Рішення

від 13.04.2020 по справі 451/1128/19

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

13 квітня 2020 рокуСправа №451/1128/19 Провадження № 2/451/300/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1128/19 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

16 серпня 2019 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаїв Радехівського району Львівської області померла баба позивача ОСОБА_3 (надалі Спадкодавець ), що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 14 січня 1999 року Миколаївською сільською радою Радехівського району Львівській області. Згідно з свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим повторно відділом РАГС м.Броди Львівської області 13.02.1998 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 21.02.2018 року, виданого Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 . Спадкодавець 14 жовтня 1998 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області М.Панасюк, та зареєстрований в реєстрі за № 57. Згідно тексту заповіту Спадкодавець зробила наступне розпорядження: все своє майно рухоме і нерухоме, де б воно не знаходилося, і з чого не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде мені належати і на що за законом матиму право, заповідаю моєму внукові ОСОБА_1 . Відповідно до виданої довідки № 240 від 28.02.2018 року виконкомом Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом із нею на день смерті в житловому будинку проживали і були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 - внук; ОСОБА_5 - невістка; ОСОБА_6 - правнук; ОСОБА_7 - правнучка. Після смерті Спадкодавця, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується наступним: Державним актом на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12323. З Державного акта на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552 вбачається, що Спадкодавцю було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,4510 гектарів в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акта на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552 вбачається, що Спадкодавцю було передано у приватну власність наступні земельні ділянки: земельну ділянку загальною площею 0,3596 гектарів; земельну ділянку загальною площею 0,0914 гектарів. Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок відділу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в Радехівському районі від 08.04.2019 року № 97-13-0.30-822/173-19, № 97-13-0.30-821/173- 19, загальна вартість земельних ділянок становить - 8687,33 грн. Крім неї, інших спадкоємців які б претендували на майно ні за законом ні за заповітом немає. Після смерті Спадкодавця, Позивач вступив у володіння спадщиною та фактично прийняв її, надалі продовжує користуватись та розпоряджатися майном, а саме будинком, городом, садом, земельною ділянкою, загальною площею 0,4510 гектарів, які відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серії І-ЛВ № 0034552 належала Спадкодавцю. Проте, на даний час з метою отримання свідоцтва про право на спадщину в установленому законом порядку звернулася до державного нотаріуса, який в свою чергу повідомив що, у зв`язку з пропущеним терміном прийняття спадщини та відсутністю оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю вище зазначений оскільки він втрачений, прийняття спадщини є неможливим. Відсутність правовстановлюючих документів, унеможливлює реалізацію майнових прав Позивача, як спадкоємця, у позасудовому порядку, а тому Позивач вимушений звернутися з позовом до суду. Просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті його баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належали Спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до зареєстрованого Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12323 від 24.01.2001 року, а саме: земельна ділянка загальною площею 0,3596 га (рілля); земельна ділянка загальною площею 0,0914 га (кормові угіддя) (а.с.4-7).

07 квітня 2020 року представником позивача суду подано заяву про уточнення позовних вимог, просить, окрім іншого, встановити факт належності Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552, виданого на ім`я ОСОБА_3 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12323 від 24.01.2001 року - ОСОБА_3 (а.с.32-34).

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про визнання позову та про розгляд справи без його участі (а.с.39).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаїв Радехівського району Львівської області померла баба позивача ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 14 січня 1999 року Миколаївською сільською радою Радехівського району Львівській області (а.с.10).

Згідно з свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим повторно відділом РАГС м.Броди Львівської області 13.02.1998 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 21.02.2018 року, виданого Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 (а.с.12-12 зворот).

ОСОБА_3 14 жовтня 1998 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області М.Панасюк, та зареєстрований в реєстрі за № 57.

Спадкодавець зробила наступне розпорядження: все своє майно рухоме і нерухоме, де б воно не знаходилося, і з чого не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде мені належати і на що за законом матиму право, заповідаю моєму внукові ОСОБА_1 (а.с.15-15 зворот).

Відповідно до довідки Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області № 240 від 28.02.2018 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом із нею на день смерті в житловому будинку проживали і були зареєстровані: ОСОБА_1 - внук; ОСОБА_5 - невістка; ОСОБА_6 - правнук; ОСОБА_7 - правнучка (а.с.16).

Після смерті Спадкодавця, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12323, згідно з яким ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,4510 гектарів в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акта на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552 вбачається, що Спадкодавцю було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,3596 гектарів; земельну ділянку загальною площею 0,0914 гектарів (а.с.17-17 зворот).

Видачі вказаного Державного акту на право приватної власності на землю передувала видача Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №047547 від 21.08.1995 року на вказану земельну ділянку без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості у якому вказано, що його видано на ім`я ОСОБА_3 (а.с.35).

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок відділу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в Радехівському районі від 08.04.2019 року № 97-13-0.30-822/173-19, № 97-13-0.30-821/173- 19, загальна вартість земельних ділянок становить - 8687,33 грн (а.с.18-19).

Крім позивача, інших спадкоємців які б претендували на майно ні за законом ні за заповітом немає.

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачем, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,258-259,263-265,315 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552, виданого на ім`я ОСОБА_3 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12323 від 24.01.2001 року -

ОСОБА_3 за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті його баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належали Спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до зареєстрованого Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 034552, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12323 від 24.01.2001 року, а саме: земельна ділянка загальною площею 0,3596 га (рілля); земельна ділянка загальною площею 0,0914 га (кормові угіддя)

Стягнути з Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, місцезнаходження в с. Миколаїв, Радехівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04370066, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає в с. Миколаїв, Радехівського району Львівської області, судовий збір в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 квітня 2020 року.