Рішення

від 04.03.2020 по справі 160/121/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 160/121/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С за участі: представника відповідачаРадіновського Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Атланта - Агро до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства Атланта - Агро до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002281409 від 02.10.2019 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0002281409 від 02.10.2019 року є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 105/04-36-05-09/32150080 від 10.09.2019 року. Вказує, що висновки перевірки про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 666667,00 грн. по операціям з придбання послуг у контрагента ТОВ Компільніс (код ЄДРПОУ 42545378), які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаним контрагентом-постачальником, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент спірних правовідносин вказаний контрагент-постачальник мав необхідний обсяг правосуб`єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.01.2020 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 105/04-36-05-09/32150080 від 10.09.2019 року та вказано, що в ході проведення перевірки встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 666667,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Компільніс . Посилається на не підтвердження реальності взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом-постачальником, оскільки встановлено неналежне виконання умов укладеного договору, дефектність первинних документів, які було надано до перевірки, відсутність документів, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків у взаємовідносинах ТОВ Атланта - Агро та вказаного контрагента. Також вказує, що за результатами перевірки було встановлено, що звіть про надання маркетингових послуг не містить бізнес-плану з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень, акти виконаних маркетингових послуг не містять конкретного переліку виконаних послуг та в чому виражений результат даної послуги, позивачем не надано наказу по підприємству з поясненням необхідності маркетингових послуг, із зазначенням часу на їх проведення, території тощо.

03.02.2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

У судове засідання 04.03.2020 року прибув представник відповідача.

Представником позивача подано до суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Приватне підприємство Атланта - Агро (код ЄДРПОУ 32150080) зареєстровано 15.08.2002 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 28.08.2019 року по 03.09.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.08.2019 року № 5104-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Атланта - Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Компільніс (код ЄДРПОУ 42545378) за період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року.

За результатами перевірки 10.09.2019 року складено акт № 105/04-36-05-09/32150080, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість у березні 2019 року на суму 666667,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ПП Атланта - Агро подано заперечення на акт № 105/04-36-05-09/32150080 від 10.09.2019 року, за розглядом яких листом від 27.09.2019 року № 8390/10/04-36-05-09 повідомлено, що висновок акта перевірки № 105/04-36-05-09/32150080 від 10.09.2019 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства та залишено без змін.

На підставі акта перевірки № 105/04-36-05-09/32150080 від 10.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 02.10.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002281409, яким ПП Атланта - Агро , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 666667,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0002281409 від 02.10.2019 року було оскаржено ПП Атланта - Агро в адміністративному порядку, та рішенням ДПС № 13138/6/99-00-08-08-02 від 16.12.2019 року залишено податкове повідомлення-рішення № 0002281409 від 02.10.2019 року без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Компільніс (код ЄДРПОУ 42545378) за період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року.

Судом встановлено, що 28.02.2019 року між ПП Атланта - Агро (замовник) та ТОВ Компільніс (виконавець) було укладено договір надання маркетингових послуг № 1, предметом якого є: надання послуг з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: акт про надання маркетингових послуг за 28.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 405550,39 грн., акт про надання маркетингових послуг за 28.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 400855,27 грн., акт про надання маркетингових послуг за 28.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 400782,91 грн., акт про надання маркетингових послуг за 28.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 402558,91 грн., акт про надання маркетингових послуг за 28.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 328750,39 грн., акт про надання маркетингових послуг за 29.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 404267,52 грн., акт про надання маркетингових послуг за 29.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 399550,87 грн., акт про надання маркетингових послуг за 29.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 406186,87 грн., акт про надання маркетингових послуг за 29.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 408466,87 грн., акт про надання маркетингових послуг за 29.03.2019 року, згідно якого виконано роботи: маркетингові послуги на суму 443029,97 грн., звіт про надання маркетингових послуг, платіжне доручення ; 1703 від 16.04.2019 року, податкову накладну № 405 від 29.03.2019 року, податкову накладну № 404 від 29.03.2019 року, податкову накладну № 403 від 29.03.2019 року, податкову накладну № 402 від 29.03.2019 року, податкову накладну № 401 від 29.03.2019 року, податкову накладну № 400 від 28.03.2019 року, податкову накладну № 399 від 28.03.2019 року, податкову накладну № 398 від 28.03.2019 року, податкову накладну № 397 від 28.03.2019 року, податкову накладну № 396 від 28.03.2019 року, копії звітів та аналіз фінансових результатів.

Так, підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

За результатами аналізу актів виконаних робіт встановлено, що вказані документи не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять інформацію щодо детального змісту робіт, які здійснювались виконавцями. До актів виконаних робіт підприємством до перевірки не надано звіти про фактичне виконання маркетингових послуг, інформація про будь-які показники маркетингових досліджень відсутня. Також, підприємством не надано документів, які б підтверджували виробничу необхідність (доцільність) придбання таких послуг та їх подальше використання у власній господарській Діяльності. Документи, які підтверджують фактичне виконання контрагентами маркетингових послуг, позивачем до перевірки не надані.

Разом з тим, з наданого до суду звіту не вбачається фактичне виконання конкретними посадовими особами контрагентів вищезазначених послуг, позивачем документально не підтверджено забезпечення доступу до об`єктів та документації замовника конкретних посадових осіб контрагентів для виконання таких елементів маркетингових послуг, як визначення динаміки продажу продукції, визначення залишків, визначення об`ємів продажу. Відсутнє документальне підтвердження проведення польового анкетування; онлайн опитувань тощо. В звіті наведено поняття транспортно-експедиторських послуг, класифікація, характеристика таких послуг, проте результат наданих послуг в цифрах, обсяг наданих послуг, обсяг та зміст проведеної роботи не визначено, а також не надано документу, який би міг підтвердити, яким чином результат наданих послуг досягався, а також якими конкретно та якою численністю робітників контрагентів-виконавців цих послуг, отже звіт не розкриває сутність та зміст виконаних робіт/наданих послуг; з актів виконаних робіт також зазначену інформацію простежити неможливо.

Таким чином, вказані акти виконаних робіт мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведення виконавцем консультації, надані рекомендації, вивчення та аналізу ринку, проведення маркетингових досліджень тощо, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Водночас, позивачем ані під час перевірки, ані до суду, не надано доказів, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу послуг, визначення об`єму продаж послуг, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених у подальшому позивачем, тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що чинне законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складанням яких має оформлюватись господарська операція, та не визначено деталізації опису господарської операції у первинному документів, втім умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Разом з тим, подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності підприємства позивача, що не відповідає сутності послуг, визначений у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Матеріали справи у сукупності не містять доказів на підтвердження того, що контрагент позивача ТОВ Компільніс вивчав, досліджував та аналізував споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач, у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем.

З огляду на вказане суд вважає, що вищевказані дослідження проведені виключно на папері, з метою формального складення документів, які нададуть позивачу можливість сформувати за рахунок цих витрат свій податковий кредит та зменшити зобов`язання з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, відповідачем правомірно зроблено висновок про неправомірне формування позивачем від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 666667,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Компільніс , що призвело до завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 666667,00 грн..

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання послуг, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладеного договору, не надано доказів факту виконання послуг.

На підставі викладеного, надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що судом не встановлено факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Компільніс , суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно сформовано від`ємне значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 666667,00 грн., отже, зменшення позивачу від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 666667,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 0002281409 від 02.10.2019 року, здійснено на законних підставах, з урахуванням чого означене податкове повідомлення - рішення винесено правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування його судом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами підтвердив правомірність спірного рішення, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, позовна заява Приватного підприємства Атланта - Агро є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Приватного підприємства Атланта - Агро , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Атланта - Агро до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 березня 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков