Рішення

від 23.04.2020 по справі 140/3499/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3499/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кондратюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Котедж" до Управління держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Котедж (далі ПП Котедж , позивач, підприємство) звернулося з позовом до Управління держпраці у Волинській області у якому просить скасувати постанову від 03.05.2019 №ВЛ/586/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 250 380,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Управлінням держпраці у Волинській області 03.05.2019 винесено постанову №ВЛ/586/АВ/ТД-ФС, якою на ПП Котедж накладено штраф у розмірі 250 380, 00 грн. Підставою винесення оскаржуваної постанови слугувала ч.3 ст. 24 КЗпП України згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З оскаржуваної постанови слідує, що порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України полягає у допущенні ПП Котедж до робіт по реконструкції приміщення гуртожитку в селі Коритниця Володимир-Волинського району Волинської області працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору.

Позивач вважає, що доказів, які б свідчили про наявність порушення, передбаченого ч.3 ст. 24 КЗпП України в ході проведення перевірки відповідачем зібрано не було.

Зокрема, директором ПП Котедж 01.08.2019 було укладено договір №19 із ТзОВ Агрофірма Володимирські сади , за яким позивач (підрядник) зобов`язався виконати роботи по ремонту орендованого приміщення школи в селі Коритниця Володимир-Волинського району. На виконання вказаного договору, директор ПП Котедж уклав угоди підряду із працівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які виконували підрядні роботи. ОСОБА_2 , який фактично був бригадиром, через інвалідність відмовився укладати договір підряду. Із ОСОБА_3 взагалі не мав ніяких домовленостей. Вказаний працівник виконував роботи з власної ініціативи за домовленістю з ОСОБА_2 .

За виконані роботи, згідно договору №19 з ТзОВ Агрофірма Володимирські сади , ПП Котедж повністю розрахувалося відповідно до договорів підряду згідно чинного законодавства.

З огляду на вказане, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.05.2019 №ВЛ/586/АВ/ТД-ФС винесену уповноваженими посадовими особами Управління держпраці у Волинській області.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 23.01.2020 № 208/05-02 (а.с. 50-61) відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Допуск працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору повністю підтверджується матеріалами зібраними відповідачем, зокрема, актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ВЛ/586/3/АВ від 15.04.2019, яким встановлено правопорушення; поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та інших працівників; звітами про сплату єдиного соціального внеску, поданих ПП Котедж за формою Д-4 у період з липня 2018 року по листопад 2018 року, у яких відсутні відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; протоколом про адміністративне правопорушення № ВЛ/586/3/АВ/П/ПТ від 15.04.2019 та постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.05.2019. Вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. З урахуванням викладеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача Ліпейко Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів та підстав викладених у позовній заяві та додатково пояснив, що він є директором ПП Котедж та 01.08.2018 від імені свого підприємства уклав договір підряду № 19 із ТзОВ Агрофірма Володимирські сади , за яким зобов`язався виконати роботи по ремонту орендованого приміщення школи в селі Коритниця Володимир-Волинського району. На виконання вказаного договору уклав договори підряду (фактично - субпідряду) із працівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які фактично виконували зазначені роботи. ОСОБА_2 , який був бригадиром, відмовився від укладення із ПП Котедж договору підряду, а тому виконував роботи на об`єкті на підставі усної домовленості. Із ОСОБА_3 він не знайомий, ніколи не мав жодних домовленостей, його до виконання вказаних робіт із власної ініціативи залучив бригадир ОСОБА_2 . Крім того, представник позивача зазначив, що постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.05.2019 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 8500 грн за фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, тобто його уже притягнуто до відповідальності, а тому накладення відповідачем штрафу у розмірі 250 380, 00 грн постановою №ВЛ/586/АВ/ТД-ФС є не припустимим, оскільки буде мати місце подвійна відповідальність за одне і те саме правопорушення. З наведених підстав просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додатково пояснила, що у даній ситуації відсутня подвійна відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом, 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16.

З наведених підстав просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2019 на адресу Управління надійшло та було зареєстровано на "Урядову гарячу лінію" звернення ОСОБА_3 , який повідомив, що з серпня по листопад 2018 року працював на підсобних роботах в ПП Котедж , однак не був офіційно працевлаштований, крім того йому не виплачено заробітну плату за вказані місяці. Просив посприяти у виплаті заробітної плати (а.с. 67).

На підставі наказу № 203-і від 08.04.2019 Про проведення інспекційного відвідування та направлення від 08.04.2019 № 204 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Невмержицьким С.В. проведено інспекційне відвідування ПП Котедж про що складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ВЛ/586/4/АВ від 15.04.2019 (а.с. 70-78).

З акту інспекційного відвідування №ВЛ/586/4/АВ від 15.04.2019 вбачається, що ПП "Котедж" допустило порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущено до роботи без укладення трудових договорів. Зокрема, згідно пояснень відібраних у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що у період з липня по листопад 2018 року вони працювали в ПП "Котедж", здійснювали роботи по реконструкції гуртожитку в с. Коритниця, Володимир-Волинського району. Заробітну плату отримували у розмірі близько 7 000 гривень на місяць, залежно від обсягу виконаних робіт. Виплачував заробітну плату директор ПП "Котедж" ОСОБА_1 . За період з вересня по листопад 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заробітну плату ПП "Котедж" не виплатило, внаслідок чого утворилась заборгованість по заробітній платі. В акті інспекційного відвідування вказано, що на усну вимогу надати відомості про нарахування та виплату заробітної плати за період з 01.07.2018 по 31.11.2018, табелів обліку робочого часу за липень-листопад 2018 року, директор ПП Котедж ОСОБА_1 відмовив мотивуючи тим, що його бухгалтер знаходиться в лікарні, а він доступу до даних документів не має. При дослідженні документів наданих під час інспекційного відвідування, а саме звіту про нарахування та виплату ЄСВ за липень-листопад 2018 року з`ясовано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 цивільно-правових та трудових договорів з ПП Котедж не укладали.

Окрім акта інспекційного відвідування від 15.04.2019 № ВЛ/586/3/АВ складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2019 №ВЛ/586/3/АВ/П/ПТ та припис про усунення виявлених порушень від 15.04.2019 № ВЛ/586/3/АВ/П.

На підставі акту інспекційного відвідування 03.05.2019 першим заступником начальника Управління держпраці у Волинській області винесено постанову №ВЛ/586/3/АВ/ТД-ФС про накладення на ПП Котедж штрафу у розмірі 250380, 00 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України за фактичний допуск двох працівників до роботи без укладення трудового договору (а.с. 23).

Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Волинській області.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року №84 (надалі - Положення №84, а.с.55-57), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.

Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення №84).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Так відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із пунктами 3 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту. Повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю є підставою для проведення інспекційного відвідування відповідно до підпункту 4 пункту 5 Порядку № 295.

Як встановлено судом, інспекційне відвідування ПП Котедж проведене на підставі наказу Управління Держпраці від 08.04.2019 № 203-і (а.с. 66). Інспекційне відвідування позивача обумовлене надходженням на адресу Управління Держпраці повідомлення на Урядову гарячу лінію ОСОБА_3 щодо офіційного непрацевлаштування та не виплати заробітної плати ПП Котедж (а.с. 67). На підставі наказу від 08.04.2018 № 203-і інспектору Невмержицькому С.В. видано направлення від 08.04.2019 № 214 на проведення інспекційного відвідування ПП Котедж протягом 09-15 квітня 2019 року (а.с. 69)

Обставини, які б свідчили про порушення відповідачем як суб`єктом владних повноважень зазначених вище вимог законодавства щодо організації та проведення інспекційного відвідування ПП Котедж , судом не встановлено. В межах даного позову підстави проведення перевірки позивач не оскаржує.

Пунктом 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

За результатом інспекційного відвідування складено акт №ВЛ/586/3/АВ від 15.04.2019, яким виявлено порушення об`єктом відвідування законодавства про працю: має місце допуск працівників без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Згідно з пунктом 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Акт інспекційного відвідування №ВЛ 586/3/АВ від 15.04.2019, яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, був предметом розгляду справи про накладення штрафу.

У свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

24.04.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці Бондарчуком Ю.Т. за результатами розгляду акта інспекційного відвідування від 15.04.2019 № ВЛ 586/3/АВ прийнято рішення про призначення до розгляду справи про накладення штрафу за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України на 03.05.2019 (а.с.109).

Відповідно до пунктів 4 - 8 Порядку №509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Рішення щодо розгляду справи № ВЛ/586/3/АВ/ТД було надіслане 24.04.2019 рекомендованим поштовим відправленням (№ 0500036288097) за офіційною адресою місцезнаходження юридичної особи ПП Котедж , однак адресат не звернувся за ним.

Таким чином, ПП Котедж повідомлялось про розгляд справи шляхом надіслання рекомендованого поштового відправлення за офіційною адресою місцезнаходження юридичної особи, у визначений законом строк, а отже з дотриманням вимог п. 6 Порядку №509.

За результатами розгляду справи 03.05.2019 першим заступником начальника управління Держпраці Бондарчуком Ю.Т. на підставі акта інспекційного відвідування від 15.04.2019 № ВЛ 586/3/АВ щодо порушень ПП Котедж законодавства про працю, а саме допуску до роботи без укладення трудових договорів двох осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ /586/3/АВ/ТД-ФС у розмірі 250380, 00 грн відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України (а.с. 23)

Відповідно до абзаців першого, другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною третьою статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що підставою притягнення до відповідальності є виявлення контролюючим органом факту фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Перевіряючи наявність підстав для притягнення ПП Котедж до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, суд дійшов переконання, що висновки акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України у зв`язку із використання праці найманого працівника ОСОБА_2 повністю підтверджуються матеріалами справи та доказами дослідженими судом. Так, з пояснень ОСОБА_2 наявних у матеріалах справи вбачається, що в період з липня по листопад 2018 року він працював в ПП "Котедж", здійснював роботи по реконструкції гуртожитку в с. Коритниця Володимир-Волинського району. Заробітну плату отримував у розмірі близько 7 000 грн на місяць, залежно від обсягу виконаних робіт. Виплачував заробітну плату директор ПП "Котедж" ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_2 офіційно працевлаштований не був. За період з вересня по листопад 2018 року ОСОБА_2 заробітну плату ПП "Котедж" не виплатило. Крім того, порушення частини третьої статті 24 КЗпП України ПП Котедж підтверджується: відсутністю трудового договору укладеного між ПП "Котедж" та ОСОБА_2 ; звітами про сплату єдиного соціального внеску, поданих ПП "Котедж" за формою Д-4 у період з липня 2018 року по листопад 2018 року, у яких відсутні відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 ; поясненнями директора ПП Котедж ОСОБА_1 , який також підтвердив, що ОСОБА_2 виконував підрядні роботи по реконструкції гуртожитку в с. Коритниця Володимир-Волинського району. Крім того, постановою Володимир-Волинського міського суду від 16.05.2019 у справі № 154/1314/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 41 КУпАП за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_2 .

Водночас, аргументи представника позивача щодо відмови ОСОБА_2 укласти договір, як підставу, з якої належним чином не було укладено, ані трудовий договір, ані договір цивільно-правового характеру, не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.

Зі статтей 5-1 , 21, 24, 265 КЗпП України вбачається, що трудовий договір укладається на підставі вільного волевиявлення сторін і можливий за умови досягнення згоди щодо умов праці, що, в свою чергу, не виключає обов`язку укласти такий договір в порядку визначеному законом, не дотримання якого є підставою для притягнення до відповідальності.

В свою чергу, частиною 3 статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у випадку відмови фізичної особи укласти трудовий договір, роботодавець не вправі допустити її до роботи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність постанови від 03.05.2019 №ВЛ /586/3/АВ/ТД-ФС у частині накладення штрафу на ПП Котедж у розмірі 125 190 грн за порушення законодавства про працю, а саме допуску до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова у цій частині прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому заявлені позивачем вимоги щодо її скасування у частині накладення штрафу на ПП Котедж за порушення законодавства про працю, а саме допуску до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника позивача про наявність подвійної відповідальності за одне і те саме правопорушення з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України Про засади запобігання і протидії корупції іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

У даному випадку, суб`єкт відповідальності не збігається. Оскільки, оскаржуваною постановою притягнуто до відповідальності юридичну особу ПП Котедж , а за ст.41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору притягнуто посадову особу юридичної особи, а саме директора ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16.

Разом з тим, перевіряючи наявність підстав для притягнення ПП Котедж до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, суд дійшов переконання, що висновки акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України у зв`язку із використанням праці найманого працівника ОСОБА_3 без оформлення трудового договору є помилковими та не доведеними з огляду на наступне.

Як встановлено зі змісту акта інспекційного відвідування, а також пояснень представників сторін, інспектор Невмержицький С.В. , який проводив інспекційне відвідування, встановив і обґрунтував факт встановленого порушення щодо не оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 виключно з пояснень останнього про факт виконання ним робіт без офіційного працевлаштування у приміщенні школи в селі Коритниця Володимир-Волинського району.

Однак, у судовому засіданні представник позивача - директор ПП Котедж ОСОБА_1 пояснив, що дійсно найняв бригаду для виконання робіт по ремонту приміщення школи в селі Коритниця Володимир-Волинського району, до складу якої входили працівники: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на чолі з бригадиром ОСОБА_2 . Однак, з ОСОБА_3 він не був знайомий, ніколи не мав із ним жодних домовленостей. ОСОБА_3 до виконання робіт з власної ініціативи і без його відома залучив ОСОБА_2 .

Судом двічі оголошувалась перерва в судовому засіданні з метою об`єктивного розгляду справи та допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, вказані свідки на виклик суду в судове засідання не з`явились. Відтак, розгляд справи здійснено за наявними у справі матеріалами.

Так, з постанови Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.05.2019 вбачається, що судом був допитаний як свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що будучи бригадиром до виконання робіт з власної ініціативи залучив ОСОБА_3 , який жодних відносин з ОСОБА_1 не мав. Оплата здійснювалась ОСОБА_1 загалом бригаді по факту виконаних робіт. Опитані в судовому засіданні ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 повністю підтвердили пояснення ОСОБА_2 . Із вказаними поясненнями свідків повністю погодився ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, Володимир-Волинський міський суд Волинської області дійшов висновку, що ОСОБА_3 фактично здійснював роботи по облаштуванню приміщення школи за власною ініціативою та з дозволу ОСОБА_2 , без попереднього погодження і домовленостей з директором ПП Котедж ОСОБА_1 , що в цій частині діяння останнього повністю виключає склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП. Однак, дії директора ПП Котедж ОСОБА_1 в частині, яка виразилась у фактичному допуску працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору (контракту), містять склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, а його вина повністю підтверджується зібраними у справі доказами (а.с. 19-20).

Згідно з ч.4, 6 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що факт порушення ПП Котедж вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме використання праці ОСОБА_3 без оформлення трудового договору у встановленому порядку, під час здійснення інспекційного відвідування не був встановлений і підтверджений на підставі належних і достатніх доказів.

Відтак, висновки відповідача про допуск позивачем до роботи ОСОБА_3 без укладенння трудового договору не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами дослідженими судом, а також постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.05.2019 у справі 154/1314/19.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених доказами, дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну постанову у частині накладення штрафу у розмірі 125190 грн за не оформлення позивачем трудового договору з працівником ОСОБА_3 не надав оцінку усім обставинам справи, діяв необґрунтовано, нерозсудливо та упереджено. Суд вважає помилковим встановлення факту порушення ПП Котедж частини третьої статті 24 КЗпП України щодо ОСОБА_3 . Таким чином, постанова від 03.05.2019 №ВЛ/586/АВ/ТД-ФС у частині накладення штрафу на позивача у розмірі 125 190 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1877, 85 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Котедж" до Управління держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 03.05.2019 №ВЛ/586/АВ/ТД-ФС у частині накладення штрафу на приватне підприємство "Котедж" у розмірі 125 190 грн (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто гривень).

Стягнути на користь приватного підприємства "Котедж" (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. 20 липня, 8 А, код ЄДРПОУ 31820105) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 39810267) судовий збір у розмірі 1877,85 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят сім гривень 85 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 квітня 2020 року

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук