Рішення

від 21.04.2020 по справі 914/473/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2020 справа № 914/473/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Рудківського виробничого управління житлово-комунального господарства

про стягнення 1525,79 грн.

за участю представників :

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Рудківського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 1525,79 грн., з яких 1442,45 грн. - пеня та 83,34 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.04.2020р.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, однак у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без виклику сторін.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, однак надіслав на адресу суду заяву (вх№15783/20 від 13.04.2020р.) про визнання позову, в якій Рудківське виробниче управління житлово-комунального господарства зазначає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є обґрунтовані та визнає позов.

Крім того, у поданій заяві відповідач просить на підставі частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяві.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке .

08.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Рудківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (споживач) був укладений договір №2168/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу.

Між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 від 10.02.2015р., додаткову угоду №2 від 10.03.2015р., додаткову угоду №3 від 15.04.2015р., додаткову угоду №4 від 15.05.2015р., додаткову угоду №5 від 30.06.2015р., додаткову угоду №6 від 20.07.2015р., додаткову угоду №7 від 30.07.2015р., додаткову угоду №8 від 15.10.2015р., додаткову угоду №9 від 22.10.2015р., додаткову угоду №10 від 02.11.2015р. та додаткову угоду №11 від 25.11.2015р., якими було внесено зміни та доповнення до договору №2168/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 08.12.2014р.

Відповідно до предмету договору, продавець взяв на себе зобов`язання поставити покупцю природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Обсяг природного газу, що передається покупцю передбачено пунктом 2.1. договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що право власності на природній газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з пунктом 5.5. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 191378,61 грн., однак відповідач не здійснив вчасної оплати за переданий йому природній газ, у зв`язку з чим, позивач на підставі пункту 7.2. договору та на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 1442,45 грн. - пені та 83,34 грн. - 3% річних.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 1525,79 грн., з яких 1442,45 грн. - пеня та 83,34 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 08.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Рудківським виробничим управлінням житлово-комунальним господарством (споживач) був укладений договір №2168/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу.

Між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 від 10.02.2015р., додаткову угоду №2 від 10.03.2015р., додаткову угоду №3 від 15.04.2015р., додаткову угоду №4 від 15.05.2015р., додаткову угоду №5 від 30.06.2015р., додаткову угоду №6 від 20.07.2015р., додаткову угоду №7 від 30.07.2015р., додаткову угоду №8 від 15.10.2015р., додаткову угоду №9 від 22.10.2015р., додаткову угоду №10 від 02.11.2015р. та додаткову угоду №11 від 25.11.2015р., якими було внесено зміни та доповнення до договору №2168/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 08.12.2014р.

Факт поставки позивачем відповідачу природного газу підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015р. на суму 43295,92 грн., від 28.02.2015р. на суму 36728,20 грн., від 31.03.2015р. на суму 29535,46 грн., від 30.04.2015р. на суму 5654,54 грн., від 31.10.2015р. на суму 17677,05 грн., від 30.11.2015р. на суму 26071,07 грн. та від 31.12.2015р. на суму 32414,07 грн.

Тобто, як підтверджується матеріалами справи, відповідачу за період з січня 2015р. по грудень 2015р. поставлено природній газ на суму 191376,31 грн.

Як зазначає позивач та як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, відповідач, порушуючи умови договору, не здійснив вчасної оплати за переданий йому природній газ.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1442,45 грн. - пені та 83,34 грн. - 3% річних є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000001261 від 14.02.2020р.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов належить задовольнити повністю, судовий збір належало б стягнути з відповідача та користь позивача в повному обсязі.

Однак, відповідач надіслав на адресу суду заяву про визнання позову, в якій Рудківське виробниче управління житлово-комунального господарства зазначає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є обґрунтовані та визнає позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.04.2020р.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст.252 ГПК України).

Заява відповідача (вх№15783/20) про визнання позову надійшла до суду 13.04.2020р.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір , у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку повернути позивачу з державного бюджету 1051,00 грн. судового збору, що становить 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1051,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 130, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України Про судовий збір , суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Рудківського виробничого управління житлово-комунального господарства (81440, Львівська область, місто Рудки, площа Відродження, будинок 5, ідентифікаційний код 03348815) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 1442,45 грн. - пені, 83,34 грн. - 3% річних та 1051,00 грн. - судового збору.

3 . Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету судовий збір в розмірі 1051,00 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення №0000001261 від 14.02.2020р. на суму 2102,00 грн.

4 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 24.04.2020р.

Суддя Петрашко М.М.