Рішення

від 24.04.2020 по справі 160/1396/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року Справа № 160/1396/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ДИЗЕЛЬ." до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, яке оформлено протоколом №33 від 19.09.2019р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

04.02.2020р. Приватне підприємство "ДИЗЕЛЬ." звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення, яке оформлене протоколом від 19.09.2019р. №33 Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати з судового збору у розмірі 4204,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно листа контролюючого органу №18290/10/04-36-53-30 від 21.10.2019р. йому стало відомо про існування рішення, оформленого протоколом від 19.09.2019р. №33, на підставі якого позивача внесено до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.1.6. Критеріїв ризиковості платника податку. Позивач вважає таке рішення контролюючого органу протиправним, а підстави для підозри з боку податкового органу щодо ризиковості підприємства позивача не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки відповідачем не наведено належної мотивації підстав та конкретного критерію ризиковості, якому відповідає саме позивач згідно пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку; позивач та його керівник зареєстровані на території, яка не відноситься до тимчасово окупованих територій; позивач має відкритий рахунок в банківській установі; позивача не було ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років, а засновники та посадові особи позивача не були засновниками суб`єктів господарювання ліквідованих за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; позивачем подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди (липень, серпень 2019 року); позивачем подано контролюючому органу декларацію на прибуток та фінансову звітність за останній звітний період; податкові перевірки діяльності позивача, в результаті яких було б встановлено порушення товариством податкового законодавства, не здійснювалися; Критерії ризиковості платника податку затверджено без дотримання регуляторних процедур, вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а тому вони не набрали чинності та не можуть бути застосовані; рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019р. у справі №826/12108/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019р., визнані протиправними та нечинними п.10, п.20, п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р.; позивач є підприємством реального сектору економіки та здійснює виключно правомірну підприємницьку діяльність, сплачує всі необхідні податки та збори; зупинення реєстрації податкової звітності позивача суттєво обмежує та, у певній мірі, зупиняє правомірну підприємницьку діяльність товариства. Окрім того, як зазначає позивач, задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення та є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.112).

19.03.2020р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні адміністративного позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що Критерії ризиковості платника податку визначено листом ДПС України та погоджено Міністерством фінансів України від 07.08.2019р. №1962/99-99-29-01-01, в межах Алгоритму дій позивача включено до переліку ризикових згідно протоколу засідання комісії №33 від 19.09.2019р. Відповідач зазначає, що висновки, наведені в протоколі є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а тому, такий протокол не порушує прав останнього та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків, відповідно, внесення контролюючим органом позивача до переліку ризикових не створює жодних перешкод для діяльності платника податку, є лише службовою діяльністю працівників ДПС з виконання своїх професійних обов`язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій. За таких обставин, відповідач вказує на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають ч.2 ст.55 Конституції України. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011р. №19-рп/2011, постанови Верховного Суду від 27.08.2019р. у справі №540/2077/18, від 20.11.2019р. у справі №480/4006/18 та постанову Третього апеляційного адміністративного суд від 23.05.2019р. у справі №160/102/19 (а.с.116-118).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 24.04.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне підприємство "ДИЗЕЛЬ." з 07.08.2018р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 52070, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, село Новоолександрівка, вул. Агрономічна, буд. 17А, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями виписки з ЄДРПОУ та витягу з Реєстру платників податку на додану вартість (а.с.12-13,41).

27.09.2019р. ПП "ДИЗЕЛЬ." подало до контролюючого органу скаргу, у якій просило, зокрема, виключити підприємство з переліку платників податків, які відповідають пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платників податку та надати копію протоколу, яким позивача включено до переліку ризикових платників податку (а.с.93-95).

Листом №18290/10/04-36-53-30 від 21.10.2019р. Головне управляння ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що за рішенням Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних товариство включено до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає критеріям ризиковості (Протокол №33 від 19.09.2019р.) відповідно до п.1.6. Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку із наявною податковою інформацією, яка свідчить про наявність ризикових операцій з контрагентами ТОВ КСЕФОС та ТОВ ДЕЛЬМАРБУД , у яких прослідковується придбання товарів відмінних від реалізованих в подальшому ПП "ДИЗЕЛЬ.", що підтверджується копією відповідного листа (а.с.97-98).

Згідно копії з Витягу з Протоколу №33 від 19.09.2019р. видно, що за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання та схеми роботи підприємства комісією враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах Алгоритму дій щодо віднесення (внесення) ПП "ДИЗЕЛЬ." (код ЄДРПОУ 42367225) до відповідного переліку (бази даних ІС "Податковий блок"), як такого що відповідає критеріям ризиковості (а.с.99,119).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача із вищевказаним оспорюваним рішенням, яке оформлене протоколом від 19.09.2019р. №33 Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправним та скасувати таке рішення, а також і зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості посилаючись на протиправність оспорюваного рішення, та на те, що Критерії ризиковості платника податку затверджено без дотримання регуляторних процедур, вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а тому вони не набрали чинності та не можуть бути застосовані.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.20.1.45. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1. ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно до пп.62.1.2. п.62.1. ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (Пункт 71.1. статті 71 ПК України).

Відповідно до пунктів 74.1., 74.3. ст.74 ПК України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (Пункт 201.16 статті 201 ПК України, у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року).

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон №2245), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, визначено, що Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 21 лютого 2018 року, було, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення (далі - Порядок №117), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Голова комісії контролюючого органу організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на неї завдань та функцій, головує на її засіданнях та визначає коло питань, що підлягають розгляду.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Державна фіскальна служба України, листом від 07.08.2019р. №1962/99-99-29-05-01-01 визначила Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії ризиковості).

Згідно п.1.6 Критеріїв ризиковості визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1 - 1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що контролюючий орган здійснює моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС з метою виявлення ризиків порушення норм податкового законодавства.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Разом з тим, дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) рівно як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.

Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2018 року постановою №117 затвердив Порядок розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що платник податків має оскаржити в адміністративному або судовому порядку саме рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з дня набрання таким рішенням чинності.

Віднесення Комісією контролюючого органу підприємства до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників

Відтак, використання контролюючим органом податкової інформації наявної в інформаційних системах ДПС або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певних спосіб здійснення податкового контролю, зокрема, віднесення Товариства до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку таких платників які відповідають критеріям ризиковості без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань не порушує права та інтереси позивача.

За викладеного, можна дійти висновку, що у даному спорі позивачем обраний не належний спосіб захисту своїх прав.

Зазначена правова позиція відповідає і позиції Верховного Суду, викладеній у його постановах від 03.03.2020р. у справі №240/3665/19, від 20.11.2019 у справі №480/4006/18, від 27.08.2019 у справі №540/2077/18.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що оспорюване рішення контролюючого органу про внесення позивача до переліку ризикових платників податку, яке оформлене протоколом №33 від 19.09.2019р., породжує правові наслідки для позивача та порушує його права, з урахуванням того, що податкова інформація розміщена в інформаційних системах ДПС є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків, що відповідає вищевикладеним висновкам Верховного Суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що само по собі оспорюване рішення, яке оформлене протоколом від 19.09.2019р. №33, про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань, не порушує права та інтереси позивача, а тому, приймаючи оспорюване рішення, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті вищенаведеного оспорюваного рішення щодо віднесення позивача до переліку ризикових.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправним і скасування рішення, яке оформлене протоколом від 19.09.2019р. №33 (основної вимоги), оскільки воно не породжує будь-яких прав і обов`язків у позивача, є службовою діяльністю посадових осіб контролюючого органу, які не впливають на права та обов`язки позивача, а, відповідно, і відсутні підстави для задоволення і похідних вимог позивача про зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору, понесені позивачем згідно платіжного доручення №107 від 24.01.2020р. у розмірі 4204,00 грн. (а.с.11) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ДИЗЕЛЬ." до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, яке оформлено протоколом №33 від 19.09.2019р., зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати позивача покладаються на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва