Рішення

від 24.04.2020 по справі 263/3048/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/3048/20

Провадження №2/242/1431/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючої судді: Хараджа Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першої Маріупольської державної нотаріальної контора про скасування архівного запису про обтяження та зняття заборони на відчуження об`єкту нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Першої Маріупольської державної нотаріальної контора про скасування архівного запису про обтяження та зняття заборони на відчуження об`єкту нерухомого майна, в обґрунтування якої зазначив, що на підставі договору дарування від 06.07.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Бородіною Л.П. за реєстровим № 9/3119, він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради від 12.08.2019 року № 48199164 позивачу відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки №1412336300:01:004:0677. Підставою для відмови є наявне зареєстроване обтяження № 21946334 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_2 , зареєстрованим Першою маріупольською державною нотаріальною конторою 18.07.2005 року. Накладення заборони було вчинено у зв`язку з договором довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у зв`язку з укладенням договору довічного утримання, новий власник не має права розпоряджатися набутим у власність майном до припинення дії договору довічного утримання. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 14.02.1995 року договір довічного утримання від 20.10.1993 року було розірвано. У зв`язку з чим, позивач просить суд скасувати архівний запис про обтяження та зняти заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.03.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності та при ухвалені рішення просив врахувати обставини викладені у письмових поясненнях

З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до договору дарування від 06.07.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Маріупольської державної нотаріальної контори Бородіною Л.П., за реєстровим № 9/3119, ОСОБА_4 передав у дар ОСОБА_1 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради від 12.08.2019 року № 48199164 ОСОБА_5 .В. відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки №1412336300:01:004:0677. Підставою для відмови є наявне зареєстроване обтяження № 21946334 на житловий будинок, розташований за адресою:житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 , зареєстрованим Першою маріупольською державною нотаріальною конторою 18.07.2005 року.

На підставі договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Мудрою О.М. від 20.10.1993 року, за реєстровим № 3-4002, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було накладено заборона відчуження на житловий будинок, розташований за адресою:житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 14.02.1995 року по справі №2-125 договір довічного утримання від 20.10.1993 року за реєстровим № 3-4002, посвідчений державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було розірвано.

Відповідно до відповіді Першої маріупольської державної нотаріальної контори від 06.02.2020 р. № 394/01-16 Про надання роз`яснення щодо порядку зняття заборони при реєстрації припинення обтяження справи нотаріальних документів Першої маріупольської державної нотаріальної контори за період 1943-2001 років були передані для їх подальшого зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву, та ці справи залишились в архівосховищах в м. Донецьку, територія якого тимчасово не підконтрольна Україні. Тому, у звязку з відсутністю доступу до архівних справ нотаріальних документів за 1993 рік, не можливо перевірити чи були виконані записи про зняття заборони. Скоріше за все, у реєстрі та алфавітній книзі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами, слідчим органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів, запис про заборону відчуження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , новим власником, якого на той час у відповідності з договором довічного утримання став ОСОБА_2 , не мав відміток про зняття цієї заборони. У зв`язку з цим заборона відчуження щодо вказаного житлового будинку залишилась діючою.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За частиною 2 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підставою для реєстрації обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Окрім цього, за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Слід також зауважити, що в своїй постанові Верховний суд від 07.02.2018 року в справі № 522/11850/15-ц, звернув увагу на те, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що обтяження на будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 наразі є безпідставним та порушує цивільні права позивача, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, проте частковому. Оскільки у разі якщо помилка в Державному реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Згідно ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Зняття заборони у відповідності зі ст. 34 Закону України Про нотаріат не є нотаріальною дією. Тому в даному випадку може бути здійснено державну реєстрацію припинення обтяження, зареєстрованого за № 2194634 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням вимог, передбачених ст.31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Пунктами 3, 5 Розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року за №787, встановлено, що повернення зазначених вище коштів, зарахованих до бюджету, здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути надлишково сплачений судовий збір при подачі позовної заяви у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 325, 328, 386 ЦК, ст. 12, 13, 89, 133, 141, 223, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першої Маріупольської державної нотаріальної контора про скасування архівного запису про обтяження та зняття заборони на відчуження об`єкту нерухомого майна - задовольнити частково.

Припинити обтяження №2194634 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ( архівний номер: 207220DONETSK202, архівна дата: 21.12.1998, дата виникнення: 21.12.1998, № реєстру:4476-168, внутр. №2601А8362 DEF3B2F813C).

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (ЄДРПОУ: 37989721) повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений ним судовий збір, згідно квитанції про сплату № 25959173 від 16.03.2020 року отримувач: Маріуп.УК/Центральний р-н/22030101, поточний рахунок № UA 918999980313131206000005052, код ЄДРПОУ: 37989721, МФО 899998, в розмірі 840,80 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Перша маріупольська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02888337, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд.21.

Суддя: Н.В. Хараджа