Рішення

від 23.04.2020 по справі 922/754/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2020 р. Справа № 922/754/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офтатрейд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіф-Сервіс", м. Харків про стягнення 18686,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офтатрейд", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіф-Сервіс", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 18686,01 грн., з яких:

18500,00 грн. основного боргу;

149,01 грн. сума відсотків за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 3% річних від вартості оплати;

37,00 грн. інфляційних.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, які поніс останній в зв`язку з необхідністю звернення до господарського суду з позовом по даній справі.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару за видатковими накладними № 601 від 22.11.2018 та № 650 від 03.12.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2020 відкрито провадження у справі № 922/754/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 13.03.2020.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Надіслані на адресу позивача та відповідача копії ухвал від 13.03.2020 повернулись на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та адресат відсутній (а. с. 57-64).

Відомостей про наявність у сторін інших адрес матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2020.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно з видатковою накладною № 601 від 22.11.2018 (а. с. 13) поставив відповідачу товар на загальну суму 35850 грн. Суд зазначає, що вказана накладна містить підписи представників сторін та скріплені печатками підприємств.

Крім того, як зазначає позивач, згідно з видатковою накладною № 650 від 03.12.2018 він також поставив на користь відповідача товар на суму 750 грн. Суд розглянувши вказану накладну констатує, що вона містить підпис представника та печатку лише підприємства позивача, та є не підписаною з боку представника відповідача.

Позивач також вказує, що відповідач отримавши відповідний товар за вказаними видатковими накладними не сплатив його вартість, у зв`язку з чим має перед позивачем борг в сумі 18500,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою сплати боргу та врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив на адресу відповідача вимоги б/н від 25.10.2019 та від 21.11.2019 (а. с. 15-20) з вимогою сплатити існуючий борг.

Проте, відповідач вказані вимоги позивача не виконав та існуючий борг не сплатив.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також нараховано до стягнення з відповідача 37,00 грн. інфляційних та 149,01 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 3% річних від вартості оплати за прострочення оплати товару з 30.11.2019 по 06.03.2020.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 638-639 ЦК України зокрема передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При цьому, ч. 1 ст. 181 ГК України також передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Підписанням сторонами накладної № 601 від 22.11.2018 свідчить про укладення ними договору поставки у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань, в т.ч. обов`язку відповідача оплатити отриманий товар в строк, визначений ст. ст. 530, 692 ЦК України.

Суд також зазначає, що хоча оскільки згадана видаткова накладна і містить посилання як на підставу поставки договір № 01072013/5 від 07.07.2013, проте, оскільки існування (укладання) такого договору сторонами суду не надано, зазначені обставини судом не враховуються при наданні правової кваліфікації спірних правовідносин.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем товару, отриманого від позивача за накладною № 601 від 22.11.2018, (в т.ч. ні безпосередньо після його отримання, ні на відповідну вимогу позивача про його оплату) суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17750 грн. боргу за вказаною накладною.

При цьому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 750 грн. боргу за видатковою накладною № 650 від 03.12.2018 (а.с. 14) задоволенню не підлягають, оскільки вказана накладна не містить підпису отримувача товару - відповідача у даній справі. Зазначені обставини свідчать про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту поставки товару за вказаною накладною на користь відповідача.

Посилання позивача в обґрунтування зазначених обставин на акт звірки за період листопад 2018 - жовтень 2019 (а. с. 21) суд вважає безпідставними, оскільки згідно з вимогами ст. ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, факт укладання договору в спрощеній формі може засвідчуватися підписами сторін на цьому документі. Поставки товару за видатковою накладною, на який посилається позивач, може засвідчувати лише видаткова накладна, як первинний документ, складена у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто такий документ має містити в т.ч. підписи сторін, що його склали. В даному ж випадку, як вже було зазначено вище, видаткова накладна № 650 від 03.12.2018 не містить підпису представника відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних полягає у необхідності отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань зі сплати отриманого товару за накладною видатковою № 601 від 22.11.2018 підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Однак, як свідчить здійснений позивачем розрахунок, позивачем нараховано інфляційні виключно за січень 2020 року, та при цьому не враховано попередні до січня 2020 р. місяці прострочення в т.ч. ті, в яких мала місце дефляція. Таким чином, здійснений позивачем розрахунок не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки суперечить правовій природі інфляційних, як способу захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, та повинен враховувати як місяці в яких мала місце інфляція, так і дефляція.

Оскільки позивач згідно з розрахунком наполягає на стягненні інфляційних за січень, відповідно попередні періоди прострочення також мають бути враховані.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 37 грн. інфляційних за прострочення виконання зобов`язань зі сплати боргу за видатковою накладною № 601 від 22.11.2018, тобто в межах заявлених позивачем вимог.

Крім того, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 3% річних в сумі 142,71 грн. за прострочення виконання зобов`язань за вказаною видатковою накладною за вказаний позивачем в позові період прострочення з 30.11.2019 по 06.03.2020.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення інфляційних та річних за прострочення виконання зобов`язань зі сплати боргу за видатковою накладною № 650 від 03.12.2018 задоволенню не підлягають, оскільки, як вже було зазначено вище, позивачем не доведено наявності у відповідача зобов`язань зі сплати боргу за цією накладною.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (далі за текстом - замовник) та адвокатом Левенталь Світланою Анатоліївною (далі за текстом - виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № 1/2019 від 22.10.2019 (а. с. 22), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується відповідно до чинного законодавства та доручення замовника надавати йому правову допомогу адвоката.

За змістом додаткової угоди № 1 до договору № 1/2019 від 22.10.2019 (а. с. 23) замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги, а саме: послуги з правничої допомоги щодо стягнення з ТОВ "Стіф-Сервіс" заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № 601 від 22.11.2018 на загальну суму 35850,00 грн., видаткової накладної № 650 від 03.12.2018 на загальну суму 750,00 грн., з урахуванням додатково нарахованих 3% річних та інфляційних.

Актом приймання-передавання наданих послуг б/н від 03.02.2020 (а. с. 24) до договору сторони узгодили, що адвокат надав послуги, а замовник прийняв юридичні послуги на суму 5000,00 грн.

Згідно з довідкою на оплату послуг б/н від 11.02.2020 (а. с. 25) вартість наданих послуг адвокатом за додатковою угодою № 1 до договору № 1/2019 від 22.10.2019 становить 5000 грн.

Зазначену суму витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено до стягнення.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та в судовому засіданні визнав право позивача на їх стягнення.

Однак, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж визначення встановлення розміру гонорару адвоката знайшли своє відображення у пункті 3 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не спів розмірність незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок витрат на оплату послуг адвоката, який міститься в акті від 03.02.2020, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги; керуючись принципами справедливості та верховенством права, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення відповідача, є завищеним щодо останнього, а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2500 грн. витрат на правову допомогу.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2102 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлений позивачем позов в межах даної справи підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2016,92 грн. судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіф-Сервіс" (адреса: 61118, м. Харків, пр.-т Ювілейний, буд. 57/106; код ЄДРПОУ 30592173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офтатрейд" (адреса: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 80, приміщення 109 А,109 Б; код ЄДРПОУ 38670866):

17750 грн. основного боргу;

142,71 грн. грн. суми відсотків за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 3% річних від вартості оплати;

37 грн. інфляційних;

2016,92 грн. судового збору;

2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак