Рішення

від 16.04.2020 по справі 910/17468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2020Справа № 910/17468/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія національний ресурс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" простягнення 653 420 грн 28 коп. Представники сторін: від позивача:не з`явились від відповідача:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія національний ресурс" з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" про стягнення 653 420 грн 28 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.05.2018 № 1805-3001/НП-ДЖ, в тому числі: 586 200 грн 00 коп. основної заборгованості, 66 618 грн 02 коп. пені та 5 878 грн 06 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.05.2018 № 1805-3001/НП-ДЖ неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 586 200 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 66 618 грн 02 коп. пені та 5 878 грн 06 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

26.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/17468/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2020.

22.01.2020 від позивача електронною поштою надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

27.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія національний ресурс" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

31.01.2020 від позивача електронною поштою надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 03.02.2020, у зв`язку із неявкою представників сторін, судом оголошено перерву до 02.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 02.03.2020 .

У підготовчому засіданні 02.03.2020, у зв`язку із неявкою представників сторін, судом оголошено перерву до 20.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 20.03.2020.

У підготовчому засіданні 20.03.2020 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті без виклику учасників судового процесу на 16.04.2020.

08.04.2020 від позивача електронною поштою надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

10.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

06.03.2020 та 20.03.2020 на адресу Господарського суду міста Києва повернулися поштові відправлення за № 01030 53362960 та № 01030 53367333, якими на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Бориспільська, 26 Д, офіс 1, м. Київ, 02093), було направлено ухвали від 03.02.2020 та від 10.03.2020, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання, дати довідок ф. 20: 15.02.2020 та 17.03.2020 відповідно.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 вручена відповідачу 15.02.2020, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 вручена відповідачу 17.03.2020.

Станом на 16.04.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 03.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене та з огляду на достатність в матеріалах справи доказів, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи та вважає за можливе ухвалити рішення у даній справі рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія національний ресурс" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1805-3001/НП-ДЖ (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, у тому числі скраплений газ, надалі - товар, відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до пункту 1.2. договору кількість товару, його асортимент (найменування,марка) умови (базис) поставки, ціна товару, умови та строки оплати, умови та строки поставки товару, погоджується сторонами у відповідній додатковій угоді до даного договору. Така додаткова угода узгоджується сторонами та після її підписання стає невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 3.1., 3.6. договору погоджена до поставки кількість товару визначається сторонами у відповідній додатковій угоді. Остаточна кількість товару, поставленого продавцем та прийнятого покупцем в рамках кожної додаткової угоди, фіксується актами приймання-передачі товару, а у випадку їх відсутності - видатковими накладними, що підписані обома сторонами.

Якщо інше не погоджено сторонами у відповідній додатковій угоді до даного договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами ату приймання-передачі товару, а у випадку його відсутності - дата підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати поставки товару.

За умовами пункту 5.5. договору терміни (строки) поставки товару узгоджуються сторонами у відповідній додатковій угоді до даного договору. Якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою продавець зобов`язаний здійснити поставку твоару покупцю протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати підписання сторонами відпроваідної додаткової угоди до даного договору.

Пунктами 7.1., 7.4. договору погоджено, що ціна товару є договірною, зазначається з урахуванням ПДВ, і узгоджується сторонами у додаткових угодах до цього договору залежно від умов поставки. У такій додатковій угоді сторони погоджують ціну за одиницю товару та загальну ціну погодженої сторонами до поставки кількості товару.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати поставки товару покупцеві та підписання сторонами акту приймання-передачі товару, а у випадку його відсутності - з дати підписання сторонами видаткової накладної. Інші терміни та/або строки оплати товару можуть бути погоджені сторонами у відповідній додатковій угоді.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 включно, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами власних зобов`язань. Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання сторін, які винили на підставі цього договору (пункт 13.1. договору).

Додатковою угодою від 12.07.2019 № 4 (далі - додаткова угода) до договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.05.2018 № 1805-3001/НП-ДЖ сторони погодили поставку наступного товару, а саме паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО та бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди ціна товару, який підлягає поставці згідно умов договору та цієї додаткової угоди складає 871 200 грн 00 коп. з ПДВ.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди покупець сплачує ціну товару, зазначену в пункті 2 додаткової угоди, протягом 10 банківських днів, включно до 26.07.2019, починаючи з 15.07.2019.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.05.2018 № 1805-3001/НП-ДЖ позивач поставив, а відповідач прийняв паливо дизельне та бензин відповідно до видаткової накладної від 12.07.2019 № 1207/03 на суму 871 200 грн 00 коп. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 12.07.2019 № HP1207/03, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату від 12.06.2019 № 1206/14 на суму 871 200 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за паливо дизельне та бензин по вищенаведеній видатковій накладній, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.08.2019 № 40 на сум у 30 000 грн 00 коп., від 22.07.2019 № 263 на суму 75 000 грн 00 коп., від 18.07.2019 № 242 на суму 40 000 грн 00 коп., від 17.07.2019 № 226 на суму 40 000 грн 00 коп., від 15.07.2019 № 209 на суму 100 000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.05.2018 № 1805-3001/НП-ДЖ та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 586 200 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 586 200 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого обладнання за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.05.2018 № 1805-3001/НП-ДЖ та факту наявності заборгованості у розмірі 586 200 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню повністю на суму 586 200 грн 00 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 66 618 грн 02 коп. пені та 5 878 грн 06 коп. 3 % річних за період прострочення з 03.08.2019 по 02.12.2019.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 9.2. договору у разі порушення покупцем строків (термінів) оплати за поставлений товар, покупець сплачує на користь продавця (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 9.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки, з огляду на що, за перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування з 03.08.2019 по 02.12.2019, сума пені за прострочення оплати поставленого товару становить 63 952 грн 01 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 66 618 грн 02 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 63 952 грн 01 коп.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено його правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" (вул. Бориспільська, 26Д, офіс 1, м. Київ, 02093, ідентифікаційний код 41201266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія національний ресурс" (вул. Пролетарська, 66/1, м. Кременчук, 39617, ідентифікаційний код 39271011) заборгованість у розмірі 586 200 (п`ятсот вісімдесят шість тисяч двісті) грн 00 коп., пеню у розмірі 63 952 (шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 01 коп., 3 % річних у розмірі 5 878 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 06 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 840 (дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн 45 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 666 грн 01 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 22.04.2020

Суддя Н.Б.Плотницька