Ухвала

від 25.03.2020 по справі 758/1492/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1492/20

Категорія 12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про встановлення факту припинення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 р. заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту припинення трудових відносин, в якій просить встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Микитівським районним судом м.Горлівки Донецької області, код ЄДРПОУ 02895550, на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, з 05 лютого 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилалась на те, що з 07 вересня 2009 року заявниця знаходилась у трудових відносинах з Микитівским районним судом м.Горлівки Донецької області, працюючи на посаді помічника судді, а з 31 липня 2014 року по 24 червня 2017 року включно вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Однак під час перебування у даній соціальній відпустці Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області припинив свою роботу та постановою ВР України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями від 17.03.2015 р. № 254 місто Горлівка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією. Рішенням Вищою ради правосуддя від 25.01.2018 р. № 1820/15-18 припинено роботу місцевих та апеляційних судів, що зняходяться на тимчасово окупованих територіях, в т.ч. і Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області. З листопада 2016 р. вона постійно мешкає у Києві, куди вимушена була переїхати з м.Горлівка Донецької області в зв`язку з проведенням АТО, є тимчасово переміщеною особою. Однак, , розірвати трудовий договір за своєю ініціативою у зв`язку з переїздом на нове місце проживання, заявниця позбавлена можливості, оскільки робота Микитівського районного суду м. Горлівки фактично була припинена з кінця літа 2014 року, гербова печатка суду знищена, жодна посадова особа, що мала такі повноваження не працювала. Не змінились ці обставини і по цей день, що позбавляє заявницю можливості реалізувати свої законні права, у зв`язку з чим, вона змушена звертитись до суду за захистом своїх трудових прав.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 10.02.2020 р. з призначенням розгляду в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявник, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, не з`явилась, одночасно з заявою про встановлення факту припинення трудових відносин подано заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вона підтримала заявлені вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, засобами поштового зв`язку подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали, дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, з 07 вересня 2009 року заявниця ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Микитівским районним судом м. Горлівки Донецької області на підставі наказу № 35-к від 07 вересня 2009 року. Наказом №50-к від 16 листопада 2009 року заявника переведено на посаду помічника судді, що підтверджується наданою копією трудової книжки заявниці серії НОМЕР_2 від 07.09.2009 р.

Наказом №32б-К від 21 липня 2014 року заявниці надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 31 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, що підтверджується відповідним наказом в матеріалах справи.

Народження дитини заявницею підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Микитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області.

Згідно довідки від 30.11.2016 р. № 4733 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, - фактичне місце проживання заявниця: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховної ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями №254 від 17 березня 2015 року м. Горлівка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією. Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 січня 2018 року №1820/15-18 припинено роботу місцевих та апеляційних судів, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, в тому числі і Микитівскького районного суду м. Горлівки Донецької області.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293, ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівників у певних умовах.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто, припинення трудових відносин за ст.38 КЗпП України має бути при наявності самої заяви від працівника про звільнення за такою підставою.

Тим самим, заявниця у встановленому законом порядку мала визначити підставу для її звільнення, подавши відповідну заяву про звільнення саме за власним бажанням.

Згідно частини першої статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Згідно матеріалів справи заявниця мала приступити до виконання своїх посадових обов`язків після соціальної відпустки з 25.06.2017 р., але суд, з яким ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах, на той час вже припинив свою роботу.

При цьому, з 30.11.2016 р., тобто під час перебування у соціальній відпустці, заявниця вже набула статусу тимчасово переміщеної особи та на час виходу з такої відпустки вже постійно проживала у м.Києві.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , проживаючи у м.Києві, знаючи про припинення роботи суду, з 25.06.2017 р. не зверталась із заявою про звільнення її за власним бажанням до ТУ ДСА Донецької області, нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин не оформлювала.

При цьому, не виконуючи свої трудові обов`язки саме з 25.06.2017 р., заявниця просить встановити факт припинення нею трудових відносин з роботодавцем саме з часу звернення до суду (05.02.2020 р.) Отже, шляхом постановлення даного судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, - припинення трудових відносин саме з 05.02.2020 р. заявниця фактично збільшує свій трудовий стаж на 2 роки 7 місяців 12 днів. Крім того, при відсутності оформленої заяви ОСОБА_1 , в якій вона висловлює свою позицію про припинення нею трудових відносин саме за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (тобто підстави звільнення), суд вважає неможливим визначити самостійно таку підставу лише виходячи із даної заяви, поданої в порядку окремого провадження.

А відтак, суд вважає, що в даному випадку має місце спір про право.

Як свідчить судова практика, вимоги про припинення трудових відносин між працівникам та роботодавцем розглядаються саме в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суд, встановивши, що існує спір про право, вважає за необхідне залишити вищевказану заяву без розгляду, роз`яснивши заявнику її право на звернення до суду у встановленому законом порядку саме з позовом про визнання припиненими трудових відносин.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 ЦПК України дана заява має бути залишена без розгляду, а у заявника є право на звернення до суду з такими вимогами в порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.294, 315, 353 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.), -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про встановлення факту припинення трудових відносин - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право подати позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяН. М. Ларіонова