Ухвала

від 16.04.2020 по справі 915/1304/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відстрочення виконання рішення суду

16 квітня 2020 року Справа № 915/1304/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 4290/20 від 06.04.2020 року) Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни про відстрочення виконання рішення суду по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 25380676)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни, АДРЕСА_1 (код ІПН НОМЕР_1 )

АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

про зобов`язання повернути торгове місце та стягнення коштів в сумі 11 665, 60 грн.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

06.04.2020 року до господарського суду Миколаївської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року у справі № 915/1304/19 до прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування про зняття (скасування) карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 року призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 16.04.2020 року.

Явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Сторони та третя особа в судове засідання 16.04.2020 року повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України шляхом направлення на адресу місцезнаходження належним чином завіреної копії ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заявник (відповідач, боржник) в заяві про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 4290/20 від 06.04.2020 року) просив суд заяву розглянути за відсутності заявника.

13.04.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача (стягувача) надійшло клопотання (вх. № 4674/20), в якому позивач (стягувач) просить суд розглянути заяву ФОП Кандидатової О.О. за відсутності представника ТзОВ Будівельна компанія Корабел у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Клопотання сторін про розгляд заяви за відсутності представників судом розглянуті та задоволені.

Враховуючи, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності повноважних представників сторін та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.04.2020 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

1. Правова позиція боржника (відповідача).

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду боржником ФОП Кандидатовою О. О. зазначено, що добровільне виконання рішення суду у строки, зазначені в постанові про відкриття виконавчого провадження, є неможливим та істотно ускладнюються з урахуванням наступних форс-мажорних обставин та надзвичайних подій:

- з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COV1D-19, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 зі змінами Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COV1D-19 встановлено карантин з 12.03.2020 року до 24.04.2020 на всій території України та рішенням Миколаївської міської ради № 56/110 від 17.03.2020 року на території міста Миколаєва;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 338-р Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року. Режим надзвичайної ситуації передбачає у тому числі зупинення діяльності суб`єктів господарювання, розташованих у зоні надзвичайної ситуації та обмеження доступу населення до такої зони, режиму карантину та інше;

- через велику загрозу захворіти на гостру респіраторної хворобу COVID-19, із врахуванням хронічних захворювань та віку, на даний час відповідач (боржник) перебуває за місцем свого проживання та за відсутності гострої потреби не виходить на вулицю (самоізольований);

- звільнення торгового місця із вивезенням майна являє собою дуже тривалий за часом процес, оскільки у стаціонарних спорудах, які знаходяться на торгових місцях, міститься дуже велика кількість автомобільних запчастин, на перенесення яких потрібен буде значний час та потребує сторонньої допомоги.

Заява обґрунтована положеннями ст. 33 Закону України Про виконавче провадження , ст. 160, 331 ГПК України, Указом Президента України від 13.03.2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COV1D-19 , ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та розпорядженням КМУ від 25.03.2020 року № 338-р Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації .

2. Правова позиція стягувача (позивача).

13.04.2020 року до господарського суду Миколаївської області від стягувача (позивача) надійшли заперечення (вх. № 4673/20 від 13.04.2020 року), в яких стягувач просив суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування заперечень зазначає наступне:

- з часу набрання законної сили рішення суду 06.02.2020 року по час запровадження карантину 12.03.2020 року, боржник не мав наміру та бажання здійснити добровільне виконання рішення;

- постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 (із змінами за постановою КМУ від 25 березня 2020 року № 239) запроваджено карантинні заходи з 12.03.2020 р. та заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 до 24 квітня 2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів торговельного і побутового обслуговування населення. Рішенням суду зобов`язано боржника передати стягувачу певну річ (майно), яке не пов`язано із введеними заборонами;

- постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 заборонено здійснювати регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів. Проте, запровадження таких заходів не може бути пов`язано із виключенням можливості вивезення речей;

- посилання на самоізоляцію не підтверджено фактом наявності ознак гострого респіраторного захворювання, що виключало б можливість виконання рішення у період такого захворювання;

- в цілому вжиті постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 заборони запровадженого карантину стосуються недопущення масових заходів, обмеження громадян від відвідування місць загального користування тощо;

- достатнім підтвердженням виконання судового рішення в даному випадку є складання акту прийому-передачі торговельного місця між стягувачем та боржником. Однак, боржник не звертався до стягувача для вирішення питання з встановлення певного порядку виконання рішення з повернення майна у зв`язку із запровадженням карантину.

Отже, встановлені заходи запровадженого карантину, які введені на території України, не виключають можливість та не ускладнюють істотно можливість виконання рішення суду боржником.

3. Правова позиція третьої особи.

Від третьої особи жодних письмових пояснень, клопотань, заяв на адресу господарського суду не надходило.

4. Оцінка аргументів учасників справи та джерела права, які застосував суд.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року позов задоволено (том 1, арк. 205-210) та вирішено:

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Кандидатову Ольгу Олександрівну, АДРЕСА_1 (код ІПН НОМЕР_1 ) повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 25380676) торгове місце № 4, загальною площею 20,86 кв.м. на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві.

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел": 11 665, 60 грн. - неустойки; 3 842 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року у справі № 915/1304/19 залишено без змін (том 2, арк. 76-86).

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року набрали законної сили 06.02.2020 року.

21.02.2020 року господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази (том 2, арк. 90, 91).

13.03.2020 року постановою заступника начальника Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. за результатами розгляду заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП № 61545561 з примусового виконання наказу № 915/1304/19 від 21.02.2020 року про зобов`язання ФОП Кандидатової О. О. повернути позивачу ТзОВ "Будівельна компанія "Корабел" торгове місце № 4, загальною площею 20,86 кв.м. на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві.

Вказаною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме у строк до 26.03.2020 року включно (том 2, арк. 117).

Відповідно до ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копія постанови направлена на адреси сторін виконавчого провадження супровідним листом від 13.03.2020 року № 35794/107-36/11 (том 2, арк. 116).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" , заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров`я - спеціалізованої установи ООН, яка 12.03.2020 оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/ health-topics/health - emergencies/ coronavirus-covid -19/news/news/2020/3 /who- announces -covid -19 - outbreak-a-pandemic).

У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 № 87 констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру.

Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

У Законі України Про захист населення від інфекційних хвороб (ст. 1) нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:

- карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб;

- обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;

- протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 та від 25.03.2020 року № 239, відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 з урахуванням внесених змін заборонено до 24 квітня 2020 р., зокрема, але не виключно:

- з 6 квітня 2020 р. переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, іншими особами відповідно до закону або повнолітніми родичами дитини (пункт 2 постанови);

- роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім:

торгівлі продуктами харчування, пальним, деталями та приладдям для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, засобами гігієни, лікарськими засобами та медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, добовим молодняком свійської птиці, засобами зв`язку та телекомунікацій, в тому числі мобільними телефонами, смартфонами, планшетами, ноутбуками та іншими товарами, що відтворюють та передають інформацію, за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, перебування в приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів.

- регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (пункт 9);

- самовільно залишати місця обсервації (ізоляції) (пункт 17).

В свою чергу Миколаївською міською радою відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів прийнято рішення Про запобігання поширенню на території міста Миколаєва гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 17.03.2020 року № 56/110.

Так, відповідно до п. 2.3 вказаного рішення Миколаївської міської ради заборонено до 3 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, торговельних комплексів, автосалонів, груп тимчасових споруд, бізнес центрів, з кількістю більше п`яти зареєстрованих суб`єктів господарювання, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, кормами для тварин, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, діяльності автомийок, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень, за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Відповідно до п. 5, 5.1 вказаного рішення Миколаївської міської ради підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності, розташованих на території міста Миколаєва забезпечити проведення дезінфекційних заходів у місцях скупчення людей (автомобільні, залізничні вокзали, аеропорти, ринки, супермаркети, заклади роздрібної торгівлі продуктами харчування, приміщення загального користування у багатоквартирних будинках тощо).

Крім того, 03.04.2020 року видано розпорядження Миколаївського міського голови Про деякі питання порядку проведення профілактичних, протиепідемічних та інших заходів щодо запобігання поширенню на території міста Миколаєва гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 № 92-р від 03.04.2020 року.

Так, пунктом 2 розпорядження впроваджено на період карантину проведення профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами).

Пунктом 3 розпорядження наказано підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності забезпечити безперебійну роботу, необхідну для життєзабезпечення населення в м. Миколаєві, у сферах: 3.1. надання житлово-комунальних послуг; 3.2. аварійно-відновлювальних робіт; 3.3. питного водопостачання (централізованого та нецентралізованого); 3.4. утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної форми власності, розташованих на території м. Миколаєва; 3.5. вивезення побутових відходів; 3.6. збирання і заготівля відходів як вторинної сировини; 3.7. регулювання відносин щодо поводження з безпритульними тваринами у місті; 3.8. забезпечення функціонування вулиць і доріг міста, спеціальних технічних засобів, призначених для організації та регулювання дорожнього руху, інженерного облаштування, штучних споруд, споруд дорожнього водовідводу відповідно до Закону України Про автомобільні дороги ; 3.9. проведення захоронення тіл померлих та/або загиблих; 3.10. проведення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України МОЗ України Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях торгівлі № 5 від 30.03.2020 року визначено умови функціонування ринків.

Натомість, у зв`язку з наявними фактами порушення протиепідемічних заходів при здійсненні торгівлі на ринках постановою № 9 від 13.04.2020 року визнано такою, що втратила чинність постанову Головного державного санітарного лікаря України МОЗ України Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях торгівлі № 5 від 30.03.2020 року.

В подальшому, постановою Головного державного санітарного лікаря України МОЗ України Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях торгівлі № 10 від 16.04.2020 року рекомендовано місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях перебування масового скупчення людей, заборонити функціонування ринків (продовольчих, непродовольчих та змішаних).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-ІХ, серед інших заходів передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення карантину, правил та норм, встановлених для запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням і боротьби з ними.

Крім того, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24.04.2020.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема, гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами.

Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави. Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Судовим рішенням зобов`язано відповідача ФОП Кандидатову О. О. повернути позивачу ТзОВ БК Корабел торгове місце, тобто в даному випадку виконання судового рішення потребуватиме вчинення дій як з передачі об`єкта та складання відповідного акта, так і звільнення торгового місця відповідачем, тобто контактування осіб. В свою чергу, беручи до уваги рекомендації МОЗ України щодо максимального утримання від контактів осіб, рекомендації щодо дотримання режиму карантину, допоки зберігається небезпека поширення COVID-19, рекомендації Головного санітарного лікаря щодо закриття ринків, суд дійшов висновку, що обставини, пов`язані з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, можуть вважатись в розумінні п. 3 ч. 4 ст. 331 ГПК України інші надзвичайні події , що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та свідчать про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки захист здоров`я як учасників виконавчого провадження, так і населення у даному випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строків виконання судового рішення.

При цьому, судом також враховано наступне. Заявник в заяві про відстрочення виконання рішення суду просить відстрочити виконання судового рішення до прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування про зняття (скасування) карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Як вказано судом вище, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з наступними змінами Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24.04.2020.

Отже, вищевказаними нормативно-правовими актами карантин та режим надзвичайної ситуації в Україні введено з чітко встановленим строком, зі спливом якого вищевказані заходи припиняються автоматично (в тому числі з урахуванням можливого продовження вищевказаних заходів в майбутньому). Тобто, припинення карантину та надзвичайної ситуації в країні пов`язано не з прийняттям рішення Кабінетом Міністрів України, а зі спливом чітко визначеного строку. Вказаними нормативно-правовими актами не передбачено прийняття рішення Кабінетом Міністрів України (чи іншими органами державної влади) про припинення карантину та надзвичайної ситуації, в тому числі рішення про зняття (скасування) карантину та надзвичайної ситуації. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відстрочка виконання рішення суду саме до моменту прийняття відповідними органами рішення може створити в майбутньому ситуацію невизначеності у правовідносинах сторін, а саме: у випадку припинення карантину і режиму надзвичайної ситуації у зв`язку зі спливом строку, на який вони встановлювались (в тому числі з урахуванням можливого продовження строку) та одночасного неприйняття органами державної влади відповідного рішення. Аналогічно стосується й відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правове значення в даній ситуації має сам факт припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації, а не прийняття рішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування, оскільки вищевказані заходи можуть бути продовжені не певний визначений строк, можуть бути скасовані достроково шляхом прийняття відповідного рішення (в тому числі на окремих територіях), можуть припинитись автоматично після спливу визначеного відповідними органами влади строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення та наявність правових підстав для відстрочки виконання рішення рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року по справі № 915/1304/19 до припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Частково задовольнити заяву (вх. № 4290/20 від 06.04.2020 року) Фізичної особи-підприємця Кандидатової Ольги Олександрівни про відстрочення виконання рішення суду.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 року по справі № 915/1304/19 до припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.04.2020 року

Суддя Е.М. Олейняш