Ухвала

від 16.04.2020 по справі 757/13719/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13719/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ФО-П ОСОБА_4 , на бездіяльність старшого слідчогов ОВСГоловного управлінняНаціональної поліціїУкраїни ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12019000000000666,яке внесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 20липня 2019,яка полягаєу неповерненнітимчасово вилученогомайна підчас проведенняобшуку 27лютого 2020року,-

В С Т А Н О В И В :

26.03.2020 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ФО-П ОСОБА_4 , яка передана слідчому судді ОСОБА_1 30.03.2020, згідно вимог якого останній просить зобов`язати старшого слідчого в ОВС ГУ НП України ОСОБА_5 , слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні за № 12019000000000666, внесеного в ЄРДР 20.07.2019 рок, вчинити дії по поверненню та повернути власнику майна ФО-П ОСОБА_4 , особистий ПК марки Dell s\n 726gwj2.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 27.02.2020 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого незаконно було вилучено вищезазначене майно, яке є непричетним до даного кримінального провадження та не було зазначено в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, враховуючи при цьому, що вилучене майно не перебуває у користуванні, у господарському віданні ТОВ «МГІД-Україна», а належить особисто ФО-П ОСОБА_4 , а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.

Представник особи, що подав скаргу, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити, так як майно на поверненні якого він наполягає, на його думку має статус тимчасово вилученого.

Прокурор/слідчий в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим, заяв, клопотань до суду не подано.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність особи, якою подано скаргу та слідчого, при цьому слідчим суддею враховано положенняст.ст. 26, 306 КПК України.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що у провадженні Головного управління Національної поліції України перебуває кримінальне провадження №12019000000000666, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 липня 2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176, ч.2 ст. 200 КК України

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні, в тому числі, старшому слідчому в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_5 , було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Олександра Довженка буд. 3, літ А, перебуває в користуванні ТОВ «МГІД-Україна» ЄДРПОУ 43120912, з метою виявлення та вилучення речей, предметів та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема і комп`ютерів.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Під час вивчення матеріалів скарги, слідчим суддею встановлено, що за результатами проведеного обшуку 27.02.2020 стороною обвинувачення окрім іншого вилучено ПК марки Dell s\n 726gwj2.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Наряду з вказаним, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

При дослідженні слідчим суддею матеріалів скарги вставлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які заявник посилається у своїй скарзі.

Так, до матеріалів скарги в її обґрунтування долучено копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3385 від 26.06.2008 року та ордер на надання правової допомоги, тобто які підтверджують повноваження адвоката на звернення до суду в інтересах довірителя.

Також долучено копію договору суборенди нежитлових приміщень від 09 липня 2019 року за № 255 (копія додається), ФО-П ОСОБА_4 , як суборендар, займає на території ТОВ «МГІД-СВІТ» частину нежитлового приміщення загальною площею 3 (три) кв.м., що розташоване на2-му поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олександра Довженка буд. 3, літ А. При дослідженні вказаного договору слідчим суддею встановлено, що він укладений строком до 31 грудня 2019 року, проте доказів які б свідчили про пролонгацію даного договору слідчому судді не надано.

Окрім іншого, також до матеріалів скарги долучено копія клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 09.03.2020року; докази направлення та вручення клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 09.03.2020року; копія ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2020 року; копія протоколу обшуку від 27.02.2020 року.

Вказані документи, на переконання слідчого судді, в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про повернення майна, враховуючи при цьому, що доказів, які б свідчили, що вилучене майно належить заявнику слідчому судді не надано, а ухвалою слідчого судді надано довіз на вилучення окрім іншого і комп`ютерів, який заявник просить повернути.

Враховуючи вищевказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає заявник, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2020.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.100,169170,303,305,306,307,309КПК України,слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ФО-П ОСОБА_4 , на бездіяльність старшого слідчогов ОВСГоловного управлінняНаціональної поліціїУкраїни ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12019000000000666, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 липня 2019, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку 27 лютого 2020 року.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1