Ухвала

від 23.04.2020 по справі 240/9385/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Київ

23 квітня 2020 року

справа №240/9385/19

адміністративне провадження №К/9901/11296/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020

у справі №240/9385/19

за позовом Приватного підприємства "Давидівський гранкар`єр"

до Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльності та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Житомирській області щодо не внесення відповідних змін до інтегрованої картки Приватного підприємства "Давидівський гранкар`єр" за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 31 455,54 грн та податку на додану вартість в сумі 14 376,28 грн шляхом погашення (зменшення) суми податкового боргу, що обліковується станом на 10.05.2019. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 11.05.2019 №100364-51. Зобов`язано відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки позивача за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 31 455,54 грн та податку на додану вартість в сумі 14 376,28 грн шляхом погашення (зменшення) суми податкового боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом сплати судового збору.

10.01.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 27.12.2019.

13.02.2020 відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2019. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору у суб`єкта владних повноважень є підставою для поновлення строку на оскарження рішення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з посиланням на пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем не зазначено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з такого.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 25.03.2020, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 та не наведено поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки відсутність видатків на оплату судового збору суб`єкта владних повноважень не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі №240/9385/19 за позовом Приватного підприємства "Давидівський гранкар`єр" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та скасування вимоги.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер