Рішення

від 21.04.2020 по справі 906/197/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/197/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум ОВ" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (с.Горбулів Черняхівського району Житомирської області)

про стягнення 62388,92грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум ОВ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" заборгованості у розмірі 62388,92грн, яка виникла на підставі договору поставки №060518-1 від 06.05.18.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №060518-1 від 06.05.18 в частині проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду від 21.02.20 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 17.03.20.

Представники сторін у засідання суду 17.03.20 не з`явилися; від ТОВ "Укр-Олеум-ОВ" надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.03.20 відкладено розгляд справи по суті на 21.04.20.

21.04.20 на виконання вимог ухвали суду від ТОВ "Укр-Олеум-ОВ" супровідним листом №25 від 14.04.20 надійшли оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: договір поставки №060518-1 від 06.05.18, товарно-транспортна накладна №ЗН09794 від 10.10.18, видаткова накладна РН-0000444 від 10.10.18, рахуноку-фактура №СФ-0000428 від 10.10.18, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.18 по 22.01.19, оригінал виписки від 11.03.20 по поточному рахунку позивача за період з 01.10.18 по 10.03.20 по грошових коштах, що надійшли від ТОВ "Горбулівське". Також у вказаному листі позивач повідомив, що станом на 14.04.20 не отримав відзиву на позовну заяву та просив у зв`язку з введенням на території України карантинних заходів, розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника.

Від представника відповідача заяв про відкладення судового засідання та відзиву на позов у встановлений в ухвалі суду від 21.02.20 строк не надходило.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи відсутність відзиву, строк на подання якого закінчився до введення карантину, ст.248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, що норми ст.74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача права відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум ОВ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №060518-1 від 06.05.18 (а.с.30-34), за умовами якого постачальник зобов`язався передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість ціна яких вказується в накладних, документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та /чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які являються специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього договору.

Згідно із п.3.2 договору покупець зобов`язується оплатити повну вартість отриманої партії товару, відображеній в рахунках-фактурах та видаткових накладних наданих постачальником, протягом 6 (шести) робочих днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури на дану партію товару.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.18, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору поставки №060518-1 від 06.05.18 позивач здійснив поставку товару на суму 150660,80грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000444 від 10.10.18 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) N-ЗН09794 від 10.10.18, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с.35-36).

Однак відповідач не вчасно та не в повному обсязі виконував зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, згідно даних позивача за останнім утворилась заборгованість за поставлений товар на підставі договору поставки №060518-1 від 06.05.18 у розмірі 62388,92грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №060518-1 від 06.05.18 у розмірі 62388,92грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (нафтопродуктів) на загальну суму 150660,80грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 3.2 договору визначено порядок оплати товару.

Незважаючи на умови договору, відповідач частково здійснив розрахунок за отриманий товар на суму 90000,00грн, що вбачається з виписки від 11.03.20 по поточному рахунку позивача за період з 01.10.18 по 10.03.20 по грошових коштах, що надійшли від ТОВ "Горбулівське".

Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ "Укр-Олеум ОВ" за поставлені нафтопродукти згідно видаткової накладної №РН-0000444 від 10.10.18 на суму 150660,80грн на момент пред`явлення позову складає 60660,80грн (150660,80грн-90000,00грн).

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.18 по 31.01.19 заборгованість ТОВ "Горбулівське" перед ТОВ "Укр-Олеум ОВ" станом на 31.01.20 складає 62388,92грн (а.с.39).

Необхідно відзначити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена п е р в и н н и м и д о к у м е н т а м и та акт містить п і д п и с и уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.19 у справі №910/1389/18, від 04.12.19 у справі №916/1727/17.

Судом встановлено, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.18 по 31.01.19 на суму 62388,92грн не підписаний уповноваженою особою відповідача, а тому не може бути доказом визнання боржником боргу на суму 62388,92грн.

Як зазначено вище, акт звіряння взаємних розрахунків незалежно від вказаних в ньому відомостей не є первинним бухгалтерським документом, а у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та сам по собі не породжує будь-яких прав та обов`язків сторін, в той час як зобов`язання сторін підтверджуються первинними документами (актами, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями тощо).

В даному ж випадку, за відсутності належним чином оформлених первинних документів, у суду немає підстав для визнання за відповідачем заборгованості перед позивачем на суму 1728,12грн, оскільки до справи не надано належних доказів прийняття ТОВ "Горбулівське" нафтопродуктів від ТОВ "Укр-Олеум ОВ" на вищевказану суму.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день прийняття рішення у справі існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 60660,80грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 60660,80грн основного боргу такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 1728,12грн основного боргу документально не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості на суму 60660,80грн не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 60660,80грн. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 1728,12грн основного боргу за недоведеністю.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум ОВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (12316, Житомирська область, Черняхівський район, с.Горбулів, вул.Травнева, 1, код ЄДРПОУ 41421071)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Олеум ОВ" (03040, м.Київ, вул.Стельмаха, 10-А, кабінет 307, код ЄДРПОУ 40089346)

- 60660,80грн основного боргу;

- 2043,78грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 1728,12грн основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек.з повід.)