Рішення

від 23.04.2020 по справі 910/2467/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2020Справа № 910/2467/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірседер"

про стягнення 675211,19 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірседер" про стягнення 675211,19 грн. заборгованості за поставлений за договором поставки нафтопродуктів від 13.12.2017 № 13-12/3/2017 товар, а саме: 499086 грн. основного боргу, 62580,79 грн. інфляційних втрат, 31130,50 грн. трьох процентів річних, 82413,90 грн. пені.

Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-А, нежиле прим. 15.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 24.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірседер" та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12. 2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 13-12/3/2017 поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця нафтопродукти - паливо для реактивних двигунів ТС-1, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору перехід права власності на товар відбувається після підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

Ціна одиниці товару складає 21000 грн. у т.ч. ПДВ 3500 грн. Загальна сума даного договору складає 499086 грн. у т.ч. ПДВ 20 % - 83181 грн. (пункти 4.1, 4.2 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 15 банківських днів з моменту підписання сторонами документів про передачу товару.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками сторін та діє до 31.01.2018, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань з по даному договору. У випадку відсутності заяв сторін про розірвання договору не пізніше ніж за 1 місяць до моменту закінчення строку, встановленого в цьому пункті договору, останній вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку товару за договором на загальну суму 499086 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 13.12.2017 № 17-831 та товарно-транспортною накладною.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач направив відповідачу лист від 12.12.2019 № 172-12/2019 із актом звірки взаєморозрахунків для підписання за період з 13.12.2017 по 09.12.2019 року. Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією від 16.01.2020 № 13-01/2020 щодо термінової сплати заборгованості, яка не була вручена відповідачу під час доставки 04.02.2020 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 499086 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 82413,90 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати товару у випадках поставки партії/партій товару, щодо якої/их не здійснено та/або здійснено не в повному обсязі розрахунки, і на вимогу постачальника сплачує штраф у розмірі 1 % від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення грошового зобов`язання.

За арифметичним перерахунком суду відповідна штрафна санкція у вигляді пені підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивач нарахував на суму боргу 31130,50 грн. трьох процентів річних та 62580,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення компенсаційних витрат у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача. Також суд зауважує, що позивачем зазначалося в попередньому розрахунку судових витрат 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, однак відповідні докази згідно зі статтею 126 ГПК України для розподілу відповідних витрат позивачем не надано. Отже, розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката між сторонами судом наразі не здійснюється.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірседер" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-А, нежиле прим. 15; ідентифікаційний код 41653725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" (04211, м. Київ, просп. Г. Сталінграда, 2-Д, прим. 707; ідентифікаційний код 34880036) 499086 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч вісімдесят шість) грн. заборгованості, 82413 (вісімдесят дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 90 коп. пені, 31130 (тридцять одну тисячу сто тридцять) грн. 50 коп. трьох процентів річних, 62580 (шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят) грн. 79 коп. інфляційних втрат, а також 10128 (десять тисяч сто двадцять вісім) грн. 17 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова