Постанова

від 13.07.2007 по справі 6/24-302(8а/269-2986)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/24-302(8а/269-2986)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2007 р.Справа № 6/24-302(8а/269-2986)

 10 год. 55 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Шумського І.П.             

при секретарі судового засідання  Цебро Л.А.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Юран-Тернопіль”, вул. Живова, 30, м. Тернопіль       

до відповідача  Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1         

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000242309/0/40230 від 04 липня 2006 року, №0000232309/0/40231 від 04 липня 2006 року

За участю представників сторін:

позивача: Сластіон В.Д.              

відповідача: Буклешова Т.М.

прокурор: Мігоцького Л.З.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Юран-Тернопіль” звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000242309/0/40230 від 04 липня 2006 року, №0000232309/0/40231 від 04 липня 2006 року щодо визначення позивачу податкового зобов'язання по:

- податку на прибуток підприємств в сумі 637 200,00 грн., з яких – 424 800 грн. основного  платежу та  212 400 грн. санкцій;

- податку на додану вартість в сумі 509 925,00 грн., з яких 339 950 грн. основного платежу, 169 975 грн. санкцій.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував невідповідністю оспорюваних рішень фактичним обставинам та нормам закону.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесених рішень.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області (суддя Жук Г.А.) 31 липня 2006 року позовні матеріали прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №8а/269-2986.

У зв'язку з призначенням судді Жук Г.А. на посаду судді Київського міжобласного апеляційного гос подарського суду,  розпорядженням  голови господарського суду Тернопільської області від 17 листопада  2006 року справу №8а/269-2986 для розгляду по суті передано судді І.П. Шумському.

30 січня 2007 року, відповідною ухвалою, справу №8а/269-2986 прийнято до провадження, присвоєно новий №6/24-302(8а/274-2991) та призначено до розгляду на 07 березня 2007 року.

В подальшому слухання справи відкладалося та оголошувалася перерва, востаннє до 13 липня 2007 року.

За ухвалами суду від 28 серпня 2006 року та 18 квітня 2007 року провадження у справі зупинялось.

13 червня 2007 року від прокурора надійшло повідомлення про вступ у справу в порядку представництва інтересів держави на стороні Тернопільської ОДПІ.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 60,130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях, суд встановив:

З 11 квітня по 26 травня 2006 року, працівниками податкової служби проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Юран-Тернопіль» з питань взаємовідносин з ТОВ «Західенерго»та ПП «Украгроресурс»за період з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2005 року.

За результатами перевірки, 26 червня 2006 року складено Акт № 12513/23-09/21168494, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР та п.п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме, завищено валові витрати, що призвело до заниження належного до сплати податку на прибуток за 2004 рік на суму 424,80 тис.грн. та зайво віднесено до податкового кредиту 339,9 тис. грн. податку на додану вартість.

Серед іншого, перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що на підставі договорів №07/05/04 від 07 травня 2004 року та №01/01/04 від 12 січня 2004 року між ТОВ «Юран-Тернопіль»та ТОВ «Західенерго»ЛТД, ПП «Украгроресурс»по видаткових накладних позивачу поставлено товарно-матеріальні цінності:

- від  ТОВ «Західенерго»ЛТД на загальну суму 1703401,20 грн. у т.ч. 283950 грн. ПДВ;

- від ПП «Украгроресурс»на загальну суму 336000 грн. у т.ч. 56000 грн. ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні.

Оплата вартості одержаних ТМЦ з врахуванням податку на додану вартість позивачем проведена, що стверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, і незаперечено відповідачем (стор. 3-5 Акта перевірки).

Сплачені суми ТОВ «Юран-Тернопіль»відображено  у деклараціях за 2004-2005 роки, зокрема (1419451,20 + 280000) 1699451,20 грн. віднесено до валових витрат та (283950+56000) 339950 грн. до податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відносячи суми сплачені за отримані ТМЦ до складу валових витрат, а ПДВ до податкового кредиту позивачем, на думку працівників податкової служби, порушено вище перелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон №334/94-ВР) які полягали у:

- відсутності даних про придбання  ПП «Украгроресурс»та ТОВ «Західенерго»ЛТД товарів для ТОВ «Юран –Тернопіль»у інших постачальників;

- згідно поданих платниками податковими деклараціями, у контрагентів позивача відсутні: залишки запасів та основних фондів, виробничі та складські приміщення (ст. 5 Акту);

- відсутності товарно-транспортних накладних  та дорожних листів на перевезення вантажів (ст. 5-6 Акту );

- постачальники або їх контрагенти не подавали податкової звітності або звітували про відсутність фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку з наведеним, відповідачем зроблено висновок про ненадходження товару (безтоварність господарських операцій).

Крім того, податкову накладну №30 від 09 лютого 2004 року складно з порушенням п. 18 «Порядку заповнення податкової декларації»- підпис виконано шляхом відтиску факсиміле.

04 липня 2006 року на підставі Акту перевірки відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №№0000242309/0/40230, 0000232309/0/40231 про визначення позивачу податкового зобов'язання по:

- податку на прибуток підприємств в сумі 637 200,00 грн., з яких – 424 800 грн. основного  платежу та  212 400 грн. санкцій;

- податку на додану вартість в сумі 509 925,00 грн., з яких 339 950 грн. основного платежу, 169 975 грн. санкцій.

Зазначені рішення і оспорюються позивачем в судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписи  статей 6,19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов'язують суб'єктів владних повноважень приймати свої рішення на підставі та  у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доведення обставин, які стали підставою прийняття суб'єктом владних повноважень оспорюваних рішень, приналежно до спірних правовідносин, покладається на відповідний податковий орган.

Крім того, рішення суб'єктів владних повноважень повинно прийматись на підставі і у відповідності до законів України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення (ч.3 ст.2, ст. 9 КАС України).

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, щодо обґрунтованості прийняття рішень №№№0000242309/0/40230, 0000232309/0/40231 від 04 липня 2006 року відповідачем не доведено.

Як вбачається з представлених документів, предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має.

Відповідно до положень п. 3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР від 28.12.1994р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їхнього числа, поряд із іншими віднесено (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР) суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і  охороною  праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими,  платіжними та іншими документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку  (п.п. 5.3.9  ст. 5 цього ж Закону).

Понесення позивачем витрат по наведених господарських операціях підтверджується платіжними дорученнями, які відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затв. постановою НБУ від 21.01.2004р. і зар. в Мінюсті 29.03.2004р. за №411-2004-п, є розрахунковими документами та досліджувались перевіркою.

Факт оплати наданих послуг не заперечується і відповідачем по справі.

За таких обставин, понесені позивачем витрати, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР підлягали включенню до складу валових, а отже у відповідача не було правових підстав для зменшення на цю суму валових витрат, і відповідно для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування податку і санкцій в податковому повідомленні-рішенні №0000232309/0/40231 від 04 липня 2006 року.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових, в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР), визначений у п.5.3 -5.7 ст.5  цього Закону. Витрати на оплату отриманих  позивачем ТМЦ до їх числа не віднесені. А в силу  п. 5.11 статті 5 названого нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом  враховано не було.

Як зазначалось вище, позивач сплатив суми ПДВ включених в ціну товару, вартість якого згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягала внесенню до складу валових витрат.

Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.ст. 3,5 Закону №334/94-ВР включення платником податків своїх витрат до складу валових не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів, якими приналежно до даної справи є ТОВ «Західенерго»ЛТД, ПП «Украгроресурс».

Порушень щодо оформлення податкових накладних (окрім  податкової накладної №30 від 07 лютого 2004 року) відповідачем в акті перевірки не фіксувались.

Відповідно до положень п. 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з:

в редакції чинній на час здійснення оспорюваних операцій

- придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу)  та основних   фондів   чи   нематеріальних   активів,  що  підлягають амортизації,

а в редакції чинній з 25 березня 2005 року  

- придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносились суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” а пізніше, нарахованих в ціні придбаних товарів, у разі їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Правильність відображення підприємством у звітності його витрат а також подальше  використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, наведеними відповідачем аргументами, не спростовується.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Від-так, отримавши податкові накладні, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту.

Щодо недотримання вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР та п. 18 «Порядку заповнення податкової декларації»–виконання підпису шляхом відтиску факсиміле, то згідно з п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, листа Міністерства юстиції України «Про оформлення первинних документів  №906/2005-рп від 10 січня 2005 року, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу,  символу  або  іншим  механічним чи електронним способом посвідчення. Використання при вчиненні правочинів  факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів  механічного  або  іншого копіювання,   електронно-числового   підпису  або  іншого  аналога власноручного  підпису  допускається  у   випадках,   встановлених законом,  іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін. Правомірність даного правочину сторонами не оспорено, і в судовому порядку недійсним не визнано.

Закон №168/97-ВР також не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту  платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Верховний суд України у постанові від 18 квітня 2006 року зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції  про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України  17.03.2001 №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. факти  порушень  податкового  та  іншого  законодавства посадова  особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому   чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм  законодавчих  актів та вказуються конкретні  їх  пункти  і статті.

А тому інші подані відповідачем докази, на підтвердження обставин, не зазначених в Акті податкової перевірки діяльності позивача № 12513/23-09/21168494 від 26 червня 2006 року, судом не приймаються до уваги, як неналежні.

Актами податкових перевірок ТОВ «Західенерго»ЛТД, ПП «Украгроресурс»№1148/14-005/32941882 від 27 грудня 2005 року, №231/23-30915887 від 19 грудня 2005 року, копії яких надано суду відповідачем, порушень по операціях з ТОВ «Юран –Тернопіль»у 2004 році не встановлено.

Рішеннями господарського суду Тернопільської області від 06 грудня 2006 року у справах №14/283-3777 та №14/284-3778, в задоволенні позовних вимог Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними договорів №07/05/04 від 07 травня 2004 року та №01/01/04 від 12 січня 2004 року укладених між ТОВ «Юран-Тернопіль»та ТОВ «Західенерго»ЛТД, ПП «Украгроресурс»відмовлено.

При розгляді даних справ, судом давалась правова оцінка доводів Тернопільської ОДПІ щодо:

- відсутності товарно-транспортних накладних на поставку товару;

- відсутності у ТОВ „Західенерго ЛТД”,  за даними його  декларацій з податку на прибуток залишків запасів та основних фондів;

- інформації про рух коштів на рахунках ТОВ „Західенерго ЛТД”, інших обставин, що торкаються виконання договорів між позивачем та ТОВ «Західенерго» ЛТД, ПП «Украгроресурс», і які повторно наводяться відповідачем у справі 6/24-302(8а/274-2991).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2007 року у справі №14/283-3777, рішення суду першої інстанції змінено в частині застосування Господарського процесуального кодексу України застосувавши норми Кодексу адміністративного судочинства, та постановлено викласти судове рішення у формі  постанови. А у справі №14/284-3778, 14 березня 2007 року ЛАГС винесено постанову  про скасування судового рішення першої інстанції, а провадження у справі припинено з посиланням на невірне застосування процесуальних норм. Тобто,  в жодному з випадків договори між господарюючими суб'єктами  недійсними не визнано, і відповідно до ст. 202,204,215,236 ЦК України, нечинність зазначених правочинів не встановлена.

З огляду на усе вищевикладене, правомірність визначення позивачу податковими повідомленнями –рішеннями №№0000242309/0/40230, 0000232309/0/40231 від 04 липня 2006 року податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 637 200,00 грн., з яких – 424 800 грн. основного  платежу та  212 400 грн. санкцій та по податку на додану вартість в сумі 509 925,00 грн., з яких 339 950 грн. основного платежу, 169 975 грн. санкцій відповідачем належним чином не доведено. А тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 89, 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,112,136,157-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

   Позов задовольнити повністю.

1.Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №№0000242309/0/40230, 0000232309/0/40231 від 04 липня 2006 року

2. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Юран-Тернопіль”, вул. Живова, 30, м. Тернопіль, код 21168494 –85 грн. сплаченого державного мита.      

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 20 липня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    І.П. Шумський