Постанова

від 23.04.2020 по справі 826/703/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/703/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Ганечко О. М., Файдюка В. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року

у справі №826/703/18 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ (надалі - ТОВ Сучасні інформаційні технології ІНСІТ , позивач), з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №00007751402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 11.12.2015 року №124 та від 12.10.2015 року №246 у розмірі 6286,66 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №00007751402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві є протиправним, оскільки за затримку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Сучасні інформаційні технології ІНСІТ вже понесено відповідальність та сплачено штрафні санкції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №00007751402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 11.12.2015 року №124 та від 12.10.2015 року №246 у розмірі 6286,66 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що під час перевірки встановлено ряд порушень законодавства та наявність кримінальних справ, на які суд першої інстанції не звернув увагу.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік.

За результатом перевірки складено акт №397/26-145-14-02/21607462 від 27.09.2017 року (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення: пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних, а саме: №246 від 12.10.2015 року, №298 від 22.12.2015 року, №286 від 30.12.2015 року, №124 від 11.12.2015 року, №282 від 30.12.2015 року, №283 від 30.12.2015 року, №217 від 11.01.2016 року, №219 від 29.02.2016 року.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №00007751402, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 10% - 895,53 грн. та штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 20% - 6296,67 грн. (надалі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Не погоджуючись зі спірним рішенням позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України, за наслідком розгляду якої, рішенням №31813/6/99-99-11-01-01-25 від 28.12.2017 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні інформаційні технології ІНСІТ залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №00007751402.

Не погоджуючись з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №00007751402 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6286,66 грн, позивач звернулася з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом за одне і теж порушення (за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 11.12.2015 року №124 та від 12.10.2015 року №246) два рази застосував до позивача штрафні санкції, згідно податкового повідомлення-рішенням №1281206 від 12.05.2016 року та від 24.10.2017 року №00007751402, а отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 1201.1 статті 1201.1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

З аналізу вищезазначених норм права колегія суддів приходить до висновку, що платник податків зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін, а у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом України.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, що контролюючим органом застосовано штраф до позивача за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних: №246 від 12.10.2015 року; №298 від 22.12.2015 року; №286 від 30.12.2015 року; №124 від 11.12.2015 року; №282 від 30.12.2015 року; №283 від 30.12.2015 року; №217 від 11.01.2016 року; №219 від 29.02.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сучасні інформаційні технології "ІНСІТ" звернулося до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві із запитом про надання податкового повідомлення-рішення №1281206 від 12.05.2016 року, прийнятого щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні інформаційні технології "ІНСІТ" та акту перевірки, на підставі якого було прийнято останнє.

Листом від 05.01.2018 року контролюючий орган повідомив позивача про те, що податковим повідомлення-рішення №1281206 від 12.05.2016 року застосовано до позивача штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 11.12.2015 року №124 та від 12.10.2015 року №246 у розмірі 6286,66 грн, яке прийнято на підставі акту камеральної перевірки №002561206.

З листа контролюючого органу вбачається, що податковим повідомлення-рішенням №1281206 від 12.05.2016 року до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 11.12.2015 року №124 та від 12.10.2015 року №246 у розмірі 6286,66 грн (стор. 140-146 том І).

Згідно розрахунку сум податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення - рішення від 24.10.2017 року №00007751402 до позивача застосовані штрафні санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних від 11.12.2015 року №124 та від 12.10.2015 року №246 у розмірі 6286,66 грн . (стор. 119 том І).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума штрафу за оскаржуваним рішенням (частині) є ідентичною сумі штрафу, що визначено податковим повідомлення-рішенням №1281206 від 12.05.2016 року щодо затримки реєстрації одних і тих же податкових накладних, за один і той же період.

Пунктом 116.2 статті 116 ПК України передбачено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом до позивача застосовано двічі штрафні санкції за одне і теж порушення (несвоєчасну реєстрації податкових накладних), а отже, повторне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання одного й того ж зобов`язання прямо суперечить Податковому кодексу та Конституції України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянт в апеляційній скарзі зазначає про порушення позивачем вимог законодавства встановлених в акті перевірки, які позивачем не оскаржуються в даній справі та не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а отже суд апеляційної інстанції не наділений правом надання даним твердженням аналіз.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а отже не є підставою для скасування рішення першої інстанції.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: О. М. Ганечко

В. В. Файдюк