Рішення

від 24.04.2020 по справі 907/67/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.2020 м. Ужгород Справа № 907/67/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Трейдінг» , м. Березань

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпат-Агро» , с. Гут Берегівський район

про стягнення 50394,82 грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Товариство звернулося з позовом до відповідача про стягнення 50394,82 грн. боргу за відпущений на виконання Договору поставки № ВГ-23 від 18.10.2016 товар, посилаючись на ст. ст. 11, 530, 526, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 7102,00 грн., яка складається з 2102,00 грн. сплаченого судового збору та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТІ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений йому на виконання договору поставки № ВГ-23 від 18.10.2016 товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 50394,82 грн., яка є предметом спору.

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

18 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал Трейдінг» (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпат-Агро» (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № ВГ-23, за умовами якого Продавець зобов`язався поставляти та передавати Покупцю у власність гофропродукцію (надалі - Товар), а покупець, у свою чергу, взяв на себе зобов`язання своєчасно приймати та оплачувати вартість Товару по ціні, визначеній у цьому Договорі (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору обумовлено, що розрахунки здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Покупець здійснює оплату вартості партії Товару по факту поставки товару, зазначеного у накладній, якщо інший порядок оплати не узгоджений сторонами додатково.

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткової накладної № 406 від 13.11.2018 поставив відповідачу товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи у відповідній графі про отримання.

За твердженням позивача отриманий товар товариство повністю не оплатило.

В подальшому, факт заборгованості на суму 50394,82 грн. відповідачем визнано у складеному станом на 19.02.2019 року двосторонньому Акті звіряння взаємних розрахунків.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як установлено судом, факт відпуску товару позивачем належним чином доведено, однак, доказів повної оплати відповідачем отриманого товару матеріали справи не містять. При цьому, існування заборгованості на заявлену до стягнення суму станом на 19.02.2019 відповідачем визнано у підписаному та скріпленому печаткою товариства акті звіряння взаємних розрахунків.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 50394,82 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом товариством подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який включав 2102,00грн. витрат по оплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн.

Частиною другою статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однак, з огляду на відсутність будь-яких доказів, якими би підтверджувався вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу (як от Договору про надання правничої допомоги, погодження вартості послуг адвоката; детальний опис робіт, виконаних адвокатом, Акту про надані послуги тощо), який сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суд не розподіляє судові витрати в цій частині.

Відтак, на відповідача покладається 2102,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпат-Агро» (90230, Закарпатська обл., Берегівський район, с. Гут, Міжлісовий хутір, 2, код ЄДРПОУ 37520241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал Трейдінг» (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Будівельників, буд. 30, код ЄДРПОУ 40246683) суму основного боргу за поставлений товар в розмірі 50394,82 грн .(п`ятдесят тисяч триста дев`яносто чотири гривні 82 коп.), а також 2102,00 грн .(дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Андрейчук