Рішення

від 23.04.2020 по справі 701/271/20

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/271/20

Номер провадження2/701/182/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката: Мельника Романа Андрійовича до Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини, тлумачення заповіту та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про надання додаткового строку для прийняття спадщини, тлумачення заповіту та визнання права власності.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в станиці Єсентукська Передгірного району Ставропольського краю, Росія, померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 жовтня 2003 року виданим Відділом записів актів цивільного стану Управління записів актів цивільного стану Ставропольського краю. Після її смерті відкрилась спадщина у складі земельної ділянки у с. Кривець Маньківського району Черкаської області площею 2,82 умовних кадастрових гектарів, посвідчується сертифікатом про право на земельну частку пай та отриманим у подальшому державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547 від 26.03.2004 року, площею 2,36 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272. Позивач є спадкоємцем померлої матері за заповітом.

Протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Нотаріус Маньківської державної нотаріальної контори надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.09.2019 року. Пропущення позивачем встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини пов`язане з тим, що позивач згідно згідно довідки з ЦРЛ Києво-Святошинського району від 15.10.2004 року переніс оперативне втручання і перебував на стаціонарному лікуванні з 25.10.2003 року по 20.04.2004 року - згідно виписки № 13249 із медичної карти стаціонарного хворого. Оскільки позивач постійно перебував на стаціонарному лікуванні, і після оперативного втручання необхідний тривалий час для фізичного відновлення позивача, тому змоги звернутись до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини не було.

Крім того між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо тлумачення заповіту, оскільки позивач вважає, що безпосередньо сертифікат про право власності на земельну ділянку не є предметом спадкової маси і що даний документ носить виключно особистісні ознаки та в свою чергу зазначає, що відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України. Тлумачення заповіту з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Позивач згідно позовних вимог зазначає, що земельна ділянка належить заповідачу на підставі вищезазначеного сертифікату про право на земельну частку пай та виданим у подальшому державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547 від 26.03.2004 року, площею 2,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272, вчинення заповіту заповідачем на користь позивача підтверджує волю спадкодавця щодо спадкування саме цього майна Позивачем, оскільки внаслідок застосування механізму тлумачення заповіту буде з`ясовано та підтверджено дійсну волю заповідача, відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту.

Також позивач зазначає, що у нього відсутній цілий оригінал правовстановлюючого документу який би підтверджував право власності на земельну ділянку - державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія ЧР 071547 від 26.03.2004 року, площею 2,36 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (архівна копія державного акту в додатках) з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272, що унеможливлює офрмленн спадщини в нотаріальному порядку, що і змусило звернутися до суду з даною позовною вимогою.

Представник позивача до суду не з`явивя, але згідно поданої письмової заяви просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги в частині тлумачення заповіту та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом підтримує, в свою чергу позов в частині продовження строку на прийняття спадщини вне підтримує.

Представник Кривецької сільської ради в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає та просить справу слухати у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України , суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в станиці Єсентукська Передгірного району Ставропольського краю, Росія, померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 жовтня 2003 року виданим Відділом записів актів цивільного стану Управління записів актів цивільного стану Ставропольського краю. (а.с.10).

Після її смерті відкрилась спадщина у складі земельної ділянки у с. Кривець Маньківського району Черкаської області площею 2,82 умовних кадастрових гектарів, посвідчується сертифікатом про право на земельну частку пай та отриманим у подальшому державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547 від 26.03.2004 року, площею 2,36 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272.

Позивач є спадкоємцем померлої матері за заповітом. (а.с.15.16).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області зареєстровано у реєстрі за №62 від 13.07.1998 року. (а.с.11).

Постановою державного нотаріуса Маньківського районного нотаріального округу від 17.09.2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що не було пред`явлено правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.14).

Суд вирішуючи даний спіор керується наступним.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Положенням статті 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Ч.2 ст. 1236 ЦК України визначено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив розтлумачити заповіт вчинений ОСОБА_2 13.07. 1998 р. посвідчений секретарем виконкому Кривецької сільської ради, згідно якого ОСОБА_2 заповіла синові - позивачу, належний їй сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серії ЧР №027459 виданий 06.08.1996 р. КСГП "Перше Травня" с.Кривець (а.с.11).

Даний заповіт не змінений і не відмений, що підтверджується поміткою на копії заповіту секретаря сільської ради від 07.09.2015 р. з засвідченням мокрою печаткою виконавчого комітету Кривецької сільської ради (а.с.11), тобто на момент смерті ОСОБА_2 даний заповіт був чинним.

Судом встановлено, що в подальшому на ім"я ОСОБА_2 був виданий державний акт на право на земельну ділянку право на яку ОСОБА_2 мала відповідно до сертифікату який заповла позивачу (а.с.16).

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України, відповідно до якої, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі №755/7730/16-ц).

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Тлумачення заповіту являє собою інтелектуально-розумовий процес, спрямований на з`ясування змісту заповіту як одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача. Тлумачення полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті і подоланні таким чином прогалин у реалізації волі заповідача.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (Постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №335/9398/16-ц).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 залишилася земельна ділянка площею 2,36 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272 розташовану в межах Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, посвідчена державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547, виданого Маньківською райдержадміністрацією на ім"я ОСОБА_2 .

Згідно заповіту вчиненому ОСОБА_2 13.07. 1998 р. який посвідчений секретарем виконкому Кривецької сільської ради, згідно якого ОСОБА_2 заповіла синові - позивачу, належний їй сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серії ЧР №027459 виданий 06.08.1996 р. КСГП "Перше Травня" с.Кривець (а.с.11), на підставі якого був і виданий державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547.

Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для тлумачення заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_2 13.07.1998 р. та посвідченого секретарем виконкому Кривецької сільської ради, оскільки зміст заповіту як одностороннього правочину, який становить волю заповідача є не цілком зрозумілим, логічним, послідовним та таким, що містить нечітке формулювання, оскільки заповідається не земельна ділянка, а лише сам сертифікат який дає право на земельну ділянку, тобто дане формулювання вказує на прогалини у реалізації волі заповідача щодо долі спадщини, що, відповідно, дає суду підстави вважати про необхідність тлумачення даного правочину, зокрема у судовому порядку, зміст якого не містить чітке виявлення волі заповідача щодо належного йому майна.

Земельна ділянка належить заповідачу на підставі вищезазначеного сертифікату про право на земельну частку пай та виданим у подальшому державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547, площею 2,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272.

Вчинення заповіту заповідачем на користь позивача підтверджує волю спадкодавця щодо спадкування саме цього майна позивачем, тому відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Ст. 322 ЦК України зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а відповідно ст. 1217 цього ж кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, а за ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно ст. 1222 ЦКУ спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих представником позивача достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суд змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1233, 1235, 1236, 1254, 1256, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Розтлумачити, що в заповіті, вчиненому ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченому Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 13 липня 1998 року, зареєстрованому в реєстрі за №62, виявленням її волі є розпорядження, згідно якого ОСОБА_2 заповіла земельну ділянку площею 2,82 умовних кадастрових гектарів, посвідчену сертифікатом про право на земельну частку пай серія ЧР №027459 від 6 серпня 1996 року, в подальшому виданим державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547, площею 2,36 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272 розташовану в межах Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області синові - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ).

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 2,36 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123184000:03:002:0272 розташовану в межах Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, посвідчену державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЧР 071547 від 26.03.2004 року, виданого Маньківською райдержадміністрацією на ім"я ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський