Постанова

від 22.04.2020 по справі 400/1977/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2020 року

Київ

справа № 400/1977/19

адміністративне провадження № К/9901/32675/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу № 400/1977/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-Південь" та Акціонерне товариство "СБЕРБАНК", про визнання дії неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, колегією у складі головуючого судді Федусика А.Г., суддів Бойка А.В., Шевчук О.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі відповідач, ГТУЮ у Миколаївській області), треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Експерт-Південь (далі - третя особа 1, ТОВ "Експерт-Південь") та Акціонерне товариство СБЕРБАНК (далі - третя особа 2, АТ СБЕРБАНК ) в якому просила:

1.1. визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакули Івана Анатолійовича щодо визначення ринкової вартості арештованого майна позивачка та передачу на реалізацію нежитлових приміщень магазину, які складаються з літ. А нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м, нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв.м, нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв.м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 773, 40 кв.м, на підставі висновку про вартість описаного та арештованого майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальність "Експерт-Південь" за ринковою вартістю у розмірі 4 017 813 грн (чотири мільйони сімнадцять тисяч вісімсот тринадцять тисяч гривень;

1.2. зобов`язати головного державного виконавця визначити ринкову вартість арештованого майна позивачки у виконавчому провадженні № 57981652 відповідно до вимог діючого законодавства.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує на те, що проведена під час здійснення виконавчого провадження ВП № 57981652 оцінка майна позивачки, розташованого у АДРЕСА_1 , в сумі 4 017 813 грн є значно нижчої від ринкової вартості цього майна. За твердженням позивачки ринкова вартість цього майна щонайменше складає 16 239 079 грн та в повній мірі задовольняє вимоги кредитора АТ СБЕРБАНК , а заниження вартості належного їй майна є порушенням приписів Закону України Про виконавче провадження щодо проведення оцінки майна за ринковими цінами.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на безпідставність позовних вимог, оскільки позивачка по суті не погоджується із експертною оцінкою майна, а не з діями державного виконавця. При цьому суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець не наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про оцінку майна, а дії відповідача чітко регламентовані Законом України Про виконавче провадження .

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року та прийнято нову постанову, якою позовні вуимоги задоволено.

5.1. Визнано протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакули Івана Анатолійовича щодо визначення ринкової вартості арештованого майна позивачки та передачу на реалізацію нежитлових приміщень магазину, які складаються з літ. А нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м, нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв.м, нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв.м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773, 40 кв.м, на підставі висновку про вартість описаного та арештованого майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Експерт-Південь" за ринковою вартістю у розмірі 401813 грн.

5.2. Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакулу Івана Анатолійовича визначити ринкову вартість арештованого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №57981652 відповідно до вимог діючого законодавства.

5.3. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції посилався на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, та виходив з того, що оцінка майна, яка проводиться під час здійснення виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця. Тому у разі якщо сторони не погоджуються з результатами такої оцінки, вони мають право оскаржити дії державного виконавця у порядку адміністративного судочинства.

5.4. На думку суду апеляційної інстанції, звіт про оцінку арештованого майна від 07 червня 2019 року, проведену ТОВ Експерт-Південь є необ`єктивним, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рецензії ПП Академія оцінки і права (далі - рецензент), наданою у порядку статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

5.5. Відповідно до вказаної рецензії звіт ТОВ Експерт-Південь від 07 червня 2019 року не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

5.6. На думку рецензента ТОВ Експерт-Південь в якості об`єктів порівняння взяв об`єкти - аналоги, які не зовсім відповідають критеріям об`єктів порівняння з об`єктом оцінки, мають інші технічні характеристики, аналог № 1 не має опорядження, аналог № 2 має цокольний поверх площею 272,0 кв.м. (майже 50 % від усієї площі), аналог № 4 має підвал 440,0 кв.м. (близько 70% від усієї площі), відповідно, для порівняння взято об`єкти, які більше половини площі мають підвальні приміщення, що не є подібними до об`єкта оцінки. Водночас, оцінювач не розглянув об`єкти, що пропонуються до продажу і вказані в таблиці 3.1 звіту під номерами 3, 4, 7, 8, і не навів жодних аргументів щодо відмови їх розгляду, а вибрав в якості об`єктів порівняння гірші з точки зору їх цін продажу. З наведеного слідує, що порівняння об`єкта нерухомості з найнижчими цінами пропозицій призвів до заниження вартості його оцінки.

5.7. Так, при складенні звіту про оцінку майна ТОВ Експерт-Південь застосовано порівняльний та дохідний підходи для визначення вартості. Оцінювач в якості об`єктів порівняння взяв об`єкти-аналоги, які не зовсім відповідають критеріям об`єктів порівняння з об`єктом оцінки, мають інші технічні характеристики, аналог №1 не має опорядження, аналог № 2 має цокольний поверх площею 272,0 кв.м. (майже 50 % від усієї площі), аналог № 4 має підвал 440,0 кв.м. (близько 70% від усієї площі), відповідно, для порівняння взято об`єкти, які більше половини площі мають підвальні приміщення, що не є подібними до об`єкта оцінки. Водночас, оцінювач не розглянув об`єкти, що пропонуються до продажу і вказані в таблиці 3.1 звіту під номерами 3, 4, 7, 8, і не навів жодних аргументів щодо відмови їх розгляду, а обрав в якості об`єктів порівняння гірші з точки зору їх цін продажу, з чого вбачається, що об`єкт порівняння з найнижчими цінами пропозицій призвів до заниження вартості об`єкта оцінки.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГТУЮ у Миколаївській області, в якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року повністю та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржуване судове рішення судом апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.

7.1. Скаржник зазначає, що у справі № 400/1974/19 за аналогічним позовом АТ Сбербанк П`ятим апеляційним адміністративним судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7.2. Скаржник зауважив, що жодна постанова державного виконавця, в тому числі і про призначення суб`єкта оціночної діяльності, під час здійснення виконавчого провадження його сторонами не оскаржувалась.

7.3. Згідно з приписами Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець не має ні права ні обов`язку робити перевірку наданого суб`єктом оціночної діяльності звіту про оцінку майна. Судом апеляційної інстанції помилково встановлено обставину, що державний виконавець повноважний приймати рішення щодо належності до врахування звіту про оцінку майна. Судом не зроблено будь-якого висновку про те, яку саме норму права порушив відповідач.

7.4. На думку скаржника висновки суду апеляційної інстанції про необхідність визнання протиправними дій державного виконавця щодо передачі майна позивачки на реалізацію є безпідставними. Реалізація майна це по суті класичний аукціон, а претенденти ведуть боротьбу за майна за рахунок збільшення свої пропозиції. Отже твердження позивачки про порушення її права на реалізацію майна не за ринковою ціною не відповідають дійсності. Адже в ході електронних торгів майно може бути реалізовано за ціною, яка в декілька разів більша за стартову, а може бути і не реалізоване взагалі навіть і за меншою ціною. Саме результат електронних торгів і покаже ринкову ціну майна позивачки.

7.5. Скаржник також зазначив, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для позивачки, а відтак не може бути переглянутим у судовому порядку. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 та Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц, від 30 липня 2018 року № 23/100-12 та інших.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова ВМ. від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Від третьої особи АТ СБЕРБАНК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій він вказуючи на правильність висновків суду апеляційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

11. Від позивачки та третьої особи ТОВ Екперт-Південь відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Установлені судами фактичні обставини справи

12. 28 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57981652 з примусового виконання виконавчого напису № 719, вчиненого 04 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В., яким звернуто стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ПАТ Дочірній банк Сбербанк Росії (правонаступником якого є АТ СБЕРБАНК , внаслідок зміни найменування) в розмірі 13 671 803,03 грн шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

13. Постановою від 28 грудня 2018 року в рамках виконавчого провадження №57981652 відповідачем описано та арештовано майно боржника, зазначене у виконавчому написі.

14. 29 січня 2019 року державним виконавцем для проведення оцінки описаного й арештованого майна позивачки, винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - ТОВ Експертно-консалтинговий центр .

15. У зв`язку з тим, що ТОВ Експертно-консалтинговий центр у встановлений законом строк звіт про оцінку майна не надало, 24 квітня 2019 року з метою проведення оцінки описаного та арештованого майна головним державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання - ТОВ "Лексус Груп". Вказаним суб`єктом оціночної діяльності письмовий звіт також не надано.

16. 05 червня 2019 року головним державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Експерт-Південь" для участі у виконавчому провадженні.

17. 12 червня 2019 року на адресу відповідача від ТОВ "Експерт-Південь" надійшов звіт про оцінку майна боржника, відповідно до якого вартість майна, визначена оцінювачем, склала 4 017 813,00 грн.

18. Вважаючи, що даний звіт складено з порушенням діючого законодавства, а розмір оцінки майна не відповідає ринковій вартості, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

22. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

23. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

24. Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

25. За приписами статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

27. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

28. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

29 . Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону № 1404-VIII).

30. Відповідно до частини перша статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

31. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (частина друга статті 57 Закону № 1404-VIII).

32. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 57 Закону № 1404-VIII у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

33. Частиною п`ятою статті 57 Закону № 1404-VIII виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

34. Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

35. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12 липня 2001 року № 2658-III (в редакції станом на 16 січня 2016 року, далі - Закон № 2658-III).

36. Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 3 Закону №2658-III).

37. За правилами статті 5 Закону № 2658-III суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

38. Оцінювачами відповідно до статті 6 Закону № 2658-III можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону. Оцінювачем не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Права, обов`язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим та іншими законами. Оцінювачу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

39. Частиною шостою статті 9 Закону № 2658-III положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

40. Частиною першою статті 12 Закону № 2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

41. Статтею 13 Закону № 2658-III передбачена можливість рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

42. За приписами частини першої статті 18 Закону № 2658-III сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

43. Під час здійснення оцінки майна та майнових прав обов`язковими для застосування суб`єктами оціночної діяльності є Національного стандарту № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 та Національний стандарт № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.

44. Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін. Під час прогнозування грошового потоку та відповідної норми доходу повинен бути врахований вплив ринкових умов на функціонування (використання) об`єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання.

45. Пунктом 16 Національного стандарту № 1 визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонуванна подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

46. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

47. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

48. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

49. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

50. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

51. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

52. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакули І.А. щодо визначення ринкової вартості арештованого майна позивачки та передачу на реалізацію нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 на підставі висновку про вартість описаного та арештованого майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальність "Експерт-Південь" за ринковою вартістю у розмірі 4017813 грн. (чотири мільйони сімнадцять тисяч вісімсот тринадцять тисяч гривень.

53. Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення з огляду на таке.

54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18 дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

55. За правилами статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.

56. Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону України Про виконавче провадження така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб`єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.

57. Така правова позиція викладена Великою Палатою у постанові від 20 березня 2019 року № 821/197/18/4440/16. Підстави для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи відсутні.

58. Висновки суду апеляційної інстанції про необ`єктивність оцінки майна позивачки, визначеної ТОВ Експерт-Центр є вірними та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, оціненими судом апеляційної інстанції відповідно до статті 90 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року).

59. Обраний у цій справі спосіб захисту прав позивачки у вигляді визнання протиправними дій відповідача щодо визначення ринкової вартості та зобов`язання його вчинити дії щодо визначення такої вартості відповідно до вимог є таким, що забезпечують позивачці можливість в судовому порядку захистити своє право на реалізацію майна за справедливою ціною.

60. Доводи касаційної скарги про відсутність у державного виконавця прав та обов`язків щодо перевірку наданого суб`єктом оціночної діяльності звіту про оцінку майна у даному випадку та помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними дії по передачі майна на реалізацію не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

61. Адже саме дії відповідача щодо визначення ринкової вартості майна позивачки на підставі висновку ТОВ Експерт-Південь , в якому зазначено необ`єктивну ціну цього майна, та передачі його на реалізацію, за відсутності законодавчо визначеної можливості оскаржити висновок у інший спосіб, безпосередньо впливають на право позивачки реалізувати своє майно за справедливою ціною. Зазначені доводи касаційної скарги слід відхилити.

62. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що жодна постанова державного виконавця, в тому числі і про призначення суб`єкта оціночної діяльності, під час здійснення виконавчого провадження його сторонами не оскаржувалась як необґрунтовані. Зазначена обставина жодним чином не впливає на право позивачки звернутися до суду з даним позовом.

63. З огляду на вищезазначене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального права та відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду від 20 березня 2019 року № 821/197/18/4440/16. Доводи касаційної скарги щодо не врахування судом апеляційної інстанції результатів розгляду справи № 400/1974/19 слід відхилити.

64. Скаржник у своїх доводах касаційної скарги, посилаючись на позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 та позицію Верховного Суду викладену у постановах від 04 липня 2018 року у справі №711/650/13-ц, від 30 липня 2018 року № 23/100-12 вказує на те, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для позивачки, а відтак не може бути переглянуто у судовому порядку.

65. Зазначене твердження скажника вказує на те, що висновок про оцінку майна складений ТОВ Експерт-Південь не може бути оскаржений окремо від оскарження дій державного виконавця, що відповідає правовій позиції, викладені Великою Палатою у постанові від 20 березня 2019 року № 821/197/18/4440/16 та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

66. Крім того, Верховний Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 викладена правова позиція про те, що суди під час вирішення тотожних за своїм змістом спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

67. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року № 821/197/18/4440/16 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.

68. Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц та від 30 липня 2018 року у справі № 23/100-12, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

69. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

70. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

71. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

72. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

74. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

75. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

77. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

78 . З огляду на результат касаційного розгляду Верховний Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду