Рішення

від 26.02.2007 по справі 176/10-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

176/10-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" лютого 2007 р.                                                                              Справа № 176/10-06

Господарський суд Київської області  у складі  судді  Іваненко Я.Л.  розглянув матеріали справи

За позовомНаціональної акціонерної компанії „Украгролізинг” в особі філії „Київобллізинг”,  м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янка”, Васильківський район, с. Устимівка

про стягнення 170482,03грн.

за участю представників сторін:

від позивача:          Германчук Т.І., довіреність №16/128-06 від 27.12.2006р.

від відповідача:     не з'явився.

суть спору:

До господарського суду Київської області звернулась Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" в особі філії „Київобллізинг", м. Київ з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янка", с. Устимівка, Васильківський район про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 10.04.2006р. її розгляд призначено на 11.05.2006р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2006р. на підставі п. 5 частини першої ст. 81 ГПК України позовну заяву залишено без розгляду.

Після розгляду даної справи апеляційною інстанцією, ухвалу господарського суду Київської області від 07.06.2006р. скасовано, а справу направлено на розгляд до місцевого господарського суду.

Відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області від 29.12.2006р., справу №176/10-06 передано для подальшого провадження судді Я.Л. Іваненко.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2006р. справу №176/10-06 прийнято до свого провадження суддею Я.Л. Іваненко з присвоєнням їй №176/10-06/20 та її розгляд призначено на 29.01.2007р.

В судовому засіданні, яке відбулось 29.01.2007р., представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 176717,16 грн. основного боргу, 16650,15 грн. - пені, 10317,13 грн. суму втрат від інфляції та 2720,55 грн. -3% річних з прострочених відповідачем сум.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим господарський суд відкладав розгляд справи до 12.02.2007р.

В судове засідання, яке відбулось 12.02.2007р., представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 169067,48 грн. основного боргу, 11871,72 грн. - пені, 9273,97 грн. суму втрат від інфляції та 2652,66 грн. -3% річних з прострочених відповідачем сум. А в судовому засіданні 26.02.2007р. в заяві №45-04 від 22.02.07р. позивач уточнив позовні вимоги та зменшив суму основного боргу до 166866,00грн., пеню до 11779,14грн., інфляційні до 9187,01грн., три відсотки річних до 2627,91грн., а всього просить стягнути з відповідача 190460,06грн.

Відповідач в судове засідання втретє свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд неодноразово повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідними відмітками на перших примірниках ухвал господарського суду Київської області від 29.12.2006р., 29.01.2007р. та від 12.02.2007р., наявних в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. за № 1352 „Про заходи щодо забезпечення діяльності державного лізингового підприємства „Украгролізинг", затверджено „Порядок використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду" та надано Національній Акціонерній Компанії (НАК) „Украгролізинг" повноваження щодо оперативного управління коштами державного лізингового фонду, а також покладено функції контролю за використанням коштів державного лізингового фонду та їх повернення до державного лізингового бюджету.

Органом, уповноваженим представляти інтереси держави є Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", повноваженим представником якої є філія „Київобллізинг", яка діє на підставі „Положення про філію „Київобллізинг" від 29.05.2001р.

22.01.2004 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу №10-04-22фл (далі - договір фінансового лізингу). Відповідно до п. 1.1 цього договору позивач передає відповідачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника на визначений у додатку до Договору „Кількість, ціна і вартість предмета лізингу", за умови сплати відповідачем лізингових платежів,   черговість,   розмір   і   строки   сплати  яких   встановлюється  графіком   сплати лізингових платежів.

Пунктом 2.1 договору фінансового лізингу встановлено, що позивач на замовлення відповідача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів державного лізингового фонду згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904 „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу".

Згідно п. 2.2 договору фінансового лізингу, що строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5 автентичних примірниках і є підставою для передачі предмета лізингу.

Відповідно до п. 3.2.1. договору фінансового лізингу, позивач зобов'язаний за дорученням відповідача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу (поставки) предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування відповідачу згідно переліку предметів лізингу, встановленого додатком до Договору „Кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Зобов'язання позивача щодо передачі предмета лізингу відповідачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок позивача лізингового платежу.

04.02.2004р. на підставі акту приймання - передачі сільськогосподарської техніки №2, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи, АК „Украгроком", як продавцем за укладеним з позивачем договором купівлі - продажу, передано, а відповідачем на умовах договору фінансового лізингу прийняті „Трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221" в кількості 5 (п'ять) одиниць загальною вартістю 804750 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору фінансового лізингу, розмір лізингових платежів, їх склад та строк сплати встановлюється додатками до договору „Графік сплати лізингових платежів".

Додатком №2 до договору фінансового лізингу „Графік сплати лізингових платежів" узгоджено сторонами графік платежів, відповідно до якого, відповідач повинен здійснити платежі на користь позивача „Трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221" в кількості 5 (п'ять) одиниць, які становлять з 04.02.2004р. по 04.02.2009р. на загальну суму 959664,10 грн., а саме: 05.08.2004р. відповідач повинен сплатити позивачу - 108641,25 грн.; 04.02.2005р. - 105824,63 грн.; 05.08.2005р. - 103008 грн.; 04.02.2006р. - 100191,38 грн.; 05.08.2006р. - 97374,75 грн.; 04.02.2007р. - 94558,13 грн.; 05.08.2007р. - 91741,50 грн.; 04.02.2008р. - 88924,88 грн., 05.08.2008р. - 86108,25 грн.; 04.02.2009р. - 83291,63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно додатку №2 до договору фінансового лізингу, станом на визначені ним (додатком) дати, чергових лізингових платежів здійснено не було.

Відповідно до п. 3.1.2 договору фінансового лізингу, позивач має право за несплату двох чергових лізингових платежів вимагати повернення в безспірному порядку об'єкта лізингу згідно з виконавчим написом державного нотаріуса.

В зв'язку з несплатою двох чергових лізингових платежів, на підставі Акту приймання – передачі сільськогосподарської техніки №46/05/а від 30.11.2005р. відповідачем передано, а позивачем прийнято „Трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221" в кількості 5 (дві) одиниці.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав не належним чином, що підтверджується його діями щодо повернення ним позивачу майна переданого за договором фінансового лізингу, за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 166866,00грн.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1.частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від   боржника   виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, враховуючи викладене вище та те, що відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень щодо суми заборгованості перед позивачем і доказів її відсутності не надав, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу повністю та стягує з відповідача на користь позивача 166866,00 грн.

Як зазначається в частині другій ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Крім того, згідно частини другої ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК України. А саме, як зазначається в ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, наділені господарською компетенцією.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Як зазначається в частині четвертої ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1 договору фінансового лізингу за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Беручи до уваги наведене вище, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 11779,14 грн.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а частиною четвертою ст. 232 ГК України передбачається, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Враховуючи наведене вище, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум та 3% річних в сумі 9187,01 грн. та 2627,91 грн. відповідно.

Відповідно до частини першої ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.   

2.          Стягнути з товариства з  обмеженою  відповідальністю  „Кам'янка"  (08653, Київська область, Васильківський район, с. Устимівка, вул. Леніна, 55, код ЄДРПОУ 32792336) на користь Національної акціонерної компанії „Украгролізинг" в особі філії „Київобллізинг" (02002, м. Київ, вул. Каховська, 60, код ЄДРПОУ 25979249) 166866грн. 00коп. (сто шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 00коп.) основного боргу, 11779 грн. 14 коп. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 14коп.) пені, 9187 грн. 01 коп. (дев'ять  тисяч сто вісімдесят сім грн. 01коп.) втрат від інфляції, 2627 грн. 91 коп. (дві тисячі шістсот двадцять сім грн. 91коп.) 3% річних а також судові витрати: держмито у сумі 1904,60грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Копію рішення надіслати сторонам.

          Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

Суддя