19)), тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 48 760,84 грн. нараховані на основну заборгованість в розмірі 2 500 000,00 грн. (по акту № 1 від 10.01.2019 (на суму 856 700,00 грн.) та по акту №6 від 13.03.2019 року) (з урахування задоволених вимог) та на забезпечувальний платіж в розмірі 75 000,00 грн. нараховані по 22.01.2020 року.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 48 760,84 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

В наявному в матеріалах справи попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат зазначено: підготовка та подання позову про стягнення заборгованості з АТ Укрзалізниця в розмірі 5 250,00 грн. (3 год. * 1750 грн. (вартість однієї год. роботи)), підготовка та направлення відповіді на відзив на позов в розмірі 1750,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання правничої (професійно правничої) допомоги від 19.02.2019, який укладений з адвокатським об`єднанням "Борисенком і партнери", додаткову угоду №4 від 03.06.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000226 на ім`я Задніпрянського Анатолія Олеговича та ордер на надання правничої (правової) допомоги №1002078 від 15.01.2020 року.

Судом встановлено, що 19.02.2019 між приватним підприємством Кобо Плюс (клієнт) і адвокатським об`єднанням "Борисенко і партнери" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової (професійної правової) допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту за його усними чи письмовими зверненнями правову (правничу) допомогу протягом усього строку дії договору; види та зміст наданої за договором правничої допомоги зазначаються в акті надання правової допомоги, який оформлюється в порядку, визначеному договором .

Відповідно до п.4.1 договору від 19.02.2019 року розмір гонорару за цим договором та порядок його сплати визначається в додатковій угоді до цього договору.

03.06.2019 року між приватним підприємством Кобо Плюс та адвокатським об`єднанням "Борисенко і партнери" (адвокатське об`єднання) укладено додаткову угоду №4 до договору, якою передбачено таке: в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу, яка полягає в представництві інтересів клієнта в господарських судах з питань стягнення заборгованості з АТ Укрзалізниця за договором №№ЦУП-01/0195/18 від 19.07.2018, включаючи підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях (пункт 1); гонорар за надання правової допомоги, визначеної у пункті 1 додаткової угоди, становить 1 745,56 грн. за одну годину роботи адвокатського об`єднання, що еквівалентно 65 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на день укладення додаткової угоди (пункт 2); вартість відрядження до м. Києва становить 2 200 грн., що включає транспортні витрати (пункт 3).

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає що зазначених документів не достатньо для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу, оскільки позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на суму, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті позивачем (зокрема, акта надання правової допомоги), обов`язковість складання якого встановлено пунктом 1.2 договору про надання правової (професійної правової) допомоги від 19.02.2019 року, доказів оплати адвокатських послуг у разі її здійснення.

Тому вимоги позивача щодо стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 6 500,00 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного підприємства "Кобо Плюс" (49080, м. Дніпро, вул. Шолохова, буд. 29, кв. 54; ідентифікаційний код 30733237) три проценти річних в розмірі 48 760 (сорок вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 84 коп., пеню в розмірі 54 560 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 81 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий