Рішення

від 23.04.2020 по справі 925/129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Черкаси справа № 925/129/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Євтушенко Б.В., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом UAB "Karљuvos giria" до товариства з обмеженою відповідальністю "РДК Експо" про стягнення 13000,12 євро,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - UAB "Karљuvos giria" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РДК Експо" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі контракту № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року, 13000,12 євро попередньої оплати, що за курсом НБУ еквівалентно 352576 грн. 25 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання з поставки товару за контрактом № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/129/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Позивач UAB "Karљuvos Giria", зареєстрований та здійснює діяльність у Литовській Республіці, є іноземним суб`єктом господарської діяльності, тому при розгляді питання про відкриття провадження у справі були враховані положення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Закону України "Про міжнародне приватне право".

У підготовчому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав та у розмірі, викладених у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.03.2020 року підготовче провадження закрито та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.04.2020 року.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили.

07.04.2019 року представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат (а.с. 55, а.с. 6-61), у якій повідомив про неможливість участі в судовому засіданні з розгляду справи у зв`язку з епідеміологічною ситуацією в Україні та вказав, що докази, які підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Позивач в особі представника подав письмові пояснення (а.с. 56-57, а.с. 62-64), у яких вказав про підсудність справи Господарському суду Черкаської області та повідомив, що позивачем задля виконання Контракту був укладений з ПП Случ-Авто , як перевізником, договір № 12/04/2019 від 12.04.2019 року, надана заявка № 12/04/19, проте у листі від 23.03.2020 року ПП Случ-Авто відповів, що дві заявки № 12/04/19 про надання транспортних послуг виконані ним не були, оскільки продавець товару - ТОВ РДК Експо (відповідач) відвантажив товар на два авто, а через три дні простою вивантажив автомобілі з невідомих причин.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, у судове засідання явку представника не забезпечив, копії ухвал суду, направлені на адресу відповідача, що відповідає інформації про місцезнаходження відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не були вручені під час доставки з інших причин.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

04.04.2019 року відповідач - LLC RDK EKSPO (Україна), як продавець, та позивач - UAB "Karљuvos giria" (Литва), як покупець, уклали контракт № UKR 2019/04/04-1 (далі - Контракт), за умовами п. 1.2. якого, продавець продає, а покупець купує в якості валютної угоди на умовах FCA (Яснозір`я), (згідно з Інкотермс 2010) пиломатеріали дубові, ясеневі.

Договір укладений нерезидентом на експорт товару є зовнішньоекономічним контрактом, сторони погодили усі його істотні умови, і, зокрема домовилися про наступне:

п. 2.2. - за цим контрактом постачається 1000 м.куб. дубових, ясеневих пиломатеріалів;

п. 3.1. - ціна товару, який продається за цим контрактом, встановлюється в Євро на умовах FCA (Яснозір`я), (згідно з Інкотермс 2010). У ціну товару включена вартість завантаження, маркування та інших відвантажувальних реквізитів. Ціна на товар може змінюватись за домовленістю сторін і оформлюється додатково;

п. 3.2. - конкретна ціна та сума вказується в додатках до Договору або у виставлених інвойсах по факту;

п. 4.1. - розрахунковою одиницею встановлюється Євро;

п. 4.2. - оплатою вважається надходження коштів на валютний рахунок продавця;

п. 4.3. - оплата здійснюється в розмірі 100% передплати згідно надання продавцем рахунку-проформи, копії митної декларації на партію товару;

п. 5.1. - контракт діє до виконання сторонами своїх зобов`язань;

п. 5.2. - завантаження здійснюється силами та засобами продавця;

п. 5.3. - товаросупроводжуюча документація оформляється продавцем та направляється покупцю разом з продукцією;

п. 5.5. - приймання товару за якістю та кількістю виконується покупцем на складі продавця представниками покупця;

п. 5.7. - сторони домовились, що вони виконують звірку взаєморозрахунків і поставок до 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки. Продавець надає покупцю реєстр відвантаженого товару за місяць;

п. 6.2. - покупець зобов`язаний після отримання рахунку-фактури та копії митної декларації здійснити оплату продукції згідно з п. 4.3;

п. 7.2. - у випадку, якщо сторони не прийдуть до згоди, справа підлягає вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, рішення якого є остаточним та обов`язковим для обох сторін;

п. 7.4. - правом, регулюючим цей контракт, в тому числі при вирішенні спорів, є матеріальне та процесуальне право України;

п. 9.1. - зміни та доповнення до цього контракту вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони укладені в письмовій формі та підписані представниками обох сторін. Після підписання контракту попередні перемовини та переписка втрачають силу.

п. 9.3. - цей контракт набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 року, з правом дострокової поставки та пролонгації угоди за об`ємом та строком, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно п. 9.4. Контракту, факсимільна копія Контракту і доповнень і змін до нього мають повну юридичну силу.

04.04.2019 року сторони уклали Додаток до Контракту, у якому, вказали дані про товар за контрактом, зокрема, таке: дошка необрізна, дубова, натуральної вологості. Ціна - 357,83 євро за м.куб.

Відповідач, продавець за контрактом (експортер) надав позивачу, покупцю за контрактом, Інвойс № 1 від 05.04.2019 року на Контракт, у якому зазначені: найменування товару - дошка необрізна дубова, натуральної вологості, б/с, (4407), 30-33х170-500х2000-3000 mm, одиниця виміру - м.куб., кількість, м.куб. - 36,300, ціна, євро - 358,13, сума, євро - 13000,12 євро, всього: кількість, м. куб. - 34,270 м.куб., сума, євро - 13000,12 євро (а.с. 23).

Із платіжних доручень в іноземній валюті № 2199 від 10.04.2019 року на суму 6000,00 євро, № 2202 від 10.04.2019 року на суму 7000,12 євро та виписки АБ Сведбанк від 02.01.2020 року (а.с. 25-30) вбачається, що позивач, як покупець, на виконання умов контракту № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 13000,12 євро з підставою платежу - Інвойс № 1.

Товар, оплачений позивачем, відповідачем поставлений не був.

У зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку із поставки товару за контрактом № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року, позивач направив на його адресу 13.12.2019 року засобами поштового зв`язку вимогу щодо виконання зобов`язання за контрактом № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року з вимогою виконати обов`язок з продажу (поставки) товару (а.с. 31-32, докази відправки - а.с. 33-34).

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання, станом на дату подання позовної заяви, відповідач поставку оплаченого товару на суму 13000,12 євро, що за курсом НБУ еквівалентно 352576 грн. 25 коп. не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув.

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення коштів попередньої оплати у сумі 13000,12 євро, що еквівалентно 352576 грн. 25 коп. за непоставлений відповідачем товар за контрактом № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними контракту № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року (зовнішньоекономічного контракту), вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим контрактом, за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України.

Відповідно до ст. 382 ГК України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У п. 7.4. Контракту, сторони встановили, що правом, регулюючим цей контракт, в тому числі при вирішенні спорів, є матеріальне та процесуальне право України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно з п. 7.2. Контракту, у випадку, якщо сторони не прийдуть до згоди, справа підлягає вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, рішення якого є остаточним та обов`язковим для обох сторін.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", підстави визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні.

Враховуючи вищезазначене Господарський суд Черкаської області не вбачав підстав для залишення позовної заяви UAB "Karљuvos Giria" без руху, повернення її чи відмови у відкритті провадження.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із викладених обставин справи вбачається, що на виконання укладеного з відповідачем контракту № UKR 2019/04/04-1 від 04.04.2019 року, позивач, як покупець, 10.04.2019 року здійснив попередню оплату товару у розмірі 13000,12 євро, відповідач поставку товару на цю суму не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув, залишивши вимогу позивача, направлену відповідачу 13.12.2019 року, без виконання.

Згідно з ст. 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За розрахунком позивача, з урахуванням положень п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", еквівалентною сумою (для визначення ціни позову) стягнення грошових коштів в іноземній валюті з відповідача, а саме 13000,12 євро, є 352576 грн. 25 коп.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законі України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з`ясувати сутність такого визначення .

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що Контракт укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 13000,12 євро, що еквівалентно 352576 грн. 25 коп. позивачем доведено належними і допустимими доказами, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи, умов договору та наведених норм законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 5288 грн. 64 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РДК Експо", код ЄДРПОУ 40499440, місцезнаходження: 18036, Черкаська обл., м. Черкаси, провул. А. Пашкевича, буд. 2 на користь UAB "Karљuvos giria", код ЄДРПОУ 179909744, місцезнаходження: Литовська республіка, Таурагес район, с. Дауглаукіо, вул. Гімтінес, 22 - 13000,12 євро боргу, що еквівалентно 352576 грн. 25 коп. станом на 28.01.2020 року, 5288 грн. 64 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Грачов