Рішення

від 23.04.2020 по справі 826/7589/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Київ № 826/7589/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства СК-НАЙС до проГоловного управління ДФС у місті Києві визнання протиправним та скасування наказу №8221 від 08.05.2018р., визнання протиправними дій,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство СК-НАЙС (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №8221 від 08.05.2018р. та визнання протиправними дії відповідача з проведення позапланової виїзної перевірки ПП СК-НАЙС на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Киві 08.05.2018р. №8221.

Ухвалою суду від 16.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.08.2016р. у справі №760/6919/16-к проведення перевірки ПП СК-НАЙС доручено співробітникам ДФС України, а не ГУ ДФС у м. Києві.

Крім того, позовні вимоги позивач обґрунтовує протиправними діями слідчого судді щодо винесення зазначеної ухвали про проведення перевірки.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує повністю, оскільки ДФС України було доручено Головному управлінню ДФС у м. Києві проведення перевірки ПП СК-НАЙС , а тому наказ прийнято у межах повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва Демидовською А.І. від 01.08.2016р. у справі №760/6919/16-к надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема ПП СК-НАЙС за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

Проведення перевірки доручено співробітникам Державній фіскальній службі України.

08 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 статті 75, п.п. 78.1.11 статті 78 ПК України, у зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016р. у справі №760/6919/16-к, внесеної в межах кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 КК України, прийнято наказ №8221 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СК-НАЙС (код ЄДРПОУ 31404348) .

14 травня 2018 року відповідачем винесено направлення на перевірку №476/26-15-14-07-01-18.

З метою вручення копії оскаржуваного наказу 14.05.2018 та подальшого проведення перевірки ПП СК-НАЙС співробітниками ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід за податковою адресою позивача, однак їх не було допущено до перевірки про, що 14.05.2018 складено акт №412/26-15-14-07-01-16/31404348 недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СК-НАЙС (код 31404348).

Відповідно до вказаного акту недопуску, директор виробництва ПП СК-НАЙС Колесник В.В. відмовився від отримання копії наказу №8221 та ознайомлення з направленням на проведення перевірки від 14.05.2018р.

Вважаючи наказ №8221 та дії щодо проведення перевірки протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України.

Законом України від 21.12.2016 N 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набрав чинності з 1 січня 2017 року та яким внесено зміни до Податкового кодексу України, що стосуються контрольно-перевірочної роботи, пунктом 8 розділу I даного Закону доповнено ПК України статтею 19-3 та викладено в новій редакції підпункт 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Отже, з 01.01.2017 організацію та проведення документальних і фактичних перевірок може бути здійснено (видано наказ про проведення, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення, вимоги (рішення) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за їх результатами) лише зазначеними вище органами.

Також, відповідно до пункту 1.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених Наказом ДФС від 12.10.2016 №856 визначено, що проведення перевірок здійснюють посадові особи відповідних структурних підрозділів ДФС, головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС, до функцій яких належить проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, про що зазначено у Листі Державної фіскальної служби України від 17.01.2017 N 1005/7/99-99-14-03-03-17.

Відповідно до підпункту 1.2.3.1. Методичних рекомендацій наказ про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, видається на підставі рішення суду (слідчого судді) про призначення такої перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) Державної фіскальної служби України або територіального органу ДФС (з урахуванням передбачених статтею 19-1 Кодексу функцій та Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236).

Контролюючі органи у силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У той же час, пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не пов`язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України (п. 78.3 статті 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків ініціюється виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та проводиться за умови вручення платникові податків до початку перевірки копії наказу про проведення перевірки.

З`ясовуючи, чи були дотримані контролюючим органом вимоги, з якими Податковий кодекс України пов`язує виникнення у контролюючого органу права приступити до здійснення перевірки платника податків, судом встановлено наступне.

Оскаржуваний наказ від 08.05.2018р. №8221 прийнятий в зв`язку з наявністю обставин, визначених пп.пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Наведена норма кодексу містить імперативний припис щодо обов`язку контролюючого органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання постанови слідчого судді про призначення перевірки. При цьому, виконання такого обов`язку не передбачає дослідження органом фіскальної служби підстав призначення відповідної перевірки слідчим та/або слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій слідчого щодо призначення податкової перевірки у рамках кримінального провадження здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення контролюючого органу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача ініційовано у зв`язку з надходженням до відповідача ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.08.2016р. у справі №760/6919/16-к.

На виконання вище зазначених документів і було прийнято рішення, яке оформлено наказом від 08.05.2018р. №8221 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі плі.78.1.11 п.78 ст.78 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме з письмових пояснень до акту про факт відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки від 14.05.2018, ПП СК-НАЙС вказувало, що причиною такого недопуску є те, що ухвала слідчого судді ухвалена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що виключає можливість проведення на її підставі податкової перевірки.

Суд зазначає, що при надходженні до контролюючого органу постанови слідчого судді про призначення перевірки Податковий кодексу України не передбачає іншого порядку дій, ніж призначення такої перевірки.

У той же час, ні позивачем ні його представником не надано доказів, що зазначена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва скасована у судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що ані положення Кримінального процесуального кодексу України, ані положення Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють повноваженнями суд у порядку адміністративного судочинства перевіряти ухвали слідчих суддів, прийняті в межах кримінального провадження та вирішувати питання, що пов`язані з виконанням ухвал слідчих суддів.

У той же час, Головне управління ДФС у м. Києві, як податковий орган не наділений повноваженнями надавати оцінку законності ухвали слідчого судді та відмовлятись від виконання такої ухвали на власний розсуд.

Статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України обумовлена обов`язковість рішення суду, які набрали законної сили, для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, наказ №8221 від 08.05.2018р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СК-НАЙС (код ЄДРПОУ 31404348) прийнято Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а дії відповідача з проведення позапланової виїзної перевірки ПП СК-НАЙС на підставі оскаржуваного наказу є правомірними.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2020 у справі №640/18930/18.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству СК-НАЙС (м. Київ, 03045, вул. Новопирогівська, 27/2, код ЄДРПОУ 31404348) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Амельохін