Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/1064/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/1064/20 Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Промислово-технологічна компанія , Запорізька обл., м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АФТ Індастріал , м. Київ

про стягнення 9 552,39 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми Промислово-технологічна компанія звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АФТ Індастріал про стягнення 9 552,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором № 16_09_16 про сервісне обслуговування обладнання від 16.09.2016, в частині проведення сервісного обслуговування обладнання замовника. За твердженням позивача оскільки договір припинив свою дію, відповідач безпідставно утримує суму передоплати за договором в розмірі 9 552,39 грн, у зв`язку із чим просить суд повернути вказані кошти як безпідставно отримані.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

10.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що договір укладений між сторонами припинив свою дію. Щодо вимог позивача про повернення коштів сплачених у якості передоплати за договором, то позивачем пропущено строки позовної давності.

Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

16.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю АФТ Індастріал (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми Промислово-технологічна компанія (замовник) укладено договір № 16_09_16 про сервісне обслуговування обладнання, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по сервісному обслуговуванню обладнання замовником терміном на 1 (один) рік з моменту підписання даного договору.

Пунктами 1.2, 1.3 договору сторони погодили, що виконавець бере на себе зобов`язання забезпечити підтримання в робочому стані обладнання, згідно Додатку №2. Виконавець бере на себе зобов`язання 4-ри рази на рік проводити на обладнання замовника роботи, що вказані у Додатку №1.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується протягом дії даного договору чотири рази на рік обслуговувати обладнання замовника. Надавати консультації по технічній експлуатації обладнання замовника. Відновлювати роботу обладнання.

За умовами п. 3.1 договору, вартість згідно п. 2.1 становить 37 000,00 грн з ПДВ (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.).

В вартість робіт не входить компенсація транспортних витрат сервісного інженера в обидва кінці та проживання (включаючи добові) в сумі 4 522,76 грн з ПДВ; витратні матеріали, що підлягають заміні при належній експлуатації; вартість запасних частин, вузлів та агрегатів при їх наявності на складі виконавця (п. 3.1 договору).

У п. 3.2 договору сторонами визначено, що оплата п. 3.1 проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору.

Оплата п. 3.1.1 - 3.1.3 проводиться у 100% обсязі протягом 3 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних та актів виконаних робіт.

У розділі 4 договору сторонами погоджено порядок здачі робіт, зокрема у п. 4.2, 4.3 договору сторонами погоджено, що після завершення робіт виконавець передає замовнику оформлений акт виконаних робіт для підписання в 3-денний термін. Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт та сплатити вартість робіт чи витратних матеріалів, що зазначена в п. 3.1.2-3.1.3, або надати письмову вмотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт.

Згідно п. 8.1 - 8.2 договору, термін дії договору з 16 вересня 2016 року по 15 вересня 2017 року. Одностороння відмова від виконання договору або внесення змін у договір забороняється. Будь-які зміни до договору оформляються додатковою угодою.

На виконання умов договору сторонами підписано Додаток №1 до договору Перелік робіт, що входять в базовий комплект сервісних послуг та Додаток №2 до договору в якому визначено обладнання, яке підлягає обслуговуванню за договором (верстат Finn-Power, артикул - В160-3060 ВС4, серійний номер 1.6- В1603060152805, рік випуску 2005).

На підставі раніше виставленого рахунку на оплату № 171 від 19.09.2016 на суму 37 000,15 грн позивачем 04.10.2016 було здійснено оплату сервісного обслуговування верстатів Finn-Power на території замовника, що підтверджується платіжним дорученням № 1928 від 04.10.2016 на суму 37 000,00 грн.

Згідно з актами надання послуг № 105 від 03.11.2016 на суму 4 400,00 грн, № 35 від 27.02.2017 на суму 4 400,00 грн, № 138 від 17.12.2018 на суму 4 400,00 грн, відповідачем були надані позивачу послуги на суму 13 200,00 грн.

Також згідно актів наданих послуг № 104 від 03.11.2016 на суму 4 522,76 грн, № 35 від 27.02.2017 на суму 4 572,76 грн та № 138 від 17.12.2018 на суму 5 152,09 грн сторонами погоджено компенсацію транспортних витрат відповідача на загальну суму 14 247,61 грн.

Позивачем надано суду заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 4/11-01 від 04.11.2016 на суму 4 552,76 грн, № 28/02-01 від 28.02.2017 на суму 4 572,76 грн та № 18/12-01 від 18.12.2018 на суму 5 152,09 грн, згідно яких Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми Промислово-технологічна компанія проведено взаємозалік грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АФТ Індастріал за актами № 104 від 03.11.2016, № 35 від 27.02.2017 та № 138 від 17.12.2018 компенсації транспортних витрат на загальну суму 14 247,61 грн, в рахунок виконаного зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою Промислово-технологічна компанія щодо оплати вартості робіт за договором № 16_09_16 на загальну суму 37 000,00 грн.

Як вказує позивач, відповідачем в межах строку дії договору не в повному обсязі надані послуги, що передбачені договором. На думку позивача, з урахуванням проведеного взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 14 247,611 грн та враховуючи факт надання відповідачем послуг на загальну суму 13 200,00 грн, станом на день звернення до суду з даним позовом, залишок передоплати у відповідача за договором № 16_09_16 в розмірі 9 552,39 грн є безпідставно набутим майном.

23.12.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 86ю від 20.12.2019 про повернення в 7-ми денний термін 9 552,39 грн як безпідставно набутого майна. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв`язку наявністю, як вказує позивач, правових підстав для стягнення з відповідача 9 552,39 грн в судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає таке.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір № 16_09_16 про сервісне обслуговування обладнання від 16.03.2016 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Умовами договору сторони погодили, що послуги з обслуговування обладнання замовника на загальну суму 37 000,00 грн підлягають оплаті протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору, а компенсація транспортних витрат виконавця проводиться у 100% обсязі протягом 3 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних та актів виконаних робіт.

При цьому, 3.1 договору, сторонами погоджено, що у вартість робіт не входить компенсація транспортних витрат сервісного інженера в обидва кінці та проживання (включаючи добові) в сумі 4 522,76 грн з ПДВ; витратні матеріали, що підлягають заміні при належній експлуатації; вартість запасних частин, вузлів та агрегатів при їх наявності на складі виконавця.

Матеріалами справи (платіжним дорученням № 1928 від 04.10.2016 на суму 37 000,00 грн) підтверджується виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором, зокрема щодо оплати послуг.

Згідно актів наданих послуг № 104 від 03.11.2016 на суму 4 522,76 грн, № 35 від 27.02.2017 на суму 4 572,76 грн та № 138 від 17.12.2018 на суму 5 152,09 грн сторонами погоджено компенсацію позивачем транспортних витрат відповідача на загальну суму 14 247,61 грн.

У матеріалах справи наявні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 4/11-01 від 04.11.2016 на суму 4 552,76 грн, № 28/02-01 від 28.02.2017 на суму 4 572,76 грн та № 18/12-01 від 18.12.2018 на суму 5 152,09 грн, які за висновками суду, свідчать про припинення зобов`язання позивача щодо оплати компенсації транспортних витрат відповідача на загальну суму 14 247,61 грн, шляхом зарахуванням зустрічних однорідних в рахунок виконаного позивачем зобов`язання щодо оплати вартості робіт за договором № 16_09_16 на загальну суму 37 000,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов`язується протягом дії даного договору чотири рази на рік обслуговувати обладнання замовника. Надавати консультації по технічній експлуатації обладнання замовника. Відновлювати роботу обладнання.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними у матеріалах справи актами надання послуг № 105 від 03.11.2016 на суму 4 400,00 грн, № 35 від 27.02.2017 на суму 4 400,00 грн, № 138 від 17.12.2018 на суму 4 400,00 грн, підтверджується виконання відповідачем умов договору на суму 13 200,00 грн.

Як було встановлено судом вище, у період дії договору відповідач отримавши 37 000,00 грн авансу за договором, виконав зобов`язання щодо надання послуг частково лише на суму 13 200,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Умовами договору визначено, що виконавець зобов`язується протягом дії даного договору чотири рази на рік обслуговувати обладнання замовника (п. 2.1 договору).

У п. 8.1 договору сторони погодили термін дії договору з 16 вересня 2016 року по 15 вересня 2017 року.

Отже, враховуючи умови п. 2.1 та п. 8.1 договору, відповідач повинен був у строк до 15.09.2017 виконати зобов`язання щодо надання послуг з обслуговування обладнання на суму 37 000,00 грн.

При цьому, суд виходить із того, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за ним у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, з урахуванням проведеного взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 14 247,611 грн та встановлення судом факту надання відповідачем послуг на загальну суму 13 200,00 грн, станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідачем не виконано зобов`язання з надання послуг на суму 9 552,39 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зміст принципів справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту, вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Відповідачем не надано суду доказів вчинення ним будь-який дій, спрямованих на виконання ним свого обов`язку з надання послуг на суму 9 552,39 грн.

Згідно з частин першої та третьої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Отже, в силу наведених вище норм, враховуючи те, що договір № 16_09_16 про сервісне обслуговування обладнання укладався сторонами 16.03.2016, термін дії договору сторонами визначено до 15.09.2017, станом на січень 2020 року зобов`язання по сервісному обслуговуванню обладнання терміном на 1 (один) рік з моменту підписання даного договору (4-ри рази на рік) відповідачем не було виконано, за висновком суду, є порушенням зобов`язання та відповідно підставою для відмови позивача від договору.

Листом № 86ю від 20.12.2019 позивач повідомив відповідача про те, що у зв`язку із неповним виконанням відповідачем зобов`язань за договором та з урахуванням закінчення терміну дії договору, вимагав повернути залишок передоплати в розмірі 9 552,39 грн.

Проте, відповідач залишив цей лист без відповіді і задоволення.

Отже, враховуючи те, що умовами договору встановлено термін дії договору до 15.09.2017, станом на січень 2020 року зобов`язання по сервісному обслуговуванню обладнання терміном на 1 (один) рік з моменту підписання даного договору (4-ри рази на рік), відповідачем виконано не було, у позивача виникло право вимагати від відповідача суму попередньої оплати. Залишок авансу (попередньої оплати) за договором № 16_09_16 складає 9 552,39 грн.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими виконавцем без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не виконано вимоги позивача (№ 86ю від 20.12.2019) про повернення залишку передоплати в розмірі 9 552,39 грн, позовні вимоги позивача про повернення відповідачем залишку передоплати у розмірі 9 552,93 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності, суд суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про стягнення суми передоплати за договором відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У матеріалах справи наявні акти надання послуг № 138 від 17.12.2018 на суму 4 400,00 грн та № 138 від 17.12.2018 на компенсацію позивачем транспортних витрат відповідача на суму 5 152,09 грн.

Відтак, суд зазначає, що підписання відповідачем вказаних актів свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед позивачем. Перебіг позовної давності після переривання почався з 17.12.2018.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява датована 24.01.2020 та була надіслана на адресу суду 24.01.2020, згідно відбитку поштового штемпеля на конверті.

З огляду на наведене, на час подання позову до суду строк позовної давності за зобов`язанням не сплив.

Розподіл судових витрат .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Промислово-технологічна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю АФТ Індастріал про стягнення 9 552,39 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АФТ Індастріал (03124, м. Київ, вул. провул. Радищева, буд. 18; ідентифікаційний код 38855155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Промислово-технологічна компанія (69118, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1; ідентифікаційний код 23286565) заборгованість у розмірі 9 552 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 39 коп. та судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.04.2020.

Суддя В. В. Князьков