Рішення

від 10.03.2020 по справі 760/23848/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/1683/20

Справа №760/23848/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарях: Мелешко О.С., Омелько Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Консалт", третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Саксаганського 121 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у вересні 2018 році звернувся в суд з позовом до ТОВ Управляюча компанія ЛАД та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 по 20.11.2018 у розмірі 53 742,52 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 20.02.2017 був прийнятий на роботу у ТОВ УК ЛАД на посаду сантехніка-електрика згідно з наказом від 20.02.2017 та 06.03.2018 був звільнений з ТОВ УК ЛАД у зв`язку з переведенням на роботу на інше підприємство.

Зазначає, що при звільненні відповідачем не проведено розрахунок при звільненні, не зважаючи на його чисельні звернення.

Вказує, що відповідно до довідки, середньоденна заробітна плата позивача складає 296,92 грн., а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 по 20.11.2018 складає 53 742,52 грн. (181 дн. * 296,92 грн. = 53 742,52 грн.)

Отже, вважає, що з відповідача повинно бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 53 742,52 грн.

Також позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню 5000 грн. компенсації моральної шкоди, в обгрунтування чого зазначає, що у зв`язку з умисною невиплатою зарплати йому спричинено моральні страждання, він нервував, хвилювався, марно витрачав свій час на чисельні, але безрезультатні зустрічі щодо чисельних обіцянок по виплаті зарплати, втратив свої життєві зв`язки та відносини, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

17.09.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою суду від 24.09.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику ( повідомлення ) сторін.

22.12.2018 до суду від ТОВ Управляюча компанія ЛАД надійшов відзив на позовну заяву ,у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. Зазначає, що 20.02.2017 позивач був прийнятий на роботу на посаду сантехніка-електрика згідно з наказом від 20.02.2017. 06.03.2018 позивач за своєю згодою був переведений на роботу до ОСББ Саксаганського 121 та був обізнаний, що подальші розрахунки по виплаті заробітної плати та невикористані щорічні відпустки покладені на ОСББ Саксаганського 121 . Зазначає, що відповідач 20.11.2018 виплатив позивачу заборгованість у розмірі 7185,29 грн., проте вважає, що належним відповідачем у даній справі повинно бути саме ОСББ Саксаганського 121 . Також посилався на те, що представником позивача було невірно здійснено розрахунок заробітку за час затримки.

Ухвалою суду від 25.02.2019 справу було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні.

01.07.2019 судом не виходячи до нарадчої кімнати було залучено до участі у справі відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ та третю особу - ОСББ Саксаганського 121 .

Ухвалою суду від 08.10.2019 було задоволено заяву представника позивача - ОСОБА_2 про витребування доказів у справі та витребувано від в Державної фіскальної служби України інформацію стосовно юридичної особи, код ЄДРПОУ: 38185784.

Ухвалою суду від 09.12.2019 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, подала заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідач та третя особа в судове засідання своїх представників не направили, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що 20.02.2017 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ Управляюча компанія ЛАД на посаду сантехніка-електрика згідно з наказом від 20.02.2017 та 06.03.2018 був звільнений з ТОВ Управляюча компанія ЛАД у зв`язку з переведенням на роботу на інше підприємство в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Звертаючиь до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що при звільненні відповідачем не було проведено повний розрахунок по заробітній платі, що стало підставою для звернення до суду.

Заперечуючи проти задоволення позову представник ТОВ Управляюча компанія ЛАД посилається на те, що належним відповідачем по справі є ОСББ Саксаганського 121 , а тому саме дане товариство повинно виплатити позивачу належні під час звільнення суми, що визначені ст. 116 КЗпП України.

Разом з тим, суд не погожується з доводами відповідача в цій частині , виходячи з наступного.

Як встановлено ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України був звільнений шляхом переведення на роботу до ОСББ Саксаганського 121 .

Так, 06.03.2018 у зв`язку із зміною Управителя в будинку ОСББ з ТОВ Управляюча компанія ЛАД на ОСББ Саксаганського 121 , директор відповідача звернулася до Голови правління ОСББ Саксаганського 121 з листом, в якому просила надати згоду на переведення з 07.03.2018 всіх працівників ТОВ Управляюча компанія ЛАД , які працюють в будинку ОСББ Саксаганського 121 , за їх згодою на роботу в ОСББ Саксаганського 121 в порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України із збереженням невикористаних ними щорічних відпусток.

06.03.2018 Головою правління ОСББ Саксаганського 121 надано згоду на переведення з 07.03.2018 всіх працівників ТОВ Управляюча компанія ЛАД , які працюють в будинку ОСББ Саксаганського 121 згідно штатного розкладу за їх згодою на роботу в ОСББ Саксаганського 121 в порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України із збереженням невикористаних ними щорічних відпусток.

Відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Таким чином, видавши наказ від 06.03.2018 про звільнення позивача з підстав, передбачених п. 5 ст. 36 КЗпП України роботодавець повинен здійснити остаточний розрахунок при звільненні з позивачем у строки та порядок, передбачений ст. 116 КЗпП України.

Так, ст. 116 цього Кодексу встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організ ації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що лише 20.11.2018 з позивачем ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок при звільненні та відповідачем виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 7185,29 грн., що підверджується поясненнями відповідача та наданою відомістю щодо розподілу виплат від 20.11.2018.

Доказів того, що в силу закону ОСББ Саксаганського 121 мало здійснювати остаточний розрахунок при звільненні позивача за наказом від 06.03.2018, відповідачем не надано.

За вказаних обставин, доводи відповідача про те, що остаточний розрахунок при звільненні мав здійснювати саме ОСББ Саксаганського 121 , як і доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем, суд вважає необґрунтованими.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Разом з цим, за роз`ясненнями Верховного Суду України, не проведення розрахунку із працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99). Повний розрахунок із звільненим працівником проводиться не на вимогу цього працівника, а є обов`язком роботодавця та не може залежати від певної дії звільненої особи (особистого звернення, пред`явлення вимоги).

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані положення чинного законодавства та обставини справи,суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, у зв`язку з переведенням, тобто з 07.03.2018.

За вказаних вище обставин, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить період з 07.03.2018 по 20.11.2018.

З наданої відповідачем довідки про середню заробітну плату (дохід) вбачається, що нарахована заробітна плата позивача за січень 2018 року складає 6086,96 грн. та за лютий 2018 року складає 6086,92 грн., а середньоденний заробіток позивача складає 296,92 грн.

Вказана довідка, як і порядок розрахунку середньоденного заробітку позивачем не оспорюється, а тому суд приймає її до уваги при визначення розрахунку відповідної компенсації.

Перевіривши наданий стороною позивача розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вбачається, що вказаний розрахунок було проведено невірно.

Згідно розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 по 20.11.2018 у розмірі 52 257,92 грн. ( 296,92 грн. х 176 роб. днів = 52 257,92 грн.).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача в порядку ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню з ТОВ ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі в розмірі 52 257,92 грн.

Що стосується заявленою позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснив, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (пункт 13) .

В обґрунтування компенсації моральної шкоди позивачу у розмірі 5000 грн., останній зазначив, що у зв`язку з умисною невиплатою зарплати йому спричинено моральні страждання, він нервував, хвилювався, марно витрачав свій час на чисельні, але безрезультатні зустрічі щодо чисельних обіцянок по виплаті зарплати, втратив свої життєві зв`язки та відносини, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, однак, зазначене не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому суд вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 23, 24, 36, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Консалт" ( код ЄДРПОУ: 38185784, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська,7/17, оф.109 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 по 20.11.2018 у розмірі 52 257,92 грн.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Консалт" на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: