Ухвала

від 20.04.2020 по справі 991/3051/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/3051/20

Провадження1-кс/991/3140/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора САП ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Прип`ять Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004969 від 11.12.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

17 квітня 2020 року до слідчої судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У клопотанні зазначено, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

12.04.2006 року Головне управління Національної гвардії України (далі Головне управління) в особі начальника ГУВВ МВС України командувача ВВ МВС України ОСОБА_7 («Сторона-1» у договорі), військова частина НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України в особі командира частини ОСОБА_8 («Уповноважений представник Сторони-1» у договорі) та ТОВ «Фінансово-будівельна компанія «Пагода» (ідентифікаційний код юридичної особи 32248450) в особі директора ОСОБА_9 («Сторона-2» у договорі) уклали договір № 209 (за обліком Сторони-2 договір під № 209/732) на проектування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом для легкових автомобілів (Об`єкт) на земельній ділянці по АДРЕСА_3 . Договір було погоджено міністром МВС України ОСОБА_10 .

Пункт 5.3 розділу 5 Договору визначав, що Сторона-1 та Сторона-2 отримують площі завершеного будівництвом та введеного в експлуатацію Об`єкта в такому співвідношенні:

1.Сторона-1 отримує:

-20% (двадцять відсотків) загальної площі житла (квартир) в Об`єкті;

-машиномісця паркінгу для легкових автомобілів, кількість яких пропорційна кількості отримуваних Стороною-1 квартир в Об`єкті.

2.Сторона-2 отримує у власність (для оформлення у власність) або для виконання своїх зобов`язань:

-80% (вісімдесят відсотків) загальної площі житла (квартир) в Об`єкті;

-всі машино-місця паркінгу для легкових автомобілів, за винятком машино-місць, які згідно з умовами цього Договору отримує Сторона-1;

-100 % вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в Об`єкті.

Через брак фінансово-економічних ресурсів, ТОВ «ФБК «Пагода», в особі ОСОБА_9 , звернулося з комерційною пропозицією про залучення до інвестиційного проекту будівництва Об`єкту до ОСОБА_4 , який на той час обіймав посаду президента Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» (далі корпорація «Укрбуд»). Це було зробленою для здійснення подальшого фінансування будівництва Об`єкта з метою виконання зобов`язань за Договором № 209. ОСОБА_4 , ознайомившись з цією комерційною пропозицією, дозвільною та іншою документацією, техніко-економічними показниками, іншими даними проекту, а також з умовами Договору № 209 та додаткових до нього угод, прийняв цю пропозицію.

Відповідно до пункту 5.10 розділу 5 Договору № 209, за згодою Сторони-1, Сторона-2 може достроково виконати свої зобов`язання по передачі частки Сторони-1 в об`єкті шляхом передачі квартир в інших житлових об`єктах у межах міста Києва. При цьому, для визначення загальної площі житла в інших житлових об`єктах, яке підлягає передачі Стороні-1 замість житла в Об`єкті, беруться до уваги ринкова вартість 1 кв. м. загальної площі в Об`єкті та інших житлових об`єктах.

Детектив вважає, що ОСОБА_4 , ознайомившись з положенням пункту 5.10 розділу 5 Договору № 209, побачив у ньому перешкоду у законний спосіб максимізувати прибутки від реалізації проекту за рахунок частки іншої сторони Головного управління. Тому, діючи з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів та в інтересах підконтрольної йому юридичної особи, що входила до корпорації «Укрбуд», достовірно усвідомлюючи, що збільшення загальної площі Об`єкту за результатами внесення змін до Проектної документації має призвести до збільшення частки Головного управління у Договорі № 209, проте не бажаючи здійснювати розрахунки з Головним управлінням відповідно до вищезазначених положень, передбачених підпунктом 5.3 розділу 5 Договору № 209, у першій половині 2013 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_4 виник умисел до заволодіння майном, належним Головному управлінню.

Для цього, як зазначає детектив, ОСОБА_4 залучив інших осіб, розподіливши між ними ролі і функції. На себе він поклав керування підготовкою та вчиненням злочину; підшукування інших співучасників та залучення їх до вчинення злочину, надання їм обов`язкових до виконання вказівок та розпоряджень; спрямування та координацію дій підлеглих в залежності від ситуації; використовуючи свій авторитет, особисті, дружні, інші неформальні зв`язки в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, забезпечення успішного внесення змін до проектної документації; організацію прикриття незаконного проведення будівельно-монтажних робіт на Об`єкті до затвердження змін до проектної документації; сприяння усуненню перешкод, створення сприятливих умов для вчинення злочину та його приховання; інші дії, спрямовані на заволодіння державним майном в особливо великих розмірах.

Також, він залучив ОСОБА_11 , який обіймав на той час посаду заступника голови правління з будівництва Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»» (ідентифікаційний код юридичної особи 33298371), а фактично здійснював керівництво та управління господарською діяльністю юридичних осіб асоційованих членів корпорації «Укрбуд», пов`язаною з реалізацією проектів будівництва у місті Києві. З березня 2017 року він був виконавчим директором ТОВ «Укрбуд Девелопмент». ОСОБА_11 повинен був: представляти корпорацію «Укрбуд» під час ведення переговорів, на нарадах, інших колегіальних заходах; визначати умови правочинів, спрямованих на реалізацію спільного злочинного наміру щодо заволодіння державним майном в особливо великих розмірах; підшукувати інших співучасників та залучати їх до вчинення злочину, надавати їм обов`язкові до виконання вказівки та розпорядження; спрямовувати та координувати дії службових осіб та працівників ТОВ «Укрбуд Девелопмент» в залежності від ситуації; використовуючи свій авторитет, особисті, дружні, інші неформальні зв`язки в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, забезпечувати успішне внесення змін до проектної документації; організовувати прикриття незаконного проведення будівельно-монтажних робіт на Об`єкті до затвердження змін до проектної документації; сприяти усуненню перешкод, створювати сприятливі умови для вчинення злочину та його приховання; вчиняти інші дії, спрямовані на реалізацію розробленого заздалегідь плану злочинних дій.

ОСОБА_4 з відома та за погодженням з ОСОБА_11 , визначив в якості підконтрольної йому юридичної особи, що братиме участь у реалізації вказаного інвестиційного проекту, ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (ідентифікаційний код юридичної особи 32920218). В якості виконавців вчинення заволодіння часткою Головного управління у Договорі № 209 він обрав генерального директора цього товариства ОСОБА_12 та Командувача Головного управління ОСОБА_13 .

06.10.2016 року ОСОБА_13 , вказує детектив, підписав від імені Головного управління додаткову угоду № 3/20/1-209/15/Д4 до Договору № 209 з ТОВ «ФБК «Пагода», за умовами якої обміняв частку Головного управління в ЖК «Аристократ» на 65 квартир загальною площею 5550,45 кв. м. в ЖК «Оберіг», зробивши це нібито на виконання спільного злочинного умислу, з відома ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , використовуючи свої повноваження командувача Національної гвардії України, використовуючи в якості підстави підроблені звіти ОСОБА_14 .

29.11.2016 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи як виконавці вчинення злочину, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , які діяли від імені очолюваних ними ТОВ «ФБК «Пагода» та військової частини НОМЕР_1 відповідно, та не були обізнані з планом злочинних дій, підписали додаткову угоду від 29.11.2016 року №3/20/1-209/15/Д5 до Договору № 209, за умовами якої визначили, що вказані квартири Головному управлінню передасть безпосередньо ТОВ «Укрбуд Девелопмент». Це було зроблено на підставі акту приймання-передачі від 30.11.2016 року, підписаного ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Внаслідок укладенняцих угод,як зазначаєдетектив,було суттєвозмінено співвідношеннямайнових інтересівсторін задоговором убік погіршеннястановища Головногоуправління,військової частини НОМЕР_1 ,які недоотримали(втратили)активів насуму 77153700гривень. Ця сума розрахована з різниці між ринковою вартістю частки Головного управління в ЖК «Аристократ», передбаченої п. 5.3.1 Договору № 209, з урахуванням додаткових угод до даного договору, що мала бути отримана Головним управлінням, та ринковою вартістю квартир, фактично отриманих за актом приймання-передачі від 30.11.2016 року Головним управлінням в ЖК «Оберіг». Таким чином, було завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Як вважає детектив, після виконання ОСОБА_13 усіх передбачених злочинним планом дій в інтересах ТОВ «Укрбуд Девелопмент», ОСОБА_12 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_4 , почав виконання своєї частини плану. Усвідомлюючи значущість посади ОСОБА_13 , його військове звання вищого офіцерського складу Національної гвардії України, постійну прикуту до нього увагу з боку громадськості та суспільства як до командувача, а також обов`язок подання декларацій про майно та доходи, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вирішили вдатися до завуальованої форми вчинення дій в інтересах самого ОСОБА_13 . Вигодонабувачем від таких дій, за задумом, мала стати донька ОСОБА_13 ОСОБА_16 . Вона, з урахуванням її російського громадянства, постійного проживання поза межами території України, роботи у приватному секторі, підходила для відведеної їй ролі, оскільки, за переконанням вказаних осіб, факт набуття нею активів у власність не повинен був викликати сумнівів у законності угоди.

Для виконання свого плану, учасники обрали в якості об`єкту інвестування квартиру АДРЕСА_4 , забудовником якого також був ТОВ «Укрбуд Девелопмент». ОСОБА_12 , як генеральний директор цього підприємства, підписав датований 07.03.2017 року документ щодо визначення спеціальної поточної ціни зі значною знижкою виключно на вказану квартиру у сумі 7 800 грн. за кв. м. при її попередній ринковій вартості у сумі 24 000 грн. за кв .м., який разом з листом від 07.03.2017 року № 0689, адресував управителю ТОВ «Житло-капітал» для укладення договору з ОСОБА_16 про участь у ФФБ. Детектив вважає, що ОСОБА_12 зробив це, використовуючи права та повноваження забудовника у правовідносинах з управителем, зокрема, щодо встановлення поточних цін вимірних одиниць об`єктів інвестування, діючи на виконання розпоряджень ОСОБА_4

27.02.2017 року метою створення документальної видимості правомірності відчуження квартири на користь ОСОБА_16 зі знижкою на загальну суму 1231000 гривень, ОСОБА_12 , з однією сторони, та ОСОБА_16 (яка станом на дату укладення правочину не була в Україні) і невстановлена особа, з іншої сторони, уклали договір, за яким ОСОБА_16 мала сплатити різницю у сумі 1231200 гривень між дійсною ринковою вартістю зазначеної квартири та встановленою на неї знижкою за окремим кредитним договором в рахунок погашення зобов`язань ТОВ «Укрбуд Девелопмент» перед ТОВ «Каса народної допомоги» (ідентифікаційний код юридичної особи 36284115).

Далі, 09.03.2017 року ТОВ «Каса народної допомоги» (зареєстрована за місцем проживання ОСОБА_11 по АДРЕСА_5 ), з однієї сторони, та начебто ОСОБА_16 (якої не було в Україні) уклали кредитний договір КД №0903001/000-КФІ/17, відповідно до умов якого ОСОБА_16 надається кредит під 30% річних на суму 1 231 200 гривень зі строком погашення до 08.08.2018 року.

В подальшому, без ОСОБА_16 , невстановлена особа здійснювала розрахунки за придбання квартири шляхом внесення у касу ТОВ «ФК «Укрпереказ» для подальшого перерахування ТОВ «ФК «Житло-Капітал» 11 (одинадцяти) готівкових платежів на суму 49 000 грн. кожен та 1 (одного) готівкового платежу на суму 43 900 грн., а всього на суму 591 900 грн., на підставі укладених невстановленою на даний час слідством особою від імені ОСОБА_16 договорів доручення з наступними реквізитами: № 506 від 13.03.2017 року, № 203 від 14.03.2017 року, № 225 від 15.03.2017 року, № 617 від 16.03.2017 року, №126 від 17.03.2017 року, № 442 від 20.03.2017 року, №133 від 18.03.2017 року, № 044 від 21.03.2017 року, № 049 від 22.03.2017 року, № 050 від 23.03.2017 року, № 043 від 24.02.2017 року, № 305 від 27.03.2017 року, щодо перерахування коштів від імені ОСОБА_16 за фінансування об`єкту інвестування за Договором про участь у ФФБ №28-0903/2017-1 від 09.03.2017 року. 10.04.2017 року право власності на цю квартиру було зареєстровано на ОСОБА_16

07.11.2017 року, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , з відома ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , використовуючи підроблені звіти ТОВ «Меркурій Партнерс», а також ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , не обізнані з планом злочинних дій, що діяли від імені очолюваних ними ТОВ «ФБК «Пагода» та військової частини НОМЕР_1 відповідно,підписали додаткову угоду №3/20/1-209/15/Д7 до Договору № 209, за умовами якої обміняли частку Головного управління в ЖК «Аристократ» загальною площею 257,96 кв. м. на 5 квартир загальною площею 336,4 кв. м. в інших житлових об`єктах. Внаслідок укладеннята виконанняцієї угоди,суттєво змінилосяспіввідношення майновихінтересів сторінза договорому бікпогіршення становищаГоловного управління,військової частини НОМЕР_1 ,що недоотримали(втратили)активів насуму 4481748гривень. Ця сума розрахована з різниці між ринковою вартістю частки Головного управління в ЖК «Аристократ», передбаченої п. 5.3.1 Договору № 209 від 12.04.2006 року, з урахуванням додаткових угод до даного договору, належної до додаткового отримання Головним управлінням, та ринковою вартістю квартир, фактично отриманих за актом приймання-передачі від 07.11.2017 року Головним управлінням в інших житлових об`єктах. Таким чином, було завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Внаслідок укладення та виконання додаткових угод №3/20/1-209/15/Д4 від 06.10.2016 року, №3/20/1-209/15/Д5 від 29.11.2016 року, №3/20/1-209/15/Д7 від 07.11.2017 року Головне управління, військова частина НОМЕР_1 , недоотримали (втратили) активи на загальну суму 81 635 448,00 грн.

Отже, детектив зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтування клопотання

02.10.2019 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки орган досудового розслідування вважав, що достатньо доказів для повідомлення про підозру.

04.10.2019 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави у сумі 5,5 мільйонів гривень.

22.10.2019 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду скасувала ухвалу від 04.10.2019року, та застосувала до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 мільйонів гривень; з моменту внесення застави на нього були покладені такі обов`язки:

1.прибувати до детектива, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;

2.не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду;

3.повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

4.утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_12 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_13 ;

5.утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_23 ;

6.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

7.носити електронний засіб контролю.

25.10.2019 року за підозрюваного ОСОБА_4 було внесено заставу.

24.12.2019 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду продовжив йому строк дії обов`язків до 14.02.2020 року.

06.02.2020 року заступник Генерального прокурора керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_24 виніс постанову про продовження строків досудового розслідування до 12 (дванадцяти місяців), тобто до 14.05.2020 року.

16.03.2020 року через порушення ОСОБА_4 покладеного обов`язку щодо утримання від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подав клопотання про звернення застави в дохід держави та збільшення розміру застави ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017 року.

03.04.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду задовольнив клопотання прокурора частково, звернув заставу в дохід держави та застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави у розмірі 100000000 гривень. В цій ухвалі підозрюваному було роз`яснено, що підозрюваний має не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .

Детектив зазначає, що на момент складання клопотання, ОСОБА_4 не надав підтвердження факту внесення застави (оригіналу документа, що це підтверджує, з відміткою банку). Тому, він просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без можливості внесення застави.

У клопотанні зазначено, що підозра підтверджується усіма доказами у сукупності, а саме висновком оціночно-будівельної експертизи від 05.11.2018 року, яким підтверджується ринкова вартість частки Головного управління в житловому будинку за адресою АДРЕСА_3 та ринкова вартість квартир у житловому комплексі «Оберіг» за адресою: АДРЕСА_6 , що складають 183111900 гривень та 105958200 гривень відповідно; довідкою спеціалістів Держаудитслужби від 07.12.2018 року, яким доведено недоотримання (втрату) активів Головним управлінням, військовою частиною НОМЕР_1 станом на 03.08.2016 в сумі 81 293 500 грн, станом на 06.10.2016, 29.11.2016, 30.11.2016 в сумі 77 153 700 грн., та висновком комісійної судової економічної експертизи від 31.01.2019 року, якою доведено різницю між ринковою вартістю частки Головного управління, військової частини НОМЕР_1 з урахуванням Договору № 209 та інших додаткових угод; самими договорами; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами огляду комп`ютерної техніки та інформації, отриманої від операторів телекомунікацій; іншими доказами.

Детектив також наводить аргументи щодо наявності всіх п`яти ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, на думку детектива, до ОСОБА_4 необхідно застосувати найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 14 травня 2020 року. Детектив зазначає, що ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , маючи значні матеріальні ресурси та активи, широке коло впливових знайомств як серед осіб, наділених владними повноваженнями, так і серед представників «криміногенного світу», а також бізнес та політичного «істеблішменту», будучи схильним до фізичного насильства, незаконних та небезпечних для життя і здоров`я осіб методів боротьби для відстоювання власних інтересів та досягнення визначеної ним мети, що посилюється на фоні зловживання спиртними напоями, ОСОБА_4 цілком реально може вчинити дії, передбачені статтею 177 КПК України.

Детектив надав відомості щодо доходів та активів ОСОБА_4 , членів його сім`ї (декларація за 2017 рік), витяг з журналу FORBES 2017 відповідно до якого він входив до 100 найбагатших людей України 2017. Також, він зазначив, чому більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні. Детектив попросив не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_4 вже порушував запобіжний захід у виді застави.

Доводи сторін

Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, попросив його задовольнити. У своєму виступі він вказав на ключові аспекти клопотання, а саме на доведеність обґрунтованості підозри та ризики. Під час дослідження доказів слідчою суддею прокурор пояснив позицію сторони обвинувачення стосовно долучення конкретних доказів до клопотання.

Також, прокурор надав додаткові пояснення щодо обґрунтованості ризиків. Зокрема, він зазначив про таке:

-ризик переховуваннявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду доводиться тим, що ОСОБА_4 часто подорожував за кордон, має ділові, соціальні зв`язки, а також майно і грошові кошти за кордоном (зокрема, в Англії, а також є власником підприємства у Німеччині, що використовується його підлеглими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у господарській діяльності); ОСОБА_4 надавав вказівки ОСОБА_12 щодо оплати власних рахунків тощо, з метою уникнення можливості ідентифікації себе як орендаря нерухомості; ОСОБА_4 займає 63 місце у списку 100 найбагатших людей України за версією веб-ресурсу Focus.ua, маючи оцінені активи на 124 мільйонів доларів; між ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та органами МВС було укладено низку договорів щодо будівництва житлових будинків, законність яких викликає обґрунтовані сумніви, тому з урахуванням цих зв`язків та того, що оперативні підрозділи НПУ здійснюють розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування на території України та функціонування робочого апарату Укрбюро Інтерполу, може бути ускладнено розшук ОСОБА_4 у разі його переховування; також, він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який може бути призначена виключно реальна міра покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

-ризик знищення,ховання абоспотворення речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення доводиться тим, що у генерального директора ТОВ «ФБК «Пагода» було виявлено наявність електронного листування з ОСОБА_4 , зокрема, щодо питання нееквівалентного обміну частки Головного управління у Договорі № 209, у якій ОСОБА_4 зазначає про план щодо спотворення документів шляхом штучного створення «судебной зацепки» із використанням своїх підлеглих юристів; він виконував та продовжує виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції з питань господарської діяльності підконтрольних йому юридичних осіб у сфері будівництва, чим неодноразово користувався; ОСОБА_4 залучав до вчинення можливого вчинення злочину суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_14 , якій ставив завдання виконати звіти про оцінку майна за заздалегідь обумовленою вартістю, що була неправдивою; ОСОБА_11 як активний співучасник можливого злочину ОСОБА_4 , та його довірена особа ОСОБА_17 , обговорювали питання спотворення висновків оціночно-будівельної експертизи об`єктів нерухомості; під час обшуку у домоволодінні ОСОБА_14 у неї було вилучено мобільний телефон, у якому виявлено листування з ознаками вказівок щодо видалення інформації, спрямованим на приховання злочину; у розпорядженні ОСОБА_4 та інших осіб, які є можливими співучасниками злочину, є документи, що мають доказове значення по справі; той факт, що ОСОБА_16 придбала квартиру за встановленою ОСОБА_4 ціною під час її відсутності в Україні, вказує на те, що він вже вдавався до спотворення змісту документів.

-ризик незаконноговпливу напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні доводиться тим, що більшість свідків у цьому провадженні перебувають у службовій та матеріальній залежності від ОСОБА_4 та інших можливих співучасників; ОСОБА_14 , яка є можливим співучасником злочину, погрожувала звільнити ОСОБА_25 , якщо та не буде беззастережно виконувати вказівки ОСОБА_14 щодо визначення за результатами оцінок заздалегідь обговореної з керівництвом ТОВ «Укрбуд Девелопмент» вартості відповідних об`єктів нерухомості; ОСОБА_14 по телефону повідомляла, що керує роботою юридичного підрозділу ТОВ «Укрбуд Девелопмент», у якому велика кількість осіб є свідками та очевидцями подій; ОСОБА_17 (заступник президента корпорації «Укрбуд» та бенефіціарний власник АО «Айтлекс») чинив вплив на хід та результати досудових розслідувань, у яких перевіряються факти законності обміну частки Головного управління в ЖК «Аристократ» та впливав на свідка ОСОБА_9 , також, він розмовляв з ОСОБА_11 про механізм спотворення висновків оціночно-будівельної експертизи об`єктів нерухомості шляхом штучного завищення вартості квартир в ЖК «Оберіг»; ОСОБА_4 мав намір чинити вплив на ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , бо погрожував повбивати осіб, які позбавили належних йому активів; ОСОБА_4 тривалий час працював в органах державної та місцевої влади, був депутатом Київської міської ради, народним депутатом України, президентом Української державної корпорації «Укрбуд», а тому може використати свої зв`язки та вплив для впливу на осіб у кримінальному провадженні; 04.01.2020 року він надіслав ОСОБА_12 повідомлення образливого характеру, незважаючи на заборону спілкування; також, 03.02.2020 року на публічному каналі користувача « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у інтернет-месенджері Telegram, було розміщено відеозапис, на якому ОСОБА_4 на запитання ОСОБА_12 повідомляє, що має зв`язки в Офісі Президента України та можливості вирішити питання щодо кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_12

-ризик перешкоджаннякримінальному провадженнюіншим чином доводиться тим, що у підлеглого ОСОБА_4 . ОСОБА_17 під час обшуку було виявлено мобільний телефон, у якому була інформація, що становить таємницю досудового розслідування та безпосередньо стосується проведення судової оціночно-будівельної експертизи у даному кримінальному провадженні, а отже, ОСОБА_4 та можливі співучасники можуть протидіяти органу досудового розслідування у встановленні обставин кримінального правопорушення; ОСОБА_4 може використовувати свої зв`язки з керівництвом військових формувань, МВС, які також укладали аналогічні угоди щодо спорудження будівель компанії ТОВ «Укрбуд Девелопмент» на землях, що перебували у користуванні вказаних державних органів; він є схильним до фізичного насильства та може залучати осіб із кола його знайомств, у тому числі з представників криміногенного середовища, з метою перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на сторону обвинувачення; а також тим, що 03.02.2020року на публічному каналі користувача « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у інтернет-месенджері Telegram, було розміщено відеозапис, на якому ОСОБА_4 на запитання ОСОБА_12 повідомляє, що має зв`язки в Офісі Президента України та можливості вирішити питання щодо кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_12 ;

-ризик вчинення іншого кримінального правопорушення доводиться тим, що ОСОБА_4 має зв`язки серед осіб з криміногенного середовища, на які покладається для повернення частини власних активів, яких, як він вважає, його незаконно позбавили; він мав волевиявлення та цілком реальні наміри щодо організації вчинення злочинів проти життя та здоров`я осіб з мотивів помсти, на що вказують його висловлювання з погрозами вбивства під час телефонних розмов; 24.09.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні хуліганських дій під час проведення засідання селищної ради на Чернігівщині.

Адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання. ОСОБА_5 зазначив, що клопотання є безпідставним та необґрунтованим, доводи є надуманими, спрямованими на створення штучного (хибного) уявлення про існування ризиків, передбаченим статтею 177 КПК України, а також є передчасним, оскільки захист подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.04.2020 року, якою було задоволено відповідне клопотання прокурора, застава в розмірі 80 млн. грн., звернута в дохід держави, а також обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 млн. грн. Однак, незважаючи на право апеляційного оскарження детектив без законних підстав направив до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Єдиною підставою для звернення слугувала перевищення строку внесення застави у розмірі 100 млн. грн., яка була визначена ухвалою слідчого суді від 03.04.2020.

Він також зазначив про необґрунтованість підозри, оскільки матеріали клопотання не містять відомостей, які б доводили факти і обставини, які дійсно вказують на об`єктивну і суб`єктивну сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Він також вказав на те, що з серпня 2016 року ОСОБА_4 був обраний народним депутатом України, а тому передав управління ТОВ «Укрбуд Девелопмент» іншим особам; він не мав ніякого відношення до укладених угод та їх реалізації з 2016 року; договори на проектування та будівництво, зокрема, Договір № 209 та додаткові угоди до нього є чинними; будинок по вулиці Щорса збудовано та здано в експлуатацію; військовослужбовці заселені до квартир в будинку по вулиці Бориспільській та проживають у них.

Щодо ризиків, то адвокат зазначив, що:

1) ОСОБА_4 не переховувався і завжди повертався в Україну, часто подорожував за кордон за останні три роки у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків як народного депутата України та на лікування; він здав паспорти громадянина України для виїзду за кордон; отримував дозвіл на виїзд на лікування до Великобританії від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; звернувся до органів Національної поліції для встановлення електронного засобу контролю; у рішенні суду від 03.04.2020 року зазначено, що ОСОБА_4 не мав відношення до корпорації Укрбуд та підприємств, які в неї входять; наявність у інших можливих співучасників юридичних осіб за кордоном не доводить ризиків щодо ОСОБА_4 ;

2)він не може впливати на інших осіб у провадженні, оскільки йому вже не підпорядковуються службові особи ТОВ «Укрбуд Девелопмент»; з ОСОБА_12 у нього склалися неприязні стосунки; прокурор не доводить вплив на експерта з метою зміни результату експертного висновку; не доведено, що саме ОСОБА_4 надсилав повідомлення ОСОБА_12 ; у матеріалах не зафіксовано процесуальну дію щодо огляду, експортування відеозапису від 03.02.2020 року з публічного каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у інтернет-месенджері Telegram, що є порушенням порядку проведення процесуальної дії;

3)інформація, що міститься у мобільному телефоні іншого підозрюваного не вказує на ризики, пов`язані з ОСОБА_4 ; матеріали негласних слідчих (розшукових) дій також не містять інформації про конкретні дії та заходи, які би вказували на перешкоджання досудовому розслідуванню; слідчий суддя в ухвалі від 12.02.2020 року визнав відсутність ризику з посиланням на поведінку підозрюваного;

4) ОСОБА_4 грубо висловлювався в розмовах з іншими особами, але прокурор не довів дійсність намірів та реальність їх настання; ОСОБА_4 ніколи не притягався до кримінальної відповідальності (також, адвокат зазначив про інші позитивні характеристики ОСОБА_4 , а також про обставини щодо членів його сім`ї); ОСОБА_4 не порушував обов`язки, покладені на нього судом;

5)Прокурор не доводить реальність впливу ОСОБА_4 на осіб у провадженні, а також той рівень організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій з питань господарської діяльності підконтрольних йому юридичних осіб у сфері будівництва, а тому він не може знищити, сховати чи спотворити речі та документи; також, він не вчиняв жодних перешкод, використовував правові механізми; його вплив на ОСОБА_14 та надання вказівок щодо підробки звітів не підтверджені належними і допустимими доказами.

Підозрюваний ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання. Він підтримав доводи свого захисника, надав пояснення щодо своєї непричетності. Зазначив, що інформація про його та його сім`ї майновий стан, ку надав детектив не відповідає дійсності. Його статки суттєво зменшились з 2017 року. Окрім того, його родина вже внесла 80 млн.грн. у якості застави.

Стороною захисту було заявлено клопотання про відкладення розгляду клопотання у зв`язку з оскарженням рішення від 03.04.2020, яким було стягнуто заставу 80 млн. грн. та застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 млн. грн. Прокурор заперечував про задоволення клопотання. Судом було відмовлено в задоволені клопотання на підставі ст. 186 КПК України.

Вислухавши прокурора, захисника (адвоката) та підозрюваного, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, зазначеного у мотивації суду.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по суті, необхідно встановити:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). У цьому випадку також необхідно встановити, чи є підстави для застосування такого запобіжного заходу без визначення розміру застави, тобто, чи наявна хоча б одна з умов, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 4 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Детектив у клопотанні зазначає, що 03.04.2020 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 100000000 гривень. Це було здійснено на підставі клопотання сторони обвинувачення, яка попросила звернути попередню заставу 80000000 гривень у дохід держави у зв`язку з порушенням одного із обов`язків, покладених після внесення застави, та застосувати запобіжний захід у виді застави у розмірі 300000000 гривень, яке слідчий суддя Вищого антикорупційного суду задовольнив частково. Сторона захисту звертає увагу на той факт, що вона звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою на рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.04.2020 року. Розгляд цієї скарги було відкладено до 29.04.2020 року. Отже, ситуація полягає в тому, що до ОСОБА_4 03.04.2020 року було застосовано запобіжний захід у виді застави у більшому розмірі, який станом на зараз оскаржується. Разом з тим, орган досудового розслідування у цей момент звертається з клопотанням про застосування іншого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Таким чином, слідча суддя має встановити, чи можливе звернення з новим клопотанням про застосування іншого запобіжного заходу у цьому випадку, та чи буде забезпечено процесуальний порядок реалізації права на апеляційне оскарження.

Відповідно до завдання кримінального провадження жодна особа не може бути піддана необґрунтованому процесуальному примусу і до кожного учасника кримінального провадження повинна застосуватись належна правова процедура (ст.2 КПК).

Кримінально - процесуальний кодекс України не передбачає обмежень щодо строку повторного звернення з клопотанням про застосування чи обрання запобіжного заходу стороною обвинувачення.

Втім, необхідно врахувати, з якою метою обирається запобіжний захід та обов`язково дослідити індивідуальні обставини, що стосуються конкретного підозрюваного чи обвинуваченого. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Необхідно також дослідити правову природу такого звернення детектива з урахуванням фактичних обставин. Так, 25.10.2019 року за ОСОБА_4 було внесено заставу у розмірі 80000000 гривень та визначено перелік обов`язків, які він мав виконувати (та які було продовжено). В подальшому, оскільки сторона обвинувачення виявила обставини, які могли вказувати на порушення ОСОБА_4 запобіжного заходу, вона 16.03.2020 року звернулася до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням, у якому попросила про звернення застави у дохід держави та застосування іншого запобіжного заходу. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду прийняв рішення про задоволення клопотання частково. У цьому рішенні він, зокрема, зазначив про те, що встановлений факт зустрічі ОСОБА_4 наприкінці листопада 2019 року з іншими підозрюваними є підставою для звернення застави у дохід держави. Також, слідчий суддя дослідив доводи сторін щодо застосування іншого запобіжного заходу та застосував запобіжний захід у виді застави у розмірі 100000000 гривень. Цю заставу ОСОБА_4 не сплатив (не сплатили за нього треті особи) в продовж п`яти днів. Станом на зараз, судове рішення від 03.04.2020 року не скасоване та не змінене судом апеляційної інстанції.

Немає сумнівів, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідча суддя має врахувати також факт невнесення в продовж п`яти днів ОСОБА_4 чи третіми особами застави у розмірі 100000000 гривень, оскільки він може вказувати на невиконання ним своїх процесуальних обов`язків і, відповідно, впливати на оцінку ризиків.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду (ч. 6 ст. 182 КПК України). У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України (ч. 10 ст. 182 КПК України).

Оскільки рішення про застосування іншого запобіжного заходу вже було прийняте іншим слідчим суддею, слідча суддя вбачає у цьому клопотанні нове звернення детектива з проханням обрати новий запобіжний захід. Тому, підстави застосування такого запобіжного заходу мають оцінюватися відокремлено від фактів, що були раніше оцінені ухвалою 03.04.2020 року.

Разом з тим, слідча суддя звертає увагу на те, що в матеріалах цього клопотання є матеріали клопотання, по якому було прийнято рішення 03.04.2020 року. Оцінюючи доводи у клопотанні, що розглядається, та клопотанні, що розглядалося 03.04.2020 року, слідча суддя приходить до висновку, що доводи по своїй суті є ідентичними, окрім факту невнесення ОСОБА_4 чи третьою особою застави у розмірі 100000000 гривень, тобто невиконання рішення суду від 03.04.2020 року в частині внесення застави у розмірі 100 млн.грн.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди [України] застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.

Так, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescuпроти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Таким чином, слідча суддя не може розглядати ідентичні аргументи сторони обвинувачення, по яких вже було прийняте рішення від 03.04.2020 року відокремлено, окрім як у сукупності з новими обставинами, оскільки зведення розгляду клопотання до тверджень сторони обвинувачення, які вже оцінювалися слідчим суддею 03.04.2020 року, буде порушувати принцип юридичної визначеності.

Окрім цього, слідча суддя знову звертає увагу на те, що рішення від 03.04.2020 року не було скасоване або змінено.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України (ч. 2 ст. 400 КПК України). Ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано (ч. 1 ст. 532 КПК України). У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 532 КПК України). Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (ч. 2 ст. 534 КПК України). При цьому, також необхідно врахувати те, що застава підлягає внесенню протягом п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави. Але може бути внесена і пізніші, якщо на момент їх здійснення не буде прийняте рішення про зміну запобіжного заходу (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Враховуючи те, що ОСОБА_4 чи третя особа не внесли заставу протягом п`ятиденного строку, передбаченого КПК України, проте, було подано апеляційну скаргу на рішення, яким застосовано запобіжний захід у виді застави, слідча суддя приходить до висновку, що рішення від 03.04.2020 року мало бути виконане негайно і безумовно, проте станом на зараз не набрало законної сили. Дійсно, слід врахувати думку сторони захисту, що апеляційне оскарження цієї ухвали ще продовжується, а тому рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, у разі прийняття рішення по апеляційній скарзі, не матиме юридичних наслідків, оскільки слідча суддя вже прийме рішення про відмову у застосуванні запобіжного заходу або про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 . Отже, необхідно прийти до висновку, що у ситуації, коли до ОСОБА_4 вже застосовано інший запобіжний захід (що є фактом попри те, що він чи третя особа не внесли заставу, визначену рішенням суду), з урахуванням того, що на розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває оскаржуване рішення від 03.04.2020 про стягнення застави та про застосування запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі, повторне звернення детектива з клопотанням про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , у разі його задоволення, спричиняє процесуальні наслідки, за якими сторона захисту буде позбавлена можливості ефективно реалізувати своє право на оскарження попереднього рішення від 03.04.2020 року.

В цьому контексті необхідно врахувати, що суд має забезпечити право особи на апеляційне оскарження; воно є складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право також закріплене у Конституції України так, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 Конституції України). Це право може реалізовуватися по-різному, як зазначає ЄСПЛ, з урахуванням правових норм та особливостей судової системи країни. Втім, воно, хоч і не є абсолютним і може бути обмеженим (наприклад, строком звернення з оскарженням), проте має реалізуватися ефективно, тобто, особа має мати реальну можливість звернення з апеляційним оскарженням. Такий підхід обумовлений вимогою дотримання принципу верховенства права, зокрема, правової визначеності.

В національному законодавстві також передбачені механізми, що захищають права особи. Запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, вони мають застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України). Разом з тим, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України). У цьому контексті доцільно виділити пункт 2 та дослідити, чи застосування запобіжного заходу у цьому випадку до ОСОБА_4 виправдовуватиме ступінь втручання у права і свободи особи, а саме у його право на апеляційне оскарження. Таке обмеження треба оцінювати в контексті досягнення справедливого балансу між важливістю забезпечення дотримання законного рішення (наказу) суду у демократичному суспільстві, та важливістю права на свободу, оскільки ОСОБА_4 просять запобіжний захід у виді тримання під вартою без можливості внесення застави.

Як вже зазначалося раніше, практика щодо захисту прав людини допускає обмеження права на апеляційне оскарження. Втім, таке обмеження не має перешкоджати здійсненню права таким чином чи такою мірою, що порушується сама його суть. Обмеження повинні переслідувати законну мету, і повинна бути розумна ступінь пропорційності між використаними засобами та ціллю, якої ці засоби планують досягти (серед іншого, Рішення у справі Melnykпроти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, параграф 22). Норми закону чи їх застосування не повинні перешкоджати заявникам використовувати доступні засоби захисту. ЄСПЛ підкреслює, що, оскільки питання оскарження стосується принципу юридичної визначеності (у контексті «остаточності» судового рішення), це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову (заяви) щодо суді, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (там само, параграф 23, а також Рішення у справі Miragall Escolano та Інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року, заява № 38366/97 та інші, параграф 37). Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль судів у них (там само, параграф 24, а також Рішення у справі Monnelта Morrisпроти СполученогоКоролівства від 2 березня 1987 року, заява № 9562/81, 9818/82, параграф 56). Відповідно до положень КПК України, в апеляційному порядку оскаржується законність та обґрунтованість судового рішення. У разі визнання судового рішення незаконним та/або необґрунтованим, воно може бути скасовано або змінено.

У контексті досягнення справедливого балансу та пропорційності прийняття рішення по цьому клопотанню слід зазначити про таке. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, законного арешту або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. (пункт 1(b) статті 5 Конвенції). Це положення дозволяє затримати особу та застосувати до неї запобіжний захід для виконання визначеного законодавством конкретного та чіткого зобов`язання, яке вже було покладено на неї. Арешт та затримання повинні бути здійснені з метою забезпечення виконання такого зобов`язання, а не бути каральним заходом. При оцінці справедливого балансу між запобіжним заходом у цьому випадку та важливістю права на свободу враховується характер зобов`язання, що випливає з відповідного законодавства, включаючи його основні ціль та мету, характеристики особи, яку арештовують, конкретні обставини, що призводять до арешту, та тривалість такого тримання під вартою (наприклад, Рішення у справі Vasilevaпроти Данії від 25 вересня 2003 року, заява № 52792/99, параграфи 36-38). У випадку, коли тримання під вартою було наслідком невнесення застави, суд визнав, що попри те, що таке зобов`язання було обране з конкретною та досить чіткою метою та умовами, тримання під вартою не забезпечувало виконання особою умов щодо застави, а просто гарантувало внесення особою суми цієї застави, тобто не змушувало особу платити її, а мало каральнумету (Рішення у справі Gattпроти Мальти від 27 липня 2010 року,заява №28221/08,параграфи 47-48). При цьому, необхідно також врахувати, чи було такий запобіжний захід обрано законно, з метою захисту особи від свавільного арешту та захисту права на свободу. Якщо йдеться про «законність» тримання під вартою, включно з питанням про те, чи дотримано «порядок, встановлений законом», ЄСПЛ радить посилатися на національне законодавство і встановлює обов`язок дотримуватися матеріальних та процесуальних норм національного законодавства. Дотримання національного законодавства, однак, недостатньо: пункт 1 статті 5 Конвенції також вимагає, що будь-яке позбавлення волі відповідало метізахисту особивід свавілля. Основним принципом є те, що жодне затримання, яке є свавільним, не може бути сумісним із пунктом 1 статті 5 Конвенції, а поняття «свавілля» у цьому пункті виходить за межі невідповідності національному законодавству (зустрічається у, зокрема, Рішенні у справі Navalnyyпроти Росії(no.2) від 9 квітня 2019 року, заява № 43734/14, параграф 55). За загальним принципом, тримання під вартою буде «свавільним», коли, незважаючи на дотримання положень національного закону, з боку державного органу було вчинено недобросовісні дії чи вчинено обман (там само, параграф 56). У справі Navalnyy проти Росії (no. 2), ЄСПЛ встановив, що єдиною причиною обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту було визначено порушення попереднього запобіжного заходу та невиконання обов`язку залишати місто проживання на час розслідування, що може вказувати на переховування. Хоча інші обставини також наводилися, не було встановлено, яким чином вони вказували на зростання такого ризику за період попереднього запобіжного заходу. У цій справі було встановлено порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

Отже, необхідно врахувати, що у цьому випадку прийняття рішення про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 буде, зокрема, прямим наслідком невиконанням ним свого попереднього запобіжного заходу, а саме внесення застави у розмірі 100 млн. Втім, враховуючи те, що протягом п`яти днів, передбачених КПК України на внесення застави, її не було внесено, тримання під вартою, на цьому етапі, буде обмеженням волі особи внаслідок невиконання нею рішення суду, проте жодного причинно-наслідкового зв`язку між забезпеченням внесення застави та триманням під вартою нема. Інші доводи, що стосуються застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вже були підставою для застосування запобіжного заходу раніше, і невиконання запобіжного заходу є єдиною новою підставою. Тому, слідча суддя вважає, що такий запобіжний захід, з урахуванням дійсного апеляційного оскарження, є суто каральним, бо є прямим наслідком невнесення особою застави.

Також, слідча суддя звертає увагу, що раніше зазначалося про те, що законодавством не передбачено жодних обмежень щодо повторного звернення детектива, прокурора з клопотанням про застосування запобіжного заходу. Втім, необхідно враховувати обставину апеляційного оскарження рішення від 03.04.2020 року. Оскільки єдиною новою підставою для звернення з новим клопотанням про застосування запобіжного заходу є невнесення застави в продовж п`яти днів (про що неодноразова наголошував прокурор в судовому засіданні), визначеної цим рішенням, слідча суддя вбачає підстави передчасності подання такого клопотання. Зокрема, необхідно зважати на те, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (про який просить детектив) буде здійснено лише на підставі невиконання вимог попереднього запобіжного заходу, який зараз оскаржується.

З цього випливає два негативні наслідки для особи:

1)якщо таке клопотання про тримання під вартою буде задоволене, оскарження законності та обґрунтованості в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду рішення від 03.04.2020 року не матиме процесуальних наслідків, а тому таке апеляційне оскарження буде саме по собі неефективним, доводи сторони захисту не матимуть жодного впливу на ситуацію, а тому таким чином порушуватиметься право особи на апеляційне оскарження;

2)якщо таке клопотання про тримання під вартою буде задоволене, а в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду буде успішно оскаржено рішення від 03.04.2020 року, що потягне за собою скасування чи зміну запобіжного заходу у виді застави в розмірі 100000000 гривень, з урахуванням того, що єдиною новою підставою для застосування іншого запобіжного заходу є невнесення цих 100000000 гривень, фактично, слідча суддя прийме рішення, яке втратить підставу для його прийняття, та буде незаконним, а разом з ним і обмеження волі особи; фактично, сторона обвинувачення користується моментом між негайним виконанням судового рішення та набранням ним законної сили для звернення з новим клопотанням.

Також слідча суддя, звертає увагу, що відповідно до частини 6 ст.182 КПК України, внесення застави може бути здійснено пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Необхідно також звернути увагу на те, що у випадку, якщо до особи вже застосовано запобіжний захід, законодавством передбачено лише можливість звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу. Такий порядок передбачено статтею 200 КПК України. Так, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 КПК України, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання. Окрім загальних вимог до клопотання та доводів щодо обґрунтованості підозри та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що таке клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 є необґрунтованим, поданим передчасно в умовах поточного апеляційного оскарження рішення, на невиконанні якого базуються доводи сторони обвинувачення, та непропорційним втручанням у права і свободи особи з урахуванням потреб досудового розслідування, зокрема, у право на свободу та право на справедливий суд (право на апеляційне оскарження), подане з порушенням ч.6 ст.182 та ст.200 КПК України, а тому, з урахуванням положень статті 132 КПК України, у задоволенні клопотання слід відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 182, 183, 193 та 200 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

У задоволенніклопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_26 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Прип`ять Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004969 від 11.12.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3ст.27,ч.5ст.191 Кримінального кодексу України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1