Постанова

від 23.04.2020 по справі 916/25/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/25/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020

по справі №916/25/20

за позовом Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Будинки АББО»

про стягнення 7471,97 грн.,

(суддя першої інстанції: Петров В.С., дата та місце ухвалення рішення: 03.03.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

В січні 2020 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України» ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинки АББО» (далі - ОСББ «Будинки АББО» ) про стягнення 7471,97 грн., у т.ч.: пені за прострочку оплати за поставлений природний газ - 3340,30 грн., 3% річних за прострочку оплати за поставлений природний газ - 762,56 грн. та інфляційних втрат - 3369,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.08.2016 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ОСББ «Будинки АББО» укладено договір №3726/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 539 180,10 грн. Однак, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. вказаного договору, що і стало підставою для позивача нарахування на суми несвоєчасно сплаченої заборгованості пені, 3% річних, втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 (суддя - Петров В.С.) позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» до ОСББ „Будинки АББО» про стягнення 7471,97 грн. задоволено частково, а саме - стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 3340,30 грн., 3% річних в сумі 762,56 грн., інфляційні втрати в сумі 2548грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1709,90 грн., в решті частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, перевіривши здійснений розрахунок АТ НАК Нафтогаз України , у позивача наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3340,30 грн., а також 3% річних у розмірі 762,56 грн.

Щодо інфляційних нарахувань, місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов`язаннями березня 2017 року на суму боргу 16000,00 грн. за період з 01.07.2017 по 30.04.2018 в розмірі 2397,62 грн., було здійснено позивачем невірно у зв`язку обранням невірного сукупного індексу інфляції 1,14127, тоді як такий індекс складав 1,099.

Судом першої інстанції було здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних у розрахунку позивача періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором №3726/1617-ТЕ-23 по зобов`язанням за березень 2017 року складає 2548,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 по справі №916/25/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 459,23 грн. скасувати, та прийняти нове в цій частині - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване в зазначеній частині рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, і як наслідок невідповідності висновків викладених у рішенні суду, обставинам справи, а отже таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі позивачем наведені варіанти розрахунків інфляційних нарахувань. Посилаючись при цьому на лист Верховного Суду України від 03.04.97 N62-97р, скаржник вважає, що судом першої інстанції було здійснено невірний перерахунок інфляційних втрат, який суперечить підходу встановленому Верховним Судом України та Державною службою статистики України.

На думку заявника апеляційної скарги, використання для розрахунку інфляційних втрат суми боргу без урахування збільшення на індекс інфляції призводить до зовсім інших математичних результатів, які суперечать підходу, встановленому Верховним Судом України та Державною службою статистики України.

АТ НАК Нафтогаз України зазначає, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягає не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Отже, на думку апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення Господарським судом Одеської області порушено норми ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині відмови стягнення інфляційних втрат.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 апеляційну скаргу АТ „НАК „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 по справі №916/25/20 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №916/25/20 за апеляційною скаргою АТ „НАК „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2016 між ПАТ « Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Будинки АББО» (споживач) укладено договір № 3726/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на миту територію України).

В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 99,00 тис. куб.м, у тому числі за місяцями (тис. куб.м): у жовтні 2016 року - 7,00; у листопаді 2016 року - 13,00; у грудні 2016 року - 20,00; у січні 2017 року - 22,00; у лютому 2017 року - 20,00; у березні 2017 року - 17,00.

Згідно з п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору.

За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

-природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

-імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Положеннями п. 3.4. договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно з п. 3.6 договору постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

1) споживач визнає, що порушення ним пункту 3.5 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді;

2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним пункту 3.5 цього договору;

3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним пункту 3.5 цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги з балансування) споживач зобов`язаний оплатити постачальнику в порядку, визначеному цим договором.

В п. 4.1 договору визначено, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493.

Відповідно до п. 5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

В п. 6.2 договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на позивача поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» ;

2) у будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно, з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата, за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 6.3 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

В п.п. 6 п. 7.2 договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми, оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20.

Відповідно до п. 8.6 договору збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

У відповідності до п.п. 10.1, 10.2 у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За умовами п. 12.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

23 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Будинки АББО» (споживач) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3726/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016.

На виконання вищенаведених умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно було поставлено, а ОСББ «Будинки АББО» прийнято природного газу на загальну суму 539180,10 грн. згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 23193,79 грн., від 30.11.2016 р. на суму 82005,58 грн., від 31.12.2016 на суму 116455,26 грн., від 31.01.2017 на суму 137348,06 грн., від 28.02.2017 на суму 110429,98 грн., від 31.03.2017 на суму 69747,43 грн.

З урахуванням строку прострочення сплати основного боргу за Договором, за розрахунком позивача розмір нарахованої пені за неналежне виконання зобов`язань складає 3 340,30 грн. Також позивач зазначив, що, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у зазначений строк, він зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 762,56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3369,11 грн.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних АТ НАК Нафтогаз України не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією не переглядається.

Стосовно рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 459,23 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що АТ «НАК «Нафтогаз України» помилково здійснило додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основної заборгованості, оскільки індекс інфляції позивачем розраховано виходячи з суми боргу, до якого вже включено інфляційні втрати за попередній період.

Доводи в цій частині та посилання апелянта на постанови Верховного Суду №№905/600/18, №916/190/18, 904/10242/17 колегією суддів не приймається до уваги, з огляду на те, що обставини цих справ не є подібними обставинам справи у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні ст. 509 цього Кодексу.

Крім того, з урахуванням положень ст.ст. 3, 509, 625 Цивільного кодексу України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, апеляційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2548,00 грн.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 по справі №916/25/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 по справі №916/25/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 по справі №916/25/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 по справі №916/25/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош