Постанова

від 23.04.2020 по справі 804/3358/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

м. Київ

справа №804/3358/16

касаційне провадження №К/9901/33118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Степаненко В.В. від 22.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., від 16.01.2017 у справі № 804/3358/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фута до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фута (далі - ТОВ Фута ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, із урахуванням уточнень, просило: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками до неї, поданої ТОВ Фута засобами електронного зв`язку електронній формі 19.04.2016; 2) зобов`язати відповідача прийняти податкову декларацію за березень 2016 року разом із додатками до тієї, подану ТОВ Фута засобами електронного зв`язку в електронній формі, датою її фактичного отримання, а саме 19.04.2016; 3) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 10.05.2016 №1535-17 на суму 7 328,34 грн; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 17.05.2016 № 0003501201 на суму 1 020 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року з дотриманням всіх вимог чинного законодавства щодо подання податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі відповідно до умов Договору № 010220161 про визнання електронних документів від 01.02.2016, проте контролюючим органом звітність не було визнано податковою, що за своєю суттю є відмовою у прийнятті декларації.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2016, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року разом з додатками до неї, направленої ТОВ Фута засобами електронного зв`язку в електронній формі 19.04.2016. Визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року з додатками до неї, подану ТОВ Фута , такою, що подана у день її фактичного отримання контролюючим Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 19.04.2016. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р від 17.05.2016 №0003501201 на суму 1 020 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, виходили з того, що виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації в частині незазначення позивачем у податковій адресі саме назви країни та повної назви контролюючого органу не є недоліками заповнення податкової декларації, що впливають на адміністрування податку, та не перешкоджають ідентифікації контролюючого органу, до якого подана ця податкова декларація і на обліку в якому перебуває позивач як платник податку.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема пункту 48.1 статті 48, пункту 48.3 статті 48, пункту 49.8 статті 49, статті 64, статті 66 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), просив скасувати рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року не дотримано положення пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, оскільки недостовірно заповнено такі реквізити як: 1) місцезнаходження підприємства - відсутні дані країни, 2) найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, оскільки в обов`язковому полі зазначено - ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.03.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 18.03.2016 ТОВ Фута було подано в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, що згідно з Квитанцією №2 прийнято; 19.04.2016 - податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, Додаток № 1 до декларації Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), додаток № 5 до декларації Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), що згідно з Квитанцією №2 прийнято; 24.05.2016 податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, що згідно з Квитанцією №1 не прийнято через виявлені помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: 39484059, можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Листом від 21.04.2016 №12369/04-62-08-02-16 відповідач повідомив, що подана податкова декларація з податку на додану вартість за період березень 2016 року оформлена з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України , а саме невірно вказано місцезнаходження підприємства (відсутні дані про країну); обов`язковий реквізит - найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, в порушення вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України містить недостовірну інформацію - в полі декларація подається до зазначено: ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська ГУ ДФС у .

Крім того, податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ Фута за березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 28.04.2016 №1368/04-62-12-01/39484059, у висновках якого встановлено неподання позивачем податкової звітності за березень 2016 року. На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 17.05.2016 № 0003501201 на суму 1 020,00 грн.

Також сформовано податкову вимогу від 10.05.2016 №1538-17, в якій зазначено, що станом на 09.05.2016 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 7 328,34 грн (податок на додану вартість).

Вважаючи дії щодо неприйняття податкової звітності протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено у пункті 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, що повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 48 Податкового кодексу України, пункту 203.1 статті 203 зазначеного Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів закріплений статтею 49 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 49.8 якого прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації встановлена пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не належать.

При цьому за змістом пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не передбачених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Податковим кодексом передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У відповідності до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція), для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Розділом 6 додатку 1 Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 1). Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (пункт 3). Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4). У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5).

Відповідно до абзацу першого пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судами встановлено, що зазначена в рядку 5 декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року податкова адреса (місцезнаходження) товариства (вул. Леніна, буд. 10. оф. 207, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., 49000) повністю відповідає адресі ТОВ Фута , що зазначена у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, докази чого наявні в матеріалах справи.

Підставою для неприйняття контролюючим органом податкової декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді у квитанції № 1 зазначено: Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності , натомість відповідач не надав судам попередніх інстанцій доказів розірвання договору про визнання електронної звітності, суди обґрунтовано визнали безпідставним неприйняття контролюючим органом своєчасно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року в електронному вигляді. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у справі № 820/4427/17 (К/9901/1042/17).

Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платником податку при заповненні спірної декларації належним чином визначено найменування контролюючого органу, до якого вона подається, а відповідач припустився надмірного формалізму щодо зазначення повного найменування контролюючого органу, що є ширшим ніж визначено пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, проте не є помилкою та недостовірною інформацією.

Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими положення Податкового кодексу України пов`язують можливість неприйняття податкової декларації, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року, поданої ТОВ Фута (позивачем у справі).

Так, суди зважали на встановлені обставини, що свідчать про те, що несвоєчасне надходження до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року зумовлено протиправними діями контролюючого органу щодо неприйняття своєчасно поданої позивачем такої податкової декларації в електронній формі, та дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин та висновків.

Враховуючи мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування відповідних норм матеріального права.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі № 804/3358/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк